П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 листопада 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/7007/22
Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С.
рішення суду першої інстанції прийнято у
м. Одеса, 10 червня 2022 року
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Танасогло Т.М.,
суддів: Бітова А.І., Градовського Ю.М..
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, про визнання протиправною відмови від 23.02.2022 року №5114-273/5114.1 - 22 щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , зобов'язання вчинити певні дії,-
У травні 2022 року ОСОБА_1 (позивач) в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, та просила:
визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі територіального підрозділу - Малиновського відділу у м.Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (відповідь №5114-273/5114.1-22 вiд 23.02.2022) в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі територіального підрозділу - Малиновського відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначала, що відмова відповідача у оформленні та видачі паспорта є необґрунтованою та протиправною, оскільки приписи Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», не містять заборони про оформлення такого паспорта при досягненні 14 років. Більш того, ст. 21 цього ж Закону зобов'язує дитину отримати паспорт громадянина України у зв'язку з досягненням 14 років. Крім того, позивач вказує, що вона та її дитина є православними віруючими, прихожанами Української Православної Церкви. Відмова від отримання біометричного паспорта не є їх окремою думкою, це позиція Української Православної Церкви, про що зазначено не лише в позові, а й у зверненнях Української Православної Церкви.
Відповідач проти задоволення позову заперечував.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивачем подано на зазначене судове рішення апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким повністю задовольнити позов.
В обґрунтування скарги вказує про необґрунтованість висновку суду першої інстанції з посиланням на недосягнення ОСОБА_2 16-річного віку, оскільки нормами чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини не забороняється оформлення та видача паспорта громадянина України у формі книжечки по досягненню 14-річного віку. Більше того, ст. 21 ЗУ «Про Єдиний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство, посвідчують особу чи її спеціальний статус» зобов'язує дитину отримати паспорт громадянина України у зв'язку з досягненням 14 років.
19.09.2022р. (вхід.№15131/22) від відповідача у справі надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому посилаючись на необґрунтованість доводів апелянта, просить відмовити у задоволенні скарги та залишити судове рішення без змін мотивуючи відсутністю передбачених законом підстав для оформлення та видачі ОСОБА_2 паспорта у вигляді книжечки.
За приписами ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України.
Заперечень проти розгляду справи в порядку письмового провадження від сторін не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Суд першої інстанції встановив та підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами, що позивач - ОСОБА_1 є матір'ю тa законним представником неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
17 лютого 2022 року позивач звернувся до Малиновського відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо оформлення та видачі паспорта у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року. При цьому, у зверненні позивач просив оформити та видати паспорт зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки. Для оформлення паспорта було подано свідоцтво про народження для засвідчення його копій, дві фотокартки дитини розміром 3,5х4,5 см, заяву про видачу паспорта у вигляді паспортної книжечки.
Листом №5114-273/5114.1-22 від 23.02.2022р. Малиновським відділом у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, повідомлено позивача, що відповідно до п.3.1. наказу МВС України «Про затвердження Тимчасового порядку оформлення видачі паспорта громадянина України» від 06.06.2019 № 456 для оформлення паспорта необхідні документи подає особа, яка досягла 16-річного віку, а оскільки ОСОБА_2 не досягнуто зазначеного віку у Малиновському відділі у місті Одесі ГУ ДМС України в Одеській області відсутні законні підстави для оформлення та видачі йому паспорта громадянина України згідно постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII.
Не погоджуючись з відмовою відповідача позивачка звернулася до суду з даним позовом, оскільки вважає порушеними права своєї дитини.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення до Малиновського відділу у м. Одесі головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області ОСОБА_2 ще не було досягнуто 16 річного віку, як передумови для оформлення паспорта громадянина України у вигляді книжечки.
Надаючи оцінку спірним обставинам справи та обґрунтованості висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам.
Нормою ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч.1 ст. 92 Основного Закону, виключно законами України, зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про громадянство України" від 18 січня 2001 року №2235-II документом, що підтверджують громадянство України, зокрема, є паспорт громадянина України.
Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України та Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Згідно з пунктами 1, 3 Положення №2503-XII, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
20.11.2012 прийнято Закон України № 5492-VI "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (далі - Закон № 5492-VI), який визначає правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Як визначено ч. 1 ст.4 Закону України №5492-VI, Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів.
У відповідності до ч.1 ст. 13 Закону України №5492-VI, документами, оформлення яких встановлено цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення, є документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, яким є, зокрема, паспорт громадянина України.
Приписами ч.3 ст. 13 Закону України №5492-VI передбачено, що паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.14 Закону №5492-VI, форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
В силу вимог ч.ч. 1, 4 ст.21 Закону України №5492-VI, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Перелік інформації, яка вноситься до паспорта громадянина України, визначено у частині сьомій статті 21 Закону № 5492-VI, відповідно до якої такий містить, зокрема, унікальний номер запису в Реєстрі; відцифрований образ обличчя особи; відцифрований підпис особи.
