ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.11.2022Справа № 911/1737/20
Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., за участю секретаря судового засідання Демидової А.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі:
1)Міністерства інфраструктури України
2)Державного підприємства "Украерорух"
3)Регіонального структурного підрозділу Київського районного центру "Київцентраеро" Державного підприємства обслуговування повітряного руху України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний комплекс "Енергомонтажвентиляція"
про відшкодування 3 489 983,55 грн.
Представники учасників справи:
від прокуратури: Галась О.М.;
від позивача-1: не з'явився;
від позивача-2: не з'явився;
від позивача-3: не з'явився;
від відповідача: Сергєєв П.О.
Бориспільська місцева прокуратура в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України, Державного підприємства "Украерорух" та Регіонального структурного підрозділу Київського районного центру "Київцентраеро" Державного підприємства обслуговування повітряного руху України звернулася до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно - монтажний комплекс "Енергомонтажвентиляція" про відшкодування завданих збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновком експерта № 0902/20-3 від 09.02.2020 за результатами проведення судово-економічної експертизи під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016111100000205 встановлено, що Регіональному структурному підрозділу "Київцентраеро" Державного підприємства "Украерорух" завдані збитки, внаслідок зміни істотних умов Договору генерального підряду № С-67БМК/13 від 25.12.2013, а саме: необґрунтованого завищення вартості виконаних робіт, що складають 3 489 983,55 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.07.2020 позовну заяву за позовом Бориспільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України, Державного підприємства "Украерорух" та Регіонального структурного підрозділу Київського районного центру "Київцентраеро" Державного підприємства обслуговування повітряного руху України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно - монтажний комплекс "Енергомонтажвентиляція" про відшкодування завданих збитків разом з доданими до неї документами передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2020 у справі № 911/1737/20 позовну заяву залишено без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України та надано строк для усунення недоліків.
21.08.2020 до суду представником прокуратури подано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2020 відкрито провадження у справі № 911/1737/20, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 06.10.2020.
05.10.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та надання додаткового процесуального строку на подання відзиву та доказів по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 розгляд справи відкладено на 05.11.2020.
09.10.2020 до Господарського суду міста Києва від Міністерства інфраструктури України надійшли пояснення по справі та клопотання про розгляд справи без участі представника Міністерства інфраструктури України. У поданих поясненнях Міністерство інфраструктури України зазначило, що сторонами Договору генерального підряду № С-67БМК/13 від 25.12.2013 є саме Державне підприємство "Украерорух" в особі Регіонального структурного підрозділу Київського районного центру "Київцентраеро" Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний комплекс "Енергомонтажвентиляція". Міністерство інфраструктури України не є учасником вказаних договірних правовідносин. Досудовим розслідуванням не встановлено спричинення кримінальним правопорушенням збитків державі в особі Міністерства інфраструктури України. При цьому до компетенції Міністерства інфраструктури України не віднесено повноважень щодо захисту інтересів Державного підприємства "Украерорух" та Регіонального структурного підрозділу Київського районного центру "Київцентраеро" Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, у зв'язку з чим подання позову з посиланням на обставини неналежного захисту Міністерством інфраструктури України інтересів Регіонального структурного підрозділу Київського районного центру "Київцентраеро" Державного підприємства обслуговування повітряного руху України є безпідставними. Водночас, Міністерство інфраструктури України вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
05.11.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач зазначає, зокрема, що Договір генерального підряду № С-67БМК/13 від 25.12.2013 та всі без виключення додаткові угоди та додатки до нього були укладені за вільним волевиявленням сторін та спрямовані на реальне настання правових наслідків, вони підписані уповноваженими особами та скріплені печатками сторін. Підписаний Договір містить в собі всі істотні умови Договору підряду. Ні позивачем, ні замовником по Договору у судовому порядку не порушувалося питання про визнання недійсним договору (повністю чи в частині) з підстав порушення законодавства при визначенні ціни роботи у договорі, тобто, не спростовано презумпцію правомірності договору у встановленому порядку. Роботи по Договору виконувались відповідачем належним чином та всі виконані роботи були прийняті замовником без будь-яких зауважень. Визначення ціни Договору генерального підряду № С-67БМК/13 від 25.12.2013, шляхом укладання Додаткової угоди № 1 від 22.09.2014 є нормативно обґрунтованим та підтвердженим документально. Відповідач зазначає, що прокурором не надано жодних доказів щодо неможливості здійснення захисту інтересів самим Державним підприємством "Украерорух". Експертний висновок № 0902/20-3 від 09.02.2020 не може вважатися належним, допустимим та єдиним доказом який би підтверджував доводи прокурора, оскільки він був зроблений при не повному дослідженні всіх первинних документів. Позивачем належними та допустимими доказами не доведено складу цивільного правопорушення як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності до відповідача, як стягнення збитків у вигляді завищення вартості виконаних робіт. Крім того, відповідач вважає, що прокурором було пропущено строк позовної давності для звернення до суду.
