Справа № 2-389/10
09 липня 2010 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді Зосименко С.Г.
при секретарі Карпенко В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на квартиру,
У листопаді 2009 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на квартиру, посилаючись на те, що 27.11.2008 року постановою Господарського суду Дніпропетровської області було визнано банкрутом суб'єкта підприємницької діяльності фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 Ліквідатором призначено фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 В ході ліквідаційної процедури ліквідатором було виявлено майно, яке належить банкруту, а саме 2-х кімнатна квартира за адресою: м. Дніпропетровськ. АДРЕСА_1. 10.10.2009 року комітетом кредиторів СПД ФОП ОСОБА_2 було прийнято рішення про продаж нерухомого майна боржника - банкрута за прямими договорами без відкритих торгів. 12.10.2009 року між СПД ФОП ОСОБА_2 (продавець) в особі ліквідатора ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір № 1 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2. Позивачем при укладанні договору була сплачена сума коштів у розмірі 209 788 грн. Відповідно до договору, він підлягає нотаріальному посвідченню у приватного нотаріуса ОСОБА_4 у строк до 15.10.2009 року. Обов'язок забезпечити нотаріальне посвідчення договору № 1 покладено на продавця, який своїх обов'язків за умовами договору не виконав, від пояснень та зустрічей ухиляється. Просив визнати за позивачем право власності на жилу 2-х кімнатну квартиру № 72, загальною площею 59,8 кв. м., яка складається з: 1 кімната - 16,2 кв. м., 2 кімната - 16,2 кв. м., кухня - 12,8 кв. м., вбиральня - 1,0 кв. м., ванна кімната - 2,6 кв. м., коридор - 8,2 кв. м., лоджія - 2,8 кв. м., що розташована на 11 поверсі житлового будинку (А-16) за адресою: АДРЕСА_1, судові витрати покласти на відповідача.
У судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги і просив задовольнити.
Відповідачка у судове засідання з'явилася. Позовні вимоги не визнала. Суду пояснила, що вона заперечує проти дій ліквідатора. Оригінали правовстановлюючих документів на квартиру заходяться у неї. Про укладання договору купівлі-продажу їй було відомо.
Третя особа суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_3 у судове засіданні не з'явився. Подав до суду клопотання від 28.05.2010 року про розгляд справи без його участі.
Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно постанови господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2008 року визнано банкрутом суб'єкта підприємницької діяльності фізичну особі-підприємця ОСОБА_2, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором суб'єкта підприємницької діяльності фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 В ході проведення ліквідаційної процедури ліквідатором було виявлено майно, яке належить відповідачці - квартиру АДРЕСА_2, що підтверджується витягом з реєстр прав власності на нерухоме майно, технічного паспорту на квартиру та копії договору купівлі-продажу квартири від 19.08.2000 року. 10 жовтня 2009 року відбулося засідання комітету кредиторів СПДФОП ОСОБА_2, на якому було вирішено продати нерухоме майно по вартості його оцінки за прямим договором купівлі-продажу, оскільки торги не відбулися через відсутність достатньої кількості учасників торгів та реєстрацію лише одного учасника. 12 жовтня 2009 року між суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 в особі ліквідатора ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено в простій письмовій формі договір купівлі-продажу кватири АДРЕСА_1. Згідно п. 8 договору цей договір підлягає нотаріальному посвідченню у строк до 15.10.2009 року. Згідно п. 9 цього договору обов'язок забезпечити нотаріальне посвідчення даного договору покладається на продавця, який у строк до 15.10.2009 року повинен з'явитися до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2. Крім того, відповідно до п. 6 договору продавець зобов'язується передати майно покупцю для вільного та безперешкодного користування та розпорядження ним покупцем у строк до 15.10.2009 року. Згідно акту приймання-передачі до договору купівлі-продажу нерухомого майна № 1 від 12.10.2009 року позивач передав, а ліквідатор прийняв обумовлену договором сплату у сумі 209 788 грн. за квартиру АДРЕСА_2.
Відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у разі визнання громадянина - підприємця банкрутом, продаж його майна здійснюється ліквідатором.
Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін. При розгляді справ суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.
Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Таким чином, суд не може застосувати норму ч. 2 ст. 220 ЦК України щодо визнання дійсним договору купівлі-продажу спірної квартири, оскільки такий договір підлягає і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації.
У судовому засіданні не знайшло підтвердження того, що ліквідатор ОСОБА_3, який за законом повинен здійснювати продаж майна боржника - СПД ФОП ОСОБА_2, ухиляється від укладання нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири. Позивач не надав суду доказів того, що він приходив до приватного нотаріуса ОСОБА_4 для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу спірної квартири, а відповідачка або третя особа туди не з'явилися. Ні ОСОБА_3, ні позивач до суду із позовами про зобов'язання відповідачки вчинити певні дії або надати оригінали правовстановлюючих документів на спірну квартиру не зверталися. На момент укладання договору купівлі-продажу квартири позивач спірну квартиру не бачив, оригінали правовстановлюючих документів на квартиру йому не надавалися, фактично квартира йому не передавалася. Крім того, сторони не позбавлені можливості звернутися до нотаріуса для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу спірної квартири.
Керуючись ст. ст. 220, 657 ЦК України, 7 ст. 48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст. ст. 11, 15, 60, 88, 212,213,214,215 ЦПК України, суд,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд шляхом подачі у 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги або без подання заяви про апеляційне оскарження шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10-ти днів з дня проголошення рішення.
Суддя С.Г. Зосименко