< Список >
05 серпня 2010 року Справа № 2а-7908/09/1170
Могилан С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні о 18-20 год. адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_2, АДРЕСА_1
до відповідача-1: Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, 25000, м. Кіровоград, вул. Дзержинського, 41
відповідача-2: Головне управління Державного казначейства України в Кіровоградській області, 25000, м. Кіровоград, просп. Винниченка, 1 а
про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, належних до виплати сум та моральної шкоди,
за участю:
секретаря судового засідання -Господарікова М.О.,
позивача -эМукашова В.В.,
представників:
відповідача-1 -Кривошеї А.М.,
відповідача-2 -Кудакова Ю.В.,
ОСОБА_2 звернувся позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області про поновлення на посаді стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та надання невикористаних відпусток за 2004-2008 роки.
Під час судового розгляду справи ОСОБА_2 неодноразово уточнював та змінював свої позовні вимоги.
Остаточні позовні вимоги конкретизовано та викладено позивачем в письмовій заяві (а.с.114 Т.2) на вимогу ухвали суду від 22.07.2010 року (а.с.106, 107 Т.2). Позивач просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника УМВС України в Кіровоградській області від 14 квітня 2009 року №156 о/с;
- поновити на посаді начальника відділення матеріально-технічного забезпечення відділу ресурсного забезпечення УМВС України в Кіровоградській області з 14.04.2009 року;
- стягнути з УМВС України в Кіровоградській області середній заробіток за весь час вимушеного прогулу понад один рік 53 943,78 грн. без утримання податків, всіх видів;
- стягнути з УМВС України в Кіровоградській області середній заробіток за весь час затримки розрахунку 53 943,78 грн. без утримання податків, всіх видів;
- стягнути з УМВС України у Кіровоградській області 52 372,65 грн. компенсацію за спричинення моральної шкоди;
- зобов'язати УМВС України у Кіровоградській області сплатити до пенсійних органів України страхові внески за весь час вимушеного прогулу з 14.04.2009 року по день фактичного поновлення на роботі.
Позивач вважає звільнення протиправним в зв'язку з тим, що воно відбувалось під час перебування його у черговій відпустці. Також позивач зазначає, що наказом начальника управління УМВС України в Кіровоградській області від 14.04.2009 р. №156 о/с його звільнено з підстав визначених п.1 ст. 40 КЗпП України (розірвання трудового договору із ініціативи власника у зв'язку із скороченням чисельності штату або штату працівників). Позивач вказує, що відповідач-1 в порушення ст. 49І КЗпП України не попередив його про звільнення за два місяці та не запропонував йому посади, яка вивільнилася перед його звільненням та могла бути ним зайнята, не врахував переважного права на залишення на роботі з огляду на тривалий безперервний стаж роботи в УМВС України в Кіровоградській області та статус інваліда війни.
Ухвалою від 18.05.2010 р. залучено другого відповідача по справі -Головне управління Державного казначейства України в Кіровоградській області.
Відповідачем-1 до суду подано заперечення на позовну заяву, у відповідності до якого позовні вимоги не визнаються у повному обсязі, оскільки позивач звільнений згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням посади завідувача сектору матеріально-технічного забезпечення та відмовою позивача від зайняття інших вакантних посад із переліком яких його було ознайомлено.
Відповідачем-2 подано заперечення на позовну заяву у відповідності до якого ГУДКУ не є учасником спірних правовідносин, оскільки вони є трудовими, а тому у разі задоволення моральної шкоди кошти повинні відшкодовуватися УМВС України у Кіровоградській області як роботодавцем, а не з Державного бюджету України.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 05.08.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 09.08.2010 р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Дослідивши подані позивачем та відповідачами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, покази свідка, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,
З 30 вересня 1974 року ОСОБА_2 проходив службу в УМВС України в Кіровоградській області, що підтверджується п.8 запису у трудовій книжці (а.с.206-208, Т.1).
Наказом УМВС України в Кіровоградській області від 25.12.2003 р. №431 о/с (а.с.78, Т.1) ОСОБА_2 призначено на посаду начальника відділення матеріально-технічного забезпечення відділу ресурсного забезпечення УМВС України в області.