У судовому засіданні 05,11.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, розгляд справи відкладено на 10.12.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2020 розгляд справи у підготовчому засіданні призначено на 24.12.2020.
08.12.2020 до Господарського суду міста Києва від представника Державного підприємства "Украерорух" надійшла заява про розгляд справи без участі представника.
09.12.2020 до Господарського суду міста Києва від прокуратури надійшла відповідь на відзив у якій зазначено, що прокурором вірно обрано спосіб захисту порушених майнових прав держави, шляхом відшкодування збитків. Строк позовної давності на звернення до суду з позовом не пропущено, оскільки про порушення прав держави стало відомо з висновку експерта, виготовленого 09.02.2020.
09.12.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
14.12.2020 до Господарського суду міста Києва від представника Державного підприємства "Украерорух" надійшла заява про розгляд справи без участі представника.
14.12.2020 до Господарського суду міста Києва від прокуратури надійшла відповідь на відзив.
21.12.2020 до Господарського суду міста Києва від представника Міністерства інфраструктури України надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.
24.12.2020 до Господарського суду міста Києва від прокуратури надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.
Розгляд справи у судовому засіданні 24.12.2020 призначено на 12.01.2022.
11.01.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.
12.01.2021 до Господарського суду міста Києва від представника Міністерства інфраструктури України надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2021 призначено у справі № 911/1737/20 судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі.
12.10.2021 на адресу Господарського суду міста Києва надійшов лист № 26171/21-44/26172/21-72 від 12.10.2021 щодо необхідності погодження строку проведення експертизи у строк понад 90 днів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 надано згоду на проведення судової експертизи у справі № 911/1737/20 у строк понад 90 календарних днів.
09.11.2021 на адресу Господарського суду міста Києва надійшов лист № 26171/21-44/26172/21-72 від 03.11.2021 з клопотання б/н б/д "Про надання матеріалів".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 задоволено клопотання б/н б/д "Про надання матеріалів".
13.12.2021 на адресу Господарського суду міста Києва надійшов лист № 2251/2850/16037-21/72 від 07.12.2021 з клопотання б/н від 03.12.2021 "Про надання додаткових матеріалів".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 поновлено провадження у справі № 911/1737/20, задоволено клопотання від 03.12.2021 "Про надання додаткових матеріалів", зупинено провадження у справі № 911/1737/20.
26.05.2022 до Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист № 26171/21-44/26172/21-72 від 20.05.2022 разом з матеріалами справи № 911/1737/20 «Про залишення ухвали суду без виконання». У даному листі зазначено, що у зв'язку з тим, що на дослідження не надано необхідних матеріалів для проведення експертизи, ухвала від 12.01.2021 залишається без виконання, а матеріали справи № 911/1737/20, разом з додатково наданими матеріалами повертаються на адресу суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2022 поновлено провадження у справі № 911/1737/20 та призначено підготовче засідання на 14.07.2022.
У судовому засіданні 14.07.2022 суд оголосив про відкладення підготовчого засідання на 18.08.2022.
17.08.2022 до Господарського суду міста Києва від прокуратури надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
У судовому засіданні 18.08.2022 суд оголосив про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 08.09.2022.
У судовому засіданні 08.09.2022 суд оголосив про відкладення розгляду справи по суті на 06.10.2022.
04.10.2022 до Господарського суду міста Києва від представника Державного підприємства "Украерорух" надійшла заява про розгляд справи без участі представника.
Розгляд справи у судовому засіданні 06.10.2022 відкладено на 03.11.2022.
