№ 2-529/2010 р.
19 липня 2010 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого - судді Горбачової Ю.В.
при секретарі - Шоренко К.С.
за участю представника позивача - Растворової Д.А.
представника відповідачів - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мелітополі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на майно в погашення суми боргу за кредитом,
Позивач звернувся в суд з зазначеним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просить в рахунок задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль», за кредитним договором № 014/17-29/8386-80 від 22 липня 2008 року в розмірі 296 529, 81 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно : квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 39,0 кв. м , житловою площею 19,8 кв. м., що належить ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 25 січня 2008 року приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6, за реєстровим номером 283. Крім того, просить стягнути солідарно з відповідачів судові витрати: судовий збір 1700 грн. та ІТЗ -120 грн.. При цьому в позові зазначено, що банк має право задовольнити за рахунок предмета іпотеки вимоги за кредитним договором № 014\17-29\8386-80 від 22 липня 2008 року в розмірі 296 529 грн. 81 коп., в тому числі : 248 121 грн. 60 коп. - заборгованість по кредиту, 17 669 грн. 52 коп. - нараховані та несплачені відсотки за користування кредитом, 1 925 грн. 38 коп..- пеня за прострочення сплати тілу кредиту та 28813 грн. 31 коп. - пеня за прострочення відсотків по кредиту. Оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду банк вимушений звернутися з такою вимогою до суду.
В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримала та пояснила, що 22 липня 2008 року між відповідачем ОСОБА_5 та Банком укладено кредитний договір № 014\17-29\8386-80, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 28 560 доларів США та зобов'язався сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 14 % річних та здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами відповідно встановленого графіку, з кінцевим терміном повернення кредиту - 22 липня 2018 року. Кредит був наданий на споживчі цілі під заставу нерухомості. 06 квітня 2009 року між Банком на позичальником укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору згідно якої фактична заборгованість у розмірі 2 8000, 81 доларів США збільшується на суму заборгованості за процентами у розмірі 967 доларів США, у зв'язку з чим відбулася зміна суми погашення заборгованості. Таке збільшення не супроводжувалося видачею кредитних коштів Позичальнику.
У забезпечення виконання боргових зобов'язань за вказаним кредитним договором між ОСОБА_4 та банком був укладений іпотечний договір № 014\17-29\8386-80 відповідно умов, якого відповідачкою ОСОБА_4 було передано в іпотеку Банку квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 39,0 кв. м, житловою площею 19,8 кв.м. що належить їй на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 25 січня 2008 року приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області, за реєстровим номером 283. Вартість предмету іпотеки була визначена сторонами при підписанні договору іпотеки та становила 40 864, 38 доларів США, що на той час в еквіваленті становило 197 898 грн. по офіційному курсу НБУ на дату складання договору іпотеки.
В порушення умов кредитного договору відповідач не належним чином виконував взяті на себе зобов'язання по сплаті кредиту та процентів за ним, через те, станом на 18 серпня 2009 року утворилася заборгованість у сумі 30 141,05 доларів США, у зв'язку з чим, Банком на адресу відповідачів була направлена письмова вимога про дострокове повернення заборгованості по кредиту у 30 денний строк. Дана вимога залишена відповідачами без уваги та до теперішнього часу заборгованість Банку не повернута.
Згідно п. 7.1 договору іпотеки, укладеного між Банком та ОСОБА_4, Банк має право вимагати дострокового виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, а в разі їх невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки і задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи.
Представник відповідачів, ОСОБА_7, позов визнав частково, посилаючись у своїх запереченнях на те, що для забезпечення повернення кредитних коштів за кредитним договором 25 липня 2008 року між позивачем та його довірителькою ОСОБА_4, яка є майновим поручителем за кредитним договором, був укладений іпотечний договір № 014\17-29\8386-80. Вартість предмету іпотеки визначена сторонами при підписанні договору іпотеки та становить 197 898 грн. Згідно законодавства, майновий поручитель несе відповідальність за невиконання боржником зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. Вважає, що позивач не має права здійснювати звернення стягнення у розмірі 255 223 грн. 19 коп., а тільки в межах вартості предмета іпотеки квартири - у сумі 197 898 грн. Крім того, представник відповідачки посилається на те, що позивач не вказав які саме порушення обов'язків іпотекодавця, що встановлені іпотечним договором, змусили іпотекодержателя звернутися до суду. Стверджує також, що позивач не повідомляв відповідачку про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, - квартиру, що є її власністю, чим порушив її права як власниці, передбачені законодавством. Згідно ст. 39 ч.3 Закона України «Про іпотеку» суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Тобто, представник відповідачів вважає, що позивачем не надано доказів, якими він підтверджує нанесення йому збитку по кредитному договору та договору іпотеки, а обсяг прав позивача не змінився, оскільки існує заборона відчуження нерухомого майна.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
22 липня 2008 року між ОСОБА_5 та відкритим акціонерним товариством (ВАТ) «Райффайзен Банк Аваль», яке нині має назву Публічне акціонерне товариство (ПАТ) «Райффайзен Банк Аваль» (далі Банк), та позивачем укладено кредитний договір № 014\17-29\8386-80, за яким, відповідач ОСОБА_5 отримав від Банку кредит у сумі 28 560 доларів США та зобов'язався сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 14 % річних, здійснюючи повернення кредиту та відсотків щомісячними платежами відповідно узгодженого графіку, з кінцевим терміном повернення - 22 липня 2018 року. Кредит був наданий відповідачу ОСОБА_5 на споживчі цілі під заставу нерухомості.
