ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 760/3686/21
провадження № 2/753/1118/22
"28" жовтня 2022 р. м. Київ
Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Курічової В.М.,
за участю секретаря судового засідання Іващенко Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за невиконання договору,
Позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за невиконання договору надійшла до Дарницького районного суду м. Києва на підставі ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 14.04.2021 про передачу справи за правилами виключної підсудності за місцезнаходженням нерухомого майна.
Ухвалою від 15.11.2021 суд залишив позов без руху з огляду на його невідповідність вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, надав позивачці строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 5 днів з дня вручення ухвали.
30.12.2021 до суду надійшла позовна заява у новій редакції (передано головуючому судді після виходу з відпустки 31.01.2022), у якій позивач усунув недоліки відповідно до вимог ухвали суду від 15.11.2021 у встановлений судом строк.
Ухвалою від 01.02.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 16.30 год. 28.02.2022.
28.02.2022 розгляд справи відкладено у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні та пошкодженням будівлі Дарницького районного суду м. Києва - до відновлення безпечних умов перебування в суді, а саме - на 16.00 20.06.2022.
20.06.2022 розгляд справи відкладено на 01.08.2022 у зв'язку з неявкою відповідача.
Ухвалою суду від 01.08.2022 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до розгляду по суті на 16.00 21.09.2022.
21.09.2022 розгляд справи відкладено на 14.00 28.10.2022 у зв'язку з неявкою відповідача.
В судове засідання о 14.00 28.10.2022 відповідач, який був належним чином повідомлений про розгляд справи, повторно не з'явився, причину неявки суду не повідомив; представник позивачки адвокат Храпійчук В.О. 28.10.2022 електронною поштою подав заяву про розгляд справи без його участі та без участі позивачки, у якій позов підтримав повністю.
Суд розглянув справу за відсутності сторін за наявними у справі матеріалами. На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У позовній заяві в новій редакції позивачка просить стягнути зі ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у розмірі 504 892,09 грн, 31 839,73 грн інфляційних втрат та 31 839,73 грн 3% річних, разом - 536 731,82 грн.
Позов обґрунтовано тим, що чоловік позивачки, ОСОБА_3 , від імені якого за довіреністю діяв ОСОБА_2 , 14.07.2017 продав земельну ділянку площею 0,0520 га, що розташована за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, Гнідинська сільрада, СТ «Південний» - за ціною 100 600,00 грн. Ці грошові кошти подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вирішили передати у позику ОСОБА_2 , що підтверджується розпискою, яку підписали 15.07.2017 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та у якій зазначено, що відповідач взяв у позивачки у борг у 7 000,00 доларів США під відсотки у розмірі 700,00 доларів США, 200,00 доларів США з яких сплачено авансом, у строк до грудня 2017 року. Термін дії розписки 15.12.2017 сторони продовжили до березня 2018 року на загальну суму 13 000,00 доларів США. Однак зобов'язання за договором позики відповідач не виконав, основну суму боргу та проценти за користування позикою позивачці в обумовлений у розписці строк не повернув.
Таким чином, до предмету доказування у справі входять обставини щодо отримання коштів відповідачем від позивачки за договором позики, строк їх повернення, наявність підстав для стягнення процентів за користування позикою, а також 3 % річних та інфляційних втрат за з 01.03.2018 по 10.02.2021 та їх розмір.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, норми права, які застосував суд, та мотиви, з яких виходив суд.
Згідно з копією договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.07.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семащук С.В., зареєстровано в реєстрі за № 642, ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_4 купив земельну ділянку площею 0,0520 га, що розташована за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, Гнідинська сільрада, СТ «Південний» - за ціною 100 600,00 грн. Від імені продавця договір підписав його представник за довіреністю № 1052 від 11.07.2017 - ОСОБА_2 (а.с. 29, 30).
Відповідно до копії заяви на видачу готівки № 2360420 від 14.07.2017 в банку ПАТ «Юнекс банк» ОСОБА_3 ч/з ОСОБА_2 (за довіреністю № 1052 від 11.07.2017) отримав готівкові кошти у розмірі 100 000, грн з поточного рахунку (а.с. 28).