Наказом УМВС України в Кіровоградській області від 05.11.2004 р. №309 о/с (а.с.243, Т.1) ОСОБА_2 -начальника відділення матеріально-технічного забезпечення відділу ресурсного забезпечення УМВС України в області -звільнено за п.4 ст. 40 КЗпП України (розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу -прогул без поважних причин) з 05 листопада 2004 р.
Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12.04.2006 р. (а.с.79-80, Т.1) скасовано наказ начальника УМВС України в Кіровоградській області №309 о/с від 05.11.2004 р. в частині звільнення ОСОБА_2 та поновлено його на посаді з 05.11.2004 р.
Наказом УМВС України в Кіровоградській області від 27.04.2006 р. №113 о/с «По особовому складу»(а.с.244, Т.1) скасовано наказ УМВС України в області від 05.11.2004 р. №309 о/с в частині звільнення ОСОБА_2, начальника відділення матеріально-технічного забезпечення відділу ресурсного забезпечення УМВС України в області за п.4 ст. 40 КЗпП України.
Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 25.07.2006 р. скасовано постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12.04.2006 р. та відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 у повному обсязі.
Наказом УМВС України в Кіровоградській області від 03.08.2006 р. №214 о/с «По особовому складу»відмінено пункт наказу УМВС України в області від 27.04.2006 р. №113 о/с щодо скасування наказу УМВС України в області від 05.11.2004 р. №309 о/с в частині звільнення ОСОБА_2 з посади начальника матеріально-технічного відділення відділу ресурсного забезпечення УМВС України в області, за п. 4 ст. 40 КЗпП України на підставі постанови Апеляційного суду Кіровоградської області від 25.07.2006 р. (а.с.245, Т.1).
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.12.2008 р. (а.с.81-83, Т.1) постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 25.07.2006 р. скасовано, а постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12.04.2006 р. залишено в силі.
Наказом УМВС України в Кіровоградській області від 11.12.2008 р. №638 о/с «По особовому складу»(а.с.101, 246, Т.1) скасовано пункт наказу УМВС України в області від 03.08.2006 р. №214 о/с та поновлено позивача на посаді начальника відділення матеріально-технічного забезпечення відділу ресурсного забезпечення УМВС України в області з 03 серпня 2006 року на підставі ухвали Вищого адміністративного суду України від 02.12.2008 р.
Наказом від 01.10.2009 р. №433 о/с «По особовому складу»(а.с.12, Т.2) внесено зміни в пункт наказу УМВС України в області від 11.12.2008 р. №638 о/с стосовно скасування пункту наказу УМВС від 03.08.2006 р. №№214 о/с щодо відміни пункту наказу УМВС від 27.04.2006 р. №113 о/с та викладено його в такій редакції -поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника відділення матеріально-технічного забезпечення відділу ресурсного забезпечення УМВС України в області з 05 листопада 2004 року.
В судовому засіданні встановлено, що фактично ОСОБА_2 був поновлений на роботі та приступив до виконання посадових обов'язків у грудні 2008 р., що підтверджується табелем обліку робочого часу (а.с.18, Т.2).
Судом встановлено, що в УМВС України в Кіровоградській області проведено ряд організаційно-штатних змін відповідно до наказів УМВС в Кіровоградській області від 28.08.2007 року № 1645 дск, від 20.02.2008 року № 310, відповідно до яких посада начальника відділення матеріально-технічного забезпечення відділу ресурсного забезпечення УМВС України в області реорганізована на посаду завідувача сектору матеріально-технічного забезпечення без зміни посадових обов'язків (а.с.93-96 Т.1). Кількість скорочених та введених посад рівнозначна.
Наказом УМВС України в Кіровоградській області від 14.05.2008 р. №720 «Про організаційно-штатні питання УМВС»(а.с.97, Т.1) оголошено перелік змін у штатах МВС України (а.с.98, Т.1), відповідно до яких скорочено сектор матеріально-технічного забезпечення та створено відділ капітального будівництва. В результаті проведених змін кількість посад, які були введені та скорочені співпадає: введено 7 посад, скорочено -7.
Всі організаційно-штатні зміни у відповідача відбувалися під час процедури поновлення в судовому порядку ОСОБА_2 після звільнення 05.11.2004 р.
