Номер провадження: 22-ц/813/2033/22
Справа № 947/19393/20
Головуючий у першій інстанції Бескровний Я. В.
Доповідач Сегеда С. М.
21.11.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Гірняк Л.А.,
Цюри Т.В.,
за участю секретаря Хухрова С.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без участі учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Одеси від 17 листопада 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання договору припиненим, визнання договору частково недійсним, списання залишку заборгованості та стягнення моральної шкоди,
встановив:
14.07.2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Дельта Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Вердикт Капітал», третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, та збільшивши позовні вимоги, просила визнати припиненими її зобов'язання перед ПАТ «Дельта Банк» за Договором про надання споживчого кредиту №11061779000 від 01.11.2006 року внаслідок укладання 27.06.2014 року договору про задоволення вимог іпотекодержателя, визнати укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» Договір №2298/К про відступлення права вимоги від 30.07.2020 року, в частині відступлення права вимоги за Договором №11061779000 від 01.11.2006 року та стягнути моральну шкоду сумі 30 000,00 грн.
Позов було вмотивовано тим, що вона виконала зобов'язання за кредитним договором №11061779000 від 01.11.2006р., шляхом укладання 27.06.2014р. Договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І.М. за №957.
Також вважала, що Договір №2298/К про відступлення права вимоги від 30.07.2020 року, в частині відступлення права вимоги за Договором №11061779000 від 01.11.2006 року, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» суперечить цивільному законодавству, оскільки не був спрямований на реальне настання правових наслідків. Вважає, що діями Банку їй спричинено моральну шкоду, яка виразилася у душевних стражданнях, погіршення сну, збудженості.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 17.11.2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення Київського районного суду м. Одеси від 17.11.2020 року, ухвалення нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
У відзивах на апеляційну скаргу ТОВ «Вердикт Капітал» та ПАТ «Дельта Банк» просять рішення Київського районного суду м. Одеси від 17.11.2020 року залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.
Вирішуючи питання про слухання справи в прядку спрощеного позовного провадження, у відсутність учасників справи, колегія суддів виходить із того, що учасники справи належним чином повідомлені про час і місце судового засіання, у тому числі апелянтка ОСОБА_1 через свого представника адвоката Горика В.М. (а.с. 131-135).
Колегія суддів також враховує, що представник ОСОБА_1 адвокат Горик В.М. надав суду заяву про розгляд справи без його участі (а.с. 136).
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Таким чином, розгляд даної справи здійснений 09.11.2022 року в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, у відсутність учасників справи, оскільки учасники справи повідомлені про час і місце судового засідання належним чином, про що вказано вище. Повний текст судового рішення складений 21.11.2022 року.
Крім того, відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що дана справа перебуває на розгляді суду апеляційної інстанції майже два роки (а.с. 73), від учасників справи не надходило заяв або клопотань про відкладення слухання справи, колегія суддів вирішила дану справу розглядати судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами, у відсутність учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2006р. між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №№11061779000,в забезпечення виконання якого між Банком та ОСОБА_1 укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Главацьким В.А. за реєстровим №3010. Предметом Іпотечного договору були нежилі приміщення офісу, розташовані за адресою АДРЕСА_1 .
08.12.2011р. ПАТ «Дельта банк» за договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами придбало у АКІБ «УкрСиббанк», зокрема, право вимоги за договором №11061779000 від 01.11.2006р.
27.06.2014р. між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку ст.37 Закону України «Про іпотеку». Який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І.М. за реєстровим №957 (а.с.5-10).
Пунктом 2 цього Договору передбачено, що сума вимог Іпотекодержателя за Кредитним договором задовольняється за рахунок прийняття у власність Об'єкта нерухомості і за умовами Договору становить 217 201,76 доларів США, що за курсом НБУ складає 2 568 051,56 грн., і зобов'язання Іпотекодержавтеля за Кредитним договором перед Іпотекодержателем по поверненню кредиту в зазначеному розмірі вважаються виконаними з моменту нотаріального посвідчення цього договору та проведення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомості за Іпотекодержателем.
Судом також встановлено, що 30.07.2020р. між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір №2298/к про відступлення права вимоги, зокрема за договором №11061779000 від 01.11.2006р., укладеним між позивачем та АКІБ «УкрСиббанк».
Сторона позивача просила також суд визнати недійсним цей Договір №2298/К про відступлення права вимоги від 30.07.2020р., в частині відступлення права вимоги за Договором №11061779000 від 01.11.2006р.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що згідно п.4.2 Договору про задоволення вимог іпотекодержателя, право власності на Об'єкт нерухомості виникає у Іпотекодержателя з моменту нотаріального посвідчення цього Договору та державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомості за Іпотекодержателем. Однак, у порушення вимог ч.1 ст.81 ЦПК України сторона позивача не надала суду доказів державної реєстрації права власності за Іпотекодержателем - ПАТ «Дельта Банк» на об'єкт нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що є обов'язковою вимогою припинення зобов'язання за зазначеним Договором.
