"17" листопада 2022 р.
м. Київ
Справа № 911/1405/22
Суддя Черногуз А.Ф., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Трейд Енерджі" (02121, місто Київ, Харківське шосе, будинок 201-203, корпус 2-А, нежитлове приміщення №4, код ЄДРПОУ 42819343)
до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (08300, Київська обл., місто Бориспіль, Аеропорт, код ЄДРПОУ 19477064)
про стягнення заборгованості за договором №4-51/2021 від 10.02.2021,
Процесуальні обставини справи
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява б/н від 15.08.2022 Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Трейд Енерджі" (далі - ТОВ "Євро Трейд Енерджі") до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі - Украерорух) про стягнення заборгованості за договором №4-51/2021 від 10.02.2021.
Статтею 12 ГПК України встановлено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного або позовного (загального або спрощеного) провадження. Як визначено ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В силу ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше; за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки, ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2022, відповідна справа підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, оскільки є малозначною. Таким чином, суд відкрив розгляд справи ухвалою від 22.08.2022 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Судом встановлено строки для подання: відповідачу - відзиву на позов, позивачу - відповіді на відзив, відповідачу - заперечення.
До суду 21.09.2022 надійшов відзив від 19.09.2022 № 1-17.1/1909/22 Украероруху на позовну заяву, строк на подання якого поновлений, відповідний відзив прийнято та долучено до матеріалів справи.
Позивачем 22.09.2022 подано заяву про зменшення розміру позовних вимог. Заяву позивача про зменшення позовних вимог задоволено, позовні вимоги у справі розглядаються в наступній редакції:
- стягнути 114190,57 грн, з яких: 104943,81 грн - заборгованість за договором №4-51/2021 вiд 10.02.2021; 7 530,55 грн пені; 451,83 грн 3% річних; 1264,38 грн - інфляційні втрати;
- стягнути 2481,00 грн судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.
Представником позивача 04.10.2022 подано заяву про ознайомлення з відзивом, яка задоволена судом, надана можливість представнику ознайомитись з матеріалами наявними у справі.
На електронну адресу суду 14.10.2022 подано письмові пояснення позивача, які до уваги суду не беруться, оскільки не є заявою по суті справи та фактично відтворюють зміст пізніше поданої відповіді на відзив. Відповідь від 26.10.2022 позивача на відзив надійшла на електронну адресу суду.
26.10.2022 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, в яких він просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 ГПК України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обгрунтоване рішення у справі неможливо.
Згідно з положеннями статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.
Обставини спірних правовідносин, позиції та аргументи сторін
Між позивачем, в якості постачальника, та відповідачем, в якості споживача, 10.02.2021 було укладено договір N 4-51/2021 ДК 021:2015 "09310000-5 Електрична енергія (Електрична енергія для Харківського РСП Украероруху)" (далі по тексту - договір N 4-51/2021). Вбачається, що умови договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", Закону України "Про публічні закупівлі" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.08.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ).
Керуючись п. 3.2.5. ПРРЕЕ сторони дійшли взаємної згоди на укладення цього договору на умовах відмінних від публічної комерційної пропозиції постачальника. Цей договір укладено у вигляді єдиного письмового документу на підставі умов тендерної документації та комерційної пропозиції постачальника поданої згідно процедури закупівлі - вказано у пункті 1.2 договору N 4-51/2021.
В силу пункту 2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу за кодом ДК 021:2015 09310000-5 для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (спожитої) електричної енергії. Згідно із пункту 2.2. Договору обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподiлу електричної енергії.
Пунктом 2.3. договору визначено, що відповідальним зі сторони споживача за виконання умов цього договору є Харківський регіональний структурний підрозділ Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Харківський РСП).
Додатковим договором № 2, у зв'язку з ліквідацією Харівського РСП, шляхом його приєднання до Дніпровського РСП, сторони домовились внести зміни до умов договору та по тексту договору N 4-51/2021 внести зміни, фразу "Харківський РСП" у всіх випадках замінено словами "Дніпровський РСП". Додатковий договір відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) розповсюджує свою дію на правовідносини сторін, що виникли з 01.04.2021.
Постачальник, відповідно до пункту 4.1 договору, зобов'язується поставити споживачу електричну енергію в строк з 01.03.2021 по 28.02.2022.
Початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, форма якої передбачена додатком № 1 до цього Договору. Відповідно до наявної у справі заяви-приєднання до договору N 4-51/2021 підписаної споживачем, погоджено початок постачання - з 01.03.2021. В заяві наведені персоніфіковані дані споживача: найменування, код ЄДРПОУ, об'єкт споживання, ЕІС-код споживача, як суб'єкта ринку. Також у заяві-приєднанні визначено, що операторами, з якими споживач уклав договір про надання послуг з розподілу електричної енергії є АТ "Сумиобленерго" та ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання".
