ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 листопада 2022 року м. Київ № 826/5544/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом:Публічного акціонерного товариства «Аерофлот - російські авіалінії»
до:Державної авіаційної служби України
про:визнання нечинною та скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації № 3085 від 27.02.2015 року,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Абулічне акціонерне товариство «Аерофлот - російські авіалінії» (119002, російська федерація, м. москва, вул. Арбат, 10 в особі представництва (код 20053725; 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 112-А), представника, що діє на підставі довіреності Рибачок В.А.; АДРЕСА_1; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1) з позовом до Державної авіаційної служби України про визнання нечинною та скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації № 3085 від 27.02.2015 року.
Згідно з ухвалою судді від 02.04.2015 р. відкрито провадження у справі.
Проведені судові засідання.
Між тим, позивач у судовому засіданні 18.05.2015 звернувся із клопотанням про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у об'єднаній справі № 826/2674/15 за позовом ВАТ «Аерофлот - російські авіалінії» до Державної авіаційної служби України про визнання протиправними дій, зокрема, щодо складання протоколу № 3085 від 26.02.2015 р. та про зобов'язання відповідача скасувати зазначений протокол, на підставі якого було прийнято оскаржуване у даній справі рішення.
Ухвалою від 18.05.2015 зупинено провадження у справі № 826/3061/15 до набранням законної сили судовим рішенням у справі № 826/2674/15 (об'єднана справа).
Судом з'ясовано, що рішенням ОАС м. Києва від 31.08.2020 у справі № 826/2674/15 у задоволенні позову ВАТ «Аерофлот - російські авіалінії» відмовлено. Рішення суду набрало законної сили 01.10.2020.
Ухвалою суду від 11.11.2022 поновлено провадження у справі та, враховуючи зміни у процесуальному законодавстві, належність даної категорії справ до справ незначної складності (п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України), ухвалено продовжити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Позиція позивача.
Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням, вважає його протиправним та просить його скасувати.
Зазначає, що 16 березня 2015 позивач отримав постанову Державної авіаційної служби України № 3085 від 27 лютого 2015 року про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації у розмірі 136 000,00 грн.
Позивач зазначає, що відповідач не зазначив в Постанові, який саме підпункт п. 118 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про використання повітряного простору України» від 29 березня 2002 року №401 було порушено з боку Позивача.
Окрім того, відповідно до ч. 2 п. 118 Положення про використання повітряного простору України прямо встановлено, що щодо всіх випадків порушення порядку використання повітряного простору проводиться розслідування.
Додає, що порядок проведення розслідування порушень порядку використання повітряного простору регулюється розділом IX Положення про використання повітряного простору України.
Так, відповідно до п. 122 Положення про використання повітряного простору України розслідування порушень порядку використання повітряного простору проводиться з метою встановлення причин виникнення та вжиття необхідних заходів для запобігання порушенням.
Розслідування повинно починатися негайно після того, як стало відомо про факт порушення, та закінчуватися не пізніше ніж у семиденний термін.
Зазначає, що відповідно до п. 123 Положення про використання повітряного простору України підставою для проведення розслідування порушень порядку використання повітряного простору є доповідь командира повітряного судна, повідомлення органів ОПР та органів управління Повітряних Сил Збройних Сил про факт порушення.
Крім цього, жодних повідомлень від командира повітряного судна, органів ОПР або органів управління Повітряних Сил Збройних Сил про факт порушення порядку використання повітряного простору України з боку Позивача не було.
Позивач звертає увагу на те, що в Постанові визначено, що головою Державіаслужби України установлено факт правопорушення правил та порядку використання повітряного простору України при виконанні 23 липня 2014 року рейсу AFL 1910 о 11 год. 28 хв, а саме виконання цього рейсу без відповідного дозволу та заявки на використання повітряного простору України.
Додає, що відповідно до ст. 129 Повітряного кодексу України (надалі - «ПК України») підставою для розгляду справи про правопорушення в галузі цивільної авіації, які визначені в ст. 127 ПК України, є протокол, аналогічне положення міститься і в п. 2.1. Порядку накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України від 26 грудня 2011 року №637 (надалі - «Порядок»),
Так, підставою для розгляду справи про правопорушення у галузі цивільної авіації та винесення Постанови був Протокол про правопорушення у галузі цивільної авіації від 26 лютого 2015 року (надалі - «Протокол»), про що вказано в Постанові, при цьому слід звернути увагу Суду на той факт, що 24 березня 2015 року Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про визнання дій Відповідача протиправними щодо складення Протоколу, оскільки останній був складений Державним інспектором Державіаслужби України без належних на те повноважень, з порушенням вимог Порядку та без доказів виявлення факту правопорушення, зазначеного в Протоколі.