Згідно з копією розпискою від 15.07.2017 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає у АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , взяв у борг у ОСОБА_1 7 000,00 доларів США під відсотки у розмірі 700,00 доларів США, 200,00 доларів США з яких сплачено авансом, у строк до грудня 2017 року. Термін дії розписки 15.12.2017 продовжений за угодою сторін до березня 2018 року на загальну суму 13 000,00 доларів США (а.с. 6).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких мотивів.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника, або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до норми ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Суд установив, що 15.07.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики у формі розписки, за умовами якої позивачка передала відповідачу грошові кошти у розмірі 7 000,00 доларів США, а відповідач зобов'язався повернути позивачці позику у розмірі 7 000,00 доларів США зі сплатою процентів 700,00 доларів США (200,00 доларів США з яких сплачено авансом) за користування грошовими коштами, строк повернення позики - до грудня 2017 року. 15.12.2017 відповідач зобов'язався повернути суму боргу за цією розпискою, яку сторони за погодженням визначили у розмірі 13 000,00 доларів США - у строк до березня 2018 року.
Отже, основна сума боргу за договором позики від 15.07.2017 та проценти за користування позикою, які мав повернути відповідач позивачці, складає 13 000,00 доларів США. Кінцева дата строку, у який мав повернути ці кошти відповідач - 28.02.2018.
Однак відповідач зобов'язання за розпискою не виконав.
Слід зауважити, що позивачка визначає суму заборгованості за розпискою в іноземній валюті (доларах США) за офіційним курсом НБУ станом на день подання позову, однак просить стягнути з відповідача цей борг в еквіваленті національної валюти - гривні.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
У статті 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц з аналізу наведених правових норм зроблено висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезидентом - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України; у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. З огляду на положення частини першої статі 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та у саме тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
З огляду на те, що у розписці сторони погодили повернення суми коштів у строки, у розмірі та у саме в іноземній валюті (доларах США), позивачка правомірно визначила суму заборгованості за розпискою в іноземній валюті (доларах США) за офіційним курсом НБУ станом на день подання позову. Однак, враховуючи, що вона просить стягнути з відповідача цей борг в еквіваленті національної валюти - гривні, що не заборонено законом, суд, з огляду на принцип диспозитивності, не вбачає перешкод для стягнення боргу у гривні за офіційним курсом НБУ станом на день подання позову.
Щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки згідно з розпискою грошові кошти ОСОБА_2 взяв у позику у ОСОБА_1 до 01.03.2018, та зазначені кошти станом на дату подання позову не повернув, згідно з наданим представником позивачки розрахунком, який перевірено судом, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню 3 % річних за період з 01.03.2018 по 10.02.2021 у розмірі 32 056,26 грн.
Враховуючи, що у розписці сторони погодили повернення суми коштів в іноземній валюті (доларах США), позивачка визначила суму заборгованості за розпискою в іноземній валюті (доларах США) за офіційним курсом НБУ станом на день подання позову, вимога про стягнення інфляційних втрат від знецінення національної валюти України - гривні за період з 01.03.2018 по день подання позову задоволенню не підлягає.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Позивачкою сплачено судовій збір за подання позову у розмірі 5 367,32 грн.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати, які складається з судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме - 3 846,98 грн.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за невиконання договору задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 :
- заборгованість за договором позики від 15.07.2017, яка складається із неповернутої основної суми боргу та відсотків за користування грошовими коштами за період з 15.07.2017 по 01.03.2018 - на загальну суму 13 000,00 доларів США, що в еквіваленті національної валюти України складає 361 899,20 грн,
- 3 % річних за період з 01.03.2018 по 10.02.2021 у розмірі 32 056,26 грн,
- та судовий збір у розмірі 3 846,98 грн,
разом до стягнення - 397 802,44 грн.
У задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат відмовити.
Керуючись нормами ст. 2, 5, 12, 141, 209, 247, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за невиконання договору задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 :
- заборгованість за договором позики від 15.07.2017, яка складається із неповернутої основної суми боргу та відсотків за користування грошовими коштами за період з 15.07.2017 по 01.03.2018 - на загальну суму 13 000,00 доларів США, що в еквіваленті національної валюти України складає 361 899,20 грн,
- 3 % річних за період з 01.03.2018 по 10.02.2021 у розмірі 32 056,26 грн,
- та судовий збір у розмірі 3 846,98 грн,
разом до стягнення - 397 802,44 грн.
У задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат відмовити.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, паспорт серія НОМЕР_1 , остання відома адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 18.11.2022.
Суддя В.М. Курічова