Справа № 638/16157/21 Головуючий суддя І інстанції Рибальченко Л. М.
Провадження № 33/818/1266/22 Суддя доповідач Грошева О.Ю.
10 листопада 2022 року м. Валки
Суддя Харківського апеляційного суду Грошева О.Ю., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2022 року, -
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець м. Харкова,
- визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір в розмірі 496 грн. 20 коп.
Постановою встановлено, що 09.10.2021 року о 04.33 год. в м. Харкові, вул. Університетська, 9, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Шкода», д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатору Драгер та в медичному закладі КНП ХОР ОНД за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 26 в установленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив судову постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що докази у справі є неналежними та не допустимими. Вказує, що працівники поліції не мали права вимагати пройти огляд на стан сп'яніння, оскільки вони його не зупиняли, а він автомобілем не керував. Зазначає, що відеозапис у справі не є безперервним, що свідчить про порушення працівниками поліції вимог закону щодо безперервності відеозапису. Також вказує на те, що в матеріалах справи відсутні докази, що саме він керував автомобілем. Матеріали справи не містять відомостей про його відсторонення працівниками поліції від керування автомобілем. Крім того, зазначає, що суд першої інстанції, на його думку, безпідставно відмовив в задоволенні його клопотання про виклик та допит свідків.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху України, передбачених п. 2.5.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови встановлено, що апелянтом в скарзі не наведено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до вимог ч.7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП суд першої інстанції послався на докази, а саме на відомості, які містяться у: протоколі про адміністративне правопорушення, направленні на проведення огляду на стан сп'яніння, письмових поясненнях свідків, а також у відеоматеріалах з бодікамер інспекторів поліції та інших матеріалах справи.
Відповідно до відомостей, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення (арк. 2) вбачається, що ОСОБА_1 керував автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер та в медичному закладі КНП ХОР ОНД за адресою: м. Харків, вул. Шевченко, 26 в установленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків.
Обставини, які зафіксовані у протоколі, а саме наявність ознак алкогольного сп'яніння, вочевидь обумовлювали вимогу працівників поліції, які їх виявили, згідно п. 2.5 ПДР України, запропонувати водію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, у визначеному законом порядку.
Поряд з цим, належить взяти до уваги, що незважаючи на незгоду із діями працівників поліції під час складання ними протоколу, цей протокол складений уповноваженою державою особою і дії службової особи що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством, ОСОБА_1 не оскаржувалися, тобто останній не звертався до суду із позовом в порядку, визначеному КАС України, а також не звертався із скаргою на дії працівників поліції до їх керівництва, хоча мав для цього достатньо часу, що унеможливлює врахування доводів апелянта з приводу незгоди з відомостями протоколу.
Отже, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб'єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.
За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Крім того, відповідно до відомостей письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ( арк. 5, 6) вбачається, що 09.10.2021 року за адресою: м. Харків, вул. Університетська, 9 водій авто «Шкода» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці, а також в медичному закладі КНП ХОР ОНД за адресою: м. Харків, вул. Шевченко, 26 відмовився в їх присутності.
В справі міститься відеозапис події (арк. 10), відповідно до відомостей якого об'єктивно вбачається, що працівники поліції пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці його зупинки та в медичному закладі у присутності двох свідків, а тому у суду апеляційної інстанції не виникає сумнівів щодо об'єктивності письмових пояснень цих свідків.
Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, ОСОБА_1 допустив суперечності у своїх письмових поясненнях, які він надав суду першої інстанції перед судовим засідання та в поясненнях, які він надавав суду першої інстанції в судовому засіданні.
