29 липня 2010 р. № 34-30/239-08-4979
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Дерепи В.І.,
суддів :Грека Б.М.,
Подоляк О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Української державної корпорації
"Укрзакордоннафтогазбуд"
на рішенняОдеського апеляційного
господарського суду від 11.03.2010 р.
у справі№ 34-30/239-08-4979
за позовомУкраїнської державної корпорації
"Укрзакордоннафтогазбуд"
(надалі -Корпорація)
до1) ТОВ "КСЕНА"
(спільне підприємство)
(надалі -Товариство);
2) КП "Ізмаїльське міське бюро
технічної інвентаризації"
(надалі -БТІ)
третя особа без самостійних вимог
на стороні відповідача ДП "Професіонал-Міський"
Комерційного центру "Професіонал"
(надалі -Підприємство)
провизнання права власності та
зобов'язання вчинити дії
за участю представників:
від позивача- Калініченко Л.С.
від відповідача-1- не з'явились
від відповідача-2- не з'явились
від оскаржувача- не з'явились
У листопаді 2008 року Корпорація звернулась до господарського суду з позовом до Товариства та БТІ про:
- розірвання договору будівельного підряду від 15.12.2008 р. укладеного між Корпорацією та Товариством;
- визнання права власності за державою Україна в особі Корпорації на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: м. Ізмаїл, Одеської області, вул. Репіна буд. 14, літ "А" -гуртожиток загальною площею 6 728,9 кв.м.;
- зобов'язання БТІ зареєструвати право власності за державою в особі Корпорації на об'єкт нерухомості.
Вимоги про розірвання договору позивач мотивував невиконанням Товариством зобов'язань за договором будівельного підряду від 15.12.2008 р.
Вимоги про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна та зобов'язання БТІ зареєструвати право власності на нього за державою в його особі позивач мотивував тим, що вказаний об'єкт належить державі Україна та знаходиться в його господарському віданні і він частково здійснив реконструкцію цього об'єкту, проте його право на реконструйоване майно не визнається.
У письмовому відзиві на позов БТІ просило суд відмовити в його задоволенні, оскільки позивач не звертався до нього з вимогою щодо реєстрації права власності на цей об'єкт і воно йому не відмовляло в реєстрації.
Товариство надало суду письмову заяву, у якій визнало позов в повному обсязі і просило суд розглянути справу за його відсутністю.
Рішенням господарського суду Одеської області від 11.12.2008 р. позов задоволено в повному обсязі.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2009 р., який переглядав цю справу за касаційною скаргою Підприємства, рішення господарського суду Одеської області від 11.12.2008 р. в частині задоволення позову про визнання права власності за державою в особі Корпорації на об'єкт нерухомого майна та зобов'язання БТІ зареєструвати право власності за державою Україна в особі Корпорації на цей об'єкт скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції; в іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.
При новому розгляді справи господарським судом Одеської області, ухвалою від 16.10.2009 р. до участі у справі залучено Підприємство в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача.
Рішенням господарського суду Одеської області від 23.12.2009 р. (суддя Фаєр Ю.Г.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.03.2010 р. (судді: Мирошниченко М.А., Бєляновський В.В., Шевченко В.В.), в позові відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що право на звернення до суду за захистом права власності держави згідно чинного законодавства належить прокурору, або відповідному органу державної влади, який здійснює управління цією власністю, тобто Кабінету Міністрів України.
Не погоджуючись з постановою, Корпорація звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
В силу ст. 2 ГПК України звертатися до господарського суду в інтересах держави має право прокурор, вказуючи в позовній заяві орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до ч. 2 ст. 326 ЦК України від імені та в інтересах держави право власності здійснює відповідний орган державної влади.
Отже, згідно ст. ст. 1, 2 ГПК України та ч. 2 ст. 326 ЦК України з позовними вимогами про визнання права власності на майно за державою Україна до господарського суду може звернутись в інтересах держави прокурор, вказуючи в позовній заяві орган, якому надано дане майно на праві господарського відання.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 141 ГК України управління об'єктами державної власності здійснюють Кабінет Міністрів України і, за його уповноваженням, центральні та місцеві органи виконавчої влади.
Судами встановлено, що чинне законодавство та Статут Позивача не наділяє його повноваженнями представляти інтереси держави в особі визначених законом державних органів.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків, що права та законні інтереси Корпорації стосовно права власності на спірне майно не порушено та обґрунтовано відмовили в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та ч. ч. 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Згідно ст. ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010 р. постанови (ухвали) Вищого господарського суду касаційному оскарженню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд
Касаційну скаргу Української державної корпорації "Укрзакордоннафтогазбуд" залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.03.2010 р. у справі № 34-30/239-08-4979 залишити без змін.
Постанова касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя В. Дерепа
С у д д і Б. Грек
О. Подоляк