30 березня 2010 р. № 61/134-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Овечкін В.Е.,
Чернов Є.В.,
Цвігун В.Л.
за участю представників:
Фізичної особи-підприємця
ОСОБА_4 ОСОБА_5 за дов. від 16.06.2009
розглянувши касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області
на рішеннягосподарського суду Харківської області
від 11 січня 2010
у справі№ 61/134-09 господарського суду Харківської області
за позовомФізичної особи-підприємця
ОСОБА_4
до
третя особаРегіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області
Харківське міжрайонне управління водного господарства
провизнання договору недійсним
Рішенням господарського суду Харківської області від 11.01.2010 (суддя О.Бринцев) договір оренди № 3624-н від 25.07.2008, що укладений між підприємцем та регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області визнано недійсним. Рішення суду мотивовано тими обставинами, що підприємець ОСОБА_4 згідно висновку експертизи № 9585, яка здійснена ХНДІСЕ не вчиняв підпису у спірному договорі оренди, у зазначеному договорі сторони не обумовили, що договір укладається представником підприємця від імені сторони, яку він представляє, натомість у договорі зазначено, що договір укладається особисто.
Регіональне відділення Фонду державного майна України просить рішення суду у даній справі скасувати, справу передати на новий розгляд, оскільки, представництво у договорі здійснюється за довіреністю, ОСОБА_6 мав право розписуватися у документах за ОСОБА_4, отже судом порушені ст.ст. 237, 239, 244 ЦК України.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Сторонами, які діяли особисто укладено договір оренди нерухомості. Згідно висновку судової експертизи, здійсненої за призначенням суду ХНДІ встановлено, що підпис вчинено підприємцем не належить підприємцю ОСОБА_4, а отже договір є недійсним згідно ст.ст. 203, 207 ЦК України, ст. 181 ГК України.
Згідно з ч. 1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Разом із тим із преамбули тексту договору оренди № 3624-н від 25.07.2008 не вбачається, що інша особа діє в інтересах того, кого представляє, навпаки договір оренди сторонами укладено безпосередньо.
Виходячи із викладеного касаційна інстанція приходить до висновку, що посилання касатора на текст довіреності від 05.07.2008 не узгоджується із преамбулою тексту договору оренди, а отже, регіональне відділення Фонду державного майна не довело порушення судом ст.ст. 237, 239 ЦК України в контексті умов спірного договору оренди.
Отже судом першої інстанції достеменно встановлені права та обов'язки по договору і в залежності від цього правильно застосовано приписи ст.ст. 203, 207 ЦК України, норми матеріального права на порушення яких посилається касатор зазначені без урахування встановлених судом обставин справи та умов договору, який передбачає безпосередню участь сторін в укладанні договору оренди.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду Харківської області від 11.01.2010 у справі № 61/134-09 господарського суду Харківської області залишити без зміни, а касаційну скаргу -без задоволення.
Головуючий В.Овечкін
судді Є. Чернов
В. Цвігун