Справа НОМЕР_1-1926/10
Іменем України
06 липня 2010 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
у складі:
головуючого судді Грищенко В.М.
при секретарі Демченко О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради, треті особи: Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», кооператив автогаражів «Волга» про визнання права власності на гараж, -
В травні 2010 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на гараж , посилаючись на те, що їй на підставі постанови правління кооперативу автогаражів «Волга» №5 від 12.02.2000 року була виділена земельна ділянка розташована в м. Дніпропетровську, на вул. Б. Хмельницького, 18Г, кооператив автогаражів «Волга», ділянка НОМЕР_1. Цільове призначення виділеної земельної ділянки - будівництво гаражу відповідно до генерального плану. У 1994 році позивачкою було збудовано гараж за власні кошти та сплачено пайові внески у повному обсязі. Після закінчення позивачка звернулась із заявою до КП «ДМБТІ» з замовленням стосовно оформлення свідоцтва на право власності на гараж, однак їй було відмовлено в видачі свідоцтва.
Позивачка та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив.
Представник третьої особи кооперативу автогаражів «Волга» в судове засідання з'явився, проти задоволення позову заперечував, зазначив, що спірний гараж взагалі не знаходиться на території кооперативу автогаражів «Волга» .
Представник третьої особи Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» в судове засідання не з'явився повідомлений належним чином, причину не нявки суду не повідомив.
Позивачка та її представник не заперечували щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Суд, заслухавши позивачку та її представника, представника третьої особи кооперативу автогаражів «Волга» , вивчивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено наступні факти та обставини.
Постанови правління гаражного кооперативу «Волга» №5 від 12.02.2000 року ОСОБА_1 була виділена земельна ділянка розташована в м. Дніпропетровську, на вул. Б. Хмельницького, 18Г, кооператив автогаражів «Волга», ділянка НОМЕР_1 для будівництва гаража згідно генплану (а.с.9).
Відповідно до Рішення виконавчого комітету Індустріальної районної ради народних депутатів від 18.03.1994 року кооперативу автогаражів «Волга» дозволено додаткове будівництво гаражів за рахунок вільної земельної ділянки (а.с.15).
У 1994 році на виділеній ділянці ОСОБА_1 було збудовано капітальний гараж розміром 4,0х6,3 м., але позивачка не надала суду жодних доказів того, що саме вона будувала спірний гараж.
Згідно розпорядження Дніпропетровської міського голови № 1288 від 18.08.2008 року відповідно до листа ОСОБА_1 від 11.07.2008 року гаражу присвоєно адресу - вул. Б.Хмельницького 18Г. Та зазначено, що присвоєння адреси не підтверджує право власності на нерухоме майно та право на земельну ділянку (а.с. 18).
17.09.2008 року на гараж НОМЕР_1, буд. № 18Г по вул. Б. Хмельницького в м. Дніпропетровськ, видано технічний паспорт (а.с. 10-13).
Відповідно до ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, але позивачка не надала жодних доказів належності їй земельної ділянки, на якій розташовано гараж.
Згідно ч.3 ст. 375 ЦК України право власності на будівлю здійснюється ним за умови дотримання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умовами використання земельної ділянки на його цільовим призначенням.
Згідно ч.5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки, суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Відповідно до ст. 15 Закону України „Про власність” член гаражного кооперативу, який повністю вніс свій пайовий внесок за гараж, наданий йому в користування, набуває права власності на це майно.
Згідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 28.06.1991 року „Про практику розгляду судами цивільних справ, пов'язаних з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів” № 5 від 28.06.1991 року член ГБК, який повністю вніс свій пай за гараж, наданий йому у користування, набуває право власності на це майно і вправі розпоряджатися ним на свій розсуд - продавати, заповідати, здавати в оренду, обміняти, вчинювати щодо нього інші угоди, що не заборонені законом.
Відповідно до ст. 2 Закону України „Про кооперацію” пай - майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки; вступний внесок - грошовий чи інший майновий неповоротний внесок, який зобов'язана сплатити особа у разі вступу до кооперативної організації;
Відповідно до Постанови правління кооперативу автогаражів «Волга» від 12.02.2000 року позивачка сплатила грошові кошти за виготовлення документів по плануванню гаражів на приєднаній території, але підтвердження оплати саме пайових внесків кооперативу автогаражів «Волга» ОСОБА_1 не надано, в ідсутні підтвердження того, в якій сумі вона повинна була сплачувати ці кошти.
Враховуючи викладене, та той факт, що позивачкою не було надано суду ані державного акту про право приватної власності на землю, ані експертного висновку щодо дотримання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, ані письмової згоди інших осіб, чиї б права могли бути порушено, що необхідно для вирішення питання про визнання права власності на гараж, суд вважає, що вимоги незаконні, необґрунтовані і тому задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 15 Закону України „Про власність”, ст. ст. 2, 21 Закону України „Про кооперацію”, п. 1 та п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 28.06.1991 року „Про практику розгляду судами цивільних справ, пов'язаних з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів” № 5 від 28.06.1991, ст. ст. 3, 7, 14, 57, 58, 197, 208, 212, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 375, 376 ЦК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суду м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Суддя В.М. Грищенко