ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 листопада 2022 року м. Київ № 826/14303/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до треті особи про Міністерства охорони здоров'я України, Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Міністерство юстиції України визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказів, встановлення відсутності компетенції (повноважень),
ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (далі -позивачі) звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства охорони здоров'я України (далі - відповідач), за участю третіх осіб: Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Міністерства юстиції України в якій, з урахуванням заяв про зміну предмета позову, просили суд:
- визнати протиправними дії Міністерства охорони здоров'я України щодо винесення наказу від 14.08.2018 № 42-о "Про покладення обов'язків";
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства охорони здоров'я України від 14.08.2018 № 42-о "Про покладення обов'язків";
- встановити відсутність у Міністерства охорони здоров'я України компетенції (повноважень) на призначення виконувача обов'язків ректора Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (далі - НМУ імені О.О. Богомольця), крім випадків, прямо визначених положеннями ч. 4 ст. 42 Закону України "Про вищу освіту";
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства охорони здоров'я України від 07.09.2018 № 1639 "Про деякі питання управління Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця";
- визнати протиправними дії Міністерства охорони здоров'я України щодо винесення наказу від 01.10.2018 № 48-о "Про звільнення ОСОБА_3 ";
- визнати протиправним та скасувати наказ від 01.10.2018 № 48-о "Про звільнення ОСОБА_3 ";
- встановити відсутність у Міністерства охорони здоров'я України компетенції (повноважень) достроково розривати контракт з ректором НМУ імені О.О. Богомольця без подання вищого колегіального органу громадського самоврядування НМУ імені О.О. Богомольця;
- визнати протиправними дії Міністерства охорони здоров'я України щодо винесення Наказу від 08.01.2019 № 1-о "Про звільнення ОСОБА_3 ";
- визнати протиправним та скасувати Наказ від 08.01.2019 № 1-о "Про звільнення ОСОБА_3 ";
- визнати протиправними дії Міністерства охорони здоров'я України щодо винесення Наказу від 18.01.2019 № 4-о "Про звільнення ОСОБА_3 ";
- визнати протиправним та скасувати Наказ від 18.01.2019 № 4-о "Про звільнення ОСОБА_3 ".
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2018 року (суддя Аблов Є.В.) вказану справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Під час розгляду даної справи до її участі в якості третіх особі було залучено - Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2019 року вказану справу прийнято до провадження суддею Погрібніченко І.М. та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Ухвалою суду від 03.03.2020 року закрито провадження у справі № 826/14303/18 в частині позовних вимог ОСОБА_7 .
Ухвалою суду від 27.08.2020 року закрито провадження у справі № 826/14303/18 в частині позовних вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .
Ухвалою суду від 06.10.2020 року закрито провадження у справі № 826/14303/18 в частині позовних вимог ОСОБА_8 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що положення Закону України «Про вищу освіту», Положення про ректорат НМУ ім. О.О. Богомольця, а також передбачене чинним законодавством України широке коло прав, обов'язків, повноважень та підвищену відповідальність ректора за діяльність НМУ ім. О.О. Богомольця, на час відсутності останнього з будь-яких причин функції керівника університету зобов'язаний виконувати ОСОБА_5 як перший проректор НМУ ім. О.О. Богомольця.
Крім того, ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які обіймають посади проректорів НМУ ім. О.О. Богомольця, в силу положень ч. 1 ст. 55 Закону України «Про вищу освіту» є заступниками керівника вищого навчального закладу, а отже, на них також може бути покладено виконання повноважень ректора на час відсутності останнього.
Однак ОСОБА_2 є директором інституту післядипломної освіти та не обіймає посаду першого проректора або проректора НМУ ім. О.О. Богомольця, а отже, не є заступником керівника вищого навчального закладу. Відповідно, ОСОБА_2 не має жодних повноважень заміщати ректора Університету у випадку його відсутності.
А тому, на думку позивача, оскільки у МОЗ України повноважень на звільнення ректора НМУ імені О.О. Богомольця у випадку відсутності відповідного подання вищого колегіального органу громадського самоврядування НМУ імені О.О. Богомольця, оскаржувані накази є протиправними та підлягають скасуванню.
Як зазначає позивач, МОЗ України має повноваження достроково розірвати контракт з ректором НМУ імені О.О. Богомольця лише за порушення умов контракту виключно за поданням конференції трудового колективу НМУ імені О.О. Богомольця, як це прямо передбачено законодавством України та Статутом НМУ імені О.О. Богомольця.