У судовому засіданні 03.11.2022 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
25.12.2013 між Державним підприємством обслуговування повітряного руху України (Державне підприємство "Украерорух") в особі Регіонального структурного підрозділу Київського районного центру "Київцентраеро" Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний комплекс "Енергомонтажвентиляція" (генпідрядник) укладено Договір генерального підряду № С-67БМК/13 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору генпідрядник зобов'язується виконати роботи з капітального ремонту з технічним переоснащенням службової та технічної будівель майданчика № 1 РЦ РСП «Київцентраеро» Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух), а замовник - прийняти та оплатити такі роботи.
Згідно з п. 1.2. Договору склад та обсяги робіт визначаються в локальних кошторисах (додаток № 2 та № 4 до Договору).
Відповідно до п. 1.4. Договору зміна обсягів робіт можлива з укладанням додаткової угоди до Договору відповідно до чинного законодавства України, у тому числі законодавства про здійснення державних закупівель.
Згідно з п. 3.1. Договору ціна вказаного договору становить 79 323 145,00 грн., крім того ПДВ 20 % - 15 864 629,00 грн., всього з урахуванням ПДВ 20 % - 95 187 774,00 грн.
Відповідно до п. 3.2. Договору ціна вказаного договору є динамічною та визначена згідно з ДБН Д. 1.1-1-2000 та вказується в Додатку №1 та №3.
Пунктом 3.3. Договору сторони погодили, що зміна ціни можлива відповідно до чинного законодавства України, у тому числі законодавства про здійснення державних закупівель.
Згідно з п. 3.6. Договору замовник здійснює фінансування робіт за власні кошти підприємства.
Відповідно до п. 4.2. Договору замовник здійснює попередню оплату в розмірі 30 % від ціни Договору, що складає 28 556 332,20 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 4 759 388,70 грн. після набуття чинності Договору, протягом 20 банківських днів з дати одержання від генпідрядника рахунку-фактури, формленого належним чином.
Згідно з п. 4.3. Договору замовник здійснює проміжні платежі генпідряднику за виконані обсяги робіт на підставі підписаних сторонами довідок (форми КБ-3), актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та договірної ціни у межах не більше 95 % відсотків загальної вартості виконаних робіт. Оплата виконаних робіт здійснюється замовником на протязі 20 (двадцяти) банківських днів після дати підписання акту приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки (форми КБ-3).
Відповідно до п. 4.4. Договору оплата виконаних робіт по кожній довідці (форми КБ-3) здійснюється в розмірі 65 % від загальної суми кожної довідки, решта 30 % знімається з плати в рахунок отриманого авансу. Можлива оплата за обладнання та конструктивні елементи, що постачаються генпідрядником. Оплата здійснюється замовником на протязі 20 (двадцяти) банківських днів з дати одержання від генпідрядника рахунку-фактури, оформленого належним чином після підписання обома сторонами акту приймання-передачі обладнання та/або накладної на конструктивні елементи, в розмірі не більше 95 % вартості поставленого обладнання або конструктивних елементів, з урахуванням проведеної попередньої ( 30 %) оплати по даному Договору.
Згідно з п. 4.5. Договору кінцевий розрахунок, в межах 5 % від загальної суми виконаних робіт, проводиться у двотижневий термін після виконання та приймання всіх передбачених замовленням робіт та підписання акту приймання об'єкту в експлуатацію (акту готовності об'єкта до експлуатації).
Відповідно до п. 5.1. Договору загальний строк виконання робіт - 12 місяців з дати отримання письмово дозволу від замовника на початок будівельно-монтажних робіт (п. 15.1.2), отримання генпідрядником попередньої оплати, передачі замовником затвердженої проектної документації та будівельного майданчику (фронту робіт), з правом дострокового виконання та зазначається в Календарному платі робіт, який являється Додатком № 5 до даного Договору.
Згідно з п. 5.2. Договору місце виконання робіт: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, аеропорт, РСП «Київцентраеро» Украероруху.
Відповідно до п. 5.3. Договору строк виконання робіт генпідрядником продовжується у таких випадках:
-у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі форс-мажорних обставин, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі;
-порушення замовником строків фінансування робіт, в тому числі оплати виконаних робіт, передачі генпідряднику затвердженої проектної документації в повному об'ємі та будівельного майданчику.
Відповідно до п. 13.1 Договору забезпечення робіт проектно-кошторисною документацією, її погодження з уповноваженими державними органами, органами місцевого самоврядування та іншими необхідними інстанціями, а також проведення в установленому порядку експертизи цієї документації здійснюється замовником.
