о
Справа №: 953/5071/22 Головуючий 1 інстанції: Колесник С.А.
Провадження №: 33/818/1314/22 Головуючий апеляційної інстанції: Курило О.М.
16 листопада 2022 року Харківський апеляційний суд у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Курила О.М., при секретареві Ковері Р.М., з участю особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , з участю його захисника - адвоката Шевченка О.О., без участі інших учасників по справі, за умови, що всі учасники належним чином повідомлені про розгляд даної справи і ні від кого з них не надійшло заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи з поважних причин, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Валках справу за апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на оскарження правопорушника ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2022 року,-
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, працюючого на посаді менеджера у ОСОБА_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 23.07.2013, видане ВРЕР № 2 ГУ МВСУ м. Харків,
- визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір в розмірі 496 грн. 20 коп.
Судом першої інстанції встановлено, що 20.08.2022 о 11:20 год. в м. Харкові по вул. Шевченка, буд. 142-А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Honda Accord д/н. НОМЕР_3 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці, які не реагують на світло, неприродна блідість, поведінка, що не відповідає обстановці. На вимогу пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я КНП ХОР ОНД водій категорично відмовився.
Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати постанову Київського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2022 року та прийняти нову постанову про закриття провадження по справі у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Апелянт вказує, що отримав повний текст рішення 14.10.2022 року, строк на оскарження спливає 24.10.2022 року, тому вважає, що, подавши скаргу 24.10.2022 строк недотримано з поважних причин, а тому просить його поновити.
В обґрунтування своїх вимог посилається на відсутність допустимих та достовірних доказів, які б доказували його винуватість, оскільки докази, що є наявними в матеріалах справи мають сумнівний характер, що на його думку, підтверджується відеозаписами та наявними матеріалами справи.
Вважає, що був позбавлений судом права довести свою невинуватість, шляхом надання повноцінних пояснень. Факт керування автомобілем у стані алкогольного сп'яніння підтверджується лише змістом протоколу, складеного поліцейськими, шляхом підступного переконання його в необхідності відмовитись від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у присутності свідків в обмін на повернення водійського посвідчення та автомобіля.
Зазначені у протоколі ознаки наркотичного сп'яніння, а саме - звужені зіниці, які не реагують на світло, неприродна блідість, поведінка, що не відповідає обстановці, на думку апелянта, є сумнівними і нічим не підтвердженими., оскільки шляхом відеозапису ці ключові докази не фіксувались, свідки не залучались. Відеозапис, навпаки, спростовує зміст протоколу, оскільки з нього видно, що він спілкувався спокійно, свої відповіді поліції висловлював читко та на вимоги реагував своєчасно та без заперечень. В справі відсутні докази, що його поведінка та зовнішній вигляд співпадає з критеріями сп'яніння, вказаними в п.4 розділу І «Інструкції Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Вказана в протоколі його категорична відмова від проходження огляду на стан сп'яніння не відповідає фактичними обставинам. Його автомобіль був зупинений близько 09-30 год. Апелянт наголошує, що після зупинення його автомобіля та незаконного обшуку авто, він неодноразово наполягав на проходженні огляду. Відеозаписів, які це підтверджують поліцейські не надали, що, на думку апелянта, є спробою їх зацікавленості у цьому. Для відновлення законності своїх дій, поліцейські запропонували йому продублювати зупинку його автомобіля та перевірку документів і огляд багажника, для здійснення повторного відеозапису. При цьому, везти його на огляд вони не поспішали. Як зазначає апелянт, поліцейські переконували його, що йому краще відмовитись від проходження огляду, заради уникнення постановки автомобіля на штрафмайданчик та заради повернення його водійського посвідчення і автомобіля. При цьому, інструктаж поліцейських щодо необхідності пройти повторну запинку та огляд випадково потрапив на відеокамеру та був оглянути у судовому засіданні. Відео, де він погодився на інсценування зупинки, зафіксовано у відеозаписі об 11:23:15 год. При цьому, на відеозаписах не зафіксовано жодної виразної і однозначної відмови його від проходження від огляду, навпаки, в них міститься, що поліцейський ОСОБА_3 неодноразово натякав на вживанні ним алкоголю чи наркотиків, на що він категорично 6 разів наполягав, що не вживав цього. Як вважає апелянт, у протоколі поліцейський повинен зазначати окрім ознак сп'яніння, ще і дії водія щодо ухилення від огляду (п.6. розділу вказаної вище Інструкції), а саме, яка його поведінка не відповідала вимогам поліцейських та які дії він застосував для ухилення від огляду. Проте, суд не приділив уваги цим його доводам.