Наказом УМВС України в Кіровоградській області від 14.04.2009 р. №156 о/с «По особовому складу»(а.с.120, Т.1) ОСОБА_2 звільнено за п. 1 ст. 40 КЗпП України (розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку зі зміною в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників) з 14.04.2009 р. з посади начальника відділення матеріально-технічного забезпечення відділу ресурсного забезпечення УМВС України в області.
У відповідності до п.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
В судовому засіданні представник відповідача-1 пояснив, що ОСОБА_2 звільнено в зв'язку зі скороченням штату працівників.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України, звільнення з підстав, передбачених у пунктах.1, 2, 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.
Згідно ст.49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Представником УМУВС України в Кіровоградській області надано суду перелік вакантних вільнонайманих посад (а.с.113, Т.1) із яким ОСОБА_2 25.03.2010 р. ознайомлено під підпис. Зі змісту переліку вбачається, що позивача повідомили про такі вільні вакансії: спеціаліста-бухгалтера Кіровського РВ, спеціаліста-ревізора Контрольно-ревізійного відділу, завідувача сектору та спеціаліста бухгалтера Відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку, оператора комп'ютерного набору спецмайданчика ДАІ, основного робітника авторемонтної майстерні, 0,5 ставки електромонтера центру обслуговування, касира торгового залу їдальні, електромонтера та радіомеханіка дільниці з ремонту засобів зв'язку.
У відповідності до акту №1 від 07.04.2009 р. «Про ознайомлення ОСОБА_2 зі списком вакантних вільнонайманих посад»(а.с.116, Т.1) 07.04.2010 р. ОСОБА_2 під підпис ознайомили із списком вакантних вільнонайманих посад станом на 06.04.2009 р. (а.с.114, Т.1), у відповідності до якого йому пропонувалися наступні посади: оператора комп'ютерного набору 1-го спецмайданчика; водія 2-го спецмайданчика; основного робітника авторемонтної майстерні; завідувача сектору та спеціаліста-бухгалтера ВФЗБО; спеціаліста-ревізора 1 і 2 категорії КРВ; касира торгового залу їдальні; прибиральника службових приміщень Кіровського РВ та Ленінського РВ; електромонтера Дільниці з ремонту засобів зв'язку.
Згідно акту №2 від 13.04.2009 р. «Про ознайомлення ОСОБА_2 зі списком вакантних вільнонайманих посад»(а.с.117, Т.1) 13.04.2010 р. ОСОБА_2 під підпис ознайомили із списком вакантних вільнонайманих посад станом на 10.04.2009 р. (а.с.115, Т.1), у відповідності до якого йому пропонувалися наступні посади: оператора комп'ютерного набору 1-го спецмайданчика; водія 2-го спецмайданчика; основного робітника авторемонтної майстерні; завідувача сектору та спеціаліста-бухгалтера 1 та 2 категорії ВФЗБО; спеціаліста-ревізора 1 і 2 категорії КРВ; касира торгового залу їдальні; прибиральника службових приміщень Кіровського РВ та Ленінського РВ; електромонтера дільниці з ремонту засобів зв'язку, вихователя дитячого садка. Після ознайомлення із списком вакантних вільнонайманих посад, ОСОБА_2 погодився зайняти посаду оператора комп'ютерного набору після навчання, на що відповідачем згоди не надано.
13.04.2010 р. начальником УМВС України в Кіровоградській області затверджено висновок щодо звільнення ОСОБА_2 з посади начальника відділення матеріально-технічного забезпечення відділу ресурсного забезпечення УМВС України в області за п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с.118-119, Т.1), з яким того ж дня ознайомлено позивача.
В судовому засіданні представник УМВС України в Кіровоградській області зазначив, що ОСОБА_2 не погодився зайняти жодну із запропонованих йому посад, оскільки не мав відповідної кваліфікації та фаху, а тому його звільнено згідно ч. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку з неможливістю переведення на іншу посаду.
В судовому засіданні встановлено, що позивач фактично з 24 грудня 2008 року по 12 березня 2009 року перебував у відпустці та на лікарняному (а.с.104, 110 Т.1).
