21.11.2022
Справа № 482/659/22
Номер провадження 2/482/363/2022
11 листопада 2022 року м. Нова Одеса
Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого - судді Сергієнка С.А., за участю секретаря Лебедьєвої А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нова Одеса справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку, -
02 серпня 2022 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку.
У своїх вимогах посилається на те, що 28 червня 1996року він разом зі своєю мамою ОСОБА_3 , провели обмін своєї квартири на житловий будинок, який знаходиться по АДРЕСА_1 з ОСОБА_2 (копія договору міни додається). Вказаний житловий будинок розташований на земельній ділянці для обслуговування житлового будинку площею 0,2440га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 матір позивач ОСОБА_3 померла. Позивач звернувся до нотаріальної контори та прийняв спадщину після смерті своєї мами. Інших спадкоємців крім нього немає.
При огляді документів нотаріус повідомила позивач, що в договорі міни не вказана земельна ділянка на якій розташований житловий будинок і він не зможе розпорядитись своїм майном так, як він не є власником земельної ділянки чого вимагає законодавство.
Земельна ділянка до даного часу належить відповідачці на підставі державного акту на право приватної власності на землю.
Позивач звернувся до відповідача з проханням нотаріально оформити його право на земельну ділянку, як того вимагає законодавство, але відповідач не погоджується. У зв'язку з цим до цього часу з вини відповідача, яка ухиляється від посвідчення угоди позивач не можу повноправно розпорядитись своїм нерухомим майном.
Позивач вказує, що він на протязі всього часу користується вказаним житловим будинком, проводить ремонтні роботи, має бажання зайнятись його реконструкцією, але не має документу, який би свідчив, що він є власником зазначеного нерухомого майна.
Посилаючись на вищевикладене та те, що на спірній земельній ділянці розміщено належний позивачу будинок з надвірними будівлями та спорудами, позивач просив визнати за ним право власності на вищевказану земельну ділянку.
Позивач у судове засідання не з'явився, але надав до суду заяву про те, що позовні вимоги підтримує повністю та просить справу розглядати у його відсутність.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату час та місце розгляду справи у тому числі і у порядку ч.1 ст. 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомила.
Згідно ст.ст. 279, 280, 281 ЦПК України судом проводиться заочний розгляд справи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Дослідивши обставини справи, перевіривши їх письмовими доказами суд встановив, що 28 червня 1996року позивач разом зі своєю матір'ю ОСОБА_3 уклали з ОСОБА_2 договір міни, за яким обміняли належну їм квартиру за адресою АДРЕСА_2 , на житловий будинок, який знаходиться по АДРЕСА_1 . Вказаний договір було посвідчено 28.06.1996 року державним нотаріусом Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори Поліщук Л.В. за реєстровим №4-3127.
Як видно із вищевказаного договору та державного акту про право власності на землю серії МК №7115 виданого Баловненською сільською радою Новоодеського району Миколаївської області 26.06.1996 року зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №825 на ім'я ОСОБА_2 , житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці для обслуговування житлового будинку площею 0,2440га, що розташована за тією ж адресою.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 видане Корабельним відділом ДРАЦС РС ММУЮ від 03 грудня 2014 року.
Позивач звернувся до нотаріальної контори та прийняв спадщину після смерті своєї мами. На час прийняття спадщини позивач був власником Ѕ частини житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , іншу Ѕ частину вказаного будинку позивач успадкував після смерті ОСОБА_3 , інших спадкоємців крім нього немає, що підтверджується матеріалами спадкової справи відкритої після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Проте, як видно з матеріалів справи земельна ділянка для обслуговування вищевказаного житлового будинку площею 0,2440га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , у теперішній час належить ОСОБА_2 на підставі державного акту про право власності на землю серії МК №7115 виданого Баловненською сільською радою Новоодеського району Миколаївської області 26.06.1996 року зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №825 на ім'я ОСОБА_2 .
Отже склалася ситуація, при якій право власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами належить позивачу, а на земельні ділянки на яких він розміщений іншій особі.
Відповідно до ст. 238 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до вимог ст.ст.16, 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно ч. 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України.
Право власності на земельну ділянку набувається і здійснюється відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Відповідно до положень ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Аналіз змісту ст. 120 ЗК України дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.
Вказана стаття закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
При цьому, при застосуванні положень ст. 120 ЗК України у поєднанні з нормою ст. 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість.
Вищевказана позиція також висловлена в постановах Верховного Суду України від 12.10.2016р. у справах за № 6-2225цс16 та № 6-2099цс16.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Ч. 1ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист: прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 7, 10, 89, 158, 258, 259, 263-265 ЦПК України суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку площею 0,2440га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , у межах визначених державним актом про право власності на землю серії МК №7115 виданим Баловненською сільською радою Новоодеського району Миколаївської області 26.06.1996 року зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №825 на ім'я ОСОБА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне рішення виготовлено 21.11.2022 року .
Головуючий суддя : С.А.Сергієнко