Крім того, як вказав апелянт, поліцейські йому зовсім не роз'яснювали права і обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП та правові наслідки відмови від проходження огляду, що вважає грубим порушенням його права на захист та є підставою для скасування прийнятого рішення. Після складання протоколу та надання для підписання, що видно з відеозаписів, поліцейські запропонували йому написати, що він не вживав наркотики, а бо те, що відмовляється від надання пояснень. На його запитання обрати обидва варіанти, вони відповіли, що можна обрати лише один. Це є на відео на 11:56:00 год. І також свідчить про обмеження його прав поліцейськими. В протоколі він зазначив, що відмовився від пояснень. Отже, підґрунтям для його згоди на складання протоколу стали залякування наслідками та умовляння поліцейських.
Оглядом відеозаписів підтверджується відсутність у нього ознак наркотичного сп'яніння, передбачених законодавством. Крім того, не було надано направлення на огляд в медичний заклад. Відеозапис свідчить про те, що ОСОБА_3 відразу перейшов до складання протоколу, який був складено об 11:36 год. Тому, як зазначено у складеному поліцейським пізніше протоколі, об 11:28 год. Він не міг фактично доставити його у цей час і скласти протокол відносно нього. Це свідчить, що направлення йому не видавалось, а було складено значно пізніше. Крім того, на вимоги його адвоката Шевченка О.О. воно поліцейськими не було надано. Вказане свідчить, що поліцейські діяли незаконно, під час оформлення матеріалів були впевнені, що він підпише протокол, тому складали документи у довільній формі. На це суд першої інстанції уваги не звернув та не вислухав його доводи з цього приводу, та безпідставно послався на направлення як на беззаперечний доказ його вини.
Рапорт поліцейського Шевякова Р.В. не має ніякого доказового значення, оскільки повністю дублює текст змісту протоколу і складений тим же поліцейським Шевяковим Р.В.
Коли він підписав протокол, приїхав його захисник та роз'яснив йому його права. Проте, намагання отримати направлення для огляду на стан сп'яніння на місці не вдалося. Про факт протиправності дій поліції він заявив, як тільки отримав таку можливість та звернувся територіально до ХРУП №1 ГУНП в Харківській області, де був викликаний інший екіпаж поліції, який видав направлення на огляд до закладу охорони здоров'я, в результаті якого, саме в присутності поліцейського (жетон №0168807) було з'ясовано, що в нього відсутні ознаки наркотичного сп'яніння Висновок №961). З'явитися раніше до медзакладу у нього можливості не було, так як поліція не мала наміру його туди доставляти та всіляко затягувала час і своїми діями спотворювала фактичний час зупинки його автомобіля, щоб він не мав можливості для повторного огляду на стан сп'яніння. Лише після звернення до територіального органу поліції, після виклику поліцейського екіпажу до Київського ХРУП №1, було надано направлення. Тому він пройшов огляд та отримав висновок щодо його результату лише під кінець 20 08 2022 року. Намагання в подальшому довести свою невинуватість були відкинуті судом.
Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає постанову незаконною та просить її скасувати та провадження відносно нього закрити.
Позиції учасників апеляційного провадження.
ОСОБА_1 та його захисник підтримали вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та просили їх задовольнити та скасувати постанову суду і закрити провадження по справі.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доводи особи, що притягається до адміністративної відповідальності, її захисника, перевіривши представлені матеріали адміністративного провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановлених обставин, постановити мотивоване законне рішення.
Вищевказані вимоги закону судом дотримані не повністю.
Зокрема, відповідно до відомостей протоколу про адміністративне правопорушення (арк.1) вбачається, що 20.08.2022 о 11:20 год. в м. Харкові по вул. Шевченка, буд. 142-А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Honda Accord д/н. НОМЕР_3 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці, які не реагують на світло, неприродна блідість, поведінка, що не відповідає обстановці. На вимогу пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я КНП ХОР ОНД водій категорично відмовився.
Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до Правил дорожнього руху України, водій - це особа, яка керує транспортним засобом.
Достеменних відомостей про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, або був зупинений працівниками поліції під час керування в стані наркотичного сп'яніння, - матеріали цієї справи не містять.
Зокрема, в матеріалах справи наявний диск з відеоматеріалами, які були записані бодікамерою інспектора поліції, який складав протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 .
Виходячи з загального обсягу цих відеоматеріалів вбачається, що відеозапис містить зафіксовані на ньому переривчасті відеофайли, які перешкоджають апеляційному суду надати їм достатню однозначну оцінку.
З наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що на ньому зафіксовано лише «інструктаж» працівниками поліції ОСОБА_1 , на яких вони вказують, які пояснення він повинен давати тоді, коли вони включать відеозапис. При цьому слід зазначити, що відеозапис, який наявний в матеріалах справи, не спростовує пояснень ОСОБА_1 в тому, що він погодився пройти освідування за пропозицією поліцейських.
