05 серпня 2010 р. № 4/223-09
Вищий господарський суд України у складі колегії:
головуючого:
суддів:Кочерової Н.О.
Студенця В.І.,
Черкащенка М.М.
за участю представників
сторін позивача -Антонова Г.В.;
відповідача -Святоцька В.Г.;
третьої особи -не з'явився;
розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційна контора № 1
на рішення господарського суду Київської області
від26.11.2009
та на постановуКиївського міжобласного апеляційного господарського суду
від24.03.2010
у справі№ 4/223-09
за позовомКомунального підприємства Київської обласної ради "Білоцерківводоканал"
доКомунального підприємства Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційна контора № 1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради
про стягнення 1 568 923, 47 грн.
Комунальне підприємство Київської обласної ради "Білоцерківводоканал" (далі -КП "Білоцерківводоканал") звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційна контора № 3 (далі -КП БМР ЖЕК № 3) про стягнення 1 568 923, 47 грн. заборгованості за обсяг води, що перевищує дві норми споживання на одного мешканця за період з 01.10.2004 по 31.01.2009.
Ухвалою господарського суду Київської області від 06.08.2009 порушено провадження у справі № 4/223-09 за позовом КП "Білоцерківводоканал" до КП БМР ЖЕК № 3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Виконком Білоцерківської міської ради, про стягнення 1 568 923, 47 грн.
Ухвалою господарського суду Київської області від 29.09.2009 замінено сторону у справі № 4/223-09 Комунальне підприємство Білоцерківську житлово-експлуатаційну контору № 3 його правонаступником Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційна контора № 1 (далі -КП БМР ЖЕК № 1).
Рішенням господарського суду Київської області (суддя Щоткін О.В.) від 26.11.2009 позов задоволено частково. Суд стягнув з КП БМР ЖЕК № 1 на користь КП "Білоцерківводоканал" 1 097 427, 87 грн. основного боргу. В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем не виконано своїх зобов'язань перед позивачем у сумі 1 568 923, 47 грн., при цьому судом враховано клопотання відповідача про застосування строків позовної давності та здійснено перерахунок суми заборгованості за період з 31.07.2006 по 31.01.2009, яка складає 1 097 427, 87 грн.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Зеленіна Н.І., судді Мазур Л.М., Чорногуз М.Г.) від 24.03.2010 апеляційну скаргу КП БМР ЖЕК № 1 залишено без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 26.11.2009 без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Київської області від 26.11.2009 та постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.03.2010, КП БМР ЖЕК № 1 подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постанову, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, і відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.07.2010 касаційну скаргу прийнято та призначено до розгляду на 29.07.2010.
В засіданні суду, призначеному на 29.07.2010, на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 05.08.2010.
КП "Білоцерківводоканал" подало відзив на касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову залишити без змін, а касаційну скаргу КП БМР ЖЕК № 1 -без задоволення.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами розпорядженням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 03.05.2001 № 336 Р "Про порядок розрахунків з населенням за надані послуги з водопостачання та водовідведення" функції по збору платежів з населення за надані послуги з водопостачання та водовідведення передано КОКП ВКГ "Київоблводоканал", правонаступником якого в порядку реорганізації стало Комунальне підприємство Київської обласної ради "Білоцерківводоканал".
Виконкомом Білоцерківської міської ради 25.08.2004 було видано розпорядження № 533 ''Про удосконалення розрахунків за послуги з водопостачання та водовідведення" (далі - Розпорядження № 533), відповідно до якого визначений порядок нарахування оплати послуг з водопостачання та водовідведення в багатоквартирних будинках м. Біла Церква, де окремі квартири не обладнані квартирними засобами обліку води.
Відповідно до п.1 Розпорядження № 533 у разі побудинкового обліку води з обладнанням окремих квартир засобами поквартирного обліку, споживач, який не має квартирних лічильників холодної води, сплачує вартість послуг з водопостачання за показниками засобів побудинкового обліку, за вирахуванням витрат на потреби житлово-експлуатаційних організацій, орендарів, які знаходяться в даному будинку, та сумарних витрат за показаннями усіх квартирних лічильників, з пропорційним розподілом різниці між: споживачами, які не мають квартирних лічильників, пропорційно їх кількості у квартирі, але не більше як 2,0 норми на 1 мешканця. Різниця в обсягах використаної і розподіленої води відноситься на витрати власника або балансоутримувача житлового будинку.
Виконуючи вимоги Розпорядження № 533 та враховуючи положення ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", яким передбачено обов'язковість виконання актів виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, прийнятих в межах наданих йому повноважень, всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами, КОКП ВКГ "Київоблводоканал", починаючи з жовтня 2004 року, а в подальшому його правонаступник, позивач у справі, проводили нарахування споживачам, які не мають квартирних засобів обліку води, згідно з показаннями будинкових засобів обліку, але не більше двох норм споживання води на одного мешканця.
При здійсненні зазначених нарахувань, позивач керувався нормами Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Розпорядженням № 533 та рішенням виконкому Білоцерківської міської ради № 414 від 28.11.2000 року "Про затвердження норм витрат питної води різними споживачами по місту Біла Церква".