Додатком № 2 до договору сторони узгодили перелік об'єктів споживання, яким здійснюється постачання електричної енергії за договором N 4-51/2021, наведено назви об'єктів, їх адреси, ЕІС-код точок обліку. Всього шість об'єктів, серед яких КДП, РСП, БПМР-77, ДПРМ-77, ПРЦ, Радіомаяк ДПРМ-152.
Прогнозовані обсяги споживання наведено в додатку № 4 до договору. Форма акту приймання-передачі електричної енергії наведена в додатку № 5 до договору. Сторони також підписали антикорупційне застереження, що є додатком № 6 до договору, яким гарантовано виконання антикорупційних умов договору.
Між тим, сторонами також було укладено низку додаткових договорів, якими вносились зміни до умов основного договору N 4-51/2021 та його додатків: додатковий договір номер 3 та додаткові договори номери 4-11 зі зміненими редакціями додатку № 4.
Відповідно до пункту 5.1 договору ціна пропозиції постачальника за результатами електронного аукціону становить 421602 грн, в т.ч. ПДВ. Ціна цього Договору становить 421602,00 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 70267,00 грн. Ціна 1 кВт*год електричної енергії, за цим договором становить 2,15818787 грн, відповідно до Комерційної пропозиції (Додаток № 3 до договору), що є невід'ємною частиною договору. Загальна вартість електричної енергії, яку постачальник зобов'язується передати споживачу за цим договором, визначається загальною вартістю об'ємів поставленої електричної енергії за кожний розрахунковий місяць на пiдставi актiв приймання-передачі електричної енергії
В силу пункту 5.2 договору ціна, зазначена в пункту 5.1, може змінюватись протягом строку дії договору. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткового договору.
Відповідно до пунктів 5.3 та 5.4 договору споживач здійснює плату за послуги з розподілу електричної енергії безпосередньо оператору системи розподілу, ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни
Пунктом 5.5 договору № 4-51/2021 узгоджено, що обсяг споживання електричної енергії по кожному об'єкту споживання споживача визначається на підставі даних комерційного обліку. Органiзацiя порядку здійснення комерційного обліку споживання електричної енергії споживачем, здійснюється згідно Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП № 311 від 14.03.2018.
Згідно пунктам 5.6-5.8 договору N 4-51/2021: розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць, розрахунки здійснюються на поточний рахунок постачальника, порядок, строки та терміни оплати визначені в Комерційній пропозиції постачальника, що є додатком № 3 до договору N 4-51/2021.
Комерційна пропозиція до договору N 4-51/2021, копія якої наявна в матеріалах справи, містить в собі наступні умови:
- розрахунковим періодом є календарний місяць, який встановлюється з першого числа місяця до такого ж числа наступного місяця;
- оплата за розрахунковий період здійснюється за фактично відпущену електричну енергію згiдно з даними комерційного обліку;
- рахунок надається споживачу шляхом направлення на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 та/або рекомендованим листом на адресу, зазначену у розділі 15 Договору до 5-го числа, місяця наступного за розрахунковим;
- оплата здійснюється протягом 20 банківських днів, місяця наступного за розрахунковим, відповідно до фактичного обсягу електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, на підставі отриманого споживачем від постачальника рахунку та акту приймання-передачі електричної енергії.
- за внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених комерційною пропозицією споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Відповідно до пункту 5.9 договору N 4-51/2021 приймання-передача електричної енергії у звітному місяці оформляється шляхом підписання сторонами актів, які є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. Уповноважений представник споживача розглядає та підписує акти у строк, що не перевищує п'яти робочих днів або надає вмотивовану відмову від підписання таких актів. Споживач затверджує акти та повертає постачальнику один примірник.
В силу пункту 6.2.1 споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами договору.
Згідно пункту 9.6 договору за порушення споживачем строків оплати електричної енергії постачальник має право стягнути із споживача пеню у розмірі однієї облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, вiд суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно пункту 12.3 договору строк виконання зобов'язань за цим договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, зобов'язана не пізніше ніж протягом наступних п'яти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити іншу сторону у письмовій формі. Доказом виникнення форс мажорних обставин та строку їх дії є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України.
Пунктом 12.5 визначено, що виникнення форс мажорних обставин не є підставою для відмови споживача від сплати постачальнику за електричну енергію, яка була надана до їх виникнення.
Договір N 4-51/2021, відповідно до пункту 13.1, є укладеним після його підписання сторонами і діє протягом 12 місяців, але в будь-якому разі до повного виконання ними своїх зобов'язань. Договір підписано представниками сторін, скріплено печатками.
Згідно наявної в матеріалах справи копії акту приймання-передачі електричної енергії № 804/0122, який складено у відповідності до договору від 10.02.2021 N 4-51/2021 та підписаний зі сторони постачальника, у розрахунковий період січня 2022 року було поставлено 32272,00 кВт*год електричної енергії об'єктам КДП, РСП, БПРМ-77 на загальну суму 114943,81 грн (з ПДВ).
Позивач стверджує, що обсяги фактичного споживання електричної енергії за січень 2022 року підтверджено відомостями операторів системи розподілу - АТ "Сумиобленерго" та ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання".
