справа № 372/1224/21 головуючий у суді І інстанції Потабенко Л.В.
провадження № 22-ц/824/8736/2022 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
07 листопада 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді -Березовенко Р.В.,
суддів:Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Жванко О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Демидовою Тетяною Миколаївною, на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 грудня 2021 року у цивільній справі за позовом Об'єднання співвласників житлового комплексу «Кантрі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Позивач звернувся до Обухівського районного суду із зазначеним позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь грошові кошти у розмірі 510 638,66 грн., які включають в себе 474 617,94 грн. - заборгованість зі сплати внесків, 9 821,80 грн. - 3 % річних, 26 199,02 грн. - інфляційні витрати. Обґрунтовуючи заявлені по справі позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідач як співвласник Об'єднання співвласників житлового комплексу «Кантрі» порушив свої обов'язки співвласника зі сплати внесків, внаслідок чого позивач був змушений звернутися до суду з позовом про примусове стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 474 617,94 грн.
Заочниим рішенням Обухівського районного суду Київської області від 14 грудня 2021 року позовну заяву Об'єднання співвласників житлового будинку «Кантрі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті внесків задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на корить Об'єднання співвласників житлового комплексу «Кантрі» грошові кошти у розмірі 510 638,66 грн. які включають в себе: 474 617,94 грн. - заборгованість зі сплати внесків, 9 821,80 грн. - 3 % річних, 26 199,02 грн. - інфляційні витрати. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників житлового комплексу «Кантрі» - судові витрати у розмірі 7 661,07 грн.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 06 червня 2022 року заяву відповідача про перегляд заочного рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 грудня 2021 року залишено без задоволення.
Не погодившись з зазначеним заочним рішенням суду, ОСОБА_1 , через представника - адвоката Демидову Тетяну Миколаївну, подав апеляційну скаргу.
У апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
При цьому, зазначає, що відповідач не знав про існування судового процесу та не був належним чином повідомлений про нього та, відповідно, не міг подати і заперечення/відзив на позовну заяву та надати пояснення. Наголошує на тому, що оскільки відповідач завчасно не був повідомлений судом про розгляд справи, право останнього на захист було порушено. Звертає увагу апеляційного суду на те, що відповідач разом з заявою про перегляд заочного рішення було надано до суду докази, які спростовують викладені в рішенні суду висновки щодо заборгованості зі сплати внесків, а саме: квитанції у кількості 85 шт. про сплату внесків за оскаржуваний період, які, на думку апелянта, мають істотне значення для правильного вирішення справи, утім не були досліджені та враховані судом першої інстанції при вирішенні спору.
Окрім того, відповідач вважає, що суд першої інстанції неправомірно застосував положення Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» до правовідносин, що стосуються управління Об'єднанням співвласників житлового комплексу, яке не являється ні багатоквартирним будинком ні об'єднанням (асоціацією) багатоквартирних будинків. Також наголошує, що оскільки відповідач являється власником майна особисто, відсутні інші співвласники зазначених житлових будинків, відповідач в розумінні закону України «Про житлово-комунальні послуги» є індивідуальним споживачем.
Водночас апелянт вказує, що рішення Загальних зборів співвласників Об'єднання, яким було затверджено внесок кожного співвласника в розмірі 19 грн. на місяць за один квадратний метр квартир, будинків, нежитлових приміщень, що знаходяться у власності співвласника, на даний час оскаржується в суді, і на думку Відповідача є недійсним, оскільки прийняте з порушенням закону.
Апелянт вважає, що позовні вимоги є необгрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки розмір внесків учасників ОСЖК «Кантрі» встановлений на підставі положень Статуту, який прийнятий із порушенням законодавства, а розрахунки штрафних санкцій здійснені позивачем на необгрунтовані належним чином суми заборгованості.
В ухвалі про відкриття апеляційного провадження відповідачу було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
20 вересня 2022 року на адресу суду надійшов відзив Об'єднання співвласників житлового комплексу «Кантрі» на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , надісланий засобами поштового зв'язку 20 вересня 2022 року.