КОКП ВКГ "Київоблводоканал" щомісячно направляло відповідачу, що відповідно до наданих суду пояснень та письмових доказів є балансоутримувачем переданого йому житлового фонду, рахунки на оплату обсягу води, що перевищує дві норми споживання на одного мешканця в багатоквартирному будинку, де окремі квартири не обладнані квартирними засобами обліку води. Зазначене підтверджується матеріалами справи (копіями супровідних листів до рахунків на оплату за період з 01.10.2004 до 31.01.2009 з реєстрами розподілу використаної води та зведеними відомостями про надані послуги за вказаний період).
Також господарськими судами встановлено, що відповідач систематично не виконував покладені на нього розпорядженням № 533 обов'язки і повертав позивачу виставлені ним рахунки без оплати, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у сумі 1 568 923,47 грн. за період з 01.10.2004 по 31.01.2009, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно з ч.1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування (ч. 4 ст. 11 ЦК України).
Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради (ч. 6 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Відповідно до підпункту 2 п. а) ч. 1 ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції від 20.05.2004, що діяла на момент прийняття розпорядження № 533) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.
Дійшовши висновку про наявність підстав для задоволення позову, суди попередніх інстанцій не дали належної оцінки відповідності розпорядження Виконкому Білоцерківської міської ради від 25.08.2004 № 533 ''Про удосконалення розрахунків за послуги з водопостачання та водовідведення" зокрема ст. 144 Конституції України та ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" щодо його форми.
Також судами не з'ясовано чи відповідає згадане розпорядження підпункту 2 п. а) ч. 1 ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції від 20.05.2004, що діяла на момент прийняття розпорядження № 533), тобто чи воно прийняте виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради в межах його повноважень.
Також місцевим та апеляційним господарськими судами не в повній мірі з'ясовано сферу застосування спірного розпорядження та його зв'язок із підставами нарахування заборгованості.
Так, розпорядження № 533 прийняте з метою економії енергоресурсів та посилення відповідальності виробників та виконавців надання комунальних послуг, в цілях запобігання нераціональному використанню ресурсів питної води, керуючись зокрема п. 9.7 "Правил користування системами водопостачання та водовідведення в містах і селищах України", затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 та п. 11 "Правил надання послуг з водо, -теплопостачання та водовідведення", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.1997 № 1497.
Пунктом 9.7 "Правил користування системами водопостачання та водовідведення в містах і селищах України" (в редакції від 01.07.1994, яка діяла на момент прийняття розпорядження № 533) було передбачено, що житлово-експлуатаційні організації не мають права відносити на рахунок мешканців будинків вартість нераціонального використання, витрат питної води або витоків води, що мали місце з провини житлово-експлуатаційних організацій, навіть якщо вони й фіксуються водолічильником, а також повну вартість води, кількість якої визначено відповідно до п. 9.6 цих Правил. Вартість витраченої води відноситься на рахунок житлово-експлуатаційної організації, а плата за воду мешканцям нараховується за середніми показаннями водолічильників, але не більше вартості води, визначеної за нормами водоспоживання, затвердженими місцевими органами державної виконавчої влади.
Згідно з п. 11 "Правил надання послуг з водо, -теплопостачання та водовідведення" у разі встановлення побудинкових (або на групу будинків) засобів обліку холодної і гарячої води споживач сплачує за холодну і гарячу воду згідно з показаннями засобів обліку, за вирахуванням витрат виконавця послуг та орендарів - юридичних осіб, що знаходяться в даному будинку (будинках). Різниця розподіляється серед споживачів-власників або наймачів квартир пропорційно кількості мешканців у квартирі (виконавець послуг визначає питомі витрати води на одного мешканця будинку і перемножує їх на кількість мешканців у квартирі).
При цьому, додатково обґрунтовуючи позовні вимоги, КП "Білоцерківводоканал" вказувало на те, що відповідачем обсяги води використовуються на здійснення функцій з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій. Утримання житлового фонду передбачає виконання відповідачем робіт, визначених Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 та Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджених постановою КМУ від 12.07.2005 № 560.
КП "Білоцерківводоканал" посилалось на те, що всупереч вимог зазначених нормативно-правових актів відповідач не оплачує вказані обсяги наданих позивачем послуг, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість, яку КП "Білоцерківводоканал" просить стягнути в судовому порядку.
Окрім того, КП "Білоцерківводоканал" вказує на те, що послуги з водопостачання та водовідведення, оплату вартості яких позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку, надавались позивачем на підставі укладених договорів (від 27.03.2000 № 7/4-6503, від 28.03.2005 № 6513, від 05.02.2008 № 6533).
Враховуючи викладене, судами попередніх інстанцій також не визначено правової підстави виникнення обов'язку сплати суми у розмірі 1 568 923, 47 грн.
Наведене у даній постанові свідчить про неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанції фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а отже, і порушення вимог ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Згідно із ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Оскільки касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а останні встановлено неповно, справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
При новому розгляді суду необхідно врахувати вищевикладене, перевірити доводи позивача та відповідача, дати їм належну юридичну оцінку і в залежності від встановлених обставин прийняти законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
1. Касаційну скаргу Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційна контора № 1 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Київської області від 26.11.2009 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.03.2010 у справі № 4/223-09 скасувати повністю, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий - суддя Кочерова Н.О.
Судді: Студенець В.І.
Черкащенко М.М.