Постачальником виставлено рахунок № 01-03-22/804 на оплату щодо поставленої за договором N 4-51/2021 електричної енергії в період з 01 по 31 січня 2022 року на суму 114943,81 грн.
Позивач, на підтвердження направлення акту приймання передачі та рахунку на оплату, надає до суду скріншот про відправлення електронним листом від 17.03.2022, (надіслано об 11:35) на електронні адреси ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 низки електронних документів, серед яких акти приймання передачі та рахунки за січень-лютий 2022 року стосовно різних структурних підрозділів відповідача (всього 40 документів) у форматі .pdf та .xls.
Позивачем 18.04.2022 сформовано та виставлено відповідачу вимогу про сплату заборгованості за постачання електричної енергії, додатком до якого, зокрема, є акт № 804/0122 та рахунок № 01-03-22/804. Вимогу направлено на електронні адреси ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Також позивач повідомляє суд, що вимога була направлена відповідачу рекомендованим листом 17.05.2022. Позивач вказує, що повторно направляв вимогу вих. № 367-06-22 про сплату заборгованості за договором, на підтвердження чого подано фіскальний чек, накладну, опис вкладення у цінний лист та рекомендоване повідомлення про вручення 06.07.2022.
Листом від 14.07.2022 адміністративний директор Украероруху з приводу зокрема, договору N 4-51/2021 від 10.02.2021 поінформував ТОВ "Євро Трейд Енерджі" про намір частково погасити наявну заборгованість.
Відповідачем також підписано зі свого боку акт приймання передачі електричної енергії № 804/0122.
Таким чином, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення основної заборгованості, пені, відсотків річних та інфляційних втрат за період з 23.06.2022 по 12.08.2022.
У відзиві на позовну заяву відповідач не погоджується з заявленою до стягнення забогованістю, зважаючи на наступне. Акти приймання передачі електричної енергії та рахунки не були отримати відповідачем 17.03.2022 та 19.04.2022 зважаючи на те, що внаслідок закриття повітряного простору та припинення польотів повітряних суден у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією проти України на підставі наказу Украероруху № 126 запроваджено режим простою на підприємстві з 01.03.2022, а на підставі наказу № 139 було призупинено з 01.04.2022 дію трудових договорів працівникам підприємства. Копії відповідних наказів долучено до відзиву на позов.
З огляду на заборону авіасполучення в період запровадження військового стану в Україні, Украерорухом вжито низку антикризових заходів, зокрема запроваджено простій на підприємстві відповідно до частини 1 статті 34 Кодексу законів про працю України та призупинено дію трудових договорів з працівниками. Окрім цього, знижено експлуатаційні витрати до мiнiмально можливого рівня, призупинено всю інвестиційну діяльність за власні кошти підприємства, тощо.
Відповідач стверджує, що фактичною датою отримання ним акту приймання-передачі електричної енергії та рахунку на оплату є 06.07.2022, що підтверджується наданими позивачем документами, зокрема, рекомендованим повідомленням. Тож відповідачем лише у липні 2022 року було підписано акт приймання-передачі електричної енергії.
До відзиву також додано копію платіжного доручення № 10266 від 15.09.2022 про сплату 10000,00 грн щодо рахунку 01-03-22/804 згідно договору 4-51/2021 від 10.02.2021.
Відповідач наголошує, що невиконання відповідачем умов договору, що стосується оплати наданих послуг сталось виключно через настання форс-мажорних обставин - військового вторгнення. Відповідач посилається на статтю 617 ЦК України, частину 2 статті 141 Закону України "Про торгово промислові палати в Україні", відповідно до якої військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, а також на лист Торгово-промислової палати України (далі - ТТП України) від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1.
Украерорух вказує, що обставини непереборної сили. які виникли 24.02.2022 наразі продовжують тривати, надання аеронавігаційного обслуговування припинено, не здійснюється та є неможливим до закінчення військового стану. Інформація про введення військового стану є загальновідомою та не потребує додаткового доказування в суді, стверджує відповідач.
Відповідач наводить положення Статуту Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, що затверджений наказом Міністерства інфраструктури України, відповідно до якого Украерорух є державним комерційним підприємством, яке не отримує жодного фінансування з державного бюджету. Джерело отримання доходу Украероруху - надходження за надані послуги з аеронавігаційного обслуговування (ст. 36 Повітряного кодексу України).
Крім того, відповідач акцентує увагу на тому, що Украерорух входить до об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 19.07.1999 № 1281 не отримуючи бюджетних коштів на забезпечення її функціонування.
Окремо відповідачем акцентується увага суду на пункті 12.3 договору N 4-51/2021 щодо строку виконання зобов'язань у період дії форс-мажорних обставин.
Украерорух звертав увагу суду на те, що всупереч умовам договору позивач нараховує відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Також відповідач стверджує, що відлік нарахування штрафних санкцій слід розпочинати з 12.07.2022, враховуючи дату отримання акту та рахунку (06.07.2022) та строк оплати, що становить 5 днів з моменту отримання.
