Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311
Іменем України
05.08.2010Справа №2-18/8414-2008
05.08.2010 р. м. Сімферополь Справа 2-18/8414-2008
За позовом - Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Ялтакурорттеплоенерго», м. Ялта (вул. Блюхера, 4, м. Ялта, 98600)
До відповідача - Державної житлово-експлуатаційної організації «Лівадія», смт. Лівадія, м. Ялта (вул. Юності, 4, смт. Лівадія, м. Ялта, 98655)
Про стягнення 1131879,20 грн.
Суддя І.К. Осоченко
Від позивача - Орлов І.В. - представник, дов. від 30.07.2010 року № 2252
Від відповідача - не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Комунальне підприємство Ялтинської міської ради «Ялтакурорт-теплоенерго», м. Ялта - позивач, звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Державної житлово-експлуатаційної організації «Лівадія» - відповідача, у якій просить суд стягнути з відповідача 828895,82 грн., з яких 563323,01 грн. - сума основного боргу, 205277,33 грн. - сума інфляції, 28435,61 грн. - сума річних, 31859,87грн.. - сума пені.
Позовні вимоги обґрунтовані ст. 526, 530, 549, 625, 714 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що позивач, згідно з Договором № 2/26 від 08.12.2000р., надавав послуги по подачі теплової енергії відповідачу. Відповідач, в свою чергу, свої зобов'язання за Договором не виконав, в зв'язку з чим, станом на 01.07.2008р. за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 563323,01 грн.. Дану заборгованість відповідачем не погашено, що і стало причиною звернення до господарського суду.
11.11.2008р. у судовому засіданні позивач надав судові заяву про уточнення позовних вимог, вказуючи, що сума основного боргу складає 1 084 612(мільйон вісімдесят чотири тисячі шістсот дванадцять),65 грн. Суд прийняв заяву позивача про уточнення позовних вимог до свого розгляду. Також, у судовому засіданні відповідач надав судові клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи.
Ухвалою господарського суду від 11.11.2008р. суд, відповідно до ст. 41 ГПК України, призначив по справі судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручив Товариству з обмеженою відповідальністю «Інститут обліку та аудиту», у зв'язку з чим провадження у справі було зупинено.
11.01.2010р. на адресу суду надійшов висновок експерта від 30.12.2009р. за № 115.
Ухвалою господарського суду від 18.01.2010р. провадження у справі було поновлено.
Суд, у порядку статті 31 Господарського процесуального кодексу України, викликав у судове засідання судового експерта Г.Г. Мішур для надання пояснень суду.
29.03.2010р. у судовому засіданні представник позивача надав суду пояснення, в яких зазначив, що позивач нарахував пеню в розмірі 31859,87 грн. за період з 01.01.2008р. по 31.03.2008р. на суму заборгованості відповідача. Суд залучив дані пояснення до матеріалів справи.
Також, представник позивача надав суду клопотання про призначення повторної експертизи у даній справі. Представник відповідача підтримав дане клопотання позивача, зазначивши, що повністю не згоден з висновками попередньої експертизи.
Суд призначив по справі повторну судово-економічну експертизу, у зв'язку з чим провадження у справі було зупинено.
05.07.1010р. до господарського суду надійшов висновок судового експерта № 856 Кримського-науково-дослідного інституту судових експертиз від 21.06.2010р.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 12.07.2010 року провадження у справі було поновлено та слухання справи призначено на 03.08.2010 року.
03.08.2010 року у судовому засіданні представник позивача надав суд заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача заборгованість по тепловій енергії - 856316,88 грн., заборгованість по холодній воді, яка йде по ГВС - 9989,51 грн., інфляційні витрати - 205277,33 грн., 3% річних - 28435,61 грн. та пеню у сумі 31859,87 грн.
Суд ухвалою від 03.08.2010 року прийняв таку заяву позивача до свого розгляду.
Представник відповідача у судовому засіданні 03.08.2010 року надав суду клопотання про надання розстрочки виконання судового рішення.
Суд залучає таке клопотання до матеріалів справи.
Слухання справи відкладалося, у справі з 03.08.2010 року по 05.08.2010 року судом оголошувалася перерва у судовому засіданні у порядку, передбаченому статтею 77 ГПК України.
05.08.2010 року у судовому засіданні представник позивача надав суд заяву про часткову відмову від позовних вимог, відповідно до якої відмовляється від позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат у сумі 205277,33 грн., 3% річних у сумі 28435,61 грн. та пені у сумі 31859,87 грн.
Суд приймає таку заяву позивача до свого розгляду.
Строк розгляду справи продовжено у порядку, передбаченому статтею 69 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
08.12.2000 року між Колективним підприємством «Ялтакурорттеплоенерго» та Державною житлово-експлуатаційною організацією «Лівадія» укладено договір № 2/26 про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води.