Проте, з такими вимогами суду першої інстанції не можна погодитись, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.ст.512-514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім того, за нормами ст.ст. 1077, 1079 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за
плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Таким чином, на думку колегії суддів суду необхідно встановити, чи існували у ОСОБА_1 кредитні зобов'язання перед ПАТ «Дельта Банк» станом на 30 липня 2020 року, коли був укладений Договір № 2298/К про відступлення прав вимоги.
З цих підстав колегія суддів зазначає наступне.
Із п. 2.4. Договору про задоволення вимог іпотекодержателя вбачається, що зобов'язання Іпотекодавця за Кредитним договором перед Іпотекодержателем по поверненню кредиту в розмірі, визначеному в п. 2.3. цього Договору, вважаються виконаними з моменту нотаріального посвідчення цього Договору та проведення державної реєстрації права власності на Об'єкт нерухомості за Іпотекодержателем.
У відповідності до п. 2.5. Договору про задоволення вимог іпотекодержателя сторони домовились, що у відповідності до положень ст. 36 ЗУ «Про іпотеку» після укладання договору та виконання умов будь-які наступні вимоги Іпотекодержателя щодо виконання Іпотекодавцем Основного зобов'язання є недійсними. Крім того, згідно вимог ст. 36 ЗУ «Про іпотеку», в редакції чинній на момент укладання Договору про задоволення вимог іпотеко- держателя, сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.
Доводи заявника апеляційної скарги про те, що об'єкт нерухомості перейшов у власність ПАТ «Дельта Банк» в подальшому був відчужений третій особі, матеріалами справи не спростовані.
Як було вказано вище, 30.07.2020 року між первісним відповідачем АТ «Дельта Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір № 2298/К про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, зокрема право вимоги за Договором про надання споживчого кредиту № 11061779000 від 01.11.2006, укладеного з ОСОБА_1 .
Однак, зважаючи на те, що між позивачем ОСОБА_1 і ПАТ «Дельта Банк» 27.06.2014р. було укладено Договір про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку ст.37 Закону України «Про іпотеку», який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І.М. за реєстровим №957, то слід вважати, що кредитні зобов'язання ОСОБА_1 перед ПАТ «Дельта Банк» були погашені.
При цьому колегія суддів зазначає, що позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки вважається таким, що погашає всі вимоги кредитора до боржника, незалежно від того, чи перевищує вартість предмета іпотеки розмір вимог кредитора.
Такі правові позиції викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18, а також в постанові Верховного Суду від 03 серпня 2022 року, справа № 756/10266/15-ц (провадження № 61-1710св22).
Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до вимог яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Таким чином, слід дійти висновку, що предметом правочину не може бути кредитне зобов'язання, що припинилось внаслідок укладання Договору про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», а також в силу вимог ст. 36 ЗУ «Про іпотеку».
Зазначені обставини свідчать про те, що Договір №2298/к про відступлення права вимоги, зокрема за договором №11061779000 від 01.11.2006р., укладений 30.07.2020р. між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал»,суперечить цивільному законодавству, зокрема ст. 36 ЗУ «Про іпотеку». Також даний Договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, тому що був укладений в порушення права позивача ОСОБА_1 , яка у повному обсязі виконала свої кредитні зобов'язання перед ПАТ (в подальшому АТ) «Дельта Банк».
Крім того, враховуючи, що спірним Договором №2298/к про відступлення права вимоги порушуються права позивача ОСОБА_1 , цими обставинами спростовуються доводи ТОВ «Вердикт Капітал», що ОСОБА_1 не вправі оскаржити цей Договір, так як не є його стороною.
Крім викладеного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції належним чином не проаналізував чинне законодавство України, що діяло на момент вчинення нотаріальних дій з метою встановлення дійсних обставин справи, оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 34 ЗУ «Про нотаріат», нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, зокрема: 1) посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності тощо).
При цьому, ст. 46-1 ЗУ «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно та який має печатку такого реєстратора, здійснює повноваження відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Тобто, нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва має доступ та користується Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, здійснює пошук у ньому відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, обтяження таких прав та за його результатами формує витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який залишається у справі державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса. Користування Державним реєстром речових прав на нерухоме майно здійснюється безпосередньо нотаріусом, який вчиняє відповідну нотаріальну дію.
Крім того, відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 52 ЗУ «Про нотаріат» про всі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами або посадовими особами органів місцевого самоврядування, робиться запис у реєстрах для реєстрації нотаріальних дій після того, як нотаріус зробить посвідчувальний напис на документі або підпише документ, що ним видається.