Позивач зазначає, що як авіаперевізник, створений і ліцензований відповідно до законодавства російської федерації зобов'язаний дотримуватися положень норма чинного законодавства російської федерації, які є для нього першочерговим.
В зв'язку з цим, як зазначає позивач, станом на 23 липня 2014 року був відсутній факт правопорушення у галузі цивільної авіації, визначений положеннями пунктів 94 та 118 Положення про використання повітряного простору України.
Все викладене, на думку заявника, свідчить про те, що у голови Державіаслужби України були відсутні правові підстави для винесення щодо Позивача Постанови № 3085 про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації від 27 лютого 2015 року.
Позиція відповідача.
Відповідач, отримавши копію позову та ухвали про відкриття провадження у справі, відзиву на позов не надав.
Встановлені судом обставини.
З наявної в матеріалах справи постанови від 27.02.2015 № 3085 вбачається накладення штрафу на позивача у сумі 136 000 грн.
Постанову, як в ній зазначено, прийнято за результатами розгляду матеріалів справи та протоколу щодо порушення правил та порядку використання повітряного простору України при виконанні 23 липня 2014 року рейсу AFL 1910 о 11 год. 28 хв, а саме виконання цього рейсу без відповідного дозволу та заявки на використання повітряного простору України, що є порушенням ст. 30 Повітряного кодексу України, п. 94 та 118 постанови КМУ від 29.03.2022 № 401, у зв'язку з чим та на підставі статей 127 - 130 Повітряного кодексу України накладено власне штраф.
Відповідно до згаданого протоколу (т.1, а.с. 93), складеного державним інспектором ДАС у присутності запрошеного представника позивача Єфіменко І.М., проведено перевірку інформації викладеної в телеграмі Украероцентру тлг№232052. Встановлено, що у вказану дату та час здійснило політ з порядком використання повітряного простору України ПС, яке виконувало вказаний рейс, незважаючи на заборону використання повітряного простору, чим порушено ст. 30 Повітряного кодексу України та п. 04 та 118 постанови КМУ від 29.03.2002 № 401. Представник позивача ознайомлений з протоколом 24.02.2015.
У протоколі зазначено про наявність зауважень, які, однак, не надані позивачем до матеріалів справи.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Так, перш за все, слід зазначити, що справа розглядається в межах заявлених підстав та предмету позову, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 9 КАС України.
У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові основи діяльності в галузі авіації встановлює Повітряний кодекс України (далі - ПК України). Державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України спрямоване на гарантування безпеки авіації, забезпечення інтересів держави, національної безпеки та потреб суспільства і економіки у повітряних перевезеннях та авіаційних роботах.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 4 ПК України державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України полягає у формуванні державної політики та стратегії розвитку, визначенні завдань, функцій, умов діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України, застосуванні заходів безпеки авіації, прийнятті загальнообов'язкових авіаційних правил України, у здійсненні державного контролю за їх виконанням та встановленні відповідальності за їх порушення.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 16 ПК України державні інспектори та особи, уповноважені на проведення перевірок, на підставі службового посвідчення та спеціального завдання на проведення перевірки відповідно до частини шостої цієї статті мають право складати протоколи та розглядати справи про адміністративні правопорушення і застосовувати фінансові санкції.
Процедуру розгляду справ про правопорушення у галузі цивільної авіації, накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті визначено у Порядку накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 26.12.2011 № 637, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2012 за № 73/20386 (далі - Порядок № 637 в редакції на час виникнення спірних відносин).
Дія цього Порядку поширюється на суб'єктів авіаційної діяльності (далі - Суб'єкт) у разі здійснення ними правопорушення у галузі цивільної авіації та фізичних осіб у разі здійснення ними адміністративного правопорушення на повітряному транспорті (п. 1.2 Порядку).
Оформлення матеріалів про правопорушення у галузі цивільної авіації визначено у розділі ІІ названого Порядку.
Підставою для розгляду справи про правопорушення у галузі цивільної авіації згідно з пунктом 2.1 Порядку є протокол про правопорушення у галузі цивільної авіації, складений за формою згідно з додатком 1.
Відповідно до пункту 2.2 Порядку № 637 протоколи про правопорушення в галузі цивільної авіації мають право складати Голова Державіаслужби України, його заступники, державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи Державіаслужби України, керівники аеропортів, начальники служб авіаційної безпеки аеропортів або їх заступники.
Повноваження державних інспекторів не обмежено кваліфікацією посад.
Положення пункту 8 ч. 1 ст. 16 ПК України та пункту 2.2 Порядку № 637 наділяють державних інспекторів повноваженнями щодо складання протоколів про правопорушення у сфері цивільної авіації.