Отже, Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної Ради України № 2503-XII від 26.06.1992 року так само й положеннями Закону України №5492-VI, передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.
Відповідно до ч.7 ст. 16 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником. У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб'єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа. Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.
Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 25.03.2015 (надалі - Постанова № 302).
26 жовтня 2016 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 745, якою внесено відповідні зміни до Постанови № 302. Указана постанова набрала чинності з 1 листопада 2016 року, і з цієї ж дати паспорт громадянина України оформляється у формі картки з безконтактним електронним носієм з використанням бланка, затвердженого Постановою № 302.
Згідно з підпунктом 1 пункту 7 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою № 302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Пунктом 131 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою № 302 також передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація, зокрема, як: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи. Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні данні особи.
Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні данні особи.
Отже, безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні данні особи.
Частинами 1, 2 ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Згідно з ч. 2 ст. 32 Основного Закону України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
У відповідності до ч.ч.1, 2 ст. 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. За змістом частини четвертої цієї ж статті, ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.
З матеріалів справи слідує, що бажання ОСОБА_2 отримати паспорт у формі книжечки обумовлене власними переконаннями та запереченнями обставин здійснення обліку персональних даних у Єдиному державному демографічному реєстрі та запереченням щодо використання імплантованого безконтактного електронного носія у бланку документу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №398 внесено зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302" (далі - Постанова № 398), згідно яких Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду , що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України "Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України" від 06.06.2019 №456 відповідно до абзацу 5 пункту 3 Постанови № 302, Постанови № 398 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України.
За приписами п.1 Порядку №456 цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до Постанови №302, Постанови №398, Положення №2503-XII, визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.
Відповідно до п.2 Тимчасового порядку №456, паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року № 353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України», дію якого відновлено постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 року №415 «Про зупинення дії постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 р. № 185».
Як передбачено п.3 Тимчасового порядку №456, оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України (далі - територіальні підрозділи ДМС), зокрема, особі, яка досягла 16-річного віку, - на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України (далі - заява) за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку, поданої нею особисто.
Згідно з п.п. 4, 5 Тимчасового порядку №456, оформлення і видача паспорта здійснюються протягом 30 календарних днів з дня подання особою до територіального підрозділу ДМС заяви та документів для оформлення і видачі паспорта. Заява та документи для оформлення і видачі паспорта (у тому числі для вклеювання фотокартки) подаються заявником до територіального підрозділу ДМС за зареєстрованим місцем проживання особи.
Згідно з п.1 Розділу 3 Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 року № 456 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.06.2019 року за № 620/33591, для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник (далі - заявник) подає заяву та документи, перелік яких визначений цим пунктом.
В даному випадку відповідач не зазначав про подання позивачем для оформлення паспорта неповного переліку документів.
Як свідчить відповідь відповідача та надані в ході розгляду справи пояснення, позивачу відмовлено у видачі паспорту у вигляді книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ, оскільки ним не надано рішення суду, яке набрало законної сили про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, а також заявник не досяг 16-річного віку. Інших підстав відмови у видачі паспорта зразка 1994 року відповідь не містить.
Виходячи із предмету спірних правовідносин, колегія суддів зазначає, що питання щодо права особи на отримання паспорта України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ, у зв'язку з ненаданням нею згоди на обробку персональних даних було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі, за результатами розгляду якої 19.09.2018 ВП ВС було прийнято постанову у справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18).
На вказану постанову Верховного Суду від 19.09.2018 у типовій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) посилається також позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Надаючи оцінку рішенням судів попередніх інстанції та спірним обставинам у вказаній вище справі № 806/3265/17, у своїй постанові від 19.09.2018р. Верховний Суд зробив висновок, що норми Закону № 5492-VI, на відміну від норм Положення № 2503-XII (також діючого на момент виникнення правовідносин), не тільки звужують, але й фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було встановлене законом) не було необхідним у демократичному суспільстві у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення статті 8 Конвенції.
Втім, висновуючись з приводу спірних правовідносин, судом першої інстанції в даному спірному випадку не були враховані висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18).
У зазначеній вище постанові від 19.09.2018р. Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), визначені наступні ознаки типових справ:
а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ;
б) відповідач - територіальні органи ДМС України;
в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
На переконання колегії суддів, з огляду на викладене вище, суб'єктний склад сторін у даній справі № 420/7007/22 та предмет спору, містять визначені Верховним Судом ознаки типової справи.
Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_2 , який досяг 14-річного віку, разом із законним представником - ОСОБА_1 , звернулись із заявою до Головного управління ДМСУ в Одеській області та Малиновського відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо оформлення і видачі паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР).
До заяви були додано необхідні документи на оформлення паспорта-книжечки згідно з переліком п.3.1 Тимчасового порядку №456.
З урахуванням встановлених обставин та викладених вище правових норма, а також висновків Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 19.09.2018 у згаданій вище зразковій справі, враховуючи при цьому, що заява позивача про отримання паспорту зразка 1994 року подавалась у встановленій законом формі та містила усі дані про особу та документи, необхідні для реалізації відповідного права, тому колегія суддів доходить висновку про наявність правових підстав, в межах спірних правовідносин, для визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки.