Відповідно пункту 1.1 договору позивач зобов'язується забезпечувати відповідача тепловою енергією у вигляді гарячої води, а відповідач відповідно розраховуватись за спожиту теплову енергію по встановленим тарифам і у строки, передбачені договором.
Ст. 275 ГК України встановлює, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачу (абоненту), який зобов'язаний сплатити прийняту енергію та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію використовуваного їм енергетичного устаткування. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону ( ст. 276 ГК України).
Розділом 6 договору № 2/26 про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води передбачений порядок оплати.
Так, оплата за спожиту теплову енергію сплачується у грошовій формі рівними частинами у продовж усього року. Розрахунковим періодом є календарний місяць.
Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду здійснює постачальнику оплату вартості вказаної у договорі кількості теплової енергії (п. 6.3 договору), а якщо споживач розраховується по показникам приборів обліку, то не пізніше 25 числа поточного місяця(п. 6.6 договору).
Відповідно до пунктів 6.8 і 6.12 договору, при оновленні розрахункових даних Додатком № 4 до договору є акт звірки теплових навантажень. Сторона, яка отримала акт звірки розрахунків за спожиту теплову енергію, у продовж 10 днів повинна відобразити свої дані і повернути один екземпляр акта.
Для проведення взаєморозрахунків за надані споживачу послуги споживач до 5 числа кожного розрахункового місяця надає рахунки на оплату за надані послуги та Угоду про проведення взаємозаліку (п. 6.14 договору).
Несплата відповідачем коштів за постачання теплової енергії та по холодній воді, яка йде по ГВС за період з липня 2005 року по березень 2008 року стала підставою для звернення позивача до суду з позовною заявою для стягнення заборгованості за надані послуги у примусовому порядку.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Для повного, всебічного і об'єктивного розгляду обставин справи за клопотанням відповідача, відповідно до ст. 41 ГПК України яка, передбачає, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, а саме: дослідження первинних бухгалтерських документів та здійснення відповідних розрахунків, суд призначив по справі судово-бухгалтерську експертизу, на вирішення якої поставив наступні питання:
1). Чи підтверджується документально заборгованість Державної житлово-експлуатаційної організації «Лівадія», смт. Лівадія перед Комунальним підприємством Ялтинської міської ради «Ялтакурорттеплоенерго», м. Ялта в розмірі 840 820,20 грн. за період з 01.07.2005р. по 31.03.2008р. за одержану теплову енергію?
2). Чи підтверджується документально заборгованість Державної житлово-експлуатаційної організації «Лівадія», смт. Лівадія перед Комунальним підприємством Ялтинської міської ради «Ялтакурорттеплоенерго», м. Ялта в розмірі 9 989,51 грн. за період з 01.05.2005р. по 31.07.2008р. за одержану холодну воду, яка йде на ГВС?
11.01.2010р. на адресу суду надійшов висновок експерта від 30.12.2009р. за № 115.
У зв'язку з незгодою представників сторін із експертним висновком, суд за клопотанням позивача, яке повністю підтримав відповідач, ухвалою від 29.03.2010 року призначив по справі повторну судово-бухгалтерську експертизу, на вирішення якої постави наступні питання:
1). Чи підтверджується документально заборгованість Державної житлово-експлуатаційної організації «Лівадія», смт. Лівадія перед Комунальним підприємством Ялтинської міської ради «Ялтакурорттеплоенерго», м. Ялта в розмірі 840 820,20 грн. за період з 01.07.2005р. по 31.03.2008р. за одержану теплову енергію?
2). Чи підтверджується документально заборгованість Державної житлово-експлуатаційної організації «Лівадія», смт. Лівадія перед Комунальним підприємством Ялтинської міської ради «Ялтакурорттеплоенерго», м. Ялта в розмірі 9 989,51 грн. за період з 01.05.2005р. по 31.07.2008р. за одержану холодну воду, яка йде на ГВС?
Відповідно до експертного висновку № 856 судово-економічної експертизи від 21.06.1010 року, документально підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем за період з 01.07.2005 року по 31.03.2008 року у сумі 856316,88 грн. Документально підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем за холодну воду за період з 01.05.2005 року по 31.07.2008 року у сумі 9989,51 грн.
Частиною 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього кодексу.
Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Виконуючи приписи частини 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, суд, дослідивши експертний висновок № 856 судово-економічної експертизи від 21.06.2010 року та зазначає наступне:
Згідно з вимогами ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ст. 19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання зобов'язані здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, базуються на даних бухгалтерського обліку.
Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.
Технологія облікового процесу господарської діяльності суворо послідовна. Кожна господарська операція відображається на підставі документів, оформлених належним чином. Тому документація є першим етапом облікового процесу, початком руху облікової інформації і являє собою спосіб первинного відображення об'єктів бухгалтерського обліку за допомогою якого здійснюється безперервне спостереження за ними.