Згідно з п. 13.3.1. Договору замовник має право вносити під час будівництва об'єкту зміни і доповнення в проектно-кошторисну документацію, перелік і обсяги робіт, виходячи з економічної доцільності та покращення якості об'єкту.
Відповідно до п. 13.3.2. Договору ініціатива про внесення змін в проектно-кошторисну документацію може виходити також від генпідрядника.
Пунктом 16.1. Договору сторони погоди, що здача-приймання виконаних будівельно-монтажних робіт оформлюється довідками за формою КБ-3 та Актами приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в, (далі - Акт). Дані документи складає генпідрядник та надає їх замовнику. Акт до його надання замовнику має бути завізований представником замовника, відповідальним за технічний нагляд.
Згідно з п. 16.2. Договору Акт підписується замовником та повертається у одному примірнику генпідряднику протягом десяти календарних днів після його отримання від генпідрядника.
Відповідно до п. 16.3. Договору у випадку мотивованої відмови замовника від прийняття виконаних генпідрядником робіт сторони протягом п'ятнадцяти робочих днів з дати виявлення недоліків у роботах складають двосторонній дефектний акт з переліком допущених генпідрядником при виконанні робіт недоліків та строків їх усунення.
Згідно з п. 16.5 Договору приймання-передача обладнання здійснюється за видатковими накладними або Актами приймання-передачі.
Відповідно до п. 17.1. Договору він може бути змінений чи зірваний за взаємною згодою сторін відповідно до чинного законодавства України, що оформляється додатковою угодою до Договору, а також в інших випадках, передбачених законодавством та Договором.
Протягом 2014-2017 років до Договору були укладені додаткові угоди, згідно яких проведено зміни строків виконання робіт та їх вартість в сторону збільшення, а також в частині вартості робіт шляхом зміни ДБН Д. 1.1-1-2000 на ДСТУ Н Б Д.1.1-5:2013, якими передбачено компенсацію генпідряднику інфляційних витрат.
Додатковою угодою № 3 від 27.03.2015 до Договору внесено зміни до пункту 3.1. Договору, згідно якого ціна Договору становить 88 918 224,00 грн., крім того ПДВ 20 % 17 783 644,80 грн., яка з урахуванням ПДВ 20% становить 106 701 868,80 грн.
Додатковою угодою № 5 від 19.11.2015 до Договору сторони дійшли згоди внести зміни до Договору: здійснити до 07.12.2015 року попередню оплату в розмірі 30 % на різницю суми договору згідно додаткової угоди № 3 та першочергової суми договору, що становить ((106 701 868,80 грн. - 95 187 774,00 грн. + 11 514 094,80 грн.)*30%/100%) 3 454 228,44 грн., в тому числі ПДВ 20 % 575 704,74 грн.
У позові представник прокуратури зазначає, що на виконання умов Договору генпідрядник виконав відповідні роботи, а замовник їх оплатив у повному обсязі, що підтверджується відповідними актами приймання виконаних будівельних робіт.
Як стверджує прокуратура у позовній заяві, висновком експерта № 0902/20-3 від 09.02.2020 за результатами проведення судово-економічної експертизи під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016111100000205 встановлено, що Регіональному структурному підрозділу "Київцентраеро" Державного підприємства "Украерорух" завдані збитки, внаслідок зміни істотних умов Договору генерального підряду № С-67БМК/13 від 25.12.2013, а саме: необґрунтованого завищення вартості виконаних робіт, що складають 3 489 983,55 грн.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений між сторонами Договір № С-67БМК/13 від 25.12.2013 є договором будівельного підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 61 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Згідно з ч. 1 ст. 318 Господарського кодексу України за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.
Частиною 3 ст. 875 Цивільного кодексу України визначено, що до договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 883 Цивільного кодексу України підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.
На підставі постанови слідчого СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області від 30.01.2020 було призначено судово-економічну експертизу у кримінальному провадженні № 42016111100000205.
На вирішення судово-економічної експертизи поставлено наступні питання:
1)Чи підтверджується документально та нормативно збитки нанесені РСП «Київцентраеро» ДП «Украерорух» в загальній сумі 8 604 669,92 грн. внаслідок зміни істотних умов укладеного між РСП «Київцентраеро» ДП «Украерорух» та ТОВ «БМК «Енергомонтажвентиляція» Договору № С67БМК/13 від 25.12.2013 та надлишкового перерахування зазначеної суми збоку РСП «Київцентраеро» ДП «Украерорух» на користь ТОВ «БМК «Енергомонтажвентиляція»? Якщо так, то в якій саме сумі збитки нанесені РСП «Київцентраеро» ДП «Украерорух» документально та нормативно підтверджується?