Заявою про зменшення позовних вимог, яка задоволена судом, позивач з урахуванням часткової оплати заборгованості змінив обсяг заявлених у позові вимог та періоди нарахування штрафних санкцій: 104943,81 грн основного боргу, а також 7530,55 грн пені, 451,83 грн 3% річних, 1264,38 грн інфляційних втрат за період з 04.08.2022 по 20.09.2022 включно.
У відповіді на відзив позивач значною мірою викладає свою позицію в контексті його бачення застосування до правовідносин наслідків дії форс-мажорних обставин. Позивач вважає, що загальний офіційний лист ТПП України вiд 28.02.2022 не містить (і не може мiстити) ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Цей лист видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв'язку між військовою агресією та неможливістю виконання конкретного зобов'язання, у цьому випадку договору N 4-51/2021.
ТОВ "Євро Трейд Енерджі" стверджує: щоб засвідчити форс-мажорні обставин відповідачу необхідно було звернутися до ТТП, а для того, щоб отримати сертифікат про форс-мажорні обставини, потрібно довести причинно-наслідковий зв'язок між зобов'язаннями, які сторона не може виконати, та обставинами (їхнім результатом), на які сторона посилається, як на підставу неможливості виконати зобов'язання. Втім, відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності форс мажору у спірних правовідносинах - відповідний сертифікат ТПП.
Позивач звертає увагу суду, що відповідач з відповідним повідомленням про виникнення дії обставин дії непереборної сили до позивача у порядку визначеному у пункті 12.3 не звертався, доказів виникнення форс-мажорних обставин не надавав. Доказів звернення до позивача із письмовою заявою про настання обставин непереборної сили та неможливість, у зв'язку із цим, виконувати договірні зобов'язання відповідачем до відзиву не надав - на чому акцентує увагу позивач.
За твердженнями позивача, посилання відповідача на виникнення форс-мажорних обставин щодо спожитої електричної енергії січень 2022 року взагалі не мають місця бути зважаючи на умови пункту 12.5 договору.
Позивач вважає, що доводи відповідача про відсутність фінансування з державного бюджету, призупинення інвестиційної діяльності, заборону авіасполучення, призупинення аеронавігаційного сполучення та як наслідок відсутності джерела доходів не може звільняти вiдповiдача від виконання зобов'язань щодо оплати придбаної електроенергії, оскільки такі обставини не визначені законодавством, як такі, що звільняють від виконання зобов'язання, а за умовами договору, відповідач самостійно здійснює оплату вартості спожитої електричної енергії, договір не містить положень щодо сплати заборгованості за рахунок коштів з державного бюджету.
ТОВ "Євро Трейд Енерджі" з приводу посилань відповідача на наказ №126 вiд 01.03.2022, як на підтвердження неможливості своєчасного отримання рахунку на оплату та акту, вважає такі доводи безпідставними, оскільки відповідачем не надано додатків до вказаного наказу, а докази направлення на електроннi пошти відповідача надані позивачем до позову. Також, адреси електронної пошти, на які позивач здійснював направлення листів мають доменне iм'я підприємства відповідача (@uksatse.aero) та є корпоративною поштою, відповідно має один сервер для зберігання, а тому всі листи, які надходять на таку пошту, доступні для прочитання всім працівникам підприємства.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач посилаючись на статтю 14 ГПК України з приводу розгляду судом звернення осіб в межах заявлених нею вимог, зазначає, що подана позивачем заява про зменшення позовних вимог виходить за межі первісних позовних вимог в частині періоду нарахування, та логічно б мала бути заявою про збільшення позовних вимог, внаслідок чого позивач здійснив безпідставне донарахування суми штрафних санкцій.
Відповідач в запереченнях вчергове звернув увагу суду на той факт, що всупереч умов договору, подаючи заяву про зменшення позовних вимог позивач нараховує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Враховуючи що термін оплати рахунку припав на час дії форс-мажорних обставин, наявність яких може підтверджуватись будь якими доказами, яких, на думку суду, буде достатньо, керуючись пунктом 12.3 договору N 4-51/2021, статтею 617 ЦК України відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Висновки господарського суду, мотиви прийнятого рішення
Укладений між споживачем та постачальником договір за своєю правовою природою пов'язаний з купівлею-продажем та постачанням електричної енергії. Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 58 цього Закону споживач має право купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, за умови укладення ним договору про врегулювання небалансів та договору про надання послуг з передачі електричної енергії з оператором системи передачі, а у разі приєднання до системи розподілу - договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу; або купувати електричну енергію на роздрібному ринку у електропостачальників або у виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії на об'єктах розподіленої генерації, за правилами роздрібного ринку.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.
Відповідно до п. 1.2.1 ПРРЕЕ на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.
Пунктом 1.2.7 ПРРЕЕ закріплено, що постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу та укладається в установленому цими Правилами порядку.
Пунктом 1.2.15 ПРРЕЕ визначено, що укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку). На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.
Пункт 3.1.7 ПРРЕЕ вказує, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку.
