Справа № 484/3555/22
Провадження № 2/484/1178/22
21 листопада 2022 року м. Первомайськ
Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Маржиної Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну (зменшення) розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
17.10.2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з наданим позовом, мотивуючи тим, що рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 01.06.2020 року у справі № 484/174/20 з нього на користь відповідачки стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частки з усіх видів його доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Зазначив, що аліменти він сплачує регулярно у розмірі, більшому ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки дбає про матеріальне становище свого сина. Наразі він не має можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, оскільки його сімейне та матеріальне становище змінилось. 07.08.2019 року він уклав шлюб з ОСОБА_4 , від якого має доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На даний час шлюбні стосунки між подружжям припинені, донька проживає разом з матір'ю. 19.09.2022 року Миколаївським районним судом Миколаївської області винесено судовий наказ, яким з нього на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 в розмірі ј частки з усіх видів його доходів, які він сплачує добровільно, так як між ними досягнуто усної домовленості про добровільне виконання судового наказу. Вважає, що загальний розмір стягнутих з нього судовими рішеннями аліментів на утримання дітей перевищує допустиму норму, яка визначена ч. 5 ст. 183 СК України і становить одну третину на двох дітей. З таких підстав просить зменшити розмір аліментів, стягнутих з нього рішенням суду на утримання сина ОСОБА_3 з ј до 1/6 частки з усіх видів його доходів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Вважає, що таке зменшення розміру аліментів на утримання сина не суперечитиме нормам матеріального права та буде справедливим балансом між захистом прав дитини та його особистих прав. Зазначив, що для забезпечення дітям рівних майнових прав та рівності при виконанні обв'язку по їх утриманню ним подано позов до Миколаївського районного суду Миколаївської області про зменшення розміру аліментів, стягнутих з нього судовим наказом на утримання доньки ОСОБА_5 з ј до 1/6 частки з усіх видів його доходів.
Ухвалою суду від 20.10.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрите провадження у наданій справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Сторонам роз'яснено порядок розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, клопотань і доказів.
Станом на день розгляду справи ОСОБА_2 своєчасно та належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Їй за зареєстрованим місцем проживання направлені копії позовної заяви, додатків до неї, запропоновано подати відзив на позовну заяву та докази, однак у визначений судом строк наданим правом вона не скористалась, відзиву та доказів не надала.
Сторонами не подано будь-яких інших заяв, клопотань тощо. Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та довідкою про доставку електронного листа, які наявні в матеріалах справи.
Позивач надав заяву, в якій підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Вирішуючи надану справу у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі доказами, суд приходить до висновку про те, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.
Судом встановлено, що рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 01.06.2020 року у справі № 484/174/20 з позивача на користь відповідачки стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 21.01.2020 року.
На підставі зазначеного рішення суду з позивача примусово стягуються аліменти на утримання сина з його заробітної плати. Із довідки про доходи № 1532 від 29.09.2022 року, наданої позивачем, вбачається, що з січня 2022 року йому нараховувалась щомісячно заробітна плата в розмірі 12 588 грн. 83 коп. Загальна сума нарахованої заробітної плати за період з 01.01.2021 року по 31.08.2022 року складає 243 105 грн. 54 коп. Сума стягнутих аліментів за цей період складає 110 493 грн. 60 коп.
ІНФОРМАЦІЯ_3 у позивача народилась донька ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 29.03.2022 року Миколаївським відділом ДРАЦС у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управляння Міністерства юстиції (м. Одеса).
19.09.2022 року Миколаївським районним судом Миколаївської області у справі № 945/294/22, провадження № 2-н/945/93/22 винесено судовий наказ, яким стягнуто з позивача на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно, у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) позивача, починаючи з 07.04.2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
Позивач сплачує аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 добровільно, про що свідчать копії наданих ним квитанцій від 15.10.2022 року на суму 5 000 грн. та від 07.10.2022 року на суму 8 000 грн. Фактично аліменти на утримання доньки ним сплачені лише в одному місяці - у жовтні 2022 року і їх розмір склав 13 000 грн., що значно менше за визначений судом розмір, однак стягувачка не пред'являла судовий наказ до виконання.
За таких обставин з часу стягнення аліментів дійсно змінився сімейний стан позивача: крім сина тепер він має на утриманні ще одну дитину. На утримання кожного з дітей він сплачує аліменти у розмірі по ј частині його доходу, тобто всього з його доходу вираховується Ѕ частина на утримання дітей.
Відповідно до принципу N 4 Декларації прав дитини, яка проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року - дитині мають належати права: на здорове зростання і розвиток, на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Аналогічні положення закріплені частиною першою ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства", згідно якої батьки мають право та зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний, моральний розвиток. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Стаття 5 Протоколу N 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (стаття 8 Закону України "Про охорону дитинства").