Використання документації, складеної з додержанням юридичних вимог, надає бухгалтерським даним силу доказів.
Оскільки експертний висновок № 856 судово-економічної експертизи від 21.06.2010 року ґрунтується на дослідженні первинних бухгалтерських документів, що відображено у вступній та дослідницькій частинах висновку, то суд вважає його належним та допустимим доказом у дійсній справі.
Крім того, з таким експертним висновком погодилися обидві сторони у справі.
На момент укладення вказаного договору діяв Цивільний кодекс УРСР (далі ЦК), ст. 151 якого встановлювала, що в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана зробити на користь іншої особи (кредитора) певні дії або утриматись від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язків. Відповідно до ст. 161,162 ЦК зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений термін відповідно до договору, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
На момент розгляду спору вступили в силу Господарський кодекс України (далі ГК України) та новий Цивільний кодекс України ( далі ЦК України).
Пунктом 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України встановлено, що Цивільний Кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідач не представив суду доказів оплати позивачеві коштів за послуги за теплопостачання у сумі 856316,88 грн. та за холодну волу у сумі 9989,51 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. У зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості по тепловій енергії у сумі 856316,88 грн. та заборгованості по холодній воді, яка йде по ГВС - 9989,51 грн. підлягають задоволенню.
05.08.2010 року у судовому засіданні представник позивача надав суд заяву про часткову відмову від позовних вимог, відповідно до якої відмовляється від позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат у сумі 205277,33 грн., 3% річних у сумі 28435,61 грн. та пені у сумі 31859,87 грн.
Судом встановлено, що відмова позивача від вказаної частини позовних не порушує чиї-небудь законних прав та охоронюваних законом інтересів, через що клопотання позивача підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 4 статті 80 Господарського процесуального Кодексу України провадження по справі підлягає припиненню у випадку відмови позивача від позову.
За вказаних обставин суд приймає відмову позивача від позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат у сумі 205277,33 грн., 3% річних у сумі 28435,61 грн. та пені у сумі 31859,87 грн. і провадження у справі у цій частині припиняє на підставі пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Представник відповідача у судовому засіданні 03.08.2010 року надав суду клопотання про надання розстрочки виконання судового рішення на строк від серпня 2010 року по липень 2014 року включно рівними частинами.
Пунктом 6 ст. 83 ГПК України встановлено, приймаючи рішення, господарський суд має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Позивач проти надання розстрочки виконання рішення у дійсній справі не заперечує.
За вказаних обставин суд задовольняє клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення у дійсній справі на суму 866306,39 грн. на строк від серпня 2010 року по липень 2014 року включно рівними частинами.
Судові витрати, у тому числі і витрати за проведення судових експертиз, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
05.08.200109р. у судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 10.08.2010 року.
На підставі вищевикладеного та керуючись 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 78, 82 - 85, п. 6 ст. 83, п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державної житлово-експлуатаційної організації «Лівадія», смт. Лівадія, м. Ялта (вул. Юності, 4, смт. Лівадія, м. Ялта, 98655; код ЄДРПОУ 05450908, банківські реквізити суду не відомі) на користь Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Ялтакурорттеплоенерго», м. Ялта (вул. Блюхера, 4, м. Ялта, 98600, код ЄДРПОУ 02648343) заборгованість по тепловій енергії у сумі 856316,88 грн., заборгованість по холодній воді, яка йде по ГВС, у сумі 9989,51 грн.
Надати Державній житлово-експлуатаційній організації «Лівадія», смт. Лівадія, м. Ялта (вул. Юності, 4, смт. Лівадія, м. Ялта, 98655; код ЄДРПОУ 05450908, банківські реквізити суду не відомі) розстрочку виконання рішення господарського суду АР Крим від 05.08.2010 року у справі № 2-18/8414-2008 на суму 866306,39 грн., з виплатою 18048,05 грн. щомісяця на період з серпня 2010 року по липень 2014 року (включно).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. Стягнути з Державної житлово-експлуатаційної організації «Лівадія», смт. Лівадія, м. Ялта (вул. Юності, 4, смт. Лівадія, м. Ялта, 98655; код ЄДРПОУ 05450908, банківські реквізити суду не відомі) на користь Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Ялтакурорттеплоенерго», м. Ялта (вул. Блюхера, 4, м. Ялта, 98600, код ЄДРПОУ 02648343) 8663,06 грн. державного мита, 90,31 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 5399,90 грн. за проведення судової експертизи.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. Прийняти відмову позивача від частини позовних вимог щодо стягнення інфляційних витрат у сумі 205277,33 грн., 3% річних у сумі 28435,61 грн. та пені у сумі 31859,87 грн.
5. У частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних витрат у сумі 205277,33 грн., 3% річних у сумі 28435,61 грн. та пені у сумі 31859,87 грн. провадження у справі припинити по пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Осоченко І.К.