17 листопада 2022 року
м. Рівне
Справа № 570/116/20
Провадження № 22-ц/4815/1262/22
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Шимківа С.С.,
суддів: - Боймиструка С.В., Майданіка В.В.,
секретар судового засідання - Ковальчук Л.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 26 липня 2022 року (ухвалене у складі судді Кушнір Н.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя,-
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , яким просила визнати об'єктами спільної сумісної власності подружжя збудований під час шлюбу, але не прийнятий в експлуатацію, житловий будинок АДРЕСА_1 , що розміщений на земельній ділянці для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5624681500:03:017:0198, площею 0.1699 га (державний акт на право власності на земельну ділянку ЯГ № 373663), яку також визнати об'єктом спільної сумісної власності подружжя, як і земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5624681500:03:017:0400, площею 0.1183 га (державний акт на право власності на земельну ділянку ЯЛ № 820396) та холодильник марки Saturn ST-CF1952U, стягнувши з відповідача грошову компенсацію у 1/2 вартості у розмірі 2 707 грн. 50 коп..
Пояснила, що не зважаючи на те, що будинок завершений та придатний для проживання у ньому, відповідач фактично проживає у ньому, він не вводить його в експлуатацію і не зареєстрував право власності на нього з метою уникнення можливості поділу майна, як об'єкта спільної сумісної власності подружжя. Щодо виникнення другої земельної ділянки, зазначила, що сільська рада в 2003 році, вже після їх одруження, дозволила приватизувати ще 12 соток, бо неподалік був склад міндобрив і іншого призначення для землі не могло бути. Перед початком будівництва саме землемір показав їм місце будівництва і саме так вони будувалися.
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 26 липня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано об'єктом спільної сумісної власності подружжя земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5624681500:03:017:0400, площею 0.1183, що розташована в с. Великий Житин, Рівненського району, Рівненської області.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5624681500:03:017:0400, площею 0.1183, що розташована в с. Великий Житин, Рівненського району, Рівненської області.
Визнано об'єктом спільної сумісної власності подружжя холодильник марки Saturn ST-CF1952U. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 1/2 його частки у розмірі 2 707 грн. 50 коп.
У решті позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням місцевого суду в частині відмови у задоволенні позовної вимоги щодо визнання об'єктом спільної сумісної власної подружжя об'єкта незавершеного будівництва - двоповерхового житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з надвірною будівлею, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання спірного незавершеного будівництвом будинку - об'єктом спільної сумісної власної подружжя.
З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги щодо визнання об'єктом спільної сумісної власної подружжя об'єкта незавершеного будівництва - двоповерхового житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з надвірною будівлею та прийняти у цій частині нове судове рішення, яким позов у цій частині задовольнити. У решті рішення суд просить залишити без змін.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві відповідач просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення місцевого суду - без змін.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд приходить до висновку про часткове її задоволення, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З огляду на те, що позивачем фактично оскаржується рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про визнання спірного незавершеного будівництвом будинку - об'єктом спільної сумісної власної подружжя і враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, апеляційний суд не перевіряє законність рішення у частині, яка не оскаржується.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 13 вересня 2003 року по 11 грудня 2018 року, мають трьох дітей, двоє з яких є неповнолітніми на даний час.
Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).
Згідно частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України).
Майно, набуте кожним з подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них. Зокрема, відповідно до п.3 ч.1 ст.57 СК особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи зазначену вище норму права та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про запровадження презумпції спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу.
Зазначена презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку.
Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який заперечує її застосування.
Предметом апеляційного оскарження є об'єкт незавершеного будівництва - двоповерховий житловий будинок з надвірною будівлею, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який апелянт просить визнати об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Судом встановлено, що будівництво вказаного спірного будинку здійснювалося сторонами під час перебування у шлюбі. При цьому, відповідачем не спростовано, що будівництво велося за спільні кошти подружжя. Об'єктивних і переконливих доказів, які спростовували би вимоги позивача, відповідач не надав, а судом їх здобуто не було.
Разом з цим, апеляційним судом враховується наступне.
Об'єкт будівництва (об'єкт незавершеного будівництва) - це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб'єктивних майнових, а також зобов'язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства. Вирішуючи питання про виникнення, зміну та припинення суб'єктивних цивільних прав стосовно об'єкта незавершеного будівництва, потрібно враховувати особливості та обмеження, встановлені законодавчими актами.
Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
За позовом дружини, членів сім'ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об'єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.
У разі неможливості поділу об'єкта незавершеного будівництва, суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.
Правовий аналіз наведених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що об'єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток. При цьому суд може визнати право на частину об'єкта незавершеного будівництва за кожною зі сторін.
Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог, що стосуються спірного незавершеного будівництва, місцевий суд дійшов висновку про неможливість реального поділу будинку у зв'язку з тим, що частина будівель і споруд розташовані на земельній ділянці, що не відповідає цільовому призначенню (для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд).
Разом з цим, суд першої інстанції не звернув уваги про можливість часткового задоволення вимог ОСОБА_1 щодо спірного незавершеного будівництвом будинку в частині визнання його об'єктом спільної сумісної власності подружжя, без визначення часток і незважаючи на цільове призначення землі під ним, що й просив позивач у позові та в апеляційній скарзі.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону не відповідає, а тому в частині відмови у задоволенні позовних вимоги про визнання об'єктом спільної сумісної власної подружжя об'єкта незавершеного будівництва - двоповерхового житлового будинку з надвірною будівлею, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення у цій частині про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 26 липня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимоги про визнання об'єктом спільної сумісної власної подружжя об'єкта незавершеного будівництва - двоповерхового житлового будинку з надвірною будівлею, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 - скасувати.
Визнати об'єктом спільної сумісної власної ОСОБА_1 та ОСОБА_2 об'єкт незавершеного будівництва - двоповерховий житловий будинок з надвірною будівлею, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
У решті рішення суду - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст постанови виготовлений 17 листопада 2022 року.
Головуючий-суддя Шимків С.С.
Судді: Боймиструк С.В.
Майданік В.В.