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилається на те, що у нього змінився сімейний стан, оскільки від іншого шлюбу він має дочку ОСОБА_5 , тобто на його утриманні в даний час перебувають двоє малолітніх дітей, у зв'язку з чим змінився і його матеріальний стан. Крім того він вважає, що сплачує аліменти на утримання дітей у розмірі, більшому ніж встановлено ч. 5 ст. 183 СК України.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. Передбачені законом зміни стану платника аліментів можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів.
Однак, зменшення розміру аліментів на утримання однієї дитини у зв'язку з тим, що на утриманні платника аліментів всього перебуває двоє дітей, без доведення погіршення його майнового стану, не спрямоване на належне забезпечення дитини та суперечитиме її інтересам.
Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 (провадження № 61-1031св21), від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження № 61-9460св20), від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20) згідно з яким відповідно до судового рішення розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні двох дітей, без підтвердження погіршення його матеріального становища, не буде спрямоване на належне забезпечення дитини, та суперечитиме її інтересам.
Суд вважає, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення його майнового стану, а зміна його сімейного стану (народження другої дитини від іншого шлюбу) не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.
Кожна людина самостійно планує своє життя і розраховує свої можливості. Народження нових дітей не має погіршувати становище інших дітей. Це відповідальність батьків за забезпечення належного життєвого рівня дитини.
Суду не надано доказів на підтвердження факту погіршення майнового становища позивача. Навпаки, позивач має стабільний дохід, що підтверджується довідкою про доходи, з якої вбачається, що заробітна плата позивача складає 12 588 грн. 83 коп., тобто ј її частка становить 3 147 грн. 21 коп. Навіть враховуючи те, що з заробітної плати позивача буде стягнуто ј частину на кожну дитину, що становитиме 6 294 грн. 42 коп., це ніяким чином не погіршує його становища до тієї міри, що може вважатись значним погіршенням матеріального стану, яке може значно вплинути на забезпечення його прожиткового мінімуму, встановленого чинним законодавством для працездатних осіб, оскільки залишок коштів після утримання аліментів не буде нижчим за такий мінімум, а навіть залишиться вищим.
ОСОБА_1 не надано доказів неспроможності надавати матеріальну допомогу на утримання неповнолітнього сина у визначеному рішенням суду розмірі або доказів того, що такий розмір є непосильним для нього.
Щодо відсутності нерухомого майна у власності позивача, судом також не отримано належних доказів, оскільки витяг з Державного реєстру речових права на нерухоме майно отриманий ще у 2020 році, тобто інформація в ньому є неактуальною на час розгляду справи.
За таких обставин суд визнає, що аліменти у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) позивача відповідають вимогам сімейного законодавства, а його зменшення через наявність на утриманні ще однієї дитини без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямоване на належне забезпечення дитини від попереднього шлюбу і суперечитиме її інтересам.
Позивач є здоровою, працездатною особою, не має інвалідності, отримує заробітну плату.
Суд наголошує, що обов'язок утримувати спільного сина є рівною мірою обох батьків. При цьому суд враховує, що виховання дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв'язку з чим з'являється певний дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє з батьків для розвитку дитини таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного, в даному випадку на матір.
Твердження позивача про те що він сплачує аліменти на утримання дітей у розмірі, більшому ніж встановлено ч.5 ст. 185 СК України, як на підставу для задоволення позовних вимог, суд не приймає до уваги, оскільки зазначена норма права стосується звернення до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів, а наказне провадження - це особливий спрощений вид цивільного процесу, спрямований на швидкий та ефективний захист лише безспірних прав осіб. У Сімейному кодексі України не зазначені граничні розмірі аліментів в залежності від кількості дітей, а вказано лише, що такий розмір не може бути меншим ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Однак така норма не означає, що розмір аліментів не може бути більшим за вказаний розмір.
Враховуючи те, що першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини та встановлений законодавством обов'язок батьків утримувати дитину такою мірою, щоб їй було забезпечено належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку; приймаючи до уваги відсутність доказів того, що в межах своїх здібностей і фінансових можливостей позивач не має можливості сплачувати аліменти в визначеному рішенням суду розмірі; відсутність доказів того, що його матеріальний стан значно погіршився; дотримуючись балансу між інтересами дитини та батька, суд вважає, що визначений рішенням суду розмір аліментів з урахуванням теперішнього становища позивача є збалансованим, а саме таким, що має правильне співвідношення між інтересами дитини та батька, суд дійшов висновку, що підстави для зменшення розміру аліментів відсутні, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 10-13, 77-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну (зменшення) розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідачка - ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 .
Повний текст судового рішення виготовлено 21 листопада 2022 року.