31 березня 2010 р. № 07/258-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів : Остапенка М.І.,
Гончарука П.А.,
Стратієнко Л.В.
розглянувши касаційну скаргу СПД фізичної особи ОСОБА_4
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 11.01.2010 року
у справі за позовомСПД фізичної особи ОСОБА_4
доВАТ "Харківський електротехнічний завод "Трансзв'язок"
простягнення коштів
у серпні 2009 року, підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, у якому з урахуванням уточнень під час розгляду справи та з посиланням на відступлене йому право вимоги на підставі договору від 15.07.2009 р., просив стягнути з відповідача 10398 грн. пені та 2199 грн. штрафу, а всього 32597 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 11.11.2009 року в позові відмовлено.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.01.2010 року рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.
Постановлені у справі судові рішення оскаржено у касаційному порядку і ухвалою Вищого господарського суду України від 15.03.2010 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача, у якій він посилається на порушення судами норма матеріального та процесуального права і просить судові рішення скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення виходячи із наступного.
Як встановлено господарським судом першої інстанції та при перегляді справи в апеляційному порядку, а ці обставини не оспорюються і у касаційній скарзі, за умовами договору відступлення права вимоги від 15.07.2009р. підприємець ОСОБА_5 відступив позивачу у справі право вимоги у відповідача пені та штрафу, розмір яких визначено ОСОБА_5 та відповідачем у акті звірки взаємних розрахунків від 04.07.2007 р.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Наслідки спливу позовної давності визначені ст. 267 ЦК України і передбачають це як підставу для відмови у позові.
На час пред'явлення даного позову строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, обрахованих за період до 04.07.2007р., сплинув і поважних причин для його відновлення не було, а тому за таких обставин господарський суд першої інстанції та апеляційний господарський суд прийшли до правильного висновку про безпідставність заявлених вимог, обґрунтовано відмовляючи у позові, і підстав для скасування судових рішень, за наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія не вбачає.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.01.2010 року - без змін.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді П.А. Гончарук
Л.В. Стратієнко