Номер провадження: 22-ц/813/5029/22
Справа № 511/98/21
Головуючий у першій інстанції Іванова О. В.
Доповідач Сегеда С. М.
21.11.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Гірняк Л.А.,
Цюри Т.В.,
за участю секретаря Хухрова С.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без участі учасників справи, апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Магери Руслана Юрійовича та представника ОСОБА_2 - адвоката Панчошенка Сергія Олександровича на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 29 вересня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звільнення від сплати аліментів з матері дитини та стягнення аліментів,
встановив:
21.01.2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звільнення від сплати аліментів, що стягуються з нього на підставі рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 29 липня 2015 року у цивільній справі № 511/1734/15-ц, на користь ОСОБА_1 :
- з 01 січня 2019 року на утримання його доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі по 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 01 липня 2015 року до досягнення нею повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- за період з 01 січня 2019 року по 31 липня 2020 року на утримання його доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 01 липня 2015 року до досягнення нею повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Свої вимоги позивач мотивував тим, що він перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , який на даний час розірвано за рішенням суду. Від цього шлюбу вони мають двох доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Після розірвання шлюбу спочатку доньки проживали з матір'ю. Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 29.07.2015 року з позивача на корить відповідача на утримання доньок були стягнуті аліменти у розмірі 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно на кожну дитину до досягнення ними повноліття.
Між тим, його колишня дружина на даний час проживає за кордоном, тому з січня 2019 року його донька ОСОБА_5 постійно проживає з ним в с. Кучурган та знаходиться на повному його утриманні, оскільки на той час їй вже виповнилося 14 років та вона самостійно визначила своє місце проживання з ним.
Молодша донька ОСОБА_6 також мешкала з ним в період з 01.01.2019 року по 31.07.2020 року та повністю знаходилася на його утриманні, оскільки її мати в той час була відсутня та перебувала за кордоном. Не дивлячись на те, що донька ОСОБА_5 вже тривалий час проживає з ним, а ОСОБА_6 теж деякий період часу мешкала з ним, відповідачка продовжує отримувати від нього аліменти, а сама участі в утриманні доньки ОСОБА_5 взагалі не приймає.
01.04.2021 року позивач ОСОБА_2 уточнив свої позовні вимоги (т.1, а.с. 65-78).
Тож, з урахуванням уточнених позовних вимог та зважаючи на викладене вище, позивач просив припинити стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_5 , починаючи з 01.01.2019р. та на утримання доньки ОСОБА_6 в період з 01.01.2019р. по 31.07.2020р., а також стягнути з відповідачки на його користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку доходу щомісячно до досягнення донькою ОСОБА_5 повноліття.
Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 29.09.2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково.
Звільнено ОСОБА_2 від сплати аліментів відповідно до рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 29.07.2015 року (справа № 511/1734/15-ц) на користь ОСОБА_1 :
- на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі по 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно - до 12.09.2022 року, починаючи з дня набрання рішенням законної сили;
- на утримання доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в розмірі по 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно - до 14.06.2031 року, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.
З дня набрання рішенням законної сили відкликано з Роздільнянського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) виконавчий лист, виданий на підставі рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 29.07.2015 року (справа № 511/1734/15-ц) щодо стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 в розмірі по 30 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно:
- до досягнення донькою ОСОБА_5 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 ;
- до досягнення донькою ОСОБА_6 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1/4 всіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення донькою ОСОБА_5 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 .
В задоволені іншої частині позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 908,00 грн. (т.1, а.с.167-170).
В апеляційній скарзі представник відповідачки ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 29.09.2021 року в частині:
- звільнення ОСОБА_2 від сплати аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_8 ;
- відкликання з Роздільнянського міжрайонного ВДВС Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) виконавчого листа, виданого на підставі рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 29.07.2015 року (справа № 511/1734/15-ц) щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей, та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог (т.1, а.с.171-173).
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 29.09.2021 року, в частині незадоволених позовних вимог, ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог, та зміну рішення суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.1, а.с. 175-185).
У відзиві на апеляційну скаргу представника відповідачки ОСОБА_1 позивач ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу представника відповідачки ОСОБА_1 залишити без задоволення у повному обсязі (т.1, а.с. 219-225).
Крмі того, 08.11.2022 року від представника позивача - адвоката Панчошенка С.О. надійшли пиьмові пояснення до своєї апеляційної скарги (т.2, а.с.17-23).
Вирішуючи питання про слухання справи в прядку спрощеного позовного провадження, у відсутність учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином повідомлені про час і місце судового засіання (т.2, а.с. 7-8, 11-13).