03.12.2008 р. відповідачем-1 складено акт про повідомлення ОСОБА_2, що посада начальника відділення матеріально-технічного забезпечення відділу ресурсного забезпечення УМВС скорочена, а згодом реорганізована на посаду завідувача сектору матеріально-технічного забезпечення та скорочена, а тому посада, на яку він поновлений згідно з ухвалою суду скорочена і в штатах УМВС відсутня. В акті вказано, що ОСОБА_2 відмовився його підписувати (а.с.100, Т.1).
В судовому засіданні позивач заперечив достовірність викладених обставин в акті від 03.12.2008 р. (а.с.100, Т.1) та повідомив суду про те, що його про скорочення посади того дня не повідомляли.
Вперше із переліком вакантних посад позивача ознайомлено 25.03.2009 року. З огляду на звільнення його 14.04.2009 року, враховуючи відсутність будь-яких інших доказів попередження ОСОБА_2 не пізніше ніж за два місяці про наступне вивільнення (поштові повідомлення, тощо), суд вважає, що УМВС України в Кіровоградській області порушено вимоги ст.49-2 КЗпП України, відповідно до змісту якої про наступне вивільнення працівників персонально попереджають та одночасно пропонують іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації не пізніше ніж за два місяці.
Більш того, як виявилося в ході судового розгляду, ОСОБА_2 на момент звільнення не було запропоновано всіх вакантних посад.
В судовому засіданні встановлено, що у відповідності до наказу УМВС України від 13.04.2009 р. №164 о/с «По особовому складу»(а.с.239-240, Т.1) вивільнилася посада коменданта центру обслуговування підрозділів УМВС України в області.
Представник відповідача-1 в судовому засіданні пояснив, що вказана посада не пропонувалася ОСОБА_2, оскільки у відповідності до посадової інструкції коменданта центру обслуговування підрозділів УМВС при Управлінні МВС України в Кіровоградській області, затвердженої 25.04.2008 р. заступником начальника УМВС України в Кіровоградській області (а.с.237, Т.1) однією із кваліфікаційних вимог до цієї посади є вища освіта відповідно до фаху професійної діяльності за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста. Оскільки у ОСОБА_2 відсутня вища освіта, то вказану посаду йому не пропонували.
Судом встановлено, що наказом УМВС України від 13.04.2009 р. №164 о/с «По особовому складу»(а.с.239-240, Т.1) ОСОБА_5 звільнено з посади коменданта центру обслуговування підрозділів УМВС при УМВС України в області, а ОСОБА_6 призначено на цю ж посаду з 3-місячним іспитовим строком.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до посадової картки коменданта центру обслуговування підрозділів УМВС при УМВС України в Кіровоградській області (а.с.238, Т.1) з 14.04.2009 р., тобто з дня звільнення ОСОБА_2, вказану посаду займає ОСОБА_6.
Під час розгляду справи представник УМВС України в Кіровоградській області повідомив суду, що ОСОБА_6 вищої освіти не має.
Окрім того, у відповідності до п. 1 посадової інструкції коменданта центру обслуговування підрозділів УМВС при Управлінні МВС України в Кіровоградській області, затвердженої 25.04.2008 р. заступником начальника УМВС України в Кіровоградській області (а.с.230, Т.1) комендант має наступні завдання, обов'язки та повноваження:
- веде реєстр технічної документації адмінбудівлі та споруд УМВС (вул. Дзержинського, 41);
- постійно робить огляд технічного стану будинків з оформленням відповідних актів;
- забезпечувати протипожежну безпеку будинків та споруд, слідкувати за комплектацією пожежних щитків;
- постійно мати в наявності інвентар для господарських потреб та для забезпечення належного санітарного стану службових кабінетів, подвір'я, санвузлів;
- організовує ведення табельного урахування робітників ВРЗ УМВС;
- постійно контролювати схоронність та нормативні запаси майна УМВС;
- вести звітність за спожиті комунальні послуги.
В судовому засіданні встановлено, що обов'язки начальника відділення матеріально-технічного забезпечення ВРЗ УМВС (а.с.234, Т.1), посади яку позивач займав до звільнення, значно ширші ніж повноваження коменданта центру обслуговування підрозділів УМВС при Управлінні МВС України в Кіровоградській області.
Представник відповідача-1 в судовому засіданні вказував, що ОСОБА_2 призначений на посаду начальника відділення матеріально-технічного забезпечення ВРЗ УМВС з порушенням, оскільки для призначення на цю посаду він повинен був мати повну вищу освіту, в той час як позивач має лише середню освіту.
