Справа №362/3466/19 Головуючий у І інстанції Лебідь-Гавенко Г.М.
Провадження №22-ц/824/81/2022 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А.
09 листопада 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
судді-доповідача Голуб С.А.,
суддів: Писаної Т.О., Таргоній Д.О.,
за участі секретаря судового засідання Шаламая Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 08 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільним сумісним майном подружжя та поділ майна,
В червні 2019 року ОСОБА_3 пред'явив в суді названий позов посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_6 рокуна веб-сайті українського інтернет-видання «Обозреватель» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 була розміщена публікація під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_7», а ІНФОРМАЦІЯ_8 на веб-сайті українського інтернет-видання «Обозреватель» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 була розміщена ще одна публікація під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_9 ».
Опублікована в названих статтях інформація містить конкретні фактичні твердження відносно ОСОБА_3 , що не відповідають дійсності, при цьому, негативно впливає на репутацію позивача, який є публічною особою.
Також зазначав, що внаслідок поширенням відповідачем недостовірної негативної інформації щодо позивача, останньому спричинено моральну шкоду, яка полягає в тому, що він зазнав і продовжує зазнавати значне душевне занепокоєння, змушений докладати додаткових зусиль, щоб не допустити втрату довіри людей (колег, знайомих, близьких та рідних), що є наслідком порушення звичайного життєвого укладу позивача та відволікає від важливих питань як особистого характеру, так і в сфері політичної та професійної діяльності.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просив суд:
1)визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_3 інформацію поширену ТОВ «Золота середина» в мережі Інтернет на веб-сторінці інтернет-видання «Обозреватель» наступного змісту:
«Призначення на посаду глави СБУ відбулося вже за голови адміністрації президента, кума президента РФ ОСОБА_24 ОСОБА_25, коли чи не всі ключові вищі призначення в Україні узгоджувалися в адміністрації глави Кремля. З огляду на важливість посадової позиції ОСОБА_3, його "зміцнили" іншим ставлеником ОСОБА_25 - ОСОБА_26 , який став заступником тодішнього глави СБУ Саме ці двоє силовиків стали ініціаторами вечері на дачі ОСОБА_7 у вересні 2004 року, на яку був запрошений і там же, ймовірно, отруєний діоксином кандидат у президенти від опозиції ОСОБА_8 . Слідом за цим поширилися розмови, що саме ОСОБА_3 був причетний до отруєння»;
«У 2000 році СБУ порушила щодо ОСОБА_3 кримінальну справу за ст. 56, діючого на той час КК (зрада батьківщині у формі шпигунства). Як виявилося, працюючи військовим, військово-морським і військово-повітряним аташе з питань оборони України в США з 1992 по 1995 рік, ОСОБА_3 був завербований спецслужбами США в ролі так званого "агента впливу". Також українськими фахівцями були виявлені рахунки, відкриті в банках США під час його перебування на посаді військового аташе»;
«Послужний список ОСОБА_3 доповнюється скандалом навколо кришування стриптиз-бару "Варшава", розташованого на вул. Госпітальна в Києві. За деякими даними, з метою отримання прибутку ТУР МО в 1997 році взяли під контроль заклад і стали погрожувати його інвесторові. Про це громадськості стало відомо в 2008 році із заяви в прокуратуру цього ж інвестора ОСОБА_10 . Потерпілий скаржився на те, що співробітники ГУР "погрожують фізичною розправою йому та його родині, й труять як бізнесмена";
«За цим фактом у 2014 році колишні співробітники СБУ написали заяви на ім'я Генерального прокурора України про крадіжки квартир ОСОБА_11 , зазначивши, що в діях екс-глави відстежується склад злочину за ч. 4 ст. 190 КК України (шахрайство)»;
«Покровителем ОСОБА_3 вважається не хтось, а сам кум ОСОБА_24 ОСОБА_25 . За інформацією журналіста ОСОБА_13 , раніше політик промишляв торгівлею зброєю. Навіть на посаду глави СБУ він входив із кримінальною справою на найближчих "сподвижників" ( ОСОБА_14 , ОСОБА_15 і ОСОБА_16 ) за підробку документів на ввезені контрабандою пістолети.... Як пояснює ОСОБА_17 , маючи таку "кришу", ОСОБА_3 не гребував "бізнесом", що реально б'є по обороноздатності України. Так, разом із майбутнім наступником на посаді глави ГУР і партнером по бізнесу ОСОБА_18 він збув у Еквадор у 1998 році зняті з бойового чергування зенітно-ракетні комплекси»;
2)зобов'язати ТОВ «Золота середина» за свій рахунок, спростувати недостовірну інформацію поширену ним в мережі Інтернет на веб-сторінці інтернет-видання «Оbоzгеvаtеl» у той же спосіб, у який вона була поширена, з розміщенням в мережі інтернет на веб-сторінці інтернет-видання «Оbоzгеvаtеl» https://www.obozrevatel.com, не пізніше 10 (десяти) календарних днів з набрання рішенням суду законної сили повідомлення наступного змісту:
«ІНФОРМАЦІЯ_6 року та ІНФОРМАЦІЯ_8 на веб-сторінці інтернет-видання «Оbоzгеvаtеl» за посиланнями ІНФОРМАЦІЯ_3 , була поширена інформація стосовно ОСОБА_3 наступного змісту: «Призначення на посаду глави СБУ відбулося вже за голови адміністрації президента, кума президента РФ ОСОБА_24 ОСОБА_25, коли чи не всі ключові вищі призначення в Україні узгоджувалися в адміністрації глави Кремля. З огляду на важливість посадової позиції ОСОБА_3 , його «зміцнили» іншим ставлеником ОСОБА_25 - ОСОБА_26 , який став заступником тодішнього глави СБУ Саме ці двоє силовиків стали ініціаторами вечері на дачі ОСОБА_7 у вересні 2004 року, на яку був запрошений і там же, ймовірно, отруєний діоксином кандидат у президенти від опозиції ОСОБА_8 . Слідом за цим поширилися розмови, що саме ОСОБА_3 був причетний до отруєння»; «У 2000 році СБУ порушила щодо ОСОБА_3 кримінальну справу за ст. 56, діючого на той час КК (зрада батьківщині у формі шпигунства). Як виявилося, працюючи військовим, військово-морським і військово-повітряним аташе з питань оборони України в США з 1992 по 1995 рік, ОСОБА_3 був завербований спецслужбами США в ролі так званого «агента впливу». Також українськими фахівцями були виявлені рахунки, відкриті в банках США під час його перебування на посаді військового аташе»; Послужний список ОСОБА_3 доповнюється скандалом навколо кришування стриптиз-бару «Варшава», розташованого на вул. Госпітальна в Києві. За деякими даними, з метою отримання прибутку ГУР МО в 1997 році взяли під контроль заклад і стали погрожувати його інвесторові. Про це громадськості стало відомо в 2008 році із заяви в прокуратуру цього ж інвестора ОСОБА_10 . Потерпілий скаржився на те, що співробітники ГУР «погрожують фізичною розправою йому та його родині, й труять як бізнесмена»; За цим фактом у 2014 році колишні співробітники СБУ написали заяви на ім'я Генерального прокурора України про крадіжки квартир ОСОБА_11 , зазначивши, що в діях екс-глави відстежується склад злочину за ч. 4 ст. 190 КК України (шахрайство)»; «Покровителем ОСОБА_3 вважається не хтось, а сам кум ОСОБА_24 ОСОБА_25 . За інформацією журналіста ОСОБА_13 , раніше політик промишляв торгівлею зброєю. Навіть на посаду глави СБУ він входив із кримінальною справою на найближчих «сподвижників» ( ОСОБА_14 , ОСОБА_15 і ОСОБА_16 ) за підробку документів на ввезені контрабандою пістолети....Як пояснює ОСОБА_17 , маючи таку «кришу», ОСОБА_3 не гребував «бізнесом», що реально б'є по обороноздатності України. Так, разом із майбутнім наступником на посаді глави ГУР і партнером по бізнесу ОСОБА_18 він збув у Еквадор у 1998 році зняті з бойового чергування зенітно-ракетні комплекси».
Вказана інформація є недостовірною, порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 . Такі твердження були голослівними»;
3)стягнути з ТОВ «Золота середина» на користь ОСОБА_3 , 1,00 (одну гривню 00 копійок) гривню в якості відшкодування спричиненої йому моральної шкоди;
4) стягнути з ТОВ «Золота середина» на користь ОСОБА_3 , понесені судові витрати в розмірі 3 457,80 грн.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про те, що поширена відповідачем щодо ОСОБА_3 інформація є републікованим матеріалом, необґрунтовано не застосував до спірних правовідносин положення Закону України «Про інформаційні агентства».
Поза увагою суду залишилось те, що в розміщених відповідачем публікаціях від ІНФОРМАЦІЯ_6 року та ІНФОРМАЦІЯ_8 відсутніпосилання (гіперпосилання) на першоджерело такої інформації.