Також слід зазначити, що у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Таким чином, розгляд даної справи здійснений 09.11.2022 року в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, у відсутність учасників справи, оскільки учасники справи повідомлені про час і місце судового засідання належним чином, про що вказано вище. Повний текст судового рішення складений 21.11.2022 року.
Крім того, відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що дана справа перебуває на розгляді суду апеляційної інстанції фактично один рік (т.1, а.с. 201, 211), від учасників справи не надходило заяв або клопотань про відкладення слухання справи, колегія суддів вирішила дану справу розглядати судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами, у відсутність учасників справи.
При цьому колегією суддів враховано, що від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Магери Р.Ю. 31.10.2022 року надійшла заява про розгляд справи суді апеляційної інстанції в його відсутність (т.2, а.с.16).
Аналогічна заява також надійшла 08.11.2022 року від представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Панчошенка С.О. (т.2, а.с. 24-25).
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення обох апеляційних скарг, скасування оскаржуваного судового рішення і прийняття постанови про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.01.2021 року на адресу суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 , в якій позивач просив суд ухвалити рішення, яким звільнити його від сплати аліментів, що стягуються з нього на підставі рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 29 липня 2015 року у цивільній справі № 511/1734/15-ц, на користь ОСОБА_1 .
Згідно позовних вимог позивач фактично просив звільнити його від сплати заборгованості до аліментах на утримання доньки ОСОБА_3 , починаючи з 01.01.2019 року і до досягнення нею повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 , а також - про звільняння його від сплати заборгованості по аліментам на тримання доньки ОСОБА_4 , починаючи з 01.01.2019 року до 31.07.2020 року.
При цьому, позивач посилався на те, що у зазначений період часу вказані неповнолітні доньки проживали з ним і були на його отриманні, а тому за вказаний період з нього незаконно утримувались аліменти.
У подальшому, а саме 01.04.2021 року, уточнивши і збільшивши позовні вимоги, позивач ОСОБА_2 просив також стягнути на його користь з відповідача ОСОБА_1 аліменти на утримання його доньки ОСОБА_3 , починаючи з 01.01.2019 року і до досягнення нею повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 , в розмірі 1\3 частини всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення донькою ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 (т.1, а.с.65-78).
Тобто, позивач не просив звільнити його від стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , до досягнення нею повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також про відкликання з Роздільнянського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) виконавчий лист, виданий на підставі рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 29.07.2015 року (справа № 511/1734/15-ц), з дня набрання рішенням законної сили.
Проте, судом першої інстанції зазначених обставини не було враховано, а тому судом безпідставно було здійснено вихід за межі позовних вимог, що за змістом ст.13 ЦПК України, не допускається.
Судом також не було враховано, що відповідно до розрахунку заборгованості державного виконавця Роздільнянського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса), станом на 31.10.2020 року заборгованість позивача по даній справі ОСОБА_2 по виплаті аліментів становить 28 354,10 грн. (т.1, а.с.25).
Таким чином, у разі відкликання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 29.07.2015 року (справа № 511/1734/15-ц) щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей, вищевказана заборгованість по сплаті аліментів не буде сплачена, що прямо буде свідчити про порушення права неповнолітніх дітей, що також є недопустимим.
Зазначених обставини судом першої інстанції також не було враховано.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який обгрунтовано встановив, що позивач ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (до одруження Каменських) з 24.04.2004 року перебували в зареєстрованому шлюбі. Який було розірвано рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 23.07.2015 року (а.с.12,16).
Від шлюбу сторони мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується їх свідоцтвами про народження (а.с. 13,14,15).
Крім того, рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 29 липня 2015 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти, починаючи з 01.07.2015р.:
- на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі по 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення донькою ОСОБА_5 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 ;
- на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі по 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення донькою ОСОБА_6 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_8 (т.1, а.с 17).
На підставі вказаного рішення суду від 29.07.2015р. ОСОБА_1 отримала виконавчий лист про стягнення аліментів, який звернула до виконання та на підставі чого державним виконавцем ВДВС Роздільнянського МРУЮ в Одеській області 04.01.2016 року відкрито виконавче провадження ВП № 50046160 (т.1, а.с. 18-23).
По вказаному ВП № 50046160 боржник ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів, яка станом на 31.10.2020р. складає 28 354,1грн (т.1, а.с. 24, 25)
Згідно довідки селищної ради вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 позивач ОСОБА_2 проживає разом з дружиною: ОСОБА_7 (друга дружина), дочкою - ОСОБА_3 та сином ОСОБА_8 (т.1, а.с. 92).
За вказаною адресою також зареєстрована і донька - ОСОБА_4 , що підтверджено довідкою № 174 від 28.04.2021р. (т.1, а.с.93).
В період з 08.07.2018р. по 20.12.2018р. та з 06.04.2019р. по 06.02.2020р. ОСОБА_3 проходила курс психолого-соціальної допомоги у Громадській спілці «Міжнародна антинаркотична асоціація», яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (т.1, а.с. 117).
Під час обстеження фактичного проживання родини позивача ОСОБА_2 за місцем реєстрації комісією встановлено, що позивач проживає у вказаній квартирі, разом з ним проживає його донька ОСОБА_5 , окрім того в квартирі зареєстрована донька ОСОБА_6 . На підтвердження даних обставин було складено акти від 05.10.2020 року (т.1, а.с.26, 18).
Позивач ОСОБА_2 працює водієм автотранспортних засобів в ПП «АП «Автоера» з 02.08.2016р., де характеризується виключно позитивно, та відповідно до довідки №26/08-1 від 26.08.2020 року про доходи, його заробітна плата за період з лютого 2020 року по липень 2020 року складає 33851,77 грн, позивач на обліку психіатра та нарколога не перебуває (т.1, а.с.27-31).
Із витребуваної та отриманої судом інформації з Державної прикордонної служби вбачається, що відповідач ОСОБА_1 виїжджала за межі України в наступні періоди: з 11.01.2019р. по 13.06.2019р. (в'їзд), 20.06.19р. - 12.09.2019р. (в'їзд), з 24.10.2019р. - 15.08.20р. (в'їзд). Останній раз ОСОБА_1 виїхала за межі України 28.08.2020 року, відміток про її подальше повернення на батьківщину станом на 09.06.2021р. матеріали справи не містять (т.1, а.с.134).
Під час судового розгляду сторонами визнано такими, що не підлягають доказуванню у відповідності до ч.1 ст. 82 ЦПК України, факт перебування ОСОБА_5 на лікуванні в с. Чорнобаївка Білозерського р-ну, Херсонської області з 08.07.2018р. по 20.12.2018р. та з 06.04.2019р. по 06.02.2020р., а також факт постійного мешкання ОСОБА_5 з батьком з 07.02.2020р.
Колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи вбачається і ці обставини не заперечуються сторонами, що після розірвання шлюбу між сторонами, спочатку неповнолітні доньки проживали з матір'ю.
В подальшому, колишня дружина позивача по даній справі ОСОБА_2 - відповідач ОСОБА_1 довгий час перебувала за кордоном, тому з 01 січня 2019 року їх донька ОСОБА_5 стала постійно проживати з позивачем в с. Кучурган та знаходиться на повному його утриманні до теперішнього часу. 12.09.2022 року їй виповнилось 18 років.
ОСОБА_9 донька сторін ОСОБА_6 також мешкала з позивачем в період з 01 січня 2019р. по 31 липня 2020р. та повністю знаходилася на його утриманні, оскільки її мати в той час також була відсутня та перебувала за кордоном.
Саме цими обставинами позивач обгрунтовував свої позовні вимоги та апеляційну скаргу, та фактично ставив питання про звільнення його від сплати заборгованості по сплаті аліментів за вказаний період часу, що передбачено ч.2 ст. 197 СК України, незважаючи на те, що адвокат, складаючи позовну заяву, просив суд звільнити позивача від сплати аліментів за вказаний період часу, що хоча і передбачено ст. 188 СК України, але за інших обставин.
Виходячи з викладеного, слід дійти висновку, що зазначені обставини в своїй сукупності свідчать про те, що звільнення позивача ОСОБА_2 від сплати заборгованості по аліментам, що перебачено ч. 2 ст. 197 СК України, не буде виходом за межі позовних вимог, оскільки позивач обгрунтовував свої позовні вимоги саме тими обставинами, що з 01 січня 2019 року і по теперішній час їх донька ОСОБА_5 проживає з ним та знаходиться на повному його утриманні, а неповнолітня донька сторін ОСОБА_6 також мешкала з позивачем в період з 01 січня 2019р. по 31 липня 2020р. та повністю знаходилася в цей період часу на його утриманні.
Всі ці обставини колегія суддів вважає іншими обставинами, що мають істотне значення, що в силу ч. 2 ст. 197 СК України дають підстави для звільнення позивача ОСОБА_2 від сплати заборгованості за аліментами за вказаний період часу.