Суд вважає таке посилання необґрунтованим, оскільки 17.09.2009 р. Територіальним управлінням Державної інспекції праці у Кіровоградській області проведено перевірку УМВС України в Кіровоградській області, за наслідками якої складено акт №11-02-023/1176 (а.с.24-27, Т.2), висновками якого не встановлено порушень при прийомі позивача на посаду.
Більш того, суд вважає, що з огляду на повідомлення про вивільнені посади і бухгалтера, і касира, і електромонтера, тощо, щодо яких у позивача взагалі відсутня фахова підготовка, посада коменданта центру обслуговування підрозділів УМВС при Управлінні МВС України в Кіровоградській області у відповідності до вимог ст. 40 КЗпП України повинна була бути запропонованою ОСОБА_2, принаймні 13.04.2009 року під час ознайомлення позивача із списком вакантних посад.
Окрім цього, згідно ч.2 ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:
1) сімейним -при наявності двох і більше утриманців;
2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;
3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;
4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;
5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;
7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;
8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України;
9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.
Відповідно до п. 14 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22.10.1993 р. №3551-ХІІ інваліди війни та прирівняні до них особи мають переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємств, установ, організацій.
Суд приходить до висновку, що УМВС України в Кіровоградській області при звільненні ОСОБА_2 не було враховано, що він є інвалідом ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни -інвалідів війни (а.с.38, Т.1), а тому, у відповідності до п.5 ч.2 ст.42 КЗпП України мав переваги в залишенні на роботі.
Більш того, в судовому засіданні позивач пояснив, що посадові обов'язки коменданта центру обслуговування підрозділів УМВС при УМВС України він виконувати міг, оскільки мав відповідні в цьому знання, та у випадку пропозиції такої посади -погодився б.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд вважає, що УМВС України в Кіровоградській області прийнято рішення про звільнення ОСОБА_2 без дотримання принципу рівності перед законом, оскільки надано перевагу особі, яка як і позивач не мала вищої освіти, без урахування статусу позивача -інваліда війни, що давало останньому перевагу у зайнятті вакантної посади. При цьому суд вважає, що відповдіач-1 діяв без врахування принципу безсторонності при прийнятті рішення.
Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
На підставі викладеного, суд вважає, що УМВС України в Кіровоградській області при звільненні ОСОБА_2 не були додержані вимог ст.ст. 40, 42, 49І КЗпП України, а тому позовна вимога про визнання протиправним та скасування наказу УМВС України в Кіровоградській області від 14.04.2009 р. №156 о/с підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При цьому вказана норма законодавства не містить будь яких обмежень для поновлення особи на попередній роботі, зокрема випадку скорочення посади, з якої працівник був звільнений.
Судом встановлено, що в штаті УМВС України станом на день розгляду справи посада начальника відділення матеріально-технічного забезпечення відділу ресурсного забезпечення УМВС України в Кіровоградській області, з якої звільнено позивача, скорочена, а тому, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_2 звільнено з порушенням вимог чинного законодавства, суд вважає за необхідне зобов'язати УМВС України в Кіровоградській області поновити позивача на посаді, рівнозначній тій, яку він займав до звільнення.
При цьому суд враховує, що таке рішення відповідає як вимогам ст. 235 КЗпП України, так і ч. 6 ст. 43 Конституції України, відповідно до змісту якої громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу 13.05.2009 р. (а.с.1, Т.1).
Ухвалою від 28.05.2009 р. (а.с.7-8, Т.1) позовну заяву ОСОБА_2 визнано неподаною та повернуто позивачеві на підставі п. 1 ч. 3 ст. 108 КАС України.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2009 р. (а.с.32-33, Т.1) апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.05.2009 р. скасовано, а матеріали за позовом ОСОБА_2 направлено для вирішення питання про відкриття провадження у справі на новий розгляд.
Ухвалою від 18.11.2009 р. відкрито провадження у справі (а.с.39, Т.1), а ухвалою від 02.02.2010 р. прийнято самовідвід судді Яковлєва О.В. (а.с.52, Т.1).
Таким чином, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_2 розглядається судом більше одного року не з вини позивача, а тому підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу саме з 14 квітня 2009 року по 05 серпня 2010 року.