У вказаному відзиві позивач просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а заочне рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
При цьому позивач зазначає, що належне виконання Об'єднанням своїх статутних завдань та досягнення поставленої мети, здійснюється за рахунок отриманих внесків і платежів, що сплачуються усіма співвласниками такого об'єднання. Відповідно до рішення Загальних зборів співвласників Об'єднання, оформленого протоколом № 26 від 20.12.2018 внесок кожного співвласника Об'єднання у 2020 році встановлено у розмірі 19,00 гривень на місяць за 1 (один) квадратнпи метр квартир, будинків, нежитлових приміщень, що знаходиться у власності такого співвласника. Позивач наголошує, що відповідач, як співвласник Об'єднання, несе обов'язок зі сплати внесків відповідно до прийнятих Загальними зборами рішень. Вказує, що посилання апелянта на необізнаність щодо поданого позову та його розгляд судом, свідчить про формальний підхід скаржника до судового процесу та зловживання своїми процесуальними правами і обов'язками в частині вибіркового отримання/неотримання судових повідомлень, належно направлених судом за адресою його реєстрації. Звертає увагу апеляційного суду на те, що обставини часткової сплати відповідачем внесків в 2020 рік, а саме: у загальному розмірі 166 153,26 грн., було зазначено в позовній заяві та враховано судом першої інстанції, а доказів, які б доводили протилежне, надано не було.
Щодо доводу апелянта про неправомірне застосування норм Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» зазначає, що скаржник умисно чи помилково плутає визначення «організаційно-правова форма» з «найменуванням» юридичної особи. При цьому вказує, що Об'єднання було створене співвласниками дев'яти житлових будинків, які об'єднані в один зблокований житловий будинок (комплекс), з метою належного їх обслуговування та прилеглої до них території. До того ж, чинне на момент створення Об'єднання законодавство, дозволяло й відповідно не забороняло власникам таких житлових будинків, які мають спільну прилеглу територію, мають спільний дах, стіни і фундамент тощо, засновувати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна. Також, звертає увагу, що законодавство України, чинне на момент створення Об'єднання, визначало, що багатоквартирними житловими будинками є також малоповерхові будинки блокового типу - так звана килимова забудова. Відтак, позивач переконаний, що оскільки ОСЖК «Кантрі» створене з відповідною організаційно-правовою формою, функціонує на базі цілісного (єдиного) зблокованого житлового будинку (комплексу), який складається з дев'яти житлових приміщень, що мають спільні конструктивні елементи єдину спільну електромережу, систему водопостачання, водовідведення тощо, положення Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», які є спеціальними, поширюються на його діяльність.
Позивач звертає увагу апеляційного суду на те, що станом на момент створення Об'єднання (22.04.2003), чинне на той час законодавство не забороняло, й навпаки, передбачало можливість й право власників житлових будинків створювати об'єднання. Натомість зазначає, що приєднання громадянина ОСОБА_1 до Об'єднання як власника інших поряд розташованих об'єктів нерухомості (в кількості 10 одиниць), не перетворило ОСЖК «Кантрі» з об'єднання співвласників багатоквартирного будинку в якесь інше об'єднання невідомого типу. Окрім того, вказує, що факт законності прийняття Відповідача у члени ОСЖК «Кантрі» встановлено та підтверджено судовими рішеннями у справі№ 911/3616/20, залишеними без змін постановою Верховного Суду від 01.06.2022.
Окрім того, позивач підтверджує, що станом на момент подання цього відзиву, відсутні відкриті судові провадження щодо оскарження (визнання недійсним) рішення Зборів від 27.12.2017, яке оформлено протоколом № 24, та рішення Зборів від 20.12.2018, оформленого протоколом № 26.
Також позивач звертає увагу суду на те, що відповідач у встановлений спосіб не заперечував та не оскаржував факту наданих послуг у визначених обсягах, які передбачені річним кошторисом, а судових рішень, якими б визавалися недійсними рішення Загальних зборів ОСЖК «Кантрі», оформлені протоколом № 23 від 30.11.2017, та затвердженої ним редакції статуту Об'єднання, не існує.
У судовому засіданні представник апелянта просив апеляційну скаргу задовольнити.