Як визначено ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому; друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Нормами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Перш за все, суд вважає за необхідне відхилити твердження відповідача щодо безпідставного донарахування позивачем суми штрафних санкцій заявою про зменшення позовних вимог. Іменування позивачем заяви "про зменшення" позовних вимог не скасовує наданого йому пунктом 2 частини 2 статті 46 ГПК України безумовного права збільшити позовні вимоги. Заява розглянута та задоволена судом відповідно до її змісту. Задовольняючи вказану заяву ухвалою від 04.10.2022 судом вказано, що зміна періоду нарахування пені, відсотків річних та інфляційних втрат взята до уваги. Суд ухвалою постановив розглядати позовні вимоги в редакції поданої заяви (що не є тотожним до зменшення чи збільшення позовних вимог), фактично, змінюючи кількісні складові заявленої до стягнення суми основної заборгованості з урахуванням проплати, а також періоди нарахування пені, відсотків, інфляційних.
Вбачається, що на виконання умов укладеного між сторонами договору N 4-51/2021 постачання електричної енергії позивач у січні 2022 року поставив відповідачу 32272,00 кВт*год електричної енергії, об'єктам, які входять до переліку наведеному у додатку № 2 договору. Вказане підтверджується підписаним сторонами актом № 804/0122, в якому також зафіксовано суму, яка підлягає сплаті за надані в цей період послуги. Ця ж сума виставлена позивачем у рахунку № 01-03-22/804.
Відповідач, отримавши 06.07.2022 акт, підписав його зі свого боку, чим погодився з розміром наданих за січень 2022 року послуг, а також сумою, яка підлягає оплаті згідно цього акту та, відповідно, рахунку № 01-03-22/804. В той же час, відповідач посилається на дію обставин непереборної сили, які унеможливлюють виконання умов договору.
Судом враховано ту обставину, що договірні зобов'язання, які є предметом розгляду цієї справи мали місце в січні 2022 року, до виникнення форс-мажорних обставин, на які посилається відповідач, як на підставу звільнення його від суми основної заборгованості. Судом також приймаються посилання позивача на пункт 12.5 договору 4-51/2021, яким визначено, що виникнення форс мажорних обставин не є підставою для відмови споживача від сплати постачальнику за електричну енергію, яка була надана до їх виникнення. Таким чином, незважаючи на те, що отримання відповідачем рахунку на оплату та підписання ним акту фактично відбулось в період дії обставин непереборної сили - у відповідача виник обов'язок щодо сплати грошового зобов'язання за поставлену в січні 2022 року електричної енергії.
За сукупності умов комерційної пропозиції, оплата здійснюється за фактично відпущену електричну енергію на підставі отриманого споживачем акту та рахунку, які мають надсилатись до 5 числа місяця наступного за розрахунковим місяця. Таким чином рахунок на оплату за поставлену в січні електричну енергію мав би направлятися споживачу до 05.02.2022 виключно на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 (єдина вказана у комерційні пропозиції) та/або рекомендованим листом на адресу Украероруху. Водночас, позивач направив акт та рахунок на відмінні від визначеної електронні адреси аж 17.03.2022.
На електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1, за твердженнями позивача, було направлено вже вимогу про сплату заборгованості. Оцінюючи всі надані до суду докази, зокрема листи з вимогами, відповіді на листи, можна зробити висновки про наявність інших, окрім визначених договором N 4-51/2021, договірних відносин між сторонами. Тож, з наданого до суду знімку екрану щодо направлення 19.04.2022 о 16:30 листа "щодо сплати заборгованості за постачання електричної енергії" не можна ствердно констатувати, які саме акти та рахунки були направленні разом з листом № 188-04-22, оскільки список вкладення не містить конкретних ідентифікаторів актів та рахунків, які в свою чергу вказані в переліку додатків у письмовому екземплярі вимоги № 188-04-22. Також список додатків містить по чотири акти та рахунки з їх ідентифікаційними ознаками, в той час як перелік вкладень включає чотири акти та два рахунки на оплату без зазначень їх номеру.
Таким чином датою отримання акту та рахунку є 06.07.2022 - дата отримання рекомендованого листа. Повертаючись до умов тієї ж таки комерційної пропозиції, оплата здійснюється на підставі отриманих актів та рахунків. Тож до 06.07.2022 відповідач не мав змоги сплатити суму нараховану за січень 2022 року, зважаючи на необізнаність про її розмір. Строк оплати настав 12.07.2022, з огляду на обумовлену пунктом 5.9 договору залежність остаточних розрахунків від підписаного споживачем акту протягом 5 календарних днів з моменту його отримання.