Кожна нотаріальна дія реєструється під окремим порядковим номером. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована, зазначається на документі, що видається нотаріусом, чи в посвідчувальному написі.
Таким чином, запис Державному у реєстрі є доказом вчинення нотаріальної дії.
Частинами 5, 9 ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під
час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції
державного реєстратора прав на нерухоме майно.
Главою 11 загальних положень Наказу Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 «Про затвердження порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» передбачено, що кожній нотаріальній дії присвоюється окремий реєстровий номер. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, позначається на документах, що видаються нотаріусом, чи в посвідчувальних написах.
Нотаріальна дія вважається вчиненою з моменту внесення про це запису до реєстру для реєстрації нотаріальних дій.
Запис у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій є доказом вчинення нотаріальної дії.
Отже, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І.М., відповідно до вимог законодавства України під час посвідчення Договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 27.06.2014 року, що зареєстрований в реєстрі за № 957, одночасно вчиняла дії державного реєстратора права власності на нерухоме майно за іпотекодержателем - ПАТ «Дельта Банк» (а.с.5-10).
Крім того, факт припинення зобов'язання за Договором про надання споживчого кредиту № 11061779000 від 01.11.2006 підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, із якої вбачається, що 27.06.2014 о 18:02:58 право власності ОСОБА_1 на нежилі приміщення офісу загальною площею 57,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , припинено. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, серія та номер: 14101983 від 27.06.2014.
Одночасно 27.06.2014 о 18:02:58 зареєстровано право власності на об'єкт нерухомості на ПАТ «Дельта Банк», номер запису 6167227.
Тобто вказаними обставинами додатково підтверджується висловлена вище правова позиція, що одночасно з посвідченням Договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 27.06.2014 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І.М. було зареєстровано припинення права власності на об'єкт нерухомості ОСОБА_1 , та зареєстровано право власності за ПАТ «Дельта Банк».
Більше того, 24.10.2014 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Главацьким В.А. було посвідчено договір купівлі-продажу об'єкту нерухомості між ПАТ «Дельта Банк» та громадянкою ОСОБА_2 , за якою на даний час зареєстровано право власності під номером 7461531 (а.с.144).
Стосовно моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Звертаючись до суду з позовом, в частині обгрунтування моральної шкоди, позивач ОСОБА_1 посилалась на те, що до неї телефонують невідомі особи від імені ТОВ «ВЕРДИКТ ФІНАНС» та вимагають сплатити їм боргу у розмірі 100 000,00 доларів США за неіснуючим зобов'язанням. Крім того, вона вказала, що самостійно виховує хвору дитину, на що витрачаються значні кошти, та крім того на даний час переживає значні душевні страждання через обставини що склались, у зв'язку з чим у неї погіршився сон, мається постійна нервова збудженість. Вона не знаходе собі місця через незаконні вимоги сплатити 100 000,00 доларів США та погрози співробітників колекторської компанії, що борг буде стягнуто за рахунок майна, яке в неї залишилось.
Також позивач посилалась на те, що все вищевикладене відображається також на її дитині, що страждає на збільшену нейро-рефлекторну збудженість через враженість Центральної нервової системи.
Статтею 41 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Європейська конвенція) установлено, що якщо Суд визнає факт, що мало місце порушення Європейської конвенції або Протоколів до неї, а внутрішнє право Високої Договірної Сторони допускає можливість лише часткового відшкодування, Суд у разі необхідності надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.
Справедлива компенсація може бути присуджена щодо матеріальних збитків, моральної шкоди, судових витрат. Так, згідно з Регламентом, моральна шкода - це шкода, що не піддається оцінюванню, може бути виражена в психічних чи фізичних стражданнях заявника. Якщо встановлено, що моральна шкода була заподіяна, і Суд вважає за необхідне присудити відповідну грошову компенсацію, оцінювання її розміру здійснюється на основі принципу справедливості й з урахуванням практики, що склалася.
Враховуючи викладене, а також те, що Європейський суд з прав людини виходить із презумпції спричинення моральної шкоди позивачу відповідачем та обов'язку саме відповідача спростувати таку презумпцію, колегія суддів вважає обгрунтованою сатисфакцією буде встановлення моральної шкоди у розмірі 3 000 грн., оскільки позивач не довела суду наявність постійних дзвінків співробітників колекторської компанії щодо вимог до позивача сплатити 100 000,00 доларів США та погрози, що борг буде стягнуто за рахунок майна, яке в неї залишилось.
Сума моральної шкоди в розмірі 3 000 грн., складає 10% від заявлених позовних вимог.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надала суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог та доводів апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
З огляду на викладене, колегія судів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду не відповідає вимогам, передбаченим ст. 263 ЦПК України, доводи апеляційної скарги його частково спростовують, оскільки рішення ухвалено не у відповідності до вимог, передбачених чинним законодавством.