Скаржник не погоджується із висновком суду про те, що «інформація викладена в публікаціях на інтернет-ресурсі відповідача ІНФОРМАЦІЯ_6 року та ІНФОРМАЦІЯ_8 щодо участі ОСОБА_3 під час вечері з Президентом України ОСОБА_8 є загальновідомим фактом, що широко висвітлювався ЗМІ, також міститься в Вікіпедії» (абз. 5 стор. 9 рішення суду).
При цьому скаржник наголошує на тому, що суд не достатньо уважно дослідив предмет та підстави позову позивача, зокрема поза увагою суду залишилось те, що позивач не пред'являв до відповідача вимогпро спростування інформації про його присутність на вечеріз кандидатом в Президенти України ОСОБА_8 , а позовні вимоги стосувались поширеної відповідачем інформації щодо причетності ОСОБА_3 до отруєння ОСОБА_8 .
Не погоджується із висновком суду про те, що в іншій частині викладена відповідачем інформація містить висловлювання, що відображають оціночні судження автора, критичну оцінку певних фактів і не містить негативної інформації, в них не стверджується про порушення ОСОБА_3 норм чинного законодавства, вчинення ним будь-яких інших протиправних дій.
Зокрема, суд не вказав, чому поширена інформація про позивача, саме про те, що він: причетний до отруєння кандидата у президенти ОСОБА_8 ; щодо нього порушена кримінальна справа за ст. 56 КК (зрада батьківщині у формі шпигунства); здійснював кришування стриптиз-бару «Варшава» з метою отримання прибутку; в його діях відстежується склад злочину за ч. 4 ст. 190 КК України (шахрайство), є оціночним судженням та чому їх неможливо перевірити як твердження про факти, оскільки вони містять конкретну інформацію про подію і про особу.
Суд не звернув уваги та не надав належної правової оцінки доводам позивача з посиланням на висновок експертного дослідження № 056/196 від 15 липня 2019 року, відповідно до якого зазначені висловлення виражені у формі фактологічних тверджень та тексти публікацій містять інформацію про ОСОБА_3 , яка може бути принизливою для його честі і гідності і завдавати шкоди діловій репутації
В порядку ст. 360 ЦПК України від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначає, що з рішенням суду погоджується, оскільки суд дав належну правову оцінку встановленим обставинам справи. Зокрема наголошує на тому, що суд дійшов правильних висновків про те, що частина інформації розповсюдженої відповідачем є републікованим матеріалом, на підтвердження чого додатково надає посилання на інтернет-сторінки інших видань, на яких міститься ця інформація. Також суд першої інстанції обгруновао вважав, що опублікована інформація є оціночними судженнями автора статті.
Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити і залишити рішення суду без змін.
Представник ОСОБА_3 - адвокат Нагорнюк-Данилюк О.А. в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу. Просила її задовольнити.
Представник ТОВ «Золота Середина в судове засідання 08 червня 2022 року не з'явився. Розгляд справи був відкладений на 06 липня 2022 року. В судове засідання, яке відбулось 06 липня 2022 року представник відповідача не з'явився. Разом із тим, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із виїздом його працівників за межі країни і отримання там тимчасового захисту у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України. Також представник відповідача не з'явився в судове засідання, яке відбулось 13 липня 2022 року, 03 серпня 2022 року, 09 листопада 2022 року. Причини неявки суду не повідомив.
За відсутності фінансування на поштові витрати, відповідач, як юридична особа, в судове засідання на 09 листопада 2022 року викликався судом шляхом направлення судових повісток на електронну адресу, яка зазначалась його представником ОСОБА_23 в поданих до суду заявах і клопотаннях. З врахуванням наведеного, а також того, що відповідач надав ґрунтовний відзив на апеляційну скаргу з якого вбачається його позиція щодо позову та рішення суду, а також враховуючи тривалий строк знаходження справи у провадженні апеляційного суду, колегія суддів вирішила розгляд справи проводити без присутності представника відповідача.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_3 адвоката - Нагорнюк-Данилюк О.А. обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 є політичним і державним діячем, очільником партії «Сила і честь», тобто публічною особою, відомою в Україні.