Суд акцентує увагу на положеннях частини 1 статті 625 ЦК України, якою встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та вважає за необхідне стягнути з відповідача суму основної заборгованості, яка з урахуванням проплати у 10000 грн становить 104943,81 грн.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Суд вважає за можливе стягнути з відповідача інфляційні нарахування на грошовий борг, що виник за Украерорухом та три проценти річних, які прямо та безумовно покладаються на боржника статтею 625 ЦК України. Можливість звільнення боржника від відповідальності, визначеної статтею 625 період дії воєнного стану виникає лише у наведеному пунктом 18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України випадку прострочення виконання грошового зобов'язання за кредитним договором. В даному випадку суд не має можливості реалізувати механізм звільнення відповідача від відповідальності за нараховані відсотки та інфляційні на грошове зобов'язання, яке виникло на підставі наданих послуг з постачання електричної енергії до моменту настання форс-мажорних обставин, в січні 2022 року, та яке породило обов'язок сплати боргу в силу пункту 12.5 договору N 4-51/2021.
Підставність нарахування інфляційних та відсотків річних констатується судом, заявлений до стягнення період визнається судом законним, розрахунки наведені позивачем прийняті судом, встановлена їх арифметична правильність. Єдиний момент на який звернув увагу суд у цьому випадку - період нарахувань інфляційних втрат, вказаний позивачем у заяві про зменшення позовних вимог, починається з 04.08.2022, в той час, як в розрахунках фігурує початок періоду нарахувань, як 03.08.2022. Водночас, це не впливає на правильність кінцевого результату розрахунків заявленого позивачем до стягнення. З огляду на це, суд стягує з відповідача 451,83 грн трьох процентів річних та 1264,38 грн інфляційних втрат на користь ТОВ "Євро Трейд Енерджі".
Позивачем заявлена вимога про стягнення пені. Відповідач звертав увагу суду на те, що заявляючи таку вимогу позивач всупереч узгодженим в договорі та комерційній пропозиції умовам нараховує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Судом приймаються вказані твердження. Дійсно, за умовами комерційної пропозиції та пункту 9.6 договору постачальник має право стягнути із споживача пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ. Таким чином позивачем у розрахунках наданих до позовної заяви, у розрахунках наведених у заяві про зменшення позовних вимог безпідставно заявлена до стягнення сума, що вдвічі перевищує визначену умовами договору, не зважаючи на те, що відповідач звертав увагу на цю обставину у відзиві на позовну заяву.
У своїх запереченнях стосовно заявленої до стягнення суми заборгованості за договором відповідач намагався довести суду, що прострочення виконання зобов'язання сталось внаслідок дії обставин непереборної сили. Пунктом 12.3 договору сторони погодили, що сторона, яка не може виконувати зобов'язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, зобов'язана протягом наступних п'яти днів повідомити про це іншу сторону. Позивач, звертаючи увагу суду на цей момент, стверджуючи, що Украерорух не повідомив ТОВ "Євро Трейд Енерджі" про настання таких обставин не врахував те, що згідно встановлених судом обставин грошове зобов'язання за актом № 804/0122 та рахунком № 01-03-22/804 виникло у відповідача лише 12.07.2022, як визначено судом вище.
Вже 14.07.2022, як вбачається з копії листа № 1-14.2/2191/22 Украероруху наявного в додатках позовної заяви, відповідач, отримавши листи позивача та підписавши акт приймання-передачі електричної енергії, повідомляв ТОВ "Євро Трейд Енерджі" про обставини, які призвели до неможливості здійснення підприємством його цільової діяльності. Відповідач також висловив намір частково погасити наявну заборгованість. Судом встановлено, що діями відповідача реалізовано цей намір, здійснено перерахунок суми в розмірі 10000 грн в якості оплати за рахунком № 01-03-22/804.
Відповідно до узгоджених положень договору (пункт 12.3) доказом виникнення форс мажорних обставин та строку їх дії є сертифікат, виданий ТПП України. Такого сертифікату відповідач до суду не надав. Водночас, відповідачем наведено сукупність обставин які прямо вказують на те, що має місце вплив обставин непереборної сили, які тривають дотепер: закриття повітряного простору, припинення аеронавігаційного обслуговування, заборону авіасполучення в період запровадження військового стану в Україні. Внаслідок чого підприємством вжито антикризових заходів, запроваджено простій та призупинено дію трудових договорів. Суд бере до уваги також дії, що пов'язані зі спробами часткового погашення боргу, висловлений відповідачем намір це реалізувати.
Відповідно до частин 1-2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
В силу частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Подібний правовий висновок наведено в постанові Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20.
Таким чином, виходячи з конкретних обставин справи наведених вище, дійсну наявність форс-мажорних обставин, що значним чином вплинули на діяльність та становище відповідача, зважаючи на нарахування позивачем суми пені у подвійному від встановленого договором розміру (7530,55 грн), суд вважає за можливе у порядку статті 551 ЦК України зменшити розмір пені, що підлягає стягненню (3765,26 грн) вдвічі - до 1882,63 грн.
Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
В силу частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, позов задоволено частково, судові витрати покладаються в цьому випадку пропорційно на обидві сторони. Тож, суд вважає за можливе стягнути з відповідача суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2358,29 грн пропорційно розміру задоволеної позовних вимог.
З приводу стягнення витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне. До моменту підписання повного тексту рішення від позивача надійшла заява про відшкодування витрат на правничу допомогу від 14.11.2022, в якій останній просив стягнути з відповідача 20000,00 грн витрат позивача на юридичні послуги адвоката.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положеннями ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Частинами 4, 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положеннями пункту 1 частини 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.
