21.11.2022
Справа № 482/134/22
Номер провадження 2/482/248/2022
11 листопада 2022 року м. Нова Одеса
Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі :головуючого судді Сергієнка С.А., за участю секретаря судового засідання Лебедьєвої А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нова Одеса в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів, -
02 лютого 2022 року представник ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
У позові посилалася на те, що рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 12.10.2021 року постановлено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі у розмірі по 8000 грн. на кожну дитину
На сьогоднішній день позивач не має змоги сплачувати таку щомісячну суму аліментів, оскільки матеріальне становище позивача, як платника аліментів, значно змінилося і він не в змозі сплачувати саме таку суму аліментів на дітей.
Так, відповідно до Наказу (розпорядження) №7-к від 30 листопада 2021 року Позивач з 01 грудня 2021 року працює на посаді «Менеджера з постачання» у Відділі збуту Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СІСТЕМС». Його оклад становить 6800 грн.
Позивач має бажання сплачувати аліменти на утримання дітей, однак в розмірі, який буде спів мірним його реальним матеріальним можливостям.
Неможливість сплачувати аліменти у розмірі, що було визначено рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 12 жовтня 2021 року свідчать постанови про накладення арешту на майно боржника - платника аліментів.
Так, з 1 січня 2022 року гарантований (мінімальний) розмір аліментів для дітей віком до 6 років складає 1050 грн.; для дітей від 6 до 18 років - 1309 грн. Рекомендований розмір аліментів складає розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку відповідного віку. Його призначають у випадках, коли платник аліментів має достатній дохід, і він складає для дітей віком до 6 років - 2100 грн., для дітей віком від 6 до 18 років - 2618 грн.
Посилаючись на те, що щомісячний заробіток (дохід) позивача складає 6800 грн., представник первісного позивача просила суд змінити розмір аліментів стягуючи їх у розмірі по 2000 грн. на доньку та сина.
01 вересня 2022 року представник ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів, який було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом
У позовній заяві представник ОСОБА_2 заперечив доводи первісного позову.
Вказував, що твердження позивача, про те що постанова про накладання арешту на його майно свідчить про неможливість сплачувати аліменти у розмірі, що було визначено рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області - є безпідставним. Оскільки вказаний факт свідчить лише про небажання позивача виконувати обов'язки покладенні на нього законом, як на батька щодо утримання своїх дітей.
Так з моменту відкриття виконавчого провадження по стягненню аліментів, позивач жодного разу не виплатив суму встановлену рішенням суду.
Представник позивача за зустрічним позовом вказує, що ОСОБА_1 може укласти договір про припинення права на аліменти для дітей у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо).
Однак, замість цього, маючи реальну можливість приймати участь у забезпечені дітей, ОСОБА_1 з власної ініціативи, самоусувається від виконання своїх батьківських обов'язків, добровільно матеріальної допомоги на їх утримання не надає та ще й просить суд зменшити розмір аліментів на утримання його дітей.
У обґрунтування позовної заяви про збільшення розміру аліментів представник ОСОБА_2 посилався на те, що донька проживає разом з позивачем за зустрічним позовом і навчається у дошкільному навчальному закладі «Катруся» № 148. Всі внески за навчання сплачує ОСОБА_2 . Також, ОСОБА_2 особисто купує донці одяг.
Що стосується будинку, в якому проживає ОСОБА_2 з донькою ( АДРЕСА_1 ), у якому також зареєстровано місце проживання відповідача та 1/2 частка якого належить відповідачу, оскільки будинок, є спільною власністю подружжя - догляд за будинком, прибудинковою територією та комунальні платежі, сплачує ОСОБА_2 ..
Син вчиться у м. Київ, в Київському авіаційному фаховому коледжі ( АДРЕСА_2 ).
У зв'язку з тим, що коледж не надає гуртожитку для проживання, ОСОБА_2 змушена орендувати для сина квартиру у Києві ( АДРЕСА_3 ). Орендна плата на місяць складає 13 000 грн. Комунальні послуги в вказаній квартирі, сплачую також ОСОБА_2 .