ІНФОРМАЦІЯ_6 року на веб-сайті українського інтернет-видання «Обозреватель» запосиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 була розміщена публікація під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_7», наступного змісту:
«Призначення на посаду глави СБУ відбулося вже за голови адміністрації президента, кума президента РФ ОСОБА_24 ОСОБА_25 , коли чи не всі ключові вищі призначення в Україні узгоджувалися в адміністрації глави Кремля. З огляду на важливість посадової позиції ОСОБА_3, його "зміцнили" іншим ставлеником ОСОБА_25 - ОСОБА_26 , який став заступником тодішнього глави СБУ Саме ці двоє силовиків стали ініціаторами вечері на дачі ОСОБА_7 у вересні 2004 року, на яку був запрошений і там же, ймовірно, отруєний діоксином кандидат у президенти від опозиції ОСОБА_8 . Слідом за цим поширилися розмови, що саме ОСОБА_3 був причетний до отруєння»;
«У 2000 році СБУ порушила щодо ОСОБА_3 кримінальну справу за ст. 56, діючого на той час КК (зрада батьківщині у формі шпигунства). Як виявилося, працюючи військовим, військово-морським і військово-повітряним аташе з питань оборони України в США з 1992 по 1995 рік, ОСОБА_3 був завербований спецслужбами США в ролі так званого "агента впливу". Також українськими фахівцями були виявлені рахунки, відкриті в банках США під час його перебування на посаді військового аташе»;
Послужний список ОСОБА_3 доповнюється скандалом навколо кришування стриптиз-бару «Варшава», розташованого на вул. Госпітальна в Києві. За деякими даними, з метою отримання прибутку ТУР МО в 1997 році взяли під контроль заклад і стали погрожувати його інвесторові. Про це громадськості стало відомо в 2008 році із заяви в прокуратуру цього ж інвестора ОСОБА_10 . Потерпілий скаржився на те, що співробітники ГУР "погрожують фізичною розправою йому та його родині, й труять як бізнесмена»; За цим фактом у 2014 році колишні співробітники СБУ написали заяви на ім'я Генерального прокурора України про крадіжки квартир ОСОБА_11 , зазначивши, що в діях екс-глави відстежується склад злочину за ч. 4 ст. 190 КК України (шахрайство)».
ІНФОРМАЦІЯ_8 на веб-сайті українського інтернет-видання «Обозреватель» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 була розміщена ще одна публікація під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_9 », наступного змісту:
«Покровителем ОСОБА_3 вважається не хтось, а сам кум ОСОБА_24 ОСОБА_25 . За інформацією журналіста ОСОБА_13 , раніше політик промишляв торгівлею зброєю. Навіть на посаду глави СБУ він входив із кримінальною справою на найближчих «сподвижників» ( ОСОБА_14 , ОСОБА_15 і ОСОБА_16 ) за підробку документів на ввезені контрабандою пістолети.... Як пояснює ОСОБА_17 , маючи таку "кришу", ОСОБА_3 не гребував "бізнесом", що реально б'є по обороноздатності України. Так, разом із майбутнім наступником на посаді глави ГУР і партнером по бізнесу ОСОБА_18 він збув у Еквадор у 1998 році зняті з бойового чергування зенітно-ракетні комплекси».
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що інформація викладена в зазначених публікаціях щодо участі позивача під час вечері з Президентом України ОСОБА_8 є загальновідомим фактом, що широко висвітлювався засобами масової інформації, також міститься в Вікіпедії.
Інформація наступного змісту:
«Послужний список ОСОБА_3 доповнюється скандалом навколо кришування стриптиз-бару «Варшава»….й труять як бізнесмена» грунтується на достовірних даних, що містяться у відкритих джерелах, зокрема, це https://genshtab.info;
«За цим фактом у 2004 році колишні співробітники СБУ написали заяви на ім'я Генерального прокурора України про крадіжки квартир ОСОБА_11 , зазначивши, що в діях екс-глави відстежується склад злочину за ч. 4 ст. 190 КК України (шахрайство) була поширена виданням Vlasti.net за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 та є републікованим матеріалом.;
«Покровителем ОСОБА_3 считается не кто иной, как кум ОСОБА_24 ОСОБА_25 . По информации журналиста ОСОБА_13 , ранее политик промышлял торговлей оружием. Даже на пост….. Кто поясняет ОСОБА_17 , имея такую «крышу», ОСОБА_3 не брезговал ….Так, вместе с будущем сменщиком на посту…. снятые с боевого дежурства зенитно-ракетные комплексы»,
також була поширена виданням Ipress.ua за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5, тобто до розміщення цієї інформації відповідачем, та є републікованим матеріалом.