З копії договору № 26/08/2022 вбачається, що між позивачем та Адвокатським Бюро Руслана Брящея "Верітас" 20.06.2022 було укладено договір про надання юридичних послуг. Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору конкретний перелік юридичних послуг зазначається у додаткових угодах. Пунктами 1 та 2 додаткової угоди № 3 до договору про надання юридичних послуг сторони погодили, що замовник (позивач) доручив, а виконавець (адвокатське бюро) взяв на себе обов'язок надати послуги з правової допомоги щодо оскарження у суді заборгованості Украероруху за договором N 4-51/2021 від 10.02.2021, вартість послуг становить 20000,00 грн.
Перш за все, суд вважає за необхідне акцентувати увагу на неточності у формулюванні в додатковій угоді послуг, які надаються адвокатом ("оскарження у суді заборгованості Украероруху"), з якого вбачається, що виконавець взяв на себе обов'язок оскаржувати, тобто заперечувати, наявну заборгованість.
Виконавцем 22.08.2022 складено акт надання послуг № 8, який включає в себе роботи щодо правової допомоги стосовно сторони відповідача, Украероруху, за договором № 4-51/2021 від 10.02.2022 - 20000,00 грн без ПДВ. Також адвокатське бюро виставило позивачу рахунок на оплату № 8/220822 від 22.08.2022 на загальну суму 64500,00 грн. Платіжним дорученням № 2076 від 22.08.2022, копія якого надана позивачем до заяви про відшкодування витрат, підтверджується переказ позивачем адвокатському бюро 64500,00 грн згідно рахунку № 8/220822.
Позивач, вказує на те, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксованих розмір та погодинна оплата. Представник ТОВ "Євро Трейд Енерджі" звертає увагу на практику Верховного Суду, висловлену у постановах від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 та від 15.05.2020 у справі № 910/5410 що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів такої невідповідності, посилання іншої сторони на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні клопотання позивача про розподіл судових витрат.
Позивач також надав розрахунок витрат про надання юридичних послуг, який вказує, що правова допомога зі стягнення з Украероруху заборгованості за договором № 4-51/2021 надається за гонорар у фіксованому розмірі 20000,00 грн без жодних інших уточнень.
У відзиві на позовну заяву, який подано до надання суду доказів понесених витрат на правничу допомогу, відповідач вказував, що розмір гонорару визначений стороною відповідача та його адвокатом є значно завищеним щодо іншої сторони справи, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспівмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Відповідач, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, нагадує, що відшкодовуватись мають лише витрати, що мають розумний розмір, виходячи з конкретних обставин справи.
Також Украерорух повідомляв суд, що адвокатом Бращеєм Р. І. подано шість позовних заяв до відповідача з однаковим предметом позовних вимог, які знаходяться в провадженні Господарського суду Київської області. Відповідач вважає, що витрати позивача є значно завищені та не містять детального розрахунку понесених адвокатом витрат.
Судом, з урахуванням позиції відповідача здійснено моніторинг заявлених позивачем до відповідача позовних заяв, які перебувають в провадженні господарського суду Київської області, та встановлена дійсність наведених тверджень. Судом розглядаються справи за номерами 911/1350/22, 911/1351/22, 911/1402/22, 911/1403/22, 911/1404/22 з тим же складом сторін, що і у справі № 911/1405/22. Враховуючи наявність станом на момент ухвалення рішення у справі № 911/1405/22, лише одного рішення у наведених справах - суд позбавлений можливості перевірити підстави звернення з позовами в інших справах, їх відношення до договору N 4-51/2021. Проте і відповідачем не наголошувалось на тому, що інші справи містять вимоги пов'язані з правовідносинами за договором N 4-51/2021 щодо якого розглядається спір у справі № 911/1405/22. Окрім того, після подання представником документів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, доводи відповідача щодо відсутності детального розрахунку понесених адвокатом послуг залишаються актуальними.
Рахунок фактура № 8/220822, на підставі якого платіжним дорученням № 2076 від 22.08.2022 перераховані кошти адвокатському бюро, не містить посилань на акт надання послуг № 8. В той же час, суд бере до уваги, що сам акт, що складено в той самий день зазначає розрахунковий документ, як рахунок на оплату № 8/220822. Таким чином позивачем підтверджено дійсність оплати послуг стосовно додаткової угоди №3. Судом встановлено, що адвокатом позивача здійснювалось представництво в суді, окрім позовною заяви, подано відповідь на відзив, заяву про зменшення позовних вимог. Позиція сторони розгорнуто наведена в процесуальних документах, висловлені також відповіді на аргументи відзиву, надано трактування обставин справи та бачення норм законів, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Водночас, суд з'ясував, що позивач, встановлюючи фіксовану суму гонорару за надання правової допомоги додатковою угодою № 3, вказав лише, що правова допомога надається стосовно договору № 4-51/2021. Так само акт надання послуг № 8 від 22.08.2022 не містить зазначень що послуги надані шляхом подання позову до суду щодо актів надання послуг з постачання електричної енергії № 804/0122 та рахунком № 01-03-22/804, підтримання позиції сторони в суді, складенні інших процесуальних документів, тощо. Суд не може встановити, що правова допомога за актом не включала в себе інших дій адвоката, не пов'язаних з супроводженням справи № 911/1405/22 в суді, оскільки вбачається, що договір № 4-51/2021 щодо якого заявлялась вимога про стягнення заборгованості є чинним, правовідносини сторін, що з нього виникають не є припиненими, а відповідно послуги адвоката надані за фіксований гонорар можуть включати в себе і підготовку в подальшому інших позовів щодо заборгованості за договором N 4-51/2021.
Судом приймаються твердження сторони позивача про те, що суд не може вмішуватись в договірні відносини сторін. Водночас, сторона, яка клопоче про необхідність відшкодування витрат на правову допомогу повинна дотримуватись імперативних норм ГПК України, які чітко вказують на важливість належного обгрунтування розміру витрат на правничу допомогу. Так положення ч. 3 статті 126 ГПК України покладає на учасника справи обов'язок подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, чого заявником у розумінні положень даної статті дотримано в повному обсязі не було.
Тож подаючи всі необхідні докази (навіть у випадку коли акти надання послуг не містять повного переліку наданих адвокатом послуг, без урахування часу витраченого на підготовку позову чи інших заяв в межах справи, часу на формування правової позицій сторони) із заявника не знімається обов'язок довести і обґрунтувати чому саме такий розмір правової допомоги узгоджено сторонами. В разі коли договором не встановлено умови про деталізований розрахунок наданих адвокатом послуг, суд також не позбавляється обов'язку встановлювати який розмір витрат на правову допомогу є обгрунтованим. В іншому разі на іншу сторону спору покладається необгрунтований тягар у вигляді витрат на правову допомогу адвокатом опонента, яка не була необхідна в межах судової справи.
Суд констатує, що адвокатом не надано точного переліку наданих послуг в межах справи № 911/1405/22, адвокат обмежився лише поданням до суду доказів, які встановлюють фіксований розмір гонорару незважаючи на обставини справи, та розрахунку, який також лише відсилає до встановленого фіксованого розміру гонорару. Таким чином, представник, як у разі потреби готувати відповідь на відзив, так і у разі відсутності відзиву на позовну заяву та визнання іншою стороною позову, як у разі наявності непередбачуваних обставин, що могли б ускладнити розгляд справи, так і у випадку типового перебігу розгляду справи отримує від клієнта однаковий гонорар. Це жодним чином не корелюється з дотриманням пропорційності розміру витрат з конкретними обставинами справи.
Суд акцентує увагу на положеннях частини 5 статті 129 ГПК України, відповідно до яких суд також має враховувати безпідставне завищення позивачем позовних вимог. Як вже з'ясовано вище, адвокат позивача всупереч умов договору нарахував відповідачу вдвічі завищений розмір пені, а тому такі дії представника позивача визнаються судом недобросовісними.
Таким чином, суд враховуючи малозначність справи та з урахуванням позиції відповідача щодо неспівмірності витрат зі складністю справи та поданням однотипних позовів та враховуючи недотримання заявником положень частини 3 статті 126 ГПК України, що позбавляє суд можливості констатувати співмірність, вважає за можливе зменшити розмір відшкодування понесених позивачем витрат на правничу допомогу. За відсутності конкретики у наданих позивачам доказах понесення витрат на правничу допомогу та відсутності точного співвідношення з розглядом справи № 911/1405/22 (окрім, як зазначення номеру договору та контрагента за яким надаються послуги у вигляді звернення до суду) суд зменшує розмір витрат, що підлягають відшкодуванню на 30 %. Зменшення суми витрат відбувається з урахуванням неодноразово висловленої Європейським судом з прав людини позиції щодо необхідності визначення розумності їх розміру стосовно конкретної справи, яка в цьому випадку визнана судом малозначною та розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження. Також суд застосовує частину 4 статті 129 ГПК України відповідно до якої розмір витрат відшкодовується пропорційно задоволеним позовним вимогам. Таким чином, сума витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача становить 13300,00 грн.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку статті 81 ГПК України сторонами доказів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (08300, Київська обл., місто Бориспіль, Аеропорт, код ЄДРПОУ 19477064) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Трейд Енерджі" (02121, місто Київ, Харківське шосе, будинок 201-203, корпус 2-А, нежитлове приміщення № 4, код ЄДРПОУ 42819343) 104943,81 грн заборгованості за договором № 4-51/2021 від 10.02.2021, 1882,63 грн пені, 451,83 грн трьох процентів річних, 1264,38 грн інфляційних втрат, 2358,29 грн судового збору та 13300,00 грн витрат на правничу допомогу.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України. Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України. Повний текст рішення складено та підписано 17.11.2022.
Суддя А.Ф. Черногуз