ОСОБА_5 інколи приїжджає додому в с. Баловне. Квитки на потяг оплачує також ОСОБА_2 .
Також, ОСОБА_2 купляє синові одяг.
Представник позивача за зустрічним позовом вказує, що зазначені витрати, це мала частина від того, на що ОСОБА_2 витрачає кошти, для нормального перебігу життя дітей. Інші витрати: ліки, їжа, кишенькові гроші, громадський транспорт; іграшки, підручники, витрати на святкування днів народжень та ін., просто неможливо довести, оскільки квитанції ОСОБА_2 не має.
Відповідач є фізично здоровим, працездатним.
На момент звернення до суду, між сторонами не досягнуто згоди з приводу способу виконання відповідачем свого обов'язку утримувати наших дітей.
Відповідач аліменти нікому більше не платить, стягнень по виконавчих документах з нього не проводиться, інших неповнолітніх дітей, непрацездатних батьків він немає.
Виходячи з вищевикладеного, представник позивача за зустрічним позовом вказував, що вважає за доцільне збільшити суму аліментів та щомісячно стягувати з ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей: дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 10 000 грн. та сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі - 16 000 грн. до досягнення ними повноліття.
Позивач за первісним позовом у судове засідання не з'явився, але його представник надав до суду заяву в якій вказав, що позовні вимоги підтримує та просить справу розглядати без їх участі.
Позивач за зустрічним позовом у судове засідання не з'явилася, але її представник надав до суду заяву в якій вказав, що позовні вимоги первісного позову не визнає, а вимоги зустрічного позову підтримує та просить справу розглядати без їх участі.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Як встановлено судом, з 08 жовтня 2005 року сторони знаходилися у зареєстрованому шлюбі в якому у них народилися діти: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 видане Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції 28.03.2006 року) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 видане Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції 14.03.2016 року)
Відповідач проживає окремо від позивача та дітей
Малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається у Київському авіаційному фаховому коледжі (03062, м. Київ, пр. Перемоги, 100/1) і проживає у м. Києві.
Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області №482/698/21 від 12.10.2021 року постановлено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі у розмірі по 8000 грн. на кожну дитину
Рішення набрало законної сили 15.11.2021 року.
Надаючи оцінку доводам сторін на обґрунтування первісного та зустрічного позову про зміну розміру аліментів та наданих сторонами доказів суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.51 Конституції сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно зі стст.18, 27 конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Стаття 15 Цивільного кодексу закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі ст.141 СК мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст..ст.150, 180 СК батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями ст.181 СК способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька або в твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
У ч.3 ст.181 СК визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно ст. 182 СК України судом при визначенні розміру аліментів враховуються: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
У ч.1 ст.192 СК встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Згідно з п.23 постанови Пленуму ВС «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 №3 розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Ураховуючи зміст ст.ст.181, 192 СК, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. За наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів.
У постанові ВСУ від 05.02.2014 у справі №6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку зі значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
На обґрунтування первісного позову позивачем було надано суду докази, які підтверджують, що він з 01 грудня 2021 року працює на посаді «Менеджера з постачання» у Відділі збуту Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СІСТЕМС». Його оклад становить 6800 грн.
Посилаючись на вищевикладене позивач за первісним позовом просив зменшити розмір стягуваних з нього аліментів.
Разом з тим ухвалюючи рішення №482/698/21 від 12.10.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі у розмірі по 8000 грн. на кожну дитину, суд виходив з обставин встановлених із досліджених ним доказів, а саме податкових декларацій ОСОБА_1 як суб'єкта господарської діяльності за 2019-2020 роки, згідно яких було встановлено наявність у нього достатнього доходу для сплати аліментів на утримання дітей у встановленому судом розмірі.
Суд звертає увагу на те, що при визначені розміру аліментів ураховуються такі доходи платника аліментів як: основна заробітна плата, усі види доплат і надбавок до заробітної плати, премії та винагороди, пенсії, стипендії, допомоги по безробіттю, дивіденди , доходи від підприємницької діяльності та інші доходи, визначені в Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146.
