Справа № 500/3197/22
23 листопада 2022 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі, відповідач - 2), в якому просила визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області, оформлене листом №1900-0215-8/13193 від 11.05.2022 про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії зі зниженням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію із зниженням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 15.08.1990 по 26.01.1996, з 15.08.1996 по 12.09.1996, починаючи з 09.02.2022.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 09.02.2022 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії згідно ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із зниженням пенсійного віку. Однак, за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів, відповідач своїм рішенням, оформленим листом № 1900-0215-8/13193 від 11.05.2022 відмовив позичу у призначенні такої пенсії, у зв'язку із тим, що документами не підтверджується факт проживання (роботи) станом на 01.01.1993 в зоні посиленого радіологічного контролю 4 роки. Крім того, не зарахував до страхового стажу період роботи з 15.08.1990 по 26.01.1996, з 15.08.1996 по 12.09.1996, оскільки відсутній наказ на її переведення та вбачається виправлення дати звільнення позивачки.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2022 адміністративну справу №500/3197/22 передано для розгляду судді Тернопільського окружного адміністративного суду Баранюку Андрію Зіновійовичу.
Ухвалою судді від 08.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 18.10.2022 суддею Дерех Н.В. прийнято до провадження адміністративну справу 500/3197/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Крім цього, ухвалою суду від 18.10.2022 постановлено залучити Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області як другого відповідача у справі №500/3197/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії. Також, постановлено розгляд адміністративної справи розпочати спочатку; встановлено другому відповідачу Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області строк для подання відзиву на позов.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову повністю. Зазначив, що до страхового стажу не враховано наступні періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення 01.09.1989: з 15.08.1990 по 26.01.1996, з 15.08.1996 по 12.09.1996 у зв'язку з їх невідповідністю вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993. Вважає, що оскільки, станом на 01.01.1993 року не підтверджено факту проживання або роботи в зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років, за таких обставин, призначити пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» немає підстав.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив Головного управління Пенсійного фонду в Тернопільській області, в якій підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити повністю.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подав до суду відзив, в якому заперечив проти позовних вимог, просив відмовити в задоволенні позову повністю. Зазначив, що відповідно до наданих, документів які містяться в системі персоніфікованого обліку страховий стаж позивача складає 26 років 09 місяців 23 дні. З них станом на 01.01.1993 позивач прожила і пропрацювала в 4 зоні - 3 роки 5 місяців 7 днів. Вказав, що до страхового стажу позивача не враховано періоди роботи згідно трудової книжки: з 15.08.1990 по 26.01.1996р., оскільки відсутній наказ на переведення заявника; з 15.08.1996 по 12.09.1996р., так як вбачається виправлення в зазначеній даті звільнення. На думку відповідача-2, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області правомірно прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком згідно ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у зв'язку з недотриманням умов пункту 2 статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (відсутність необхідної тривалості проживання в зоні ЧАЕС на 01.01.1993р.)
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити повністю.
Частиною п'ятою ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки клопотань у розумінні вказаної статті до суду не надходило, розгляд даної справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Судом встановлено, що позивач 09.02.2022 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №192650006643 від 16.02.2022 позивачу відмовлено в призначенні пенсії.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №1900-0215-8/13193 від 11.05.2022 позивача повідомлено про відсутність підстав для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Так, Рішенням управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №192650006643 від 16.02.2022 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв'язку з недотриманням умов пункту 2 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
У вказаному рішенні також зазначено, що відповідно документів та даних, що містяться в систем персоніфікованого обліку страховий стаж позивача складає 26 років 09 місяців 23 дні. З них станом на 01.01.1993 позивач прожила і пропрацювала в 4 зоні - 3 роки 5 місяців 27 днів. До страхового стажу не враховано періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.09.1989, з 15.08.1990 по 26.01.1996, оскільки відсутній наказ на переведення заявника, з 15.08.1996 по 12.09.1996, так як вбачається виправлення в даті на звільнення.
Не погоджуючись з рішенням про відмову у призначенні пенсії за віком, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).
Згідно з частиною 1 статті 55 Закону №796-ХІІ, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Пунктом 5 частини 2 статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, зокрема, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Отже, з аналізу наведеного слідує, що основною умовою для призначення пенсії за віком згідно статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є наявність підтвердженого факту проживання або роботи особи у зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років.
Постановою "Про організацію виконання Постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію Законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"" від 23.07.1991 № 106 затверджено Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (додаток № 1 до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 № 106), згідно якого с. Колиндяни та с. Шманківчики Чортківського району Тернопільської області віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідач відмовляючи у призначенні пенсії позивачу, серед іншого, вказує на те, що поданими документами не підтверджено факт проживання (роботи) в зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4 років, однак суд не погоджується із наведеним з огляду на наступне.
