24 березня 2010 р. № 2-31/4183-2009
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.,
Гончарука П.А.,
суддів :Стратієнко Л.В.
розглянувши касаційну скаргу СПД фізичної особи ОСОБА_4
на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 09.12.2009 року
у справі за позовомСПД фізичної особи ОСОБА_5
доСПД фізичної особи ОСОБА_4
простягнення коштів
у липні 2009 року, підприємець ОСОБА_5 звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з підприємця ОСОБА_4 25 000 грн. заборгованості по орендній платі, 1 231 грн. пені, 510 грн. на відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції та 4 700 грн. на послуги адвоката.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.09.2009 року позов задоволено в повному обсязі.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.12.2009 року рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.
Постановлені судові рішення оскаржені у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 18.02.2010 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача, у якій він посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, і просить судові рішення скасувати, прийнявши нове рішення, яким в позові відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційній скарзі доводи, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 774 ЦК України, до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Як вбачається із наявних матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.11.2007 року між підприємцем ОСОБА_5 (орендодавець) та підприємцем ОСОБА_4 (суборендар) було укладено договір суборенди, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування приміщення за адресою : АДРЕСА_1, загальною площею 80,6 кв.м.
Згідно п. 5.2 даного договору, орендна плата нараховується з часу підписання акту прийому-передачі та сплачується орендарю не пізніше 10 числа кожного поточного місяця в гривнях, згідно діючого законодавства України.
Пунктом 9.1 договору передбачено, що суборендатор у випадку прострочення внесення орендної плати, сплачує орендарю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за весь час прострочення.
Додатковою угодою № 5 від 30.04.2009 року сторони припинили дію зазначеного договору суборенди.
За актом звірки взаєморозрахунків за 2009 рік по даному договору, станом на 30.04.2009 року заборгованість підприємця ОСОБА_4 перед підприємцем ОСОБА_5 становить 25 000 грн., який підписаний та скріплений печатками сторін.
Враховуючи, що відповідач не виконував належним чином взяте на себе зобов'язання за договором суборенди щодо внесення орендної плати, що підтверджується належними доказами та не заперечується останнім, господарський суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд прийшли до правильного висновку про наявність у позивача права вимагати сплати суми боргу з урахуванням відповідальності за порушення грошових зобов'язань передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України та пені, обґрунтовано постановили про задоволення позову, і підстав для скасування судових рішень, за наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія не вбачає.
З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.12.2009 року -без змін.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді П.А. Гончарук
Л.В. Стратієнко