Наданими первісним позивачем доказами не доведено суттєвих змін його матеріального становища у гіршу сторону. Доказами згідно яких ОСОБА_1 з 01 грудня 2021 року працює на посаді «Менеджера з постачання» у Відділі збуту Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СІСТЕМС» і його оклад становить 6800 грн. жодним чином не може бути доведено зміну обставин встановлених судом при постановленні рішення про стягнення аліментів, а саме здійснення ним підприємницької діяльності із отриманням відповідного доходу.
Інших доказів які б свідчили про зміну матеріального або сімейного стану, погіршення здоров'я первісного позивача та наявність інших обставин як можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів первісним позивачем не надано.
Надаючи оцінку доводам і доказам позивача за зустрічним позовом суд звертає увагу що не сплата платником аліментів у встановленому судом розмірі, наявність заборгованості по сплаті таких аліментів не є підставою для збільшення розміру аліментів які підлягають стягненню.
Надаючи оцінку доводам і доказам які було надано ОСОБА_2 на підтвердження витрат на придбання одягу дітям, у тому числі за кордоном із сплатою додатково митних платежів, витрати на оренду житла у м. Київ, суд звертає увагу на те, що аліменти - це кошти на утримання дитини, необхідні щоб забезпечити базові матеріальні умови для життя дитини: оплату харчування, одягу, предметів гігієни, шкільного приладдя, спожитих дітьми комунальних послуг, лікування нескладних захворювань та інше.
Дослідивши договір оренди житла наданий ОСОБА_2 та докази її витрат (квитанції тощо) судом не встановлено реальності витрат на оренду житла у розмірі який вказаний у договорі оренди).
Оцінивши докази понесених ОСОБА_2 витрат на одяг дітей, суд приходить до висновку що ОСОБА_2 не доведено що такі витрати були необхідними. Крім того вочевидь витрати на одяг дітей мали місце і на час ухвалення рішення про стягнення з ОСОБА_1 аліментів, яке набрало законної сили.
Окремо слід зазначити витрати на утримання будинку які було вказано ОСОБА_2 у період з жовтня 2021 року по лютий 2022 року. Суд звертає увагу що ОСОБА_2 було надано докази значних витрат на електроенергію за цей період і не надано доказів витрат на газопостачання, що дає підстави для висновку що опалення зазначеного житлового будинку здійснюється за рахунок електроенергії. Враховуючи що вказані витрати були понесені під час опалювального періоду і понесені не тільки для забезпечення утримання дітей то вони не можуть свідчити про значну зміну матеріального становища отримувача аліментів, яке може вплинути на розмір аліментів що підлягають стягненню. Крім того ці витрати вочевидь мали місце і на час ухвалення рішення про стягнення з ОСОБА_1 аліментів.
Витрати на обслуговування прибудинкової території у сумі 80852,40 грн., а саме на косіння газонів, обрізку дерев, прибирання прибудинкової території, тощо - не є витратами на утримання дітей.
Витрати на дитячий садок також мали місце і на час ухвалення рішення про стягнення з ОСОБА_1 аліментів
Інші витрати, зокрема на проїзд дитини територією України з огляду на вже визначений судом розмір аліментів також не можуть свідчити про суттєву зміну матеріального становища отримувача аліментів.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи й на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим кодексом, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
У ч.1 ст.89 ЦПК визначено: суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З огляду на вищевказані висновки, суд приходить до висновку, що розмір аліментів раніше визначений рішенням суду відповідає вимогам сімейного законодавства і потребам забезпечення базових матеріальних умови для життя дітей, є необхідним та достатнім, а сторонами в цілому не доведено зміну матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та інші обставини які можуть вплинути на розмір аліментів які підлягають стягненню.
За такого у задоволенні первісного та зустрічного позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати понесені сторонами покласти на сторони які їх понесли.
За таких обставин, керуючись ст.268 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - відмовити.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів - відмовити.
Судові витрати понесені сторонами покласти на сторони які їх понесли.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене удень його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повне рішення виготовлено 21.11.2022 року .
Головуючий суддя: Сергієнко С.А.