Справа № 2-465/10
04 серпня 2010 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді Зосименко С.Г.
при секретарі Губа В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_3, треті особи: Комунальне підприємство ?ніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації ”, ОСОБА_4, Обслуговуючий кооператив «Автогаражний кооператив «Гранит» про визнання правочину дійсним, визнання права власності на нерухоме майно та зобов'язання зареєструвати право власності,
У грудні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до Дніпропетровської міської ради про визнання правочину дійсним, визнання права власності на нерухоме майно та зобов'язання зареєструвати право власності. Ухвалою суду від 19 березня 2010 року до участі у справі в якості співвідповідача була залучена ОСОБА_3 та в якості третіх осіб ОСОБА_4 та ОК «Автогаражний кооператив «Гранит». У позовній заяві та у судовому засіданні позивач посилається на те, що він у травні 2000 року придбав у ОСОБА_4. який діяв від імені ОСОБА_3 за довіреністю недобудовану споруду гаражу № 40 в Обслуговуючому кооперативі «Автогаражний кооператив «Гранит» за адресою: АДРЕСА_1. Будівництво гаражу ОСОБА_3 було розпочато у 1991 році. Правочин по придбанню гаражу було здійснено в усній формі. Позивач сплатив ОСОБА_4 пайовий внесок та кошти, витрачені ОСОБА_3 на незавершене будівництво, в зв'язку із чим 02.03.2000 року ОСОБА_4 подав до кооперативу заяву про вихід ОСОБА_3 із членів кооперативу. 02.03.2000 року позивач сплатив вступний внесок та подав заяву про прийом його в члени кооперативу. В період з травня 2000 року по квітень 2001 року позивач за власні кошти завершив будівництво гаражу. Рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради від 20.09.2001 року № 2110 затверджено акт технічної комісії про прийняття в експлуатацію гаражного комплексу по АДРЕСА_1 та в т. ч. належного позивачу гаражу № 40 та дозволено оформлення права власності на гаражі членів кооперативу. Просив визнати правочин між ним та ОСОБА_4, що діяв за дорученням ОСОБА_3 по купівлі-продажу недобудованої споруди гаражу № 40 в ОК «АГК «Гранит» дійсним, визнати за ним право власності на гараж № 40 в Обслуговуючому кооперативі «Автогаражний кооператив «Гранит» , розташований за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» зареєструвати за ним право власності на вказаний гараж.
Представник відповідача Дніпропетровської міської ради у судове засідання не з'явився. Повідомлений належним чином.
Відповідачка ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася. Повідомлена належним чином.
Представник третьої особи КП ?ніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації ” у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином.
Третя особа ОСОБА_4 у судове засіданні з'явився. Позовні вимоги підтримав. Проти їх задоволення не заперечував. Суду пояснив, що від діяв від імені ОСОБА_3 за довіреністю від 03.11.1999 року. На її прохання він продав гараж позивачу за 300 доларів США. Гроші надіслав ОСОБА_3
Представник третьої особи Обслуговуючого кооперативу «Автогаражний кооператив «Гранит» у судове засідання не з'явився. До суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Проти задоволення позовних вимог не заперечував.
Суд, заслухавши пояснення позивача та третьої особи, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають за наступних підстав.
Як встановлено у судовому засіданні, рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 204/28 від 10.05.1990 року (а. с. 8) Автогаражному кооперативу «Гранит» було відведено земельну ділянку в районі Донецького шосе для проектування та будівництва гаражів. Рішенням виконкому Індустріальної районної Ради народних депутатів № 246 від 17.05.1991 року (а. с. 9) було реорганізовано тимчасовий гаражний кооператив металевих гаражів «Гранит» в Автогаражний кооператив капітальних гаражів «Гранит». Згідно Довідки АА № 042661 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а. с. 27) Обслуговуючий кооператив «Автогаражний кооператив «Гранит» по АДРЕСА_1» було зареєстровано 17.05.1999 року. З рішення виконкому Дніпропетровської міської ради № 2110 від 20.09.2001 року вбачається, що виконкомом міської ради було затверджено акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію гаражного комплексу по АДРЕСА_1, дозволено Автогаражному кооперативу «Гранит» ввести в експлуатацію гаражний комплекс, прийнятий за актом державної технічної комісії, затвердженим цим рішенням та оформити за ним право колективної власності на будівлі, оформлення права власності на гаражі членів кооперативу проводити відповідно до рішення виконкому міської ради від 21.10.1999 року № 2091. Автогаражному кооперативу «Гранит» було виділено у користування земельну ділянку для фактичного розміщення гаражного комплексу до 06.11.2017 року, що підтверджується договором оренди земельної ділянки від 13.01.2003 року (а. с. 35). Із Статуту Обслуговуючого кооперативу «Автогаражний кооператив «Гранит» по АДРЕСА_1» (а. с. 11-25) вбачається, що 24.01.2008 року було внесено зміни до установчих документів, а саме було змінено найменування кооперативу з Автогаражного кооперативу «Гранит» на Обслуговуючий кооператив «Автогаражний кооператив «Гранит» по АДРЕСА_1».