Представник позивача просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду залишити без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру 22.04.2003 Об'єднання співвласників житлового комплексу «Комплекс-3» було зареєстровано як юридичну особу з організаційно-правою формою об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, код ЄДРПОУ 32448669. Рішенням загальних зборів від 04.10.2013 найменування було змінено на Об'єднання співвласників житлового комплексу «Кантрі». Одним із засновників вказано ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 1 Статуту ОСЖК «Кантрі» в редакції від 30.11.2017 Об'єднання створено власниками будинків, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Відповідно до ст.2 Статуту, метою створення Об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом. Завданням і предметом діяльності Об'єднання є, серед іншого, забезпечення належного утримання будинків та прибудинкової території, а також сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами. Виконання вищевказаних завдань здійснюється за рахунок коштів Об'єднання.
Згідно ст.4 Статуту, джерелами фінансування є кошти об'єднання, які складаються, в тому числі, з внесків і платежів співвласників, коштів та майна, що надходять для забезпечення потреб основної діяльності об'єднання.
При цьому, співвласники Об'єднання зобов'язані своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі (п. 2 ст. 5 Статуту).
Як було встановлено в судовому засіданні суду першої інстанції, Статут ОСЖК «Кантрі» на час розгляду справи є чинним.
27.12.2017 на Загальних зборах Об'єднання співвласників житлового комплексу « Кантрі », оформленого протоколом № 24. було прийнято рішення, яким встановлено розмір внеску кожного співвласника - 19 грн. на місяць за один квадратний метр квартир, будинків, нежитлових приміщень, що знаходяться у його власності. Поряд з цим, вказаним рішенням було визначено граничний термін сплати внесків - до 10 числа поточного місяця.
У відповідності до протоколу № 26 від 20.12.2018 року на Загальних зборах співвласників Об'єднання прийнято рішення про затвердження Кошторису ОСЖК «Кантрі» на 2019 рік на загальну суму 1 189 566.00 гривень, виходячи з узгоджених щомісячних внесків співвласників у розмірі 19.00 гри за 1 кв.м. квартир, будинків, нежитлових приміщень, який діє і є обов'язковим протягом наступних бюджетних років до моменту прийняття (затвердження) загальними зборами нового кошторису відповідно.
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 139182271 від 26.09.2018 відповідач ОСОБА_1 є власником шести будинків: зокрема: будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 1447,3 кв.м., будинок АДРЕСА_3 , загальною площею 251,5 кв.м., будинок АДРЕСА_4 , загальною площею 251,9 кв.м., будинок АДРЕСА_5 , загальною площею 250,2 кв.м., будинок АДРЕСА_6 , загальною площею 302,5 кв.м., будинок АДРЕСА_7 , загальною площею 307,0 кв.м.
Загальна площа усіх будинків складає 2810,4 кв.м.
Статтею 14 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та п. 2 ст. 5 Статуту встановлено, що співвласник зобов'язаний, серед іншого: виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Відповідно до п. 2 ст. 4 Статуту сплата встановлених загальними зборами об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до ремонтного, резервного фондів у розмірах і в строки, що встановлені загальними зборами об'єднання, є обов'язковою для всіх співвласників. При цьому, порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного, ремонтного фондів, встановлюються загальними зборами об'єднання відповідно до законодавства та Статуту.
Згідно п. 2 ст. 4 Статуту частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
Відповідно до наданих розрахунків в період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року у відповідача виникла заборгованість по сплаті внесків у розмірі 474 617,94 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 порушив свої обов'язки співвласника ОСЖК «Кантрі» щодо сплати внесків, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед Об'єднанням, зі плати внесків у розмірі 474 617,94 грн., які підтягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до статті 319 ЦК України власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).
Частиною першою статті 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
Статтею 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
У статті 15 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що співвласник зобов'язаний: виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
За змістом частин першої другої статті 16 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту: шляхом скликання загальних зборів: створювати органи управління та визначати умови їх діяльності та оплати; приймати рішення щодо надходження та витрати коштів об'єднання; визначати порядок утримання, експлуатації та ремонту неподільного і загального майна відповідно до статуту; давати згоду на укладення договорів на виконання робіт та надання послуг для об'єднання відповідно до вимог статті 10 цього Закону; встановлювати розміри платежів, зборів і внесків членів об'єднання, а також відрахувань до резервного і ремонтного фондів; виключати з свого складу членів об'єднання, які не виконують своїх обов'язків; брати на баланс майно об'єднання; для виконання статутних завдань здійснювати необхідну господарську діяльність в порядку, визначеному законом. Доручати правлінню в межах повноважень, визначених статутом: визначати підрядника, укладати договори на управління та експлуатацію, обслуговування і ремонт майна з будь-якою фізичною або юридичною особою відповідно до статуту та законодавства; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків та платежів; ініціювати скликання загальних зборів; захищати права, представляти законні інтереси власників в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності; за рішенням загальних зборів та згодою власників приміщень, які не є членами об'єднання, використовувати приміщення в житловому комплексі для потреб органів управління об'єднання.
Статтею 17 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що ОСББ має право забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків, вимагати своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених законом та статутом об'єднання платежів, зборів і внесків від власників приміщень, а також відрахувань резервного і ремонтного фондів, звертатись до суду з позовом про звернення стягнення на майно власників приміщень, які відмовляються відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим законом та статутом об'єднання платежі, збори і внески, а також відрахування до резервного та ремонтного фондів.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів.
У статті 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників.
Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку визначено Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі - Закон № 417-VIII), який регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.
Частиною першою статті 7 Закону № 417-VIII визначені обов'язки співвласників багатоквартирного будинку, зокрема: забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; виконувати рішення зборів співвласників; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.
Кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника (частина друга статті 7 Закону № 417-VIII).
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Отже, аналіз наведених норм права свідчить про те, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Особа, яка є власником (співвласником) квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, у тому числі у якому створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, зобов'язана здійснювати платежі та внески на утримання і ремонт спільного майна відповідно до розміру своєї частки та затверджених тарифів, а також сплачувати вартість інших комунальних послуг.
Таким чином, співвласник житлового приміщення у житловому комплексі, в якому створене Об'єднання несе обов'язок зі сплати внесків відповідно до прийнятих загальними зборами рішень, а також з оплати інших платежів за спожиті житлові або комунальні послуги.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правило статті 526 ЦК України є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
За приписами статей 530, 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
ЦК України передбачає спеціальні засоби, які забезпечують захист майнових інтересів кредитора на випадок невиконання чи неналежного виконання своїх зобов'язань боржником, які є видами забезпечення виконання зобов'язання.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що правовідносини, які склалися між сторонами даної справи, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).
За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на підставі чинних рішень загальних зборів ОСЖК «Кантрі» розмір щомісячного внеску співвласника Об'єднання за спірний період складав 19,00 грн на місяць за 1 квадратний метр квартир, будинків, нежитлових приміщень, а, отже, відповідач мав сплачувати 53 397,60 грн. в місяць відносно шести будинків, які перебувають в його власності.
Однак, відповідач неналежним чином не виконував свої зобов'язання як співвласника, покладені на нього Статутом Об'єднання та Законом, своєчасно та у повному обсязі не оплачував обов'язкові внески співвласника, внаслідок чого за період з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року позивачем було нараховано відповідачу суму внесків співвласника у розмірі 640 771,20 грн., тоді як останнім за цей період сплачено лише 166 153,26 грн., тому несплачений залишок внесків становить 474 617, 94 грн., що підтверджується відповідним розрахунком суми боргу по внескам ОСОБА_1 .
Також до позовної заяви було долучено розрахунок 3 % річних, з якого видно, що вони обраховані позивачем по щомісячних сумах заборгованості відповідача окремо за весь період прострочення сплати коштів за надання послуг (т.1, а.с.12), та інфляційних втрат від знецінення грошових коштів по сплаті внесків ОСОБА_1 (т.1. а.с.13).
Надані позивачем розрахунки відповідачем не спростовано, контррозрахунку подано також не було.
Отже, встановивши, що ОСЖК «Кантрі» на законних підставах забезпечує надання послуг відповідачу, який є членом цього Об'єднання та власником шести окремих житлових приміщень загальною площею 2 810,4 кв. м, проте не виконує своїх зобов'язань зі щомісячної сплати внесків за отримані та спожиті послуги належним чином, внаслідок чого має заборгованість у загальному розмірі 474 617,94 грн., суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача цієї суми заборгованості, інфляційних втрат та 3 % річних, що загалом становить 510 638,66 грн.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неправильно застосував положення Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» до спірних правовідносин, що стосуються управління об'єднанням співвласників житловою комплексу, яке не являється ані багатоквартирним будинком, ані об'єднанням (асоціацією) багатоквартирних будинків апеляційний суд зазначає про таке.