Представником МОЗ України надано до суду відзив, в якому відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.
Відзив обґрунтовано тим, що відповідно до підпункту 15 абзацу третього пункту 1 розділу III Статуту МОЗ України призначає виконуючого обов'язки ректора Університету з числа штатних науково-педагогічних працівників Університету відповідно до законодавства та цього Статуту.
Будь-яких інших обмежень щодо призначення виконуючого обов'язки ректора Університету засновником Університету законодавство та Статут установи не містять.
Також відповідач звертав увагу, що посада директора інституту післядипломної освіти так само, як і посада першого проректора з науково-педагогічної роботи відносяться до науково-педагогічних працівників.
Відповідач звертає увагу, що згідно положення Статуту та норм законодавства, саме до повноважень Міністерство охорони здоров'я України відповідно до законодавства покладено функцію щодо призначення, у тому числі виконуючого обов'язки, ректора Національного університету ім. О.О. Богомольця як керівника установи, що належить до сфери управління МОЗ України.
А тому, на думку відповідача, посилання позивача на Положення про ректорат НМУ ім. О.О. Богомольця є безпідставним, та не обґрунтованим, оскільки НМУ ім. О.О. Богомольця не мав і немає достатньої правоздатності, щоб своїм рішенням визначати виконуючого обов'язки ректора Університету.
Таким чином, Міністерство охорони здоров'я України затверджуючи оскаржувані Накази діяло у межах та спосіб визначені законодавством, отже, підстави для скасування Наказу відсутні, а позовні вимоги є безпідставними та необгрунтованими, а отже такими, що не підлягають задоволенню.
Поряд з цим, відповідач звертав увагу, що позивач у даних правовідносинах не здійснює жодних управлінських функцій та не є суб'єктом владних повноважень, в розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України, а тому вимоги позивача про встановлення відсутності компетенції суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах не відповідають завданням КАС України, оскільки юрисдикція адміністративних судів з розгляду вказаних вимог, встановлена статтею 19 КАС України, на даний спір не поширюється.
У поданій до суду відповіді на відзив, позивач не погоджувався з твердженнями відповідача та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Письмових пояснень щодо змісту позовних вимог третіми особами до суду не подано.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 16 червня 2014 року № 99-о ОСОБА_3 призначено на посаду ректора Національного медичного університету імені О. О. Богомольця.
16 червня 2014 року між ОСОБА_3 і Міністерством охорони здоров'я України укладено контракт, за умовами якого керівник здійснює керівництво закладом на підставі повноважень, викладених у контракті, відповідно до законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства охорони здоров'я України, статуту закладу та цього контракту. Цей контракт діє з 16 червня 2014 року до 16 червня 2021 року.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 30 березня 2018 року № 14-о ОСОБА_3 звільнено з посади ректора Національного медичного університету імені О. О. Богомольця на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України за невиконання умов контракту (підпунктів 2.1.8, 2.1.13 пункту 2.1, пунктів 3.12, 3.15, 3.17, 3.22, 3.31, 3.35, 3.37).
23 квітня 2018 року МОЗ України було видано Наказ № 18-о «Про покладення обов'язків», відповідно до якого наказано:
«Покласти з 23 квітня 2018 року виконання обов'язків ректора Національного медичного університету імені О.О. Богомольця на першого проректора з науково-педагогічної роботи Національного медичного університету імені О.О. Богомольця ОСОБА_5 до призначення ректора Національного медичного університету імені О.О. Богомольця у встановленому законодавством порядку.».
14 серпня 2018 року МОЗ України було видано Наказ № 42-о «Про покладення обов'язків» (надалі - Наказ № 42-о), відповідно до якого наказано:
« 1. Покласти з 15 серпня 2018 року виконання обов'язків ректора Національного медичного університету імені О.О. Богомольця на директора інституту післядипломної освіти Національного медичного університету імені О.О. Богомольця ОСОБА_2 до призначення ректора Національного медичного університету імені О. О. Богомольця у встановленому законодавством порядку.
2. ОСОБА_5 передати, а ОСОБА_2 прийняти справи Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, про що скласти відповідний акт прийому-передачі.
3. Вважати таким, що втратив чинність наказ МОЗ України від 23 квітня 2018року №18-о «Про покладання обов'язків».
07 вересня 2018 року Міністерством охорони здоров'я України прийнято наказ № 1639 «Про деякі питання управління Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця», відповідно до якого:
«Визнано виконання обов'язків ректора Національного медичного університету імені О.О. Богомольця ОСОБА_4 , відповідно до наказу Національного медичного університету імені О.О. Богомольця від 05.09.2018 року «Про призначення виконуючого обов'язки ректора НМУ імені О.О. Богомольця».
ОСОБА_2 передати, а ОСОБА_4 прийняти справи Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, про що скласти відповідний акт прийому-передачі.».
Наказом МОЗ України №47-о від 1 жовтня 2018 року ОСОБА_3 поновлено на посаді ректора НМУ ім. О.О. Богомольця на підставі рішення Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/18790/18-ц від 20 вересня 2018 року та окремого доручення заступника Міністра охорони здоров'я України Ковтонюка П.А. від 1 жовтня 2018 року №21.
Наказом МОЗ України № 48-о від 01 жовтня 2018 року ОСОБА_3 звільнено з посади ректора НМУ імені О.О. Богомольця за невиконання умов контракту (пунктів 3.12, 3.15, 3.31,3.36, 3.37) відповідно до п.п. 6.2.3 п. 6.2, п.п. 6.3.2, 6.3.4, 6.3.5, 6.3.9 п. 6.3 контракту від 16 червня 2014 року № 791, п.п. 3 п.1 Розділу ІІІ Статуту НМУ імені О.О. Богомольця, затвердженого наказом МОЗ України від 27.07.2016 року №771, достроково розірвавши контракт від 16.06.2014 року № 791, п. 8 ст. 36 КЗпП України.
Підставою для винесення Наказу № 48-о стали службова записка заступника Міністра охорони здоров'я України Лінчевського О.В. від 1 жовтня 2018 року та службова записка начальника Управління аудиту та аналітики Мельниченко Л.А. від 1 жовтня 2018 року №13-14/35.
Наказом МОЗ України від 08 січня 2019 року №1-о ОСОБА_3 поновлено на посаді ректора НМУ ім. О.О. Богомольця з 26 грудня 2018 року та цим же наказом звільнено за невиконання пунктів 3.12, 3.15, 3.31, 3.36, 3.37 Контракту та прогул з 27 грудня 2018 року по 8 січня 2019 року.
Незгода ОСОБА_1 , як проректора з науково-педагогічної роботи та перспективного розвитку НМУ ім. О.О. Богомольця, з вказаними вище наказами, обумовили його звернення до суду з даним позовом.
Беручи до уваги викладене вище, суд при вирішенні спірних правовідносин, виходить з наступного.
Суд зазначає, що пунктом 5 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
При цьому, суд зазначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Обов'язковою умовою визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів рішенням суб'єкта владних повноважень.
Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення, що не дозволяє скаржитися щодо певних обставин абстрактно лише тому, що заявник вважає , що спірний пункт рішення начебто впливає на його правове становище. Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок.
Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах. Для відновлення порушеного права у зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.
Порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.
Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Правова позиція щодо обов'язкової умови надання правового захисту судом, як то наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, висловлена Верховним Судом України у постановах від 15.12.2015 року у справі №21-5361а15 та від 01.12.2015 року у справі №21-3222а15.
Суд звертає увагу, що позивач звертаючись до суду з даним позовом, по суті незгоден з компетенцією (повноваженнями) Міністерства охорони здоров'я України на призначення виконувача обов'язків ректора Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (далі - НМУ імені О.О. Богомольця), крім випадків, прямо визначених положеннями ч. 4 ст. 42 Закону України "Про вищу освіту", що за собою потягло винесення оскаржуваних наказів.
У той же час, суд зазначає, що позивачем не надано, а судом не встановлено, яким саме чином, оскаржуваними наказами, порушено його права та законні інтереси.
Зокрема, суд звертає увагу, що на час подачі адміністративного позову у даній справі, на ОСОБА_1 , жодним із наказів не було покладено обов'язків щодо виконання обов'язків ректора Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, так само як і не було виконання вказаних обов'язків від нього передано іншій особі.
Також, суд звертає увагу, що Міністерства охорони здоров'я України не було і вчинено дій щодо достроково розірвання з ним контракту.
Зважаючи на викладене вище, суд приходить до переконання про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного ОСОБА_1 .
Відповідно до положень чч. 1 та 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частинами 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В даному випадку позивач в силу норм Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору не звільнений та відомості щодо понесених відповідачем судових витрат відсутні, а тому судові витрати за рахунок позивача на користь відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.М. Погрібніченко