Верховний Суд у постанові 17 червня 2020 року по справі №572/456/17 вказав на те, що під час розгляду справи щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" потрібно перевірити, чи постійно проживав або постійно працював позивач у зоні посиленого радіологічного контролю.
Так, факт постійного проживання та роботи позивача у зоні посиленого радіологічного контролю підтверджується:
довідкою Колиндянської сільської ради Чортківського району Тернопільської області від 04.01.2022 №7, якою підтверджено те, що позивач була зареєстрована та проживала в с. Колиндяни з 05.07.1989 по 22.10.1993, що також кореспондується з часом її роботи в Колиндянській ЗОШ І-ІІІ ст. Чортківського району Тернопільської області;
актом про встановлення факту проживання, складеними 30.08.2022 за №670 органом місцевого самоврядування, яким встановлено, що позивач дійсно проживала в селі Колиндяни Чортківського району Тернопільської області з вересня 1984 по червень 1989 без реєстрації.
Вказана довідка та акт, на думку суду, є належними, достовірними та достатніми доказами у розумінні статей 73, 75, 76 КАС України.
Також 28.08.1991 в с. Колиндяни Чортківського району Тернопільської області позивачка зареєструвала шлюб, про що свідчать свідоцтво серії НОМЕР_2 від 28.08.1991.
Крім цього у позивача наявне посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіологічного контролю (категорія 4) серії НОМЕР_3 .
Суд вважає, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 21.11.2006 № 21-1048во06 та від 04.09.2015 №б90/23/15-а. Верховний Суд підтримав таку позицію у своїй постанові від 27.02.2018 у справі № 344/9789/17.
Доказів скасування чи визнання недійсним посвідчення позивача як громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), відповідачами суду не подано та судом не здобуто.
Таким чином, суд приходить до висновку, що факт приживання позивачки не менше 4 років в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 підтверджено належними та допустимими доказами.
Частиною другою ст. 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки судом встановлено, що рішення щодо відмови у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку ОСОБА_1 відповідно до 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" приймалося 16.02.2022 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області за №192650006643, відповідно суд приходить до переконання що саме це рішення підлягає до скасування, а не рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області, оформлене листом №1900-0215-8/13193 від 11.05.2022, про що просила позивач у позовній заяві.
Також суд зазначає, що періоди, з яких складається страховий стаж визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24 Закону №1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788-XII, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено: основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктами 17-18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
На час первинного заповнення трудової книжки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162.
Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 Держкомпраці СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 Держкомпраці СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 Про трудові книжки робітників та службовців та даною Інструкцією.
Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 13 вказаної постанови Про трудові книжки робітників та службовців при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
При цьому, відповідно до пункту 18 вказано постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
У період внесення записів про роботу позивача у спірні періоди після 1993, порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58).
З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.
Згідно з пунктом 2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
Отже, з системного аналізу вказаних вище норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку.
Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
Отже, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що відповідач-2 не зарахувавши до страхового стажу період роботи з 15.08.1990 по 26.01.1996, з 15.08.1996 по 12.09.1996, оскільки відсутній наказ на її переведення та вбачається виправлення дати звільнення позивачки, діяв не в межах та не у спосіб визначений чинним законодавством.
Крім цього, довідкою Колиндянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів від 30.08.2022 №25 підтверджено, що позивач 26.01.1996 дійсно була переведена з посади вчителя математики Колиндянської ЗОШ І-ІІІ ступенів на посаду вчителя фізики Шманьківської ЗОШ І-ІІІ ступенів.
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №192650006643 від 16.02.2022 про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії зі зниженням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 15.08.1990 по 26.01.1996, з 15.08.1996 по 12.09.1996.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення пенсії із зниженням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" починаючи з 09.02.2022 та прийняти відповідне рішення з врахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 248,10 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 248,10 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Оскільки головуюча суддя перебувала в основній щорічній відпустці в період з 14.11.2022 по 18.11.2022, повне судове рішення складено та підписано 23 листопада 2022 року.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Реквізити учасників справи: позивач - ОСОБА_1 (місце проживання/місцезнаходження: с.Шманьківці, Чортківський район, Тернопільська область, 48580, код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 ); відповідачі: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місце проживання/місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ/РНОКПП:14035769); Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (місцезнаходження: вул. Соборності, 66, м.Полтава, Полтавська обл., 36034, код ЄДРПОУ 13967927).
Головуюча суддя Дерех Н.В.