При цьому колегія суддів враховує, що позивач у даній справі сплатив аліменти у загальній сумі 8292 грн., що підтверджується вищевказаним розрахунком заборгованості по аліментах (т.1, а.с.25).
З підстав викладеного, колегія суддів вважає за необхідне звільнити ОСОБА_2 від сплати заборгованості за аліментами на утримання доньки ОСОБА_3 , починаючи з 01 січня 2019 року до досягнення нею повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 .
При цьому, колегія суддів враховує, що в період з 06.04.2019 року по 06.02.2020 року ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні в с. Чорнобаївка Білозерського р-ну, Херсонської області, що визнано всіма сторонами у справі та підтверджено матеріалами даної цивільної справи, а тому нарахування заборгованості платнику аліментів ОСОБА_2 по аліментам за вказаний період часу, є незаконним.
Також слід звільнити позивача по даній справі ОСОБА_2 від сплати заборгованості за аліментами на утримання доньки ОСОБА_4 , починаючи з 01 січня 2019 року до 31 липня 2020 року.
Всього позивача ОСОБА_2 слід звільнити від сплати заборгованості за аліментами на утримання своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_3 і ОСОБА_4 відповідно до рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 29.07.2015 року (справа № 511/1734/15-ц), у загальній сумі 20 062,10 грн. (28354,10 грн.-8292 грн.).
Крім того, як було вказано вище, уточнивши і збільшивши позовні вимоги, 01.04.2021 року позивач ОСОБА_2 просив також стягнути на його користь з відповідача ОСОБА_1 аліменти на утримання його доньки ОСОБА_3 , починаючи з 01.01.2019 року і до досягнення нею повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 , в розмірі 1\3 частини всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення донькою ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 (т.1, а.с.65-78).
Враховуючи, що вказана донька ОСОБА_3 , починаючи з 01.01.2019 року проживає разом з позивачем по даній справі ОСОБА_2 , а з уточнюючим позовом останній звернувся лише 01.04.2021 року, колегія суддів вважає за необхідне позовні вимоги в цій частині задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , починаючи з 01.04.2021 року до досягнення нею повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 , в розмірі 1\3 частини всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.
При вирішенні даного спору, колегія суддів враховує, що відповідно до ч.ч.1,2 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умови життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч.ч. 7, 8 ст. 7 СК при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей. В усіх діях щодо дітей незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У відповідності до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язку щодо дитини.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявники апеляційних скарг частково надали суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх доводів кожної апеляційної скарги щодо незаконності судового рішення.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване судове рішення не відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційних скарг його частково спростовують, оскільки рішення ухвалено не у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційні скарги слід задовольнити частково, оскаржуване рішення суду скасувати і прийняти по справі постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Судовий збір по справі складає 908 грн., однак не сплачений позивачем ОСОБА_2 при зверненні до суду. Оскільки позовні вимоги фактично підлягають задоволенню в цій частині, то вказаний судовий збір належить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь держави.
Крім того, оскільки зазначена справа згідно п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, то у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Відповідно до ст.ст.180, 181, 183, 191, 197 СК України, керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Магери Руслана Юрійовича та представника ОСОБА_2 - адвоката Панчошенка Сергія Олександровича задовольнити частково.
Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 29 вересня 2021 року скасувати.
Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Звільнити ОСОБА_2 від сплати заборгованості за аліментами на утримання доньки ОСОБА_3 , починаючи з 01.01.2019 року до 31.10.2020 року (в межах позовних вимог), а також до досягнення ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Звільнити ОСОБА_2 від сплати заборгованості за аліментами на утримання доньки ОСОБА_4 за період з 01 січня 2019 року до 31 липня 2020 року.
Всього позивача ОСОБА_2 звільнити від сплати заборгованості за аліментами на утримання своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , у загальній сумі 20 062,10 грн. (двадцять тисяч шістдесят дві гривні 10 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 07 червня 2006 року Роздільнянським РВ УМВС України в Одеській області, ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованої АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 09.12.1999 року Роздільнянським РВ УМВС України в Одеській області, ІПН НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частини всіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 01.04.2019 року і до досягнення донькою ОСОБА_5 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У задоволені іншої частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 07 червня 2006 року Роздільнянським РВ УМВС України в Одеській області, ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованої АДРЕСА_3 , судовий збір на користь держави у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 21.11.2022 року.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
Л.А. Гірняк
Т.В. Цюра