Номер провадження: 11-кп/813/2044/22
Справа № 522/4308/22
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
15.11.2022 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Одеського апеляційного суду в складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі: ОСОБА_5
за участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 06 вересня 2022 року у кримінальному провадженні, яке зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12021162510000284 від 05.03.2021р. за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Шемкір, Республіки Азербайджан, громадянина України, має середню освіту, офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України,
Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 06.09.2022р. ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст. 186 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. Строк відбування покарання визначено рахувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 06.09.2022р. Речові докази, а саме диск з відеозаписом, вирішено зберігати в матеріалах кримінального провадження. Запобіжний захід у виді застави скасовано, повернуто заставодавцю у розмірі 52101 грн. Обрано ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, без визначення розміру застави, взявши під варту у залі суду. На підставі ч.5 ст. 72 КК України, в строк відбуття покарання зарахувати строк утримання ОСОБА_7 по даному кримінальному провадженню в Одеській установі виконання покарань в період з 17.02.2022р. по 18.02.2022р., та з 06.09.2022р. до набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 , просить вирок суду першої інстанції змінити, визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України, призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, застосувати ст. 75 КК України та звільнити його від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням тривалістю на 1 рік. На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Вважає, що призначене судом покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Суд першої інстанції належним чином не обґрунтував і не навів мотивів, з яких він дійшов висновку про неможливість виправлення ОСОБА_7 без відбування покарання у виді позбавлення волі, не врахував всіх пом'якшуючих обставин, а саме те, що ОСОБА_7 визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, приніс вибачення потерпілому, відшкодував потерпілому матеріальну та моральну шкоду в повному обсязі, у зв'язку з чим у потерпілого відсутні будь-які претензії до нього, раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, позитивно характеризується за місцем постійного проживання, має постійне місце роботи, разом з батьками займається продажем фруктів та овочів, а тому на думку сторони захисту, судом першої інстанції при призначені покарання належним чином не враховано відношення обвинуваченого до вчиненого та наведено суперечливі відомості щодо його особистості.
Заслухавши суддю доповідача, захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 та самого обвинуваченого ОСОБА_7 , які просили апеляційну скаргу захисника задовольнити з підстав зазначених в ній, прокурора, який вважав можливим частково задовольнити апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , застосувавши ст. 75 КК України, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 , не оспорюючи правильність встановлення судом фактичних обставин справи вчинення злочину, доведеність вини обвинуваченого, правильність кваліфікації його дій, оскаржує вирок суду першої інстанції в частині призначеного судом покарання, вказуючи на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі ОСОБА_7 через суворість.
Оскільки судовий розгляд здійснювався в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, суд апеляційної інстанції не перевіряє висновки суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, фактичні обставини кримінального правопорушення, проти яких не заперечували учасники провадження, а також правильність кваліфікації його дій.
Таким чином, колегія суддів, переглядає вирок Приморського районного суду м. Одеси від 06.09.2022р. відносно ОСОБА_7 лише в частині призначеного покарання.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, та к і іншими особами.
За правилами ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, з урахуванням ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особи винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Частиною 1 Постанови № 7 від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання", із змінами, Пленум Верховного Суду України звернув увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Так, суд першої інстанції, при призначені покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , у відповідності до вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини його вчинення, його суспільну небезпечність та корисливий характер злочину, а також те, що дії обвинуваченого не були спонтанними і свідчили про нехтування такими суспільними цінностями як право до мирного співіснування і поваги до права приватної власності, відношення обвинуваченого до своїх дій та їх наслідків, а саме те, що ОСОБА_7 визнав свою провину, відшкодував потерпілому завдану матеріальну та моральну шкоду, внаслідок чого потерпілий не має будь-яких претензій.
Також судом першої інстанції, при визначені міри покарання перевірено наявність обтяжуючих та пом'якшуючих обставин, особу обвинуваченого, який не має судимості, а саме після вчинення злочину визнаний таким, що не притягався до кримінальної відповідальності, на обліках у нарколога та психіатра не перебуває.
Тобто, на думку колегії суддів, суд першої інстанції прийняв до уваги зазначені вище данні й обставини, в тому числі ті на які є посилання в апеляційній скарзі, і правильно призначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі в нижніх межах санкції статті.
Саме таке покарання, яке призначив суд першої інстанції, на переконання колегії суддів, буде необхідним й достатнім для досягнення його мети, яка полягає не тільки в карі, а й виправленні обвинуваченого та запобігання вчиненню кримінальних правопорушень.
Доводи сторони захисту про те, що судом належним чином не враховано відношення обвинуваченого до вчиненого, призначене покарання не відповідає тяжкості злочину та особі обвинуваченого, відсутність мотивування щодо неможливості призначення покарання не пов'язаного з позбавленням волі, не врахування всіх пом'якшуючих обставин справи, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в мотивувальній частині вироку судом було надано оцінку та враховано при визначені міри покарання ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 злочину, наявність суспільної небезпечності вчиненого та характер злочину, корисливий мотив, обставини його вчинення, відношення обвинуваченого до своїх дій, його характеризуючи данні, наявність обтяжуючих та пом'якшуючих обставин у справі, та визначив міру покарання, яке забезпечить понесення відповідальності за вчинений особою злочин в межах санкції інкримінованої цій особі статті.
В апеляційній скарзі також захисник ОСОБА_8 посилається на те, що судом у вироку наведені суперечливі відомості щодо особистості обвинуваченого, при цьому не зазначивши в чому саме полягають ці суперечності, тоді як судом у вироку надано оцінку особистості обвинуваченого, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині також судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги.
Отже, вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та вмотивованим, а тому підстави для його зміни відсутні.
Керуючись ч.2 ст. 376, ст.ст. 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 06 вересня 2022 року - залишити без задоволення.
Вирок Приморського районного суду м. Одеси від 06 вересня 2022 року у кримінальному провадженні №12021162510000284 від 05.03.2021р. відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Повний текст ухвали оголошено 21 листопада 2022р.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4