ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.11.2022Справа № 910/5327/22
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Квента ВК" (м. Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Технова" (м. Київ)
про стягнення 1.694.283,76 грн,
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін:
Від позивача: Войнаровський О.В.
Від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Квента ВК" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Технова" про стягнення 1.694.283,76 грн заборгованості за договором поставки № 145/24ТД від 30.09.21., укладеним між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техмашинкомплект", право вимоги за яким передано позивачу відповідно до Договору про відступлення права вимоги № 2/2022 від 24.06.22.
Ухвалою від 06.07.22. позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк і спосіб усунення виявлених недоліків.
11.07.22. від позивача надійшла заява про усунення виявлених недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.22. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 09.08.22.
03.08.22. від відповідача надійшла заява, в якій ТОВ фірма "Технова" на підставі п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України визнав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 1.408.344,00 грн, просив зменшити розмір нарахованої пені на 90%, заперечив проти заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу, просив повернути позивачу 50% судового збору у зв'язку із визнанням відповідачем позову, а також просив відстрочити виконання рішення на 1 рік з моменту його ухвалення.
09.08.22. суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 15.09.22.
29.08.22. від позивача надійшла відповідь на відзив.
15.09.22. суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 11.10.22.
На час призначеного судового засідання 11.10.22. у місті Києві тривала повітряна тривога та загроза ракетного обстрілу міста, що унеможливило знаходження представників учасників судового процесу та працівників суду в приміщенні Господарського суду міста Києва, тож судове засідання 11.10.22. не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.22. судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 08.11.22.
У судовому засіданні 08.11.22. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача явку свого повноважного представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, та його неявка не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 202 ГПК України.
У судовому засіданні 08.11.22. по виходу з нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та доводи відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
30.09.21. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техмашинкомплект" (Постачальник) та відповідачем (Покупець) було укладено Договір поставки № 145/24ТД (надалі - Договір), за умовами п. 1.1. якого Постачальник зобов'язався за замовленням Покупця поставити автомобіль спеціального призначення належної якості, код за ДК 021:2015 34140000-0 Великовантажні мототранспортні засоби (34144220-6 Транспортні засоби аварійно-ремонтного призначення) (далі - Товар), а Покупець - прийняти цей Товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Згідно з п. 1.2. Договору кількість, характеристики, комплектація та вартість Товару, визначені у Специфікації (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною цього Договору.
Специфікацією від 30.09.21. (Додаток № 1) передбачено, що Товаром є автомобіль спеціалізований - аварійна ремонтна майстерня ТК-М-4371-АРМ кількістю 1 шт., вартістю 2.011.920,00 грн з ПДВ.
Поставка Товару відповідно до п. 2.1. Договору здійснюється на умовах Інкотермс 2010 до місця призначення: м. Чернігів, вул. Ушинського 23.
Відповідно до п. 2.2. Договору Постачальник здійснює поставку Товару протягом 120 календарних днів з моменту отримання Постачальником попередньої оплати, передбаченої п. 3.2. Договору.
Відповідно до п. 3.2. Договору в якості попередньої оплати Покупець перераховує Постачальнику 30% від загальної ціни цього Договору протягом 30 календарних днів з моменту підписання Сторонами цього Договору. Остаточний розрахунок здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі Товару.
13.10.21. Покупець здійснив попередню оплату Товару в розмірі 603.576,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 886 від 13.10.21.
За видатковою накладною № 25 від 02.02.22. Постачальник поставив, а відповідач прийняв Товар за Договором.
03.02.22. сторони підписали акт приймання-передачі транспортного засобу до Договору купівлі-продажу № 145/24ТД від 30.09.21.
05.02.22. було складено акт огляду реалізованого транспортного засобу №7913/22/000001, згідно з яким сторони дійшли висновку, що ідентифікаційні номери складових частин транспортного засобу відповідають номерам в товарно-супровідній документації на транспортний засіб.
Відповідач свого обов'язку зі сплати Постачальнику решти вартості Товару в сумі 1.408.344,00 грн не виконав, що Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Технова" визнається у відзиві на позовну заяву.
Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У ч. 2 ст. 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 663 ЦК України унормовано, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ч. 1 ст. 664 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
24.06.22. між ТОВ "Техмашинкомплект" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Квента ВК" (позивач) було укладено договір № 2/2022 про відступлення права вимоги, відповідно до якого право вимоги коштів у розмірі 1.408.344,00 грн, а також суму всіх штрафних санкцій, інфляційних та процентів річних за Договором № 145/24ТД від 30.09.21. переходить від ТОВ "Техмашинкомплект" до ТОВ "Квента ВК".
24.06.22. між позивачем та ТОВ "Техмашинкомплект" було складено акт приймання-передачі документації за договором № 2/2022 про відступлення права вимоги.
Про відступлення права вимоги позивач направив відповідачу повідомлення від 29.06.22.
Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (стаття 513 Цивільного кодексу України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 514 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Отже, позивач набув право вимоги до відповідача на суму 1.408.344,00 грн заборгованості за Договором.
Відповідач заяві від 03.08.22. визнав зазначену заборгованість перед позивачем.
Як передбачено положеннями частин 1, 4 статті 191 ГПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Згідно з частиною 2 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 ГПК України).
