Справа №755/19336/21 Головуючий у І інстанції Коваленко І.В. Провадження №22-ц/824/8456/2022 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А.
09 листопада 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
судді-доповідача Голуб С.А.,
суддів: Писаної Т.О., Таргоній Д.О.,
за участі секретаря судового засідання Шаламая Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 03 червня 2022 року про відмову в ухваленні додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, про відібрання дитини та стягнення коштів,
В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про відібрання дитини, стягнення шкоди.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24 січня 2022 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Якименка М.М. про залишення позовної заяви без розгляду. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про відібрання дитини, стягнення шкоди - залишено без розгляду.
В подальшому ОСОБА_1 було подано заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просив суд: покласти судові витрати в частині витрат на професійну правничу допомогу адвоката Якименка М.М., понесених ОСОБА_1 при вирішенні справи №755/19336/21 в суді першої інстанції та які підлягають оплаті адвокатові, у розмірі 15400 грн. з ОСОБА_2 з ухваленням відносно цього відповідного додаткового судового рішення. В обґрунтування заяви зазначає, що при постановленні ухвали від 24 січня 2022 року судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат пов'язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені відповідачем ОСОБА_1 при розгляді цієї справи та про які адвокатом Якименком М.М. в останньому судовому засіданні 24 січня 2022 року було заявлено клопотання про покладення судових витрат на професійну правничу допомогу на позивача ОСОБА_2 та повідомлено про надання доказів понесених витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Станом на час звернення з цією заявою представник відповідача - адвокат Якименком М.М. надав докази щодо розміру судових витрат у розмірі 15 400 грн., які ОСОБА_1 і ще має сплатити (понести) за надану професійну правову (правничу) допомогу адвокату Якименку М.М. у зв'язку з розглядом справи, а саме: копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 10 лютого 2020 року, додатку 1 - Погодження гонорару від 10 лютого 2020 року та Додаткову угоди від 20 грудня 2021 року копія Акту прийому надавання правової (правничої) допомоги від 31 січня 2022 р. Посилаючись на приписи ст.133, ст. 137, ч. 8 ст. 141 ЦПК України, представник відповідача просить стягнути вказані витрати з ОСОБА_2 .
Ухвалою Дніпровського районного суду від 03 червня 2022 року в ухваленні додаткового рішення відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов не вірного висновку , що не оплачені судові витрати не підлягають відшкодуванню.
Крім того, зазначає, що позивачка звернулась до суду з позовами до одного й того самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, що свідчить про зловживання процесуальними правами. Таким чином, існують підстави для покладення витрат на правову допомогу на ОСОБА_2 .
На підставі викладеного в апеляційній скарзі, скаржник просить суд апеляційної інстанції скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення задовольнити вимоги про стягнення витрат на правову допомогу.
В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_2 в якому зазначено, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому не може бути скасовано з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі.
Додатково у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що на день подання позовної заяви, позивачу не було відомо, що з його справою та у провадженні якого суду вона знаходиться. Станом на 09 лютого 2022 року справу так ніким не було прийнято до свого провадження. Від так дії позивачки не можна оцінювати як зловживання своїми процесуальними правами.
Окрім того, у відзиві ОСОБА_2 зазначає, що надані докази на підтвердження витрат на правову допомогу є необґрунтованими та завищеними, оскільки: договір не містить обов'язкової умови, зокрема ціни договору, фіксована ця ціна чи погодинна оплата, а тому незрозумілим звідки взялася сума 2500 грн. за годину роботи адвоката; не було надано доказів щодо оплати правової допомоги у той час, як договором передбачено здійснення клієнтом оплати правової допомоги на поточний рахунок адвоката; не було надано попереднього розрахунку судових витрат; у Акті №1 прийому надання правової (правничої) допомоги від 31.01.2022 року завищений час, який витрачав адвокат на надання такої допомоги.
На підставі викладеного у відзиві, ОСОБА_2 просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Якименко М.М. в судове засідання не з'явився, Про дату час та місце судового розгляду повідомлявс належним чином, що підтверджується телефонограмою, складеною секретарем судового засідання 04 листопада 2022 року, про причини неявки суд не повідомляв.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Папазова Г.А. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги доходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.ч.5, 6 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Відповідно до частини дев'ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
Згідно роз'яснень викладених у пункті 38 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» в інших випадках закриття провадження у справі, а також у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов'язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач. При цьому саме по собі пред'явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Крім того, звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантоване статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Таким чином, стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов'язком доказування необхідно було довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Така ж позиція висловлена у п. 38 постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», а саме, що в разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов'язаних із розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач. При цьому, саме по собі пред'явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 26 вересня 2018 року по справі №148/312/16-ц та вказані висновки є обов'язковими для судів першої, апеляційної інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи на обґрунтування стягнення понесених витрат представник ОСОБА_1 - адвокат Якименко М.М. посилався на те, що ОСОБА_2 зловживала процесуальними правами, адженею було подано декілька позовів до одного й того самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Отже, враховуючи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріали справи не містять доказів та постановлених судом ухвал в порядку Глави 9 «Заходи процесуального примусу» щодо зловживання позивачем чи його представником процесуальними правами, а стороною відповідача не надано належних та допустимих доказів в підтвердження сплати відповідачем коштів, зокрема, відповідної квитанції, платіжного доручення чи будь-якого розрахункового документу, що зареєстрований у встановленому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для скасування оскаржуваної ухвали, яка постановлена з дотриманням норм процесуального права, з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі, таким чином апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 141,142,367, 374, 382, 383, 384 України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 03 червня 2022 року про відмову в ухваленні додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, про відібрання дитини та стягнення коштів залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 14 листопада 2022 року.
Суддя-доповідач
Судді: