17 листопада 2022 року
м. Рівне
Справа № 570/2429/22
Провадження № 22-ц/4815/1387/22
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Шимківа С.С.,
суддів: - Боймиструка С.В., Майданіка В.В.,
секретар судового засідання - Ковальчук Л.В.,
учасники справи:
боржник - ОСОБА_1 ,
стягувач - ТзОВ ФК "Європейська агенція з повернення боргів",
заінтересована особа - Рівненський відділ державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 19 вересня 2022 року (постановлену у складі судді Кушнір Н.В.) у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця,-
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії державного виконавця Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо неправомірного арешту банківського рахунку.
Покликаючись на те, що накладення державним виконавцем арешту на кошти, що містяться на банківському рахунку для виплат пенсії, призводить до порушення її конституційних прав. У зв'язку з цим, ОСОБА_1 просила: визнати неправомірними дії державного виконавця Гуменюка А.А. щодо накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на поточному рахунку, відкритому в АТ КБ "ПриватБанк" для виплати пенсії ОСОБА_1 ; зобов'язати державного виконавця зняти арешт з коштів на банківському поточному рахунку НОМЕР_1 , відкритий у АТ КБ "ПриватБанк" для виплати пенсії ОСОБА_1 , що накладений постановою про арешт коштів від 09 червня 2022 року.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 19 вересня 2022 року скаргу задоволено частково.
Зобов'язано Рівненський районний відділ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) зняти арешт з коштів на банківському поточному рахунку НОМЕР_1 , відкритий у АТ КБ "ПриватБанк" для нарахування пенсії ОСОБА_1 , що накладений постановою про арешт коштів від 09 липня 2022 року.
Не погоджуючись із ухвалою місцевого суду, Рівненський відділ державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) оскаржив його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі зазначає, що виконуючи рішення суду, державний виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, на які заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
З наведених міркувань просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити у задоволенні скарги на дії державного виконавця.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 09 липня 2022 року державним виконавцем Рівненського районного відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №69174672).
09 червня 2022 року, у межах вказаного виконавчого провадження, державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 на рахунках, що відкриті у АТ КБ "ПриватБанк", в т.ч. на поточний рахунок № НОМЕР_1 , який використовується скаржником для отримання пенсії та субсидії, що вбачається із виписки по рахунку.
Таким чином, АТ КБ «Приватбанк» на виконання постанови державного виконавця, було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку ОСОБА_1 для отримання пенсії та субсидії.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Відповідно до ст.68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Згідно з частиною першою статті 69 Закону України «Про виконавче провадження» підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.
Відповідно до частини другої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.
Згідно ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Конституційний Суд України у своєму рішенні №25рп/2009 від 7 жовтня 2009 року зазначив, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел. А саме, кожний громадянин має право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення і всі застраховані особи є рівноправними щодо отримання пенсійних виплат. Конституційні права і свободи громадянина України гарантуються і не можуть бути скасовані.
Встановлені обставини справи в сукупності із нормами закону, що їх регулюють, дають суду підстави для висновку про те, що накладення державним виконавцем арешту на рахунок № НОМЕР_1 , який відкритий у АТ КБ «Приватбанк» на ім'я ОСОБА_1 , порушує її конституційне право на соціальний захист та позбавляє її джерел до існування, а також суперечить вимогам статті 70 Закону України «Про виконавче провадження».
Відхиляючи апеляційну скаргу, апеляційний суду також враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 20.04.2022 року у справі № 756/8815/20, в якій суд дійшов висновку про неправомірність накладення арешту на рахунки боржника, які використовуються в тому числі для отримання соціальних виплат.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
За наведених обставин, апеляційний суд приходить до переконання про те, що оскаржуване судове рішення постановлене місцевим судом з дотриманням норм процесуального права, судом першої інстанції у повній мірі з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 19 вересня 2022 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий-суддя Шимків С.С.
Судді: Боймиструк С.В.
Майданік В.В.