Колегія суддів вважає необґрунтованим та безпідставним посилання відповідача, з яким погодився суд першої інстанції, щодо правомірності відмови у видачі паспорту громадянина України у формі книжечки ОСОБА_2 , з підстав не досягнення ним 16-річного віку на момент звернення із заявою про оформлення паспорта, виходячи з наступного.
У відповідності до ч.2 ст.21 чинної редакції Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Разом з цим, відповідно до п.2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ, паспорт громадянина України (далі - паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
Оскільки чинна редакція Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» не передбачає альтернативи паспортам з безконтактним електронним носієм дітям з 14 до 16 років і не може забезпечити реалізацію такого права, то це право має реалізовуватися у спосіб, передбачений Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної Ради України № 2503-XII від 26.06.1992 року, шляхом видачі паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки без електронного носія до досягнення дитини 16 років.
У ст.8 Конвенції про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованій Законом України від 06 липня 2010 року № 2438-VI, зазначено: Будь-якій особі надається можливість: a) з'ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у ст.5 і 6 цієї Конвенції; тощо.
За вказаного, оскільки положеннями Тимчасового порядку №456 та Законом №5492-VIі Порядком №302 встановлено різний вікового ценз на оформлення та видачу паспорта громадянина України, тому з урахуванням положень ч.3 ст. 7 КАС України, які передбачають, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що підлягає застосуванню Закону № 5492-VI, який має вищу юридичну силу, ніж Положення №2503-ХІІ та Тимчасовий порядок №456.
Однак, суд першої інстанції не вказані обставини не звернув належної уваги, що в свою чергу призвело до ухвалення необґрунтованого рішення.
Крім того, апеляційний суд зауважує, що Законом № 5492-VI встановлено обов'язок кожного громадянина України, який досяг 14-річного віку отримати паспорт громадянина України, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Таким чином, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу може створювати перешкоди у реалізації особи своїх громадянських прав.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18 листопада 2021 року у справі №420/4049/20.
З урахуванням зазначеного, апеляційний суд погоджується з доводами апелянта про протиправність відмови відповідача у видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки з посиланням на недосягнення ним 16-річного віку.
Отже висновок суду першої інстанції про правомірність такої відмови відповідача є хибним з огляду на наведені вище обставини та законодавчі приписи.
Апеляційний суд оцінює критично доводи відповідача про те, що рішення про відмову у видачі паспорта громадянина України в формі книжечки не приймалось, а заява була розглянута як звернення відповідно до вимог ЗУ "Про звернення громадян" та надано письмові відповіді на заяву з відповідними роз'ясненнями щодо оформлення та видачі паспорту громадянина України, позаяк у відповіді на заяву щодо оформлення та видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки було зазначено про відсутність підстав для оформлення та видачі паспорту громадянина України відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, що обґрунтовано розцінене позивачем як відмова у оформленні і видачі паспорту у формі паспортної книжечки.
Твердження відповідача про невідповідність поданої до органу ДМС України заяви, заяві-анкеті за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки як підтверджено наявними у справі письмовими доказами, до заяви позивачки в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , які звертались до органу ДМСУ для оформлення та видачі останньому паспорта громадянина України були додані наступні документи: свідоцтво про народження дитини ОСОБА_2 , дві фотокартки 3,5*4,5 см дитини ОСОБА_2 , заява дитини за формою про видачу паспорта відповідно до наказів МВС України №320 від 13.04.2012р. та №456 від 06.06.2019р., лист Міністерства освіти і науки України №1-/-347 від 24.06.2020р., лист Міністерства освіти і науки № 1/9-131 від 11.03.2021р.
До того ж, у листі-відмові, відповідачем не зазначалось такої підстави для відмови у оформленні та видачі паспорта громадянина України як невідповідність поданої заяви, заяві встановленого зразка.
Колегія суддів також зазначає, що пунктом № 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 року № 398 було внесено зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису» та «Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», доповнивши його абзацом такого змісту: Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Відтак, з урахуванням наведеного вище, судова колегія вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі територіального підрозділу - Малиновського відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
При цьому, колегією суддів враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до абзацу 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003року №3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантовано, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту порушеного права беззаперечно повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Відповідно до вимог статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає наявними підстави для задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки неповно з'ясував обставини справи, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення, яке підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладені обставини справи, на переконання колегії суддів рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному з'ясуванні усіх обставин справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам, тому воно підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог повністю.
Керуючись ст. ст. 241-243, 250, 308, 311, 315-317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2022 року по справі № 420/7007/22 - скасувати.
Ухвалити у справі №420/7007/22 нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України в Одеськiй області в особі територіального підрозділу - Малиновського відділу у м.Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (відповідь №5114-273/5114.1-22 вiд 23.02.2022) в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі територіального підрозділу - Малиновського відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено та підписано 23.11.2022р.
Головуючий суддя Танасогло Т.М.
Судді Бітов А.І. Градовський Ю.М.