Таким чиномсуд дійшов висновків про те, щовищенаведені у статтях інтернет-видання відповідача відомості є не авторським, а републікованим матеріалом, у зв'язку з чим до ТОВ «Золота середина» не можуть бути пред'явлені вимоги щодо визнання їх недостовірними.
Крім того, суд вважав, що в іншій частині викладена відповідачем інформація містить висловлювання, що відображають оціночні судження автора, критичну оцінку певних фактів і не містить негативної інформації щодо ОСОБА_3 , в них не стверджується про порушення ОСОБА_3 норм чинного законодавства, вчинення ним будь-яких інших протиправних дій.
Виниклі правовідносини регулюються такими нормами права.
Відповідно до статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Відповідно до статті 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Відповідно до змісту статті 277 ЦК України:
1. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
2. Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім'ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам.
4. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.
Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.
5. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний.
6. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.
Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв'язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію.
Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок повідомлення викривачем інформації про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції" через зовнішні канали повідомлення в порядку, передбаченому Законом України "Про запобігання корупції", має право на відповідь.
7. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34).
Разом з тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.
Отже праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про інформацію" інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про інформацію" основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.
Статтею 27 Закону України "Про інформацію" передбачено, що порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Автором є особа, від якої пролунали певні висловлювання, зміст яких став підставою для позову про спростування недостовірної інформації. Автор одночасно є і поширювачем інформації. Автор відповідає за зміст повідомленою ним інформації. Поширювачем інформації також може бути особа, із використанням технічних можливостей якої поширена автором інформація набула ще більшого розголосу.
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідним є визначення характеру такої інформації та з'ясовування, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.
Згідно з частинами 1, 2 статті 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
Отже за своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов'язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Судження є такою думкою, у якій при її висловлюванні дещо стверджується про предмет дійсності і яка об'єктивно є або істиною чи хибною і при цьому неодмінно однією із двох. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.
Фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об'єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об'єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.
У п.45 рішення Європейського суду з прав людини у справі «ТОВ «Інститут економічних реформ» проти України" від 02 червня 2016 року зазначено, що суд у своїй практиці розрізняє твердження щодо фактів та оціночні судження. Існування фактів можна довести, тоді як правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу довести правдивість оціночних суджень неможливо виконати і вона порушує свободу вираження поглядів як таку, що є фундаментальною частиною права, що охороняється статтею 10 Конвенції (рішення у справі «Лінгенс проти Австрії», п.46). Однак навіть у разі, якщо висловлення є оціночним судженням, пропорційність втручання може залежати від того, чи існує достатнє "фактологічне підґрунтя" для оспорюваного висловлювання, в іншому випадку воно буде надмірним (рішення у справі «Ліндон, Очаковський-Лоран та Жулі проти Франції», п.55). Щоб розрізнити твердження щодо фактів та оціночні судження необхідно враховувати обставини справи та загальний тон висловлювань (рішення у справі «Бразільє проти Франції», заява № 71343/01, п.37, від 11 квітня 2006 року), оскільки судження з питань, які становлять суспільний інтерес, можуть на цій підставі становити оціночні судження, а не твердження щодо фактів (рішення «Патурель проти Франції», заява № 54968/00, п.37, від 22 грудня 2005 року).
Згідно статті 33 Закону України «Про інформаційні агентства» громадяни, юридичні особи, державні органи і органи місцевого самоврядування, а також їх уповноважені представники мають право вимагати від інформаційного агентства спростування розповсюджених про них відомостей, що не відповідають дійсності, принижують їх честь та гідність. Спростування здійснюється інформаційним агентством, яке розповсюдило таку інформацію. Інформація, що не відповідає дійсності, має бути спростована як інформаційним агентством, так і розповсюджувачем цієї інформації. Відшкодування матеріальної і моральної шкоди за розповсюдження інформації, що спростовується, здійснюється у порядку, передбаченому законодавством.
Підстави відповідальності за порушення Закону України «Про інформаційні агентства» визначені статтею 34 цього Закону.
Звільнення від відповідальності унормовано статтею 35 Закону України «Про інформаційні агентства», а саме:
Інформаційне агентство, суб'єкти діяльності інформаційних агентств не несуть відповідальності за розповсюдження інформації, яка не відповідає дійсності, принижує честь і гідність громадян та організацій, порушує їх права і законні інтереси або являє собою зловживання свободою діяльності інформаційних агентств і правами журналіста, якщо ця інформація:
1) одержана від інших інформаційних агентств або засобів масової інформації і є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих цими агентствами чи засобами масової інформації, та якщо вони були спростовані відповідно до статті 33 цього Закону;
2) міститься у відповіді на запит на інформацію, поданий відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», або у відповіді на звернення, подане відповідно до Закону України «Про звернення громадян»;
3) є дослівним відтворенням публічних виступів або повідомлень суб'єктів владних повноважень, фізичних та юридичних осіб;
4) є результатом внесення змін, скорочень чи редагування продукції інформаційних агентств, здійснених без їх відома розповсюджувачем чи споживачем інформації;
5) законом передбачено звільнення або непритягнення до відповідальності за такі дії.