09.02.2020 року за результатами проведення судово-економічної експертизи було складено висновок експерта № 0902/20-3, з якого вбачається, що збитки, нанесені РСП «Київцентраеро» ДП «Украерорух» внаслідок зміни істотних умов укладеного між РСП «Київцентраеро» ДП «Украерорух» та ТОВ «БМК «Енергомонтажвентиляція» Договору №С67БМК/13 від 25.12.2013 року документально та нормативно підтверджується в сумі 3 489 988,55 грн.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб
Приписами ч. 3-4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, зокрема, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Звертаючись із цим позовом до суду в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України, прокуратура зазначає, що відповідно до наданих повноважень до сфери управління Міністерства інфраструктури України у сфері авіаційної галузі належить Державне підприємство обслуговування повітряного руху України (Державне підприємство "Украерорух"), проте ним не вжито заходів щодо захисту інтересів держави з метою відшкодування завданих збитків.
З метою встановлення факту порушення відповідачем інтересів держави саме в особі Міністерства інфраструктури України, суд зазначає наступне.
Сторонами Договору генерального підряду № С-67БМК/13 від 25.12.2013 є саме Державне підприємство "Украерорух" в особі Регіонального структурного підрозділу Київського районного центру "Київцентраеро" Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний комплекс "Енергомонтажвентиляція".
Міністерство інфраструктури України не є учасником вказаних договірних правовідносин.
Досудовим розслідуванням не встановлено спричинення кримінальним правопорушенням збитків державі в особі Міністерства інфраструктури України.
При цьому до компетенції Міністерства інфраструктури України не віднесено повноважень щодо захисту інтересів Державного підприємства "Украерорух" та Регіонального структурного підрозділу Київського районного центру "Київцентраеро" Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.
Згідно з п. 3.6. Договору замовник (Державне підприємство обслуговування повітряного руху України (Державне підприємство "Украерорух") в особі Регіонального структурного підрозділу Київського районного центру "Київцентраеро" Державного підприємства обслуговування повітряного руху України) здійснює фінансування робіт за власні кошти підприємства.
Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем. Аналогічна позиція викладена об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17.
З огляду на те, що Міністерство інфраструктури України не виступало стороною та не було замовником на виконання робіт за Договором генерального підряду № С-67БМК/13 від 25.12.2013, суд вважає, що в даному випадку відповідачем не було порушено інтересів держави в особі Міністерства інфраструктури України, а тому відмовляє у задоволенні позову, заявленого в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України.
Крім цього, суд наголошує, що прокурор жодних матеріально-правових вимог спрямованих на захист прав саме Міністерства інфраструктури України не заявляв. Заявлена ним вимога в позовній заяві спрямована на захист прав та інтересів Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Державне підприємство "Украерорух") в особі Регіонального структурного підрозділу Київського районного центру "Київцентраеро" Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, оскільки прокурор у позовній заяві просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний комплекс "Енергомонтажвентиляція" на користь Регіонального структурного підрозділу Київського районного центру "Київцентраеро" Державного підприємства обслуговування повітряного руху України збитки у розмірі 3 489 983,55 грн.
Щодо позовних вимог, заявлених в інтересах Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та Регіонального структурного підрозділу Київського районного центру "Київцентраеро" Державного підприємства обслуговування повітряного руху України суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому представництво прокурором в суді інтересів держави в особі державних компаній не допускається.
При цьому порушення прокурором встановленої Законом України «Про прокуратуру» прямої заборони на звернення до суду в інтересах державної компанії виключає необхідність з'ясування питання щодо невиконання або неналежного виконання таким позивачем дій, спрямованих на захист власних прав та інтересів або інтересів держави.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом 3 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб'єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб'єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на положення частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі України «Про прокуратуру» інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.
Водночас Державне підприємство обслуговування повітряного руху України та Регіональний структурний підрозділ Київського районного центру "Київцентраеро" Державного підприємства обслуговування повітряного руху України у даній справі не є суб'єктами владних повноважень, а є державним підприємством та структурним підрозділом, відповідно, що свідчить про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі зазначених осіб.