З метою зменшення фінансового навантаження на Позичальника в умовах кризи, 06 квітня 2009 року між Банком та позичальником ОСОБА_5 було укладено додаткову угоду № 1 до вищевказаного кредитного договору, згідно якої фактична заборгованість у розмірі 2 8000, 81 доларів США збільшилася на суму заборгованості за процентами у розмірі 967 доларів США, у зв'язку з чим, відбулася зміна суми погашення заборгованості. За умовами цієї ж додаткової угоди, ОСОБА_5 були надані кредитні канікули строком з 06.04.2009 року по 06.04.2010 року, в період яких позивачу було зменшено суму щомісячного платежу за кредитом. (а.с.20).
В забезпечення виконання боргових зобов'язань за вищевказаним кредитним договором, 25 липня 2008 року Банком був укладений іпотечний договір № 014\17-29\8386-80 з ОСОБА_4
Предметом іпотеки за даним іпотечним договором № 014\17-29\8386-80 є нерухоме майно : квартира АДРЕСА_3, загальною площею 39,0 кв. м, житловою площею 19,8 кв. м., яка належить ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, від 25 січня 2008 року, посвідченого 25 січня 2008 року приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6, за реєстровим номером 283.
Вартість предмету іпотеки визначена сторонами при підписанні договору іпотеки та становила 40 864, 38 доларів США, що по офіційному курсу НБУ на дату складання договору іпотеки еквівалентно 197 898 грн.
В порушення умов кредитного договору та умов додаткової угоди, що є невід'ємною частино кредитного договору, відповідач ОСОБА_5 не належним чином виконував взяті на себе зобов'язання по сплаті кредиту та процентів за користування кредитом, в наслідок чого, 18 серпня 2009 року Банком на адреси відповідачів були направлені попереджувальні листи про дострокове погашення кредитної заборгованості у сумі 30 141,05 доларів США у 30 денний строк з дня отримання повідомлення.
Дані листи були повернені до Банку повідомленням поштового відділення про те, що адресати за вказаними адресами не проживають.
В ході судового засідання було встановлено, що за адресами, які були вказані відповідачами в укладених з Банком договорах, вони проживають. Тобто, змінивши адресу проживання, вони не надали Банку відомостей про зміну місця проживання, внаслідок чого були порушені умови укладених договорів. Так, за умовами п.п. 17.5 кредитного договору № 014\17-29\8386-80 від 22 липня 2008 року, та п.п. 19.5 Іпотечного договору № 014\17-29\8386-80 від 25 липня 2008 року, сторони зобов'язані своєчасно інформувати одна одну про будь-які зміни, що сталися в їх поштових та інших реквізитах.
З огляду на це, суд критично ставиться до пояснень представника відповідачки про те, що ОСОБА_4 не отримувала письмову вимогу банку про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором, оскільки доведено, що Банком приймалися заходи щодо повідомлення відповідачів про дострокове повернення кредитної заборгованості, але неотримання ним попереджувальних листів, надісланих Банком, сталося саме з їх вини.
До того ж, про вимогу Банку щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення кредитної заборгованості, відповідачам стало відомо ще у лютому 2010 року, про що свідчать надані ними клопотання про відкладення розгляду справи (а.с.34, 39).
Таким чином, на даний час минуло вже більше 30 діб, з часу, як відповідачі дізналися про вимоги Банку про дострокове повернення кредитної заборгованості, але до сьогодні ними не виконано вимоги Банку у добровільному порядку.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, сума заборгованості ОСОБА_5 за кредитним договором № 014/17-29/8386-80 від 22 липня 2008 року, станом на 25 червня 2010 року становить: 37490, 81 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить - 296 529 грн. 81 коп., в тому числі : заборгованість по кредиту -31370,47 доларів США, що еквівалентно 248 121 грн. 60 коп.; нараховані та несплачені відсотки за користування кредитом - 2233, 99 доларів США, що еквівалентно 17 669 грн. 52 коп.; пеня за прострочення сплати тіла кредиту - 243,43 доларів США, що еквівалентно 1 925 грн. 38 коп.; пеня за прострочення сплати відсотків по кредиту - 3642,92 доларів США, що еквівалентно 28813 грн. 31 коп.
Заперечень щодо правильності розрахунку заборгованості, відповідачами не надано.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами Цивільного Кодексу.
Згідно ст. 589 ЦК України, у разі не виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити у повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна.
Згідно п. 7.1 Договору іпотеки , іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, а в разі їх невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки і задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, законні, а тому підлягають повному задоволенню.
Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, з відповідачів підлягають стягненню на користь позивача судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 1700 грн.. та витрат зі сплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн., що були сплачені позивачем при зверненні до суду з даним позовом.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.10, 60, 88, 169, 212, 215 ЦПК України, ст.ст. 11, 509, 526,530, 610-612,625, 1048-1050 ЦК України», суд
Позов публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на майно в погашення суми боргу за кредитом, - задовольнити.
В рахунок задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль», за кредитним договором № 014/17-29/8386-80 від 22 липня 2008 року в розмірі 296529 гривень 81 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки, згідно іпотечного договору №014/17-29/8386-80 від 25 липня 2008 року, - нерухоме майно : квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 39,0 кв. м, житловою площею 19,8 кв. м. що належить ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 25 січня 2008 року приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6, за реєстровим номером 283.
Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» на рр 649972 в ЗОД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 313827, ЄДРПОУ 23794014) судові витрати в сумі 1820 (одна тисяча вісімсот двадцять) гривень.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання цієї заяви або подачі апеляційної скарги протягом 10 днів без попередньої заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга у 20-денний строк після подачі заяви до суду не надійшла, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.