Судом встановлено, що визнання позову уповноваженим представником відповідача - В.о. Генерального директора Аркатовим Д.О., відповідає вимогам статті 191 Господарського процесуального кодексу України та такі дії останнього не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Відтак суд дійшов висновку про прийняття визнання відповідачем позову в частині позовної вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 1.408.344,00 грн.
Позивачем також нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача 122.313,71 грн пені, 149.967,04 грн інфляційних втрат та 13.659,01 грн 3 % річних.
Пунктом 6.2. Договору поставки передбачено, що в разі несвоєчасної оплати за Товар Постачальник має право вимагати від Покупця сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення заборгованості.
За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).
Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені, суд встановив його правильність, арифметичну вірність та відповідність умовам Договору і положенням чинного законодавства України, у зв'язку з чим позові вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 122.313,71 грн є обґрунтованими.
У той же час відповідач просить суд зменшити суму пені на 90%, обґрунтовуючи своє клопотання тим, що відповідач орендує цілісний майновий комплекс КЕП "Чернігівська ТЕЦ", який є об'єктом критичної інфраструктури, та здійснює господарську діяльність з виробництва електричної та теплової енергії. Внаслідок збройної агресії російської федерації, активних бойових дій та бомбардувань об'єктів критичної інфраструктури господарська діяльність відповідача неодноразово зупинялась. Також для подальшої діяльності підприємства існує необхідність у проведенні ремонтних робіт.
Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом наведених норм зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе її зменшення.
Тобто, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
При цьому, вирішуючи таке питання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов'язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Аналізуючи доводи заявника, врахувавши фактичні обставини даної справи, розмір штрафних санкцій за порушення Договору поставки, а також врахувавши відсутність будь-яких доказів понесення позивачем збитків у зв'язку з несвоєчасною оплатою постачальнику товару за цим Договором, причини та наслідки невиконання спірного зобов'язання, а також значні пошкодження об'єктів критичної інфраструктури, до якого відноситься Чернігівська ТЕЦ, нанесені рф, суд вважає обґрунтованим та можливим зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 90 %.
Також суд зазначає, що неустойка має на меті в першу чергу стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання і не може лягати непомірним тягарем на боржника й бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Подібна за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 902/417/18.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані позивачем розрахунки суми 3 % річних та інфляційних втрат, суд встановив їх правильність, арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства щодо їх нарахування.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 1.408.344,00 грн 12.231,37 грн пені, 149.967,04 грн інфляційних втрат та 13.659,01 грн 3 % річних. У задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення пені суд відмовляє у зв'язку зі зменшенням такої штрафної санкції судом.
Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Частиною 1 статті 130 ГПК України передбачено, що в разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
У зв'язку із прийняттям визнання відповідачем позову в частині позовної вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 1.408.344,00 грн, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 10.562,58 грн підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 14.851,68 грн (за вирахуванням судового збору, що підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України) покладаються на відповідача.
Відповідач у заяві від 03.08.22. також просив суд відстрочити виконання рішення суду на 1 рік.
Розглянувши вказане клопотання, суд встановив наступне.
За частинами 1, 3 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Відповідно до положень статті 331 ГПК України задоволення заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (тяжке захворювання фізичної особи або членів її сім'ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Вищенаведеними нормами встановлено, що відстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
Обґрунтовуючи заяву про відстрочку виконання рішення суду, заявник посилається на складне фінансове становище, значну заборгованість споживачів та їх неплатоспроможність, а також обставини щодо військової агресії рф проти України.
Суд відзначає, що фактично всі покладені в основу даної заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду твердження відповідача, по суті, зводяться до відсутності коштів та складне фінансове становище.
У той же час згідно з частиною 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частина 2 статті 617 ЦК України та частина 2 статті 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
За таких обставин, обставини щодо складного фінансового стану відповідача не можуть бути обставиною що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим. Крім того заявником не надано доказів того, що протягом одного року з моменту постановлення рішення в даній справі відповідач матиме фінансову можливість виконати рішення суду в даній справі.
Інші обставини, на які відповідач посилається у заяві про відстрочення рішення, були враховані судом при зменшенні суми пені.
За таких обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Прийняти визнання Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Технова" позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Квента ВК" про стягнення 1.408.344,00 грн основного боргу.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Технова" (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 31/11, офіс 87; ідентифікаційний код 24100060) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Квента ВК" (04073, місто Київ, вул. Куренівська, будинок 18; ідентифікаційний код 44747682) 1.408.344 (один мільйон чотириста вісім тисяч триста сорок чотири) грн 00 коп. заборгованості, 12.231 (дванадцять тисяч двісті тридцять одну) грн 37 коп. пені, 149.967 (сто сорок дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят сім) грн 04 коп. інфляційних втрат, 13.659 (тринадцять тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять) грн 01 коп. 3 % річних, 14.851 (чотирнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят одну) грн 68 коп. судового збору.
4. На підставі рішення суду повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Квента ВК" (04073, місто Київ, вул. Куренівська, будинок 18; ідентифікаційний код 44747682) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 10.562 (десять тисяч п'ятсот шістдесят дві) грн 58 коп., сплачений платіжним дорученням від 28.06.22. № 2841 на загальну суму 25.151,55 грн, яке залишається в матеріалах справи.
5. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
7. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю фірма "Технова" в задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення суду на один рік.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повний текст рішення складено 15.11.22.
Суддя Т.М. Ващенко