Під відповідальністю у разі поширення про особу недостовірної інформації, що принижує її честь, гідність та ділову репутацію слід розуміти обов'язок відшкодування їй у зв'язку із цим майнової та/або немайнової шкоди, тобто накладення матеріальної правової санкції.
Спростування недостовірної інформації не є видом відповідальності, а є способом відновлення порушеного немайнового права з метою виправлення у свідомості читачів певного засобу інформації, яким була поширена недостовірна інформація, думки про конкретних осіб та їх причетність до подій і явищ, що були визнані недостовірними.
Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що відтворення ТОВ « Золота середина» тексту статті, розміщеного на іншому порталі, само по собі є підставою відмови в позові до цього відповідача на підставі пункту 1 статті 35 Закону України «Про інформаційні агентства», оскільки у разі визнання інформації недостовірною ця особа буде зобов'язана поряд із самим розповсюджувачем недостовірної інформації відповідно до статті 33 Закону України "Про інформаційні агентства" здійснити спростування.
Проте зазначене не призвело до неправильного вирішення справи, оскільки суд відмовив не тільки з тих підстав, що опублікована відповідачем інформаціє є републікованою, а також з тих підстав, що ця інформація викладена у формі оціночних суджень, отже вона не підлягає спростуванню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанцій про те, що така інформація як:
«Призначення на посаду глави СБУ відбулося вже за голови адміністрації президента, кума президента РФ ОСОБА_24 ОСОБА_25, коли чи не всі ключові вищі призначення в Україні узгоджувалися в адміністрації глави Кремля. З огляду на важливість посадової позиції ОСОБА_3, його "зміцнили" іншим ставлеником ОСОБА_25 - ОСОБА_26 , який став заступником тодішнього глави СБУ Саме ці двоє силовиків стали ініціаторами вечері на дачі ОСОБА_7 у вересні 2004 року, на яку був запрошений і там же, ймовірно, отруєний діоксином кандидат у президенти від опозиції ОСОБА_8 . Слідом за цим поширилися розмови, що саме ОСОБА_3 був причетний до отруєння»,
«Як виявилося, працюючи військовим, військово-морським і військово-повітряним аташе з питань оборони України в США з 1992 по 1995 рік, ОСОБА_3 був завербований спецслужбами США в ролі так званого "агента впливу". Також українськими фахівцями були виявлені рахунки, відкриті в банках США під час його перебування на посаді військового аташе»;
«Послужний список ОСОБА_3 доповнюється скандалом навколо кришування стриптиз-бару "Варшава", розташованого на вул. Госпітальна в Києві. За деякими даними, з метою отримання прибутку ТУР МО в 1997 році взяли під контроль заклад і стали погрожувати його інвесторові. Про це громадськості стало відомо в 2008 році із заяви в прокуратуру цього ж інвестора ОСОБА_10 . Потерпілий скаржився на те, що співробітники ГУР "погрожують фізичною розправою йому та його родині, й труять як бізнесмена";
«Покровителем ОСОБА_3 вважається не хтось, а сам кум ОСОБА_24 ОСОБА_25 . За інформацією журналіста ОСОБА_13 , раніше політик промишляв торгівлею зброєю. Навіть на посаду глави СБУ він входив із кримінальною справою на найближчих "сподвижників" ( ОСОБА_14 , ОСОБА_15 і ОСОБА_16 ) за підробку документів на ввезені контрабандою пістолети.... Як пояснює ОСОБА_17 , маючи таку "кришу", ОСОБА_3 не гребував "бізнесом", що реально б'є по обороноздатності України. Так, разом із майбутнім наступником на посаді глави ГУР і партнером по бізнесу ОСОБА_18 він збув у Еквадор у 1998 році зняті з бойового чергування зенітно-ракетні комплекси»,
не є твердженнями про вчинення позивачем конкретних діянь, а сам характер таких висловлювань та контекст, в якому вони були здійснені, призводить до їх сприйняття саме як висловлення оцінки, а не твердження.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не дослідив предмет та підстави позову, оскільки позивач не пред'являв вимог про спростування інформації про його присутність на вечері з кандидатом у Президенти України ОСОБА_8 , а позовні вимоги стосувалисть поширеної відповідачем інформації щодо причетності позивача до отруєння ОСОБА_8 , судова колегія оцінює таким чином.