У зв'язку з цим, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям постанови, якою позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково, а саме:
- визнати припиненими зобов'язання ОСОБА_1 перед ПАТ «Дельта Банк» за договором про надання споживчого кредиту № 11061779000 від 01.11.2006 року, внаслідок укладання 27.06.2014 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 договору про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку»;
- зобов'язати ПАТ «Дельта Банк» списати залишок заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11061779000 від 01.11.2006 року внаслідок укладання 27.06.2014 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 договору про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку Закону України «Про іпотеку»;
- визнати недійсним укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» Договір № 2298/К про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 30.07.2020 року, зазначених у Додатку № 1 до договору в частині відступлення права вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11061779000 від 01.11.2006 року укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 ;
- стягнути з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3 000,00 грн.
Крім того, у відповідності до ст. 141 ЦПК України колегія суддів також вважає за необхідне розподілити між сторонами судові витрати.
Так, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, то з відповідача ПАТ «Дельта Банк» на користь держави слід стягнути судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 2 102 грн. (840,80 грн. х 2,5 вимоги = 2 102 грн.) та за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 3 153 грн. (2 102 грн. х 150% = 3 153 грн.).
Крім того, оскільки позовні вимоги про стягнення з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, підлягають задоволенню на 10%, з ПАТ «Дельта Банк» на користь держави слід стягнути 84 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції і 126 грн. - за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Залишок судового збору в розмірі 756,80 грн. і відповідно в розмірі 1135,20 грн., а всього в розмірі 1892 грн. слід стягнути на користь держави з позивача ОСОБА_1 , за реквізитами Одеського апеляційного суду.
При цьому колегія суддів враховує, що позивач ОСОБА_1 не звільнена від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», так як 01.11.2006р. між нею і АКІБ «УкрСиббанк» було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11061779000, тобто між сторонами виникли договірні правовідносини, згідно яких ОСОБА_1 не була споживачем послуг АКІБ «УкрСиббанк», в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».
Таким чином, всього з ПАТ «Дельта Банк» слід стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 5465 грн. (2102 грн. + 3153 грн. + 84 грн. + 126 грн.), а з позивача ОСОБА_1 - 1892 грн. (756,80 грн. + 1135,20 грн.) - за реквізитами Одеського апеляційного суду.
Слід також стягнути з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь держави судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 420,40 (840,80 грн. : 2) та за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 630,60 грн. (420,4 грн. х 150%), а всього в загальному розмірі 1051 грн., за реквізитами Одеського апеляційного суду.
Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Київського районного суду м.Одеси від 17 листопада 2020 року скасувати.
Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання договору припиненим, визнання договору частково недійсним, списання залишку заборгованості та стягнення моральної шкоди, задовольнити частково.
Визнати припиненими зобов'язання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,перед Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», код ЄДРПОУ 34047020, за договором про надання споживчого кредиту № 11061779000 від 01.11.2006 року, внаслідок укладання 27.06.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», код ЄДРПОУ 34047020, та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , договору про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку».
Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», код ЄДРПОУ 34047020, списати залишок заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11061779000 від 01.11.2006 року, внаслідок укладання 27.06.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», код ЄДРПОУ 34047020, та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , договору про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку Закону України «Про іпотеку».
Визнати недійсним укладений між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», код ЄДРПОУ 34047020, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», код ЄДРПОУ 36799749, договір №2298/К про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 30.07.2020 року, зазначених у Додатку № 1 до цього договору, в частині відступлення права вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11061779000 від 01.11.2006 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», код ЄДРПОУ 34047020, та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», код ЄДРПОУ 34047020, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , моральну шкоду у розмірі 3 000,00 (три тисячі гривень).
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», код ЄДРПОУ 34047020, на користь держави судовий збір у розмірі 5 465 грн. (п'ять тисяч чотириста шістдесят п'ять гривень), за реквізитами Одеського апеляційного суду.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 1892 грн. (одну тисячу вісімсот дев'яносто дві гривні), за реквізитами Одеського апеляційного суду.
Стягнути з ТОВ «Вердикт Капітал», код ЄДРПОУ 36799749, на користь держави судовий збір у розмірі 1051 грн. (одну тисячу п'ятдесят одну гривню), за реквізитами Одеського апеляційного суду.
Судовий збір стягнути за наступними реквізитами Одеського апеляційного суду:
Отримувач коштів - ГУК в Од.обл./Малиновськ. р-н/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37607526
Банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.)
Код банку отримувача (МФО) - 899998
Рахунок отримувача - UA428999980313161206080015757
Код класифікації доходів бюджету - 22030101
Призначення платежу - *;101.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 21.11.2022 року.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
Л.А. Гірняк
Т.В. Цюра