Позивач просить суд стягнути з УМВС України в Кіровоградській області середній заробіток за час вимушеного прогулу понад один рік 53 943,78 грн. без утримання податків всіх видів.
Пунктом 32 постанови Пленуму Верховного суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 06.11.1992 №9 передбачено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менше двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично відпрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100.
Згідно п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
У відповідності до п. 4 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до наказу УМВС України в Кіровоградській області від 06.01.2009 р. №5 о/с «По особовому складу»(а.с.104, Т.1) ОСОБА_2 надано відпустку за 2008 рік з 24 грудня 2008 року по 08 лютого 2009 року.
Наказом УМВС України в Кіровоградській області від 10.02.2009 р. №52 о/с «По особовому складу»(а.с.106, Т.1) ОСОБА_2 у зв'язку з перебуванням під час щорічної відпустки на лікарняному продовжено термін відпустки з 09 лютого по 27 лютого 2009 року.
Наказом УМВС України в Кіровоградській області від 06.03.2009 р. №99 о/с «По особовому складу»(а.с.108, Т.1) ОСОБА_2 продовжено термін щорічної відпустки за 2008 рік у зв'язку з перебуванням на лікарняному під час відпустки з 02 березня по 06 березня 2009 року.
Наказом УМВС України в Кіровоградській області від 10.03.2009 р. №97 о/с «По особовому складу»(а.с.110, Т.1) на часткову зміну пункту наказу УМВС України в області від 06.03.2009 №99 о/с вважати продовженим термін щорічної відпустки за 2008 рік у зв'язку з перебуванням на лікарняному під час відпустки ОСОБА_2 з 28 лютого по 12 березня 2009 року.
У відповідності до табелів робочого часу за грудень 2008 р. (а.с.18, Т.2), січень 2009 р. (а.с.19, Т.2), лютий 2009 р. (а.с.20, Т.2), березень 2009 р. (а.с.21, Т.2), квітень 2009 р. (а.с.22, Т.2) кількість фактично відпрацьованих ОСОБА_2 днів за два останні місяці до звільнення, тобто за лютий-березень 2009 р. (а.с.20-21, Т.2) становить 2 дні (в лютому).
У відповідності до п. 3 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.
В судовому засіданні позивач наполягав, що при визначенні його середньої заробітної плати повинні враховуватися його посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років, а також надбавка за особливі умови праці та премія.
Відповідно до п. 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до довідки, наданої відповідачем (а.с.123 Т.1), структура заробітної плати позивача включає:
- посадовий оклад -1 000,00 грн.;
- надбавку за ранг державного службовця -55,00 грн.;
- надбавку за вислугу років (40%) -422,00 грн.
Дані складові та їх розмір підтверджено в судовому засіданні позивачем (а.с.62 Т.2).
ОСОБА_2 посилався на те, що до структури його заробітної плати ще входить надбавка за особливі умови праці та премія.
У відповідності до п.3 Указу Президента України від 04.10.1996, № 926/96 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ», керівникам внутрішніх справ у межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів надано право, зокрема, установлювати надбавки особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за особливі умови служби, кваліфікацію, професійний ризик та виконання особливо важливих завдань - до 50 відсотків окладів грошового забезпечення. Даний указ втратив чинність 01.01.2008 року.
В судовому засіданні представник УМВС України в Кіровоградській області пояснив, що начальником наказ про встановлення позивачеві надбавки за особливі умови служби не приймався та й не міг бути прийнятий з огляду на втрату чинності 01.01.2008 року Указом Президента України від 04.10.1996, № 926/96 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ», а тому позивачу така надбавка не виплачувалась, як і не встановлювалась і не виплачувалась і премія, що підтверджується відповідною довідкою (а.с.122 Т.1).
Крім того, суд вважає, що в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження той факт, що у випадку продовження перебування на посаді, позивач в період з 14.04.2009 року по 05.08.2010 року беззаперечно у будь-якому разі отримав би премію в розмірі 50%.
Відповідно до довідки про види виплат заробітної плати ОСОБА_2 від 01.03.2010 р. №330 (а.с.122, Т.1) у лютому 2009 р. ОСОБА_2 за два робочі дні нараховано посадовий оклад в розмірі 100,00 грн., надбавка за вислугу років в сумі 42,20 грн. та надбавку за ранг в розмірі 5,50 грн., а всього -147,70 грн.