Дійсно, суд у своєму рішенні щодо доводів позовної заяви про спростування інформації про вечерю позивача разом із ОСОБА_8 зазначив, що ця інформація є загальновідомою, про неї міститься запис у Вікіпедії, отже вона не підлягає спростуванню як недостовірна.
При цьому судова колегія наголошує на тому, що позивач заявив позовні вимоги саме так, як визнати недостовірною та спростувати інформацію наступного змісту:«Призначення на посаду глави СБУ відбулося вже за голови адміністрації президента, кума президента РФ ОСОБА_24 ОСОБА_25 , коли чи не всі ключові вищі призначення в Україні узгоджувалися в адміністрації глави Кремля. З огляду на важливість посадової позиції ОСОБА_3, його "зміцнили" іншим ставлеником ОСОБА_25 - ОСОБА_26 , який став заступником тодішнього глави СБУ. Саме ці двоє силовиків стали ініціаторами вечері на дачі ОСОБА_7 у вересні 2004 року, на яку був запрошений і там же, ймовірно, отруєний діоксином кандидат у президенти від опозиції ОСОБА_8 .Слідом за цим поширилися розмови, що саме ОСОБА_3 був причетний до отруєння». Тобто, виходячи із змісту позовних вимог, підлягала спростуванню вся наведена інформація, хоча в ній містяться декілька тез. Але, як пояснила в судовому засіданні представник ОСОБА_3 , він мав намір спростувати лише інформацію щодо його причетності до отруєння ОСОБА_8 , тобто останнє речення. Однак спростування лише цього речення, на думку позивача, не тягне за собою смислового навантаження, оскільки воно буде вирване із контексту статті.
Судова колегія вважає, що наведена інформація не може бути визнана недостовірною і такою, що підлягає спростуванню, оскільки в ній відсутнє твердження про причетність ОСОБА_3 до отруєння ОСОБА_8 . Зокрема зазначено, що «поширились розмови», тобто причетність ОСОБА_3 до отруєння ОСОБА_8 обговорювалась на рівні слухів і припущень.
Колегія суддів перевірла доводи апеляційної скарги щодо наступної інформації:
«Послужний список ОСОБА_3 доповнюється скандалом навколо кришування стриптиз-бару "Варшава", розташованого на вул. Госпітальна в Києві. За деякими даними, з метою отримання прибутку ГУР МО в 1997 році взяли під контроль заклад і стали погрожувати його інвесторові. Про це громадськості стало відомо в 2008 році із заяви в прокуратуру цього ж інвестора ОСОБА_10 . Потерпілий скаржився на те, що співробітники ГУР "погрожують фізичною розправою йому та його родині, й труять як бізнесмена"
і погоджується із судом першої інстанції в тому, що ця інформація є оціночним судженням автора щодо подій, які відбувались в м.Києві у 1997 році. Ця стаття не містить фактичних тверджень щодо вчинення ОСОБА_3 протиправних дій, які могли би бути перевірені судом і спростовані.
Колегія суддів також перевірила доводи апеляційної скарги щодо правильності висновків суду за такою інформацією:
«За цим фактом у 2004 році колишні співробітники СБУ написали заяви на ім'я Генерального прокурора України про крадіжки квартир ОСОБА_11 , зазначивши,що в діях екс-глави відстежується склад злочину за ч.4 ст. 190 КК України (шахрайство)».
Позивач доводив, що ця інфмація є недостовірною, однак відповідач спростовував ці доводи позивача надавши суду посилання на інший інтернет-ресурс. Перевіривши наведене сторонами посилання http://vlasti.net/news/191719, скриншот якого міститься в матеріалах справи, колегія суддів встановила, що там надрукована стаття під назвою «Бесквартирные офицеры обвинили ОСОБА_3 в воровстве» і до цієї статті приєднано копію листа колишніх співробітників СБУ на адресу Генерального прокурора України, в якому конкретно зазначено, що в діях екс-глави відстежується склад злочину за ч.4 ст. 190 КК України (шахрайство). Таким чином колегія суддів вважає, що відповідач довів достовірність опублікованої ним інформації щодо наявності факту звернення колишніх працівників СБУ до Генерального прокурора і зміст цього звернення, оскільки у відкритих інтернет-джерелах існує копія листа колишніх спвробітиків СБУ, про яку йдеться в статті. Отже ця інформація також не підлягає спростуванню, оскільки є достовірною.