03.12.1999 року ОСОБА_3 надала ОСОБА_4 доручення (а. с. 28), відповідно до якого останній мав право продати, подарувати чи обміняти належний їй гараж № 40 в Автогаражному кооперативі «Гранит», бути представником на зборах членів кооперативу, здійснювати всі необхідні платні по утриманню вказаного гаража, підписувати угоди та отримувати належні їй гроші. На підставі даної довіреності 02.03.2000 року ОСОБА_4 подав правлінню заяву про вихід ОСОБА_3 із членів кооперативу (а. с. 29). Одночасно позивач подав заяву про вступ у члени кооперативу (а. с. 30). З виписки з протоколу правління Автогаражного кооперативу „Гранит” від 02.03.2000 року (а. с. 32) вбачається, що позивач був прийнятий у члени Автогаражного кооперативу „Гранит”. Дане рішення не було затверджено рішенням виконавчого комітету Індустріальної районної ради. Згідно довідки ОК «Автогаражний кооператив «Гранит» (а. с. 31), ОСОБА_1 має гараж, куплений у 2000 році, вніс вступний внесок, однак не зазначено коли та в якій сумі.
Відповідно до ст. 15 Закону України ?ро власність” член гаражного кооперативу, який повністю вніс свій пайовий внесок за гараж, наданий йому в користування, набуває права власності на це майно.
Згідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 28.06.1991 року ?ро практику розгляду судами цивільних справ, пов'язаних з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів ” № 5 від 28.06.1991 року член ГБК, який повністю вніс свій пай за гараж, наданий йому у користування, набуває право власності на це майно і вправі розпоряджатися ним на свій розсуд - продавати, заповідати, здавати в оренду, обміняти, вчинювати щодо нього інші угоди, що не заборонені законом.
Відповідно до ст. 2 Закону України ?ро кооперацію” пай - майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки; вступний внесок - грошовий чи інший майновий неповоротний внесок, який зобов'язана сплатити особа у разі вступу до кооперативної організації.
Позивач не надав суду доказів того, що ОСОБА_3, яка була членом Автогаражного кооперативу «Гранит» вносила пайовий внесок, що їй було виділено, або належав гараж № 40 у цьому кооперативі. Суд також не може прийняти до уваги твердження позивача про те, що на момент передачі йому гаража у 2000 році він був недобудований, оскільки відповідно до технічного паспорту на гараж (а. с. 37-39), рік побудови гаражу - 1991. Таким чином, на момент укладання усної домовленості між позивачем та ОСОБА_4, який діяв від імені та в інтересах ОСОБА_3, остання не мала права власності на гараж № 40 у Автогаражному кооперативі «Гранит» і тому не мала права розпоряджатися цим майном на власний розсуд, а саме вчинювати щодо цього майна угоди.
Згідно Статуту гаражного кооперативу ОК «Автогаражний кооператив «гранит» (а. с. 14, 22) майно кооперативу формується за рахунок вступних, членських, пайових, цільових, додаткових і інших внесків членів кооперативу, добровільних майнових внесків і пожертвувань, інших, не заборонених законодавством України надходжень. Прийом в члени кооперативу здійснюється правлінням кооперативу і затверджується рішенням загального зборів членів кооперативу (зборами уповноважених представників, конференцією). Перед тим, як виносити правлінням кооперативу рішення про вступ у члени кооперативу, новий член кооперативу повинен сплатити вступний внесок в розмірі і терміни, встановлені загальними зборами членів кооперативу (зборами уповноважених представників, конференцією).
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 28.06.1991 року „Про практику розгляду судами цивільних справ, пов'язаних з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів” у тому разі, коли встановлені статутом ГБК правила суперечать законодавству, застосовується чинне законодавство.
При судовому розгляді даної справи позивачем не надані суду докази того, що він, або ОСОБА_3 вносили пайовий внесок за гараж № 40. Рішення правління кооперативу про прийняття позивача у члени кооперативу загальними зборами, або зборами уповноважених представників чи конференцією не затверджувалося.
Відповідно до ст. 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Суд не може прийняти до уваги посилання позивача на статті 331 та 392 ЦК України як на правові підстави задоволення позовних вимог, оскільки дані статті не регулюють спірні правовідносини щодо виникнення права власності на гараж у ГБК.
Таким чином, позовні вимоги позивача не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні і тому задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 15 Закону України ?ро власність”, ст. ст. 2, 21 Закону України ?ро кооперацію”, п. 1 та п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 28.06.1991 року ?ро практику розгляду судами цивільних справ, пов'язаних з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів ” № 5 від 28.06.1991 ст. ст. 11, 15, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі у 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя С.Г. Зосименко