Таким чином, розмір середньоденної заробітної плати за останні два місяці до звільнення становить 73,85 грн. (147,70 грн. : 2 дні).
Судом встановлено, що середня кількість робочих днів за два останні місяці до звільнення позивача становить 20,5 днів (20 (лютий) + 21(березень)). Таким чином, середня кількість днів вимушеного прогулу складає 324,5 днів (13 днів квітня 2009 р. + 307,5 днів (15 повних місяців х 20,5) + 4 дні серпня 2010 р.).
Розмір середнього заробітку позивача виходячи з 324,5 днів становить 23 964,33 грн. (324,5 дні х 73,85 грн.).
З розрахунку наданого позивачем (а.с.62) вбачається, що позивач вираховував розмір середньомісячної заробітної плати з календарних днів, що суперечить п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу понад один рік в розмірі 53 943,78 грн. підлягають частковому задоволенню -в частині 23 964,33 грн.
Також позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з УМВС України в Кіровоградській області середнього заробітку за весь час затримки розрахунку 53 943,78 грн.
Суд бере до уваги, що позовні вимоги про стягнення заборгованості на день звільнення відсутні, обґрунтованих пояснень щодо того, які саме розрахунки затримав відповідач не надано, періоду затримки таких виплат та відповідні їх суми не вказано, обґрунтованого розрахунку позовних вимог про стягнення з УМВС України в Кіровоградській області середнього заробітку за час затримки такого розрахунку в сумі 53 943,78 грн. не наведено, а тому суд приходить до висновку, що така позовна вимога задоволенню не підлягає.
Також позивач просить суд стягнути з УМВС України в Кіровоградській області 52 372,65 грн. компенсацію за спричинення моральної шкоди.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
На підставі п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. З'ясуванню в даному випадку підлягає те, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Оскільки, позивачем не доведено факту понесення моральної шкоди через неправомірні дії саме відповідача, не доведено факту тяжкості вимушених змін та зусиль для відновлення нормального життя, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Однією із позовних вимог ОСОБА_2 є зобов'язання УМВС України в Кіровоградській області сплатити до пенсійних органів України страхові внески за весь час вимушеного прогулу з 14.04.2009 р. по день фактичного поновлення на роботі, а також вимога про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу без утримання податків.
У відповідності до п. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»від 26.06.1997 р. №400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є зокрема суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Згідно п. 1 ст. 2 зазначеного Закону об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону є -фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці»(крім сум виплат, що не враховуються при визначенні бази нарахування страхових внесків відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»), а також винагороди, що виплачуються громадянам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 5 вказаного Закону збір на державне обов'язкове пенсійне страхування сплачується одночасно з одержанням коштів в установах банків на оплату праці. У разі недостатності у платників збору коштів на оплату праці і сплату збору в повному обсязі видача коштів на оплату праці і сплата збору здійснюються у пропорційних розмірах.
Враховуючи те, що в судовому порядку може бути захищене лише порушене право, з огляду на законодавче закріплення порядку одночасного одержання коштів в установах банку на оплату праці та сплати збору до Пенсійного фонду України, суд вважає, що на момент розгляду справи будь-яке право позивача відповідачем-1 щодо правовідносин як з органами Пенсійного фонду України, так і Державної податкової служби не порушене, а тому така позовна вимога задоволенню не підлягає.
У відповідності до пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби -у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби, а тому суд вважає наявними підстави для звернення до негайного виконання ухваленої постанови в цій частині.
Керуючись ст. ст. 70, 85, 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд,
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області від 14 квітня 2009 року №156 о/с «По особовому складу»в частині звільнення ОСОБА_2 з посади начальника відділення матеріально-технічного забезпечення відділу ресурсного забезпечення УМВС України в Кіровоградській області.
3. Зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області поновити з 14 квітня 2009 року ОСОБА_2 на посаді, рівнозначній тій, яку він займав до звільнення.
4. Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 23 964,33 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанову в частині поновлення ОСОБА_2, а також в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України -з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.
Дата виготовлення повного тексту постанови -09 серпня 2010 року.
Суддя
Кіровоградського окружного
адміністративного суду С.В. Могилан