Належить врахувати, що ОСОБА_1 законослухняно виконав вимогу працівників поліції та надав своє посвідчення водія з метою встановлення його особи, чітко пояснивши при цьому, що він не вживав наркотичних засобів. Водночас відео, яке міститься в матеріалах справи, не спростовує пояснення ОСОБА_1 щодо його згоди на проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння за пропозицією поліцейських. Слід зазначити, що в протоколі зазначено, що свідки не залучались, оскільки велась безперервна відеофіксація на бодікамеру №475973. Проте, відеозаписи з бодікамери №475973 не містять безперервної відеофіксації, а відео, яке на них міститься, зафіксоване частинами.
В порушення Порядку про проходження огляду водія на стан сп'яніння, не запрошувались свідки, з поміткою, що відомості зафіксовані на бодікамеру, з якої цих відомостей отримати неможливо.
Тобто, матеріали справи не містять жодних об'єктивних відомостей про те, що ОСОБА_1 відмовився від огляду на стан наркотичного сп'яніння і був зупинений працівниками патрульної служби саме під час руху транспортного засобу.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтвердив доводи, викладені ним в апеляційній скарзі, вважаючи постанову незаконною.
За таких обставин, апеляційний суд позбавлений можливості дослідити докази зафіксовані на БК №475973 за відсутності їх повного об'єму в матеріалах справи.
Відповідно до чинного законодавства України та судової практики ЄСПЛ усі сумніви тлумачяться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Проте, на ці обставини суд першої інстанції не звернув увагу та передчасно виніс рішення, яким визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що свідчить про слушність його апеляційних доводів та вимог.
Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Таким чином, вищенаведені відомості протоколу про адміністративне правопорушення та оскаржуваної постанови, не узгоджуються з приписами ст. 252 КУпАП - стосовно дотримання вимог щодо всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи, а тому не можуть бути визнані достатніми доказами по цій справі в розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою протокол не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б беззаперечно підтверджували вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і не викликали сумнівів у суду чи стороннього спостерігача, що вбачається з відповідної практики ЄСПЛ.
Зокрема, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у справах «Енгель та інші проти Нідерландів» («Engel and Others v. the. Netherlands», 08 червня 1976 року, no. 5100/71, 5101/71, 5102/71, 5354/72, 5370/72), «Озтюрк проти Німеччини» («Ozturk v. Germany», 21 лютого 1984 року, no. 8544/79), «Лутц проти Німеччини» («Lutz v. Germany», 25 серпня 1987 року, no. 9912/82), тлумачить поняття «кримінальний» автономно, тобто незалежно від національної термінології, включаючи сюди адміністративні, дисциплінарні, митні проступки тощо.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardov. Spain» від 06.12.1998 Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитись на користь цієї особи.
Відповідно до ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Більш того, відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналізуючи ознаки складу правопорушення, що містяться в ч.1 ст.130 КУпАП, законодавець передбачив відповідальність саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. За наслідками апеляційного перегляду не встановлено об'єктивних відомостей щодо відмови ОСОБА_1 від проходження від огляду на стан наркотичного сп'яніння, що унеможливлює притягнення його до адміністративної відповідальності за вказаною статтею КУпАП.
Тому, з огляду на викладене, слід вважати передчасним висновок суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Зважаючи на прогалини та невідповідності, які виникли при розгляді справи, на думку суду апеляційної інстанції, матеріали слід направити начальнику Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Харківській області для належного дооформлення за доводами апелянта.
В ході дооформлення необхідно прийняти заходи щодо витребування та долучення до матеріалів справи повного фіксування ходу складання протоколу про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 , а саме - безперервного відеозапису, за його наявності, так як переглядом наявного в матеріалах справи відео встановлено, що воно зафіксовано частинами, що позбавляє суд апеляційної інстанції можливостей їх дослідити.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова судді Київського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2022 року підлягає скасуванню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 частковому задоволенню, з поверненням матеріалів справи до Департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції в Харківській області для належного оформлення.
В залежності від наслідків додаткової перевірки та дооформлення матеріалів, в разі встановлення в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП необхідно вирішити питання про направлення матеріалів до суду першої інстанції для розгляду по суті.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Постанову Київського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2022 року по справі щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, - скасувати.
Апеляційну скаргу правопорушника - задовольнити частково.
Матеріали даної справи повернути начальнику Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Харківській області для додаткової перевірки та належного оформлення і усунення недоліків, викладених в мотивувальній частині даної постанови.
Оскарження даної постанови в касаційному порядку у відповідності до ст. 294 КУпАП не передбачено.
Суддя Апеляційного суду
Харківської області О.М. Курило