Зокрема, в письмових поясненнях (арк. 32) ОСОБА_1 зазначав, що «…коли вони приїхали на вул. Університетську, ОСОБА_4 припаркував автомобіль «Шкода» д.н.з. НОМЕР_1 біля правого бордюру по напрямку руху в бік Покровського собору, та увімкнув аварійний світловий сигнал, щоб запобігти ДТП. Після цього він заглушив двигун і вийшов з-за керма та поїхав на власному автомобілі додому. Коли ОСОБА_1 пересів за кермо, щоб було зручніше підключити телефон до зарядного пристрою після чого викликати послугу тверезого водія. Саме в цей час підійшов інспектор поліції та почав вимагати від нього посвідчення водія».
Проте, в судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_1 вказував, що за кермом автомобіля був його приятель, який довіз його до вул. Університетська та поїхав. ОСОБА_1 пересів на водійське сидіння, щоб заглушити двигун та викликати тверезого водія.
Поряд з цим, в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 повідомив, що у 2019 році був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП та з того часу взагалі не керує транспортними засобами, в тому числі своїм автомобілем, а лише користується послугами інших водіїв.
Однак, в цьому ж судовому засіданні ОСОБА_1 повідомив, що він займається волонтерською діяльністю та у зв'язку з цим йому необхідне посвідчення водія, щоб здійснювати цю діяльність, зокрема привозити товари із західної частини України.
Матеріали справи не містять будь-яких об'єктивних відомостей про те, що ОСОБА_1 не здійснює керування транспортних засобів з 2019 року, а також займається волонтерською діяльністю.
Отже, ОСОБА_1 допустив суперечності в своїх поясненнях, що слушно було зазначено в оскаржуваній постанові судом першої інстанції.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції ставиться критично до пояснень ОСОБА_1 та розцінює їх, як обраний ним спосіб захисту для уникнення відповідальності, оскільки останній не надав будь-яких об'єктивних відомостей на підтвердження своїх доводів.
Крім того, з відомостей відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 на протязі тривалого часу спілкувався з працівниками поліції на місці події та повідомляв їм про те, що він лише сидів в автомобілі та не керував ним. Однак жодного разу він не повідомляв працівникам поліції про те, що автомобілем керувала будь-яка інша особа, та про те, що він лише пересів на водійське місце.
Крім того, відповідно до письмових пояснень свідка ОСОБА_2 (арк. 7) вбачається. що 09.10.2021 о 04:30 год. рухаючись на своєму автомобілі на Сергіївській площі у м. Харкові, побачив як водій пізніше встановлений як ОСОБА_1 маючи ознаки алкогольного сп'яніння, а саме хитався та мав порушення координації рухів сів у свій автомобіль «Шкода» НОМЕР_1 та поїхав по Сергіївській площі у бік вул. Клочківська на перехресті Сергіївська площа та Соборний Спуск повернув праворуч у бік вул. Університетська. На вищевказаному перехресті побачив службовий автомобіль патрульної поліції, відкривши вікно крикнув, що в «ШКОДІ» білій ймовірно їде п'яний водій, на що патрульні відразу відреагували та зупинили дане авто за адресою м. Харків, вул. Університетська, 9 світловим спецсигналом червоного кольору. В його присутності водій намагався піти від відповідальності, та повторював, що він стояв та не їхав.
Відповідно до рапорту працівника поліції (арк. 8), 09.10.2021 приблизно об 04:30 год. отримали інформацію від громадянина ОСОБА_2 , який повідомив що бачив як водій пізніше встановлений ОСОБА_1 маючи ознаки сп'яніння сів за кермо свого автомобіля «ШКОДА» д.н.з. НОМЕР_1 та почав рух по Сергіївській площі м. Харкова у бік вул. Клочківська, на перехресті Сергіївська площа та Соборний Спуск побачили дане авто яке рухалось у бік вул. Університетська, автомобіль було зупинено за адресою м. Харків, вул. Університетська, 9 згідно п.3 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» світловим спецсигналом (червоним).
Враховуючи відсутність будь-яких скарг на дії працівників поліції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, зафіксовані у рапорті працівником поліції, заслуговують на увагу.
Крім того, з відомостей відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 повідомив працівника поліції про те, що він стояв на місці та не керував автомобілем, а працівники поліції під'їхали до його автомобіля ззаду із увімкненим червоним проблисковим маячком.
Отже, пояснення свідка про те, що працівники поліції зупиняли ОСОБА_1 з використанням проблискового маячка червоного кольору узгоджуються і з відомостями рапорту працівника поліції, а також з поясненнями самого ОСОБА_1 , які він надавав працівникам поліції безпосередньо після його зупинки щодо червоних проблискових маячків службового автомобіля працівників поліції.
Аналізуючи ці відомості, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем та був зупинений працівниками поліції, а версію з іншим водієм, яку ОСОБА_1 наводить в своїх поясненнях та в апеляційній скарзі, суд розцінює як обраний ним спосіб захисту для уникнення відповідальності та вважає її такою, що не відповідає дійсності.
Крім того, в своїй апеляційній скарзі, а також в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 посилався на порушення судом першої інстанції його прав на захист, а саме на те, що суд першої інстанції відмовив в задоволенні клопотання про виклик свідків та їх допит.
Проте, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про виклик та допит свідків, оскільки воно не містить посилань, що мають значення для справи, які зазначені особи можуть спростувати або підтвердити.
Аналізуючи відомості цього клопотання (арк. 20-21), об'єктивно вбачається, що ОСОБА_1 просив викликати свідків, які зазначені в протоколі, особу, яка перебувала з ним в автомобілі, особу, яка, з його слів, керувала його автомобілем, а також працівників поліції, вказавши лише те, що вони можуть надати пояснення щодо обставин події.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції об'єктивно відмовив в задоволенні такого клопотання, оскільки ОСОБА_1 не вказував які саме події можуть підтвердити чи спростувати ці свідки. Крім того, належить звернути увагу, що звернувшись з апеляційною скаргою ОСОБА_1 , не заявляв будь-яких клопотань, в тому числі, про допит свідків.
Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Аналізуючи наявний у матеріалах справи відеозапис, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що працівники поліції, пропонуючи ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, діяли виключно відповідно до вимог ст. 266 КУпАП та склали протокол стосовно ОСОБА_1 саме за відмову пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Поряд з цим, враховуючи відсутність будь-яких скарг на дії працівників поліції щодо складення ними протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апелянта щодо порушення працівниками поліції порядку проведення огляду на стан сп'яніння є необґрунтованими та такими що не відповідають дійсності.
Крім того, в матеріалах справи міститься направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння (арк. 4), наявність якого у матеріалах справи обумовлено вимогами п. 8 розділу ІІ Інструкції, що свідчить про відповідність дій працівників поліції під час складення протоколу вимогам цієї Інструкції.
Поряд з цим, належить врахувати те, що відповідно до відомостей довідки (арк. 9), ОСОБА_1 отримав посвідчення водія внаслідок складання ним іспиту на знання вимог ПДР України, що об'єктивно вказує на те, що ОСОБА_1 знає ПДР України.
Відповідно до вимог п. 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, апеляційний суд вбачає, що ОСОБА_1 свідомо ігнорував ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП.
Крім того, відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід врахувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого законом порядку, якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Аналізуючи послідовність дій працівників поліції, вбачається, що 09 жовтня 2021 року, ОСОБА_1 близько 04 год. 33 хв. в м. Харкові по вул. Університетська біля будинку № 9, керував автомобілем «Шкода», державний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належить саме йому, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголя з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі, у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, що повністю відповідає вимогам ст. 266 КУпАП та положенням вищенаведеної Постанови Пленуму Верховного Суду України.
Поряд з цим, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Апеляційний суд дійшов висновку, що визнаючи ОСОБА_1 винним, суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, які походять з офіційних джерел та надав ним належну правову оцінку.
Таким чином, доказів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції ОСОБА_1 не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення саме ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху України та притягнуто його за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, отже посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними, а тому, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2022 року щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Харківського
апеляційного суду О.Ю. Грошева