У відповідності до п. 6.1 Положення № 68 державний інспектор на підставі службового посвідчення та спеціального завдання на проведення перевірки має право безперешкодно перевіряти роботу суб'єктів та об'єктів авіаційної діяльності, у тому числі іноземних, на території України, виконання польотів з метою нагляду за забезпеченням безпеки авіації та додержанням авіаційних правил.
Вказане кореспондується нормам п. 5.6 Положення № 68 згідно якого, якщо державному інспектору стає відомо, що діяльність або бездіяльність будь-якої особи загрожує або може загрожувати безпеці авіації, він зобов'язаний вжити всіх необхідних заходів у межах своїх повноважень для усунення загрози безпеці авіації.
У даному випадку, як зазначено вище, державним інспектором у присутності представника позивача складено відповідний протокол, який містить всі необхідні реквізити та відомості, у т.ч. фактичні обставини вчинення правопорушення, для розгляду справи.
Відносно складання даного протоколу, слід зазначити, що в межах іншої справи № 826/2674/15 позивач просив визнати протиправними дії Державної авіаційної служби України щодо складення цього протоколу та зобов'язати Державну авіаційну службу України скасувати протокол від 26.02.2015 № 3085.
У рішенні суду від 31.08.2020, яке набрало законної сили 01.10.2020, встановлено, що протоколи (оскаржувалась низка протоколів) складені державними інспекторами на підставі відповідних посвідчень та уповноваженими на проведення такої перевірки наказом на проведення перевірки діяльності суб'єкта та стану об'єкта авіаційної діяльності. Суд не прийняв доводи позивача про те, що державні інспектори не мали права проводити перевірку у сфері авіаційної безпеки, оскільки мають кваліфікацію державних інспекторів з льотної експлуатації.
Також, суд встановив, що протоколи складені за формою згідно додатку 1 Порядку накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 26.12.2011 № 637, та містять усі необхідні реквізити, заповнені розбірливим почерком українською мовою, без закреслень, виправлень та підписані державними інспекторами і представниками ВАТ "Аерофлот - російські авіалінії".
При цьому, суд зазначив, що доводи позивача щодо належної обізнаності державного інспектора про суть вчинених порушень та неможливість самостійного заповнення реквізитів протоколів не підтверджуються жодними доказами та не впливають на правомірність дій відповідача при складенні протоколів про правопорушення у галузі цивільної авіації.
Враховуючи викладене, суд у зазначеному рішенні дійшов висновку, що дії відповідача щодо складання протоколів про правопорушення у галузі цивільної авіації вчинені на підставі та у межах повноважень, наданих законом.
З урахуванням встановлених у судовому рішенні обставин, слід дійти висновку про відсутність підстав для тверджень про протиправність складання протоколу, який став підставою для прийняття оскаржуваної у даній справі постанови.
Польоти товариства без дозволів над закритою територією України є такими, що створюють загрози безпеці авіації, що зумовлює необхідність реагування державних інспекторів з авіаційного нагляду.
Щодо перевірки факту правопорушення, то вказані обставини встановлюються під час розгляду справи, проте матеріали справи не містять доказів, які спростовують обставини порушень в галузі цивільної авіації.
При цьому, слід наголосити, що окремі несуттєві процедурні порушення, допущені контролюючим органом при розгляді справи про правопорушення, не можуть бути обставиною, яка звільняє від відповідальності, у разі підтвердження факту правопорушення.
Процедурні порушення не повинні сприйматися як безумовне свідчення протиправності прийнятого за наслідками розгляду справи про правопорушення рішення.
Натомість, вчинені контролюючим органом процедурні порушення підлягають оцінці з огляду на те, наскільки ці порушення вплинули на можливість порушника захистити свої права та чи призвели процедурні порушення на встановлення обставин порушення та на наслідки.
Ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Суд зазначає, що предметом даного адміністративного позову є постанова про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації, а не дії відповідача щодо проведення перевірки чи складання протоколу.
Натомість варто повторно наголосити, що у матеріалах справи відсутні додаткові докази на спростування правомірності дій посадовою особою Державіаслужби України при розгляді справи про правопорушення у галузі цивільної авіації, як і доказів визнання протиправними дій відповідача, його посадових осіб у зв'язку із встановленими обставинами розгляду справи.
Щодо порушення товариством повітряного простору України.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 33 ПК України обслуговування повітряного руху в районах польотної інформації, диспетчерських районах, диспетчерських зонах, на маршрутах обслуговування повітряного руху, у тому числі в повітряному просторі над відкритим морем, де відповідальність за обслуговування повітряного руху міжнародними договорами України покладена на Україну (крім зон та аеродромів, де обслуговування повітряного руху здійснюється відповідними підрозділами державних органів, органів місцевого самоврядування), організується та здійснюється в порядку, встановленому Положенням про використання повітряного простору України.
Для виконання польоту необхідно отримати від уповноваженого органу з питань цивільної авіації дозвіл на виліт цивільного повітряного судна з аеродрому України, приліт повітряного судна до аеродрому України або на проліт територією України, за винятком випадків, установлених авіаційними правилами України. Порядок подання запиту щодо видачі такого дозволу, умови та порядок його видачі встановлюються авіаційними правилами України (ч.ч. 6, 7 ст. 46 ПК України).
Наказом Державної служби з нагляду за забезпеченням безпеки авіації, Міноборони затверджено Правила надання експлуатантам дозволів на виліт з аеропортів України та приліт до аеропортів України № 897/703 від 28.11.2005, згідно п. 1.2 яких, останні встановлюють порядок отримання дозволів на виліт з аеропортів України та приліт до аеропортів України ПС, порядок контролю Державної авіаційної служби України за виконанням вимог українськими та іноземними експлуатантами наданих дозволів під час здійснення міжнародних, внутрішніх та транзитних польотів.
В той же час, розділ 7 Положення № 401 регулює питання заборон та обмежень використання повітряного простору.
Згідно п. 93 вказаного Положення № 401 в окремих частинах повітряного простору встановлюються заборона або обмеження на його використання, які публікуються в документах з аеронавігаційної інформації та/або включаються до плану використання повітряного простору. Форма та зміст плану використання повітряного простору визначаються інструкцією з управління використанням повітряного простору.
У даному випадку, факти встановлення заборони, її оприлюднення та доведення до відома компанії не спростовуються та не оскаржуються, як власне жодним судом не встановлено протиправності таких дій влади України.
Враховуючи те, що протокол є носієм доказової інформації, беручи до уваги відсутність заявки та дозволу, факт польоту, що підтверджується протоколом, виходячи із складу порушення (порушень). Визначених п. 118 Положення № 401, слід дійти висновку про підтвердження факту допущення позивачем порушення норм Положення про використання повітряного простору України, а відтак і положень Повітряного кодексу.
Не зазначення у постанові конкретного п/п у п. 118 Положення № 401 не спростовує факту порушення, перелік яких визначений у п. 118 та із змісту якого доволі зрозуміло викладені конкретні порушення, за одне з яких товариство притягнуто до відповідальності.
В порядку ч. 1 ст. 77 КАС України позивачем не доведено наявності заявок та дозволу.
Дозвіл на використання повітряного простору, який видається Украероцентром, РДЦ у позивача відсутній, а тому вказане доводить допущення ним порушення норм Положення про використання повітряного простору України, а відтак і положень Повітряного кодексу.
Слід додати, що під час розгляду справи не встановлено суттєвих та значимих порушень процедури, які б могли потягти за собою скасування спірного рішення.
Доводи позивача не спростовують самого факту порушення та не є підставою для звільнення товариства від відповідальності.
Що стосується посилань товариства на те, що позивач зобов'язаний дотримуватися положень законодавства російської федерації, які є для нього першочерговим (в аспекті необхідності отримання дозволів для польотів над територією України, зокрема, АР Крим, слід зазначити, що територіальний устрій України визначений Конституцією України в межах міжнародно визнаних кордонів і не ставиться під сумнів жодною цивілізованою країною.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Конституції України суверенітет України поширюється на всю її територію.
Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Жодний акт держави агресора не може змінювати кордони України та посягати на суверенітет України, повноваження органів влади України.
Для вивчення та неухильного виконання у своїй діяльності, суд доводить до відома заявника загальновідомі положення ст. 133 Конституції України, відповідно до яких, як раніше, так і назавжди - до складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, який визначається законами України.
Враховуючи вищевикладене, а також виходячи із заявлених вимог та підстав позову, суд приходить до висновку, що в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 1 ст. 77 КАС України, позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги та, враховуючи положення ч. 2 ст. 77 КАС України, судом не встановлено порушень прав чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин з боку відповідача.
У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Отже, виходячи із заявлених підстав позову, системного аналізу положень профільного законодавства, оцінки досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на з'ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про правомірність прийняття відповідачем спірної постанови та, як наслідок про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Аерофлот - російські авіалінії» - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Відповідно до приписів статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Днем вручення процесуальних документів в електронній формі є день отримання судом повідомлення про доставлення документів на офіційну електронну адресу особи (п. 2 ч. 6 ст. 251 КАСУ), якою є (п. 5.8. Положення про ЄСІТС від 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21): сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів або адреса електронної пошти, з якої надійшли до суду документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом (п. 111 "Перехідні положення").
Суддя О.А. Кармазін