Відповідно, прокурором не було дотримано норм ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», згідно з якою здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній не допускається.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
З метою забезпечення єдності судової практики у питанні застосування положень Господарського процесуального кодексу України у справах за позовами прокурорів Велика Палата Верховного Суду у справі № 912/2385/18 дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (залишення позову без розгляду).
За таких обставин, позов прокурора, заявлений в інтересах держави в особі Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та Регіонального структурного підрозділу Київського районного центру "Київцентраеро" Державного підприємства обслуговування повітряного руху України не підлягає розгляду в судовому порядку, у зв'язку з цим позов Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державного підприємства "Украерорух" та Регіонального структурного підрозділу Київського районного центру "Київцентраеро" Державного підприємства обслуговування повітряного руху України слід залишити без розгляду.
Водночас, за змістом положень ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Як передбачено ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків.
Згідно з ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані ним збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 322 Господарського кодексу України за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором підряду на капітальне будівництво винна сторона сплачує штрафні санкції, а також відшкодовує другій стороні збитки (зроблені другою стороною витрати, втрату або пошкодження її майна, неодержані доходи) в сумі, не покритій штрафними санкціями, якщо інший порядок не встановлено законом.
Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.
Як вбачається із позовної заяви, прокурор посилається на висновок експерта № 0902/20-3 від 09.02.2020 як на підставу та доказ, який підтверджує розмір та вину відповідача у завданих збитках.
Водночас, суд вказує, що збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.
Отже, для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.
Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування.
Відповідно до ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України на кредитора покладений обов'язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов'язання. При цьому кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але й підтвердити їх документально.
Судом не приймається до уваги висновок експерта № 0902/20-3 від 09.02.2020, оскільки з описової частини останнього вбачається, що експертом не було досліджено всіх первинних документів, які було складено та підписано сторонами на виконання умов Договору, зокрема: Актів приймання-передачі обладнання від 28.09.2015, від 09.12.2015, від 12.12.2015, від 23.12.2015 щодо приймання замовником устаткування на загальну суму 4 905 797,60 грн., які були відсутні в матеріалах кримінального провадження.
Враховуючи наведені законодавчі приписи, суд дійшов висновку, що прокуратурою не доведено наявності складу цивільного правопорушення як необхідної умови застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, завданих неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором генерального підряду № С-67БМК/13 від 25.12.2013, а саме: необґрунтованого завищення вартості виконаних робіт, що складають 3 489 983,55 грн.
Відповідно до ст. 204, ч. 2 ст. 216, ст. 217 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Беручи до уваги те, що ні позивачами, ні прокурором у судовому порядку не порушувалось питання про визнання недійсним договору (повністю чи в частині) з підстав порушення законодавства при визначенні ціни роботи у договорі, тобто, не спростовано презумпцію правомірності договору у встановленому порядку (ст. 204 Цивільного кодексу України), доводи, викладені у позові, які фактично зводяться до оскарження вартості виконаних підрядних робіт за договором, при розгляді позовної заяви до уваги не беруться.
Виявлені Державною фінансовою інспекцією України порушення не можуть змінювати договірні правовідносини сторін та зобов'язання, погоджені укладеним договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт і проведеними оплатами; зокрема, не можуть впливати на погоджену сторонами ціну договору.
Посилання прокурора як на підставу позову на ч. 5 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» судом відхиляються як безпідставні, необґрунтовані та такі, що не були доведені належними, допустимими доказами в розумінні ст. 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний комплекс "Енергомонтажвентиляція" було заявлено про застосування строку позовної давності.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску.
Беручи до уваги, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на відсутність порушених прав позивачів, підстави для застосування позовної давності відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Згідно з ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
З огляду на викладене, суд на підставі власної оцінки матеріалів справи та представлених сторонами доказів дійшов висновку, що прокуратурою не доведено суду та не надано належні докази щодо законності та обґрунтованості вимоги про стягнення з відповідача збитків у розмірі 3 489 983,55 грн.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на прокуратуру.
Керуючись ст. 129, 226, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державного підприємства "Украерорух" та Регіонального структурного підрозділу Київського районного центру "Київцентраеро" Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про відшкодування 3 489 983,55 грн. - залишити без розгляду.
2.У задоволенні позову Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України - відмовити повністю.
3.Витрати по сплаті судового збору покласти на Прокуратуру Київської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено 14.11.2022.
Суддя С. В. Стасюк