Разом із тим, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги, що наступна інформація: «У 2000 році СБУ порушила щодо ОСОБА_3 кримінальну справу за ст. 56, діючого на той час КК (зрада батьківщині у формі шпигунства) не є оціночним судженням, а є фактичним твердженням . Тобто зазначений час та подія, також зазначена особа, якої стусувалась ця подія.
Суд не погоджується із доводами відповідача про те, що позивач не надав суду доказів на спростування цієї інформації, отже ця інформація не підлягає спростуванню. Судова колегія вважає, що обов'язок доведення достовірності інформації відповідно до ст.ст.12, 81ЦПК України покладається саме на відповідача, який протягом розгляду справи не довів належними доказами, що викладений факт порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_3 дійсно мав місце.
Отже інформація, поширена відповідачем відносно позивача, є недостовірною, оскільки її було подано суспільству як конкретний факт, що відбувся, який негативно характеризує позивача в очах суспільства, а тому порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача.
З врахуванням наведеного, позов в цій частині підлягає задоволенню, вказана інформація підлягає спростуваню відповідачем шляхом розміщення на своїй сторінці відповідного повідомлення із зазначенням, що вказана інформація є недостовірною.
Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.
Судова колегія погоджується із доводами позивача в тому, що внаслідок розповсюдження відповідачем негативної, недостовірної інформації про порушення щодо нього кримінальної справи за ст.56 КК ( зрада батьківщині у формі шпигунства), позивач зазнав душевне занепокоєння та обурення діями відповідача, оскільки він є публічною особою, бере активну участь у політичному житті країни і йому доведеться докладати додаткових зусиль для відновлення своєї репутації у суспільстві.
Розмір моральної шкоди позивач оцінив в 1 грн., і цей розмір моральної шкоди підлягає стягненню з відповідача на рахунок позивача.
Судом врховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи викладені норми права та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що оскаржуване рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню в частині встановлення факту проживання однією сім'єю та поділу квартири з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі, таким чином, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати в частині встановлення факту проживання однією сім'єю та поділу квартири та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
Враховуючи викладені норми права та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що оскаржуване рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі, таким чином, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Згідно з положенням ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З урахуванням того, що апеляційна скарга задоволена частково, то з відповідача на користь ОСОБА_3 слід стягнути судовий збір у розмірі 8644, 80 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення суду першої інстанції в даній справі скасувати в частині відмови у задоволенні позову про спростування такої інформації: «У 2000 році СБУ порушила щодо ОСОБА_3 кримінальну справу за ст. 56, діючого на той час КК (зрада батьківщині у формі шпигунства)» та в частині відшкодування моральної шкоди і в цій частині ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_3 інформацію поширену Товариством з обмеженою відповідальність «Золота середина» в мережі Інтернет на веб-сторінці інтернет-видання «Обозреватель» наступного змісту «У 2000 році СБУ порушила щодо ОСОБА_3 кримінальну справу за ст. 56, діючого на той час КК (зрада батьківщині у формі шпигунства)».
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальність «Золота середина» за свій рахунок спростувати недостовірну інформацію поширену ним в мережі інтернет на веб-сторінці інтернет-видання «Обозреватель» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 у той же спосіб, у який вона була поширена з розмішенням в мережі інтернет на веб-сторінці інтернет-видання «Обозреватель» https://www.obozrevatel.com не пізніше 10 календарних дні з дня набрання рішенням суду законної сили повідомлення наступного змісту:
«ІНФОРМАЦІЯ_6 року на веб сторінці інтернет-видання «Обозреватель» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1була поширена інформація стосовно ОСОБА_3 наступного змісту «У 2000 році СБУ порушила щодо ОСОБА_3 кримінальну справу за ст. 56, діючого на той час КК (зрада батьківщині у формі шпигунства)». Вказана інформація є недостовірною .»
Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальність «Золота середина» на користь ОСОБА_3 1 грн. в якості відшкодування моральної шкоди.
В інші частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 понесені ним судові витрати у розмірі 8644,8 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено14 листопада 2022 року.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
Відповідач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Золота середина» зареєстроване місце проживання: вул. Антонова, 1, корп.. Б, с. Мархалівка, Васильківський р-н., Київська обл., 08630 , код ЄДРПОУ 32611564
Суддя-доповідач
Судді: