вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"29" вересня 2022 р. м. Київ Справа №911/436/22
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Стар» (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 35, оф. 16)
до Фізичної особи-підприємця Германенка Володимира Анатолійовича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 250000,00 грн
Суддя Третьякова О.О.
Секретар судового засідання Капля Є.В.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта Стар» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Германенка Володимира Анатолійовича про стягнення 250000,00 грн основного боргу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за кредитним договором на відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 28.03.2013 №28664-94.05, укладеного між відповідачем та Публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» щодо повернення кредитних коштів у строк, встановлений договором, право вимоги за яким перейшло від Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейпіес Україна» за договором купівлі-продажу майнових прав від 22.02.2019 №UA-EA-2018-12-21-000021-b/42. В подальшому право вимоги за кредитним договором на відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 28.03.2013 №28664-94.05 перейшло від Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» (попереднє найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ейпіес Україна») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Іст» за договором про відступлення права вимоги від 30.09.2020. До позивача у даній справі право вимоги за кредитним договором на відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 28.03.2013 №28664-94.05 перейшло від Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Іст» за договором про відступлення прав вимоги від 12.08.2021.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.02.2022 відкрито провадження у справі №911/436/22 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання на 24.03.2022, встановлено сторонам процесуальні строки для здійснення відповідних процесуальних прав.
Оскільки остання відома адреса місця місцезнаходження відповідача знаходиться на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим і у відповідача відсутня офіційна електрона адреса, то відповідно до ст.12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» оголошення про виклик відповідача в судове засідання було розміщене на офіційному веб-сайті судової влади України.
Підготовче засідання 24.03.2022 не відбулось у зв'язку зі збройною агресією РФ, введенням з 24.02.2022 воєнного стану та активними бойовими діями в Київській області, ухвалою суду від 02.06.2022 підготовче засідання перепризначено на 07.07.2022.
В підготовче засідання 07.07.2022 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, протокольною ухвалою суду в підготовчому засіданні оголошена перерва на 22.07.2022.
В підготовче засідання 22.07.2022 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті на 25.08.2022.
Судове засідання 25.08.2022 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Третьякової О.О. у відпустці, ухвалою суду від 30.08.2022 судове засідання перепризначено на 16.09.2022. Відповідно до ст.12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» оголошення про виклик відповідача в судове засідання було розміщене на офіційному веб-сайті судової влади України.
В судове засідання 16.09.2022 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, протокольною ухвалою суду оголошена перерва в судовому засіданні на 29.09.2022.
16.09.2022 до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача.
В судове засідання 29.09.2022 сторони не з'явились, при цьому судом були вчинені усі належні дії для повідомлення сторін про розгляд справи.
Щодо повідомлення відповідача про розгляд справи суд також зазначає, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 10.07.1984 у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави-учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п.1 ст. 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує на тому, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі. За приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до ч.1 ст.2 та ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що суд неодноразово повідомляв відповідача про судові засідання у справі шляхом розміщення на офіційному веб-сайті судової влади України оголошень про виклик відповідача в судове засідання відповідно до ст.12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Відповідно до ч.1 ст.12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» з опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Крім того, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позов на подав, про поважні причини суд не повідомляв.
Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги, з'ясувавши всі фактичні обставин справи, на яких вони ґрунтуються, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд
встановив:
28.03.2013 між Публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» в якості кредитора та фізичною особою-підприємцем Германенком Володимиром Анатолійовичем в якості позичальника було укладено кредитний договір на відкриття невідновлювальної кредитної лінії №28664-94.05, надалі - кредитний договір. Копія кредитного договору міститься в матеріалах справи.
Відповідно до статті 1 кредитного договору кредитор (Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь») взяв на себе зобов'язання відкрити позичальнику (відповідачу) невідновлювальну відкличну кредитну лінію та надавати кредитні кошти у розмірі та на умовах, визначених цим кредитним договором, а позичальник (відповідач) зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти на інші платежі.
Основні умови надання кредиту були визначені в п.1.1 кредитного договору, а саме:
- ліміт кредитної лінії - 500000,00 грн
- кінцевий строк повернення кредиту - 30.09.2015
- ціль використання кредиту - придбання нерухомості, будівельних матеріалів, оплата послуг з ремонту домоволодіння
- процентна ставка за користування кредитом - 25% річних.
В п.2.1 кредитного договору кредитор та позичальник визначили, що для обліку строкової заборгованості позичальника за кредитом банк відкриває позичальнику позичковий рахунок № НОМЕР_1 в Євпаторійському відділенні №1 ПАТ «Банк «Київська Русь», МФО 319092.
Додатком 1 до кредитного договору кредитор та позичальник визначили графік повернення заборгованості, відповідно до якого заборгованість за кредитом підлягала погашенню позичальником кредитору частинами (траншами), кінцевий строк погашення останнього траншу - до 30.09.2015.
Факт видачі банком позичальнику (відповідачу) кредитних коштів в сумі 250000,00 грн підтверджується меморіальним ордером №1738 від 29.03.2013, копія якого наявна в матеріалах справи та відповідно до якого позичальнику (відповідачу) видано кредитні кошти в сумі 250000,00 грн з рахунку № НОМЕР_1 на поточний рахунок позичальника (відповідача) № НОМЕР_2 в ПАТ «Банк «Київська Русь», МФО 319092.
Відповідно до отриманого судом витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.02.2022 в реєстрі міститься запис про реєстрацію фізичної особи-підприємця Германенка Володимира Анатолійовича (дата державної реєстрації: 05.04.2000, дата запису: 21.02.2011, номер запису: 21400170000011109).
24.09.2019 відбувся електронний аукціон №UA-ЕA-2018-12-21-000021-b з продажу пулу активів, що складається з прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, що укладені з суб'єктами господарювання та фізичними особами, векселів, а також дебіторської заборгованості, в т.ч. активів ПАТ «Банк «Київська Русь» у вигляді прав вимоги за кредитним договором №28664-94.05. Переможцем вказаного аукціону (покупцем лоту) стало Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕйПіЕс Україна». За результатами вказаного аукціону між Публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» в якості продавця та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕйПіЕс Україна» в якості покупця було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № UA-ЕA-2018-12-21-000021-b/42 від 22.02.2019, відповідно до якого продавець передав у власність покупця за плату майнові права, які виникли за укладеними договорами та/або на інших підставах, які наведені в Додатку 1 до цього договору купівлі-продажу майнових прав № UA-ЕA-2018-12-21-000021-b/42. Із Додатку 1 до цього договору купівлі-продажу майнових прав №UA-ЕA-2018-12-21-000021-b/42 від 22.02.2019 вбачається, що за договором купівлі-продажу майнових прав № UA-ЕA-2018-12-21-000021-b/42 від 22.02.2019 до покупця перейшли права вимоги в т.ч. за кредитним договором №28664-94.05 від 28.03.2013, боржником за яким є відповідач.
Вищенаведене підтверджується письмовими доказами, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме: протоколом електронного аукціону № UA-ЕA-2018-12-21-000021-b від 28.01.2019, який підписано в т.ч. зі сторони Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» в особі Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію та зі сторони переможця торгів Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕйПіЕс Україна»; договором купівлі-продажу майнових прав № UA-ЕA-2018-12-21-000021-b/42 від 22.02.2019, який підписано зі сторони Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» в особі Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію та зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕйПіЕс Україна», в т.ч. Додатком №1 до договору купівлі-продажу майнових прав № UA-ЕA-2018-12-21-000021-b/42 від 22.02.2019; актом прийому-передачі від 22.02.2019, який підписано зі сторони Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» в особі Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію та зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕйПіЕс Україна».
В подальшому відповідно до рішення учасника №5 від 13.08.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕйПіЕс Україна» змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН» (код ЄДРПОУ 42682150). Зазначене підтверджується копією рішення №5 від 13.08.2019 учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕйПіЕс Україна», копією опису документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії, код 57337292211 та копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН» від 05.09.2019, що містяться в матеріалах справи.
В подальшому між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН» в якості первісного кредитора та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ІСТ» в якості нового кредитора було укладено договір про відступлення прав вимоги від 30.09.2020. За вказаним договором про відступлення прав вимоги від 30.09.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН» передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ІСТ» прийняло у власність майнові права - права вимоги до боржників згідно із Додатком 1 до цього договору відступлення прав вимоги від 30.09.2020. Із Додатку 1 до цього договору відступлення прав вимоги від 30.09.2020 вбачається, що за договором відступлення прав вимоги від 30.09.2020 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ІСТ» перейшли права вимоги в т.ч. за кредитним договором №28664-94.05 від 28.03.2013, боржником за яким є відповідач.
Вищенаведене підтверджується письмовими доказами, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме: договором відступлення прав вимоги від 30.09.2020, в т.ч. Додатком №1 до договору відступлення прав вимоги від 30.09.2020, актом прийому-передачі від 30.09.2020, які підписані зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН» та зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ІСТ».
В подальшому між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ІСТ» в якості первісного кредитора та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта Стар» (позивачем) в якості нового кредитора було укладено договір про відступлення прав вимоги від 12.08.2021. За вказаним договором про відступлення прав вимоги від 12.08.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ІСТ» передало, а позивач прийняв у власність майнові права - права вимоги до боржників згідно із Додатком 1 до цього договору про відступлення прав вимоги від 12.08.2020. Із Додатку 1 до цього договору про відступлення прав вимоги від 12.08.2021 вбачається, що за договором про відступлення прав вимоги від 12.08.2020 до позивача перейшли права вимоги в т.ч. за кредитним договором №28664-94.05 від 28.03.2013, боржником за яким є відповідач.
Вищенаведене підтверджується письмовими доказами, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме: договором про відступлення прав вимоги від 12.08.2021, в т.ч. Додатком №1 до договору про відступлення прав вимоги від 12.08.2021, актом прийому-передачі від 12.08.2021, які підписані зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ІСТ» та зі сторони позивача.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що він набув прав кредитора у зобов'язанні, що виникло у відповідача на підставі кредитного договору №28664-94.05 від 28.03.2013 щодо повернення отриманого відповідачем кредиту в сумі 250000,00 грн.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, які підтверджуються наявними у справі копіями письмових доказів, суд виходить з того, що між Публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» та відповідачем на підставі кредитного договору на відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 28.03.2013 №28664-94.05, укладеного відповідачем та Публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь», виникли майнові правовідносини за кредитним договором.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно із ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом положень ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У ст.629 Цивільного кодексу України закріплений основоположний принцип договірного права “pacta sunt servanda”, відповідно до якого договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193, 202 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно з положеннями ст.1054 параграфа 2 глави 71 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до меморіального ордеру №1738 від 29.03.2013, копія якого наявна в матеріалах справи, позичальнику (відповідачу) за кредитним договором №28664-94.05 видано кредитні кошти в сумі 250000,00 грн з рахунку № НОМЕР_1 на поточний рахунок позичальника (відповідача) № НОМЕР_2 в ПАТ «Банк «Київська Русь», МФО 319092.
Відповідно до положень ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язань припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В пункті 1.1 статті 1 кредитного договору №28664-94.05 позичальник (відповідач) взяв на себе зобов'язання повернути кредитні кошти в строк до 30.09.2015.
Отже, з огляду на приписи ст.ст.530, 1054 Цивільного кодексу України та пункт 1.1 статті кредитного договору №28664-94.05, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був повернути кредитні кошти, які були ним отримані відповідно до меморіального ордеру №1738 від 29.03.2013 в сумі 250000,00 грн, в будь-якому разі не пізніше 30.09.2015.
Відповідно до ч.1 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач факту отримання кредитних коштів не заперечив та не спростував, правом на подання відзиву на позов не скористався, доказів належного виконання своїх зобов'язань за кредитним договором та повернення кредитору кредитних коштів в сумі 250000,00 грн не надав.
Із матеріалів справи вбачається, що право вимоги кредитора за кредитним договором №28664-94.05 до позичальника (відповідача), надалі - право вимоги, набув позивач на підставі договору про відступлення прав вимоги від 12.08.2021, в т.ч. Додатку 1 до цього договору, який було укладено позивачем із Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ІСТ». Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ІСТ», в свою чергу, набуло вказане право вимоги на підставі договору про відступлення прав вимоги від 30.09.2020, в т.ч. Додатку 1 до цього договору, який було укладено Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ІСТ» із Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН», в свою чергу, набуло вказане право вимоги на підставі договору купівлі-продажу майнових прав № UA-ЕA-2018-12-21-000021-b/42 від 22.02.2019, в т.ч. Додатку 1 до цього договору, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН» (колишнє найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕйПіЕс Україна») із Публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь».
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд при цьому зазначає, що відповідно до ч.2 ст.656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу можуть бути в тому числі і майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.
Також відповідно до ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що відповідно до договору про відступлення прав вимоги від 12.08.2021, в т.ч. Додатку 1 до цього договору, який було укладено позивачем із Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ІСТ», договору про відступлення прав вимоги від 30.09.2020, в т.ч. Додатку 1 до цього договору, який було укладено Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ІСТ» із Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН» та договору купівлі-продажу майнових прав № UA-ЕA-2018-12-21-000021-b/42 від 22.02.2019, в т.ч. Додатку 1 до цього договору, який було укладено Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН» (колишнє найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕйПіЕс Україна») із Публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь», до позивача перейшли майнові права кредитора до позичальника за кредитним договором №28664-94.05 від 28.03.2013, укладеним відповідачем із Публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь».
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
За правилами ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (п. 1 ч.2 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).
Частинами 1 та 2 ст.86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, оскільки строк повернення кредитних коштів (тіла кредиту) за кредитним договором 28664-94.05 від 28.03.2013 настав і позивач набув майнові права кредитора до позичальника за кредитним договором №28664-94.05 від 28.03.2013, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано доводів позивача, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача (основний борг) в сумі 250000,00 грн матеріалами справи підтверджена та підлягає задоволенню (стягненню) з відповідача на користь позивача.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Позивачем за подання позову сплачено судовий збір в сумі 3750,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №15 від 23.12.2021.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3750,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Керуючись ст.2, 7, 8, 11, 13, 14, 18, 20, 73-80, 129, 231, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Стар» до Фізичної особи-підприємця Германенка Володимира Анатолійовича про стягнення 250000,00 грн основного боргу задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Германенка Володимира Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Стар» (01054, м.Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 35, оф. 16, ідентифікаційний код 44379049) 250000 (двісті п'ятдесят тисяч) грн 00 коп. основного боргу та 3750 (три тисячі сімсот п'ятдесят) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку, які передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 17.11.2022.
Суддя О.О. Третьякова