Як було встановлено судом 22.04.2003 Об'єднання співвласників житлового комплексу «Комплекс-3» було зареєстрованого як юридичну особу з організаційно-правою формою об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, код ЄДРПОУ 32448669. Рішенням загальних зборів від 04.10.2013 найменування було змінено на Об'єднання співвласників житлового комплексу «Кантрі». Прийнято в члени ОСЖК «Комплекс-3» ОСОБА_1 . Згідно вказаного протоколу по першому питанню порядку денного загальних зборів засновниками було вирішено, що ОСЖК «Комплекс-3» створюється на підставі Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Посилання на цей Закон містить і положення пункту 1.1 Статуту Об'єднання в редакції від 18 березня 2003 року, яка додана до позовної заяви. За змістом пункту 1.2 зазначеного Статуту, житловий комплекс являється цілісним майновим житловим об'єктом, що складається з дев'яти зблокованих двоповерхових будинків.
Згідно із положеннями Статуту Об'єднання в редакції від 30 листопада 2017 року ОСЖК «Кантрі» є правонаступником ОСЖК «Комплекс-3», яке створено на підставі Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» для управління, утримання і використання майна житлового комплексу.
Отже, Об'єднання було створено співвласниками дев'яти житлових будинків, які об'єднані в один зблокований житловий будинок (комплекс), з метою належного їх обслуговування та прилеглої до них території.
Апеляційний суд також бере до уваги, що житлові будинки мали та мають: спільні конструктивні елементи (дах, стіни, фундамент); єдину спільну електромережу; єдину спільну систему водопостачання та водовідведення; єдину спільну систему електропостачання; спільну асфальтовану дорогу загального користування для доступу до житлових приміщень; спільні пішохідні доріжки; спільний паркан по периметру комплексу тощо.
Крім того, чинне на момент створення Об'єднання законодавство не забороняло власникам таких житлових будинків засновувати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.
Об'єднання власників житлових будинків (квартир) передбачала стаття 385 ЦК України у відповідній редакції, згідно якої власники квартир для забезпечення експлуатації багатоквартирного житлового будинку, користування квартирами та спільним майном житлового будинку можуть створювати об'єднання власників квартир (житла).
Таке об'єднання може бути створено також власниками житлових будинків. Об'єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.
За наведених обставин можна дійти висновку, що ОСЖК «Кантрі» було створене з відповідною організаційно-правовою формою, функціонує на базі цілісного (єдиного) зблокованого житлового будинку (комплексу), що мають спільні конструктивні та технічні елементи, а тому положення Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», який є спеціальним, поширюються на його діяльність і на спірні правовідносини щодо сплати внесків, зокрема, для забезпечення належного утримання будинків та прибудинкової території, а також сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами.
Посилання апелянта на те, що рішення загальних зборів співвласників Об'єднання, яким було затверджено внесок кожного співвласника, на даний час оскаржується в суді і на думку відповідача є недійсним відхиляються колегією суддів як безпідставні, оскільки відповідачем не надано суду доказів судових проваджень щодо оскарження (визнання недійсним) рішення Зборів від 27.12.2017, яке оформлено протоколом № 24, та рішення Зборів від 20.12.2018, оформленого протоколом № 26 або судового рішення про визнання їх недійсними.
Щодо доводів апеляційного суду про те, що розмір внесків учасників ОСЖК «Кантрі» встановлений на підставі положень Статуту, який прийнятий з порушенням законодавства, апеляційний суд зазначає про таке.
Судом встановлено, що Статут Об'єднання в редакції, затвердженій загальними зборами від 30 листопада 2017 року (протокол № 23), на час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій є чинним і не скасованим у встановленому порядку, а рішенням Господарського суду Київської області від 13 липня 2020 року у справі № 911/621/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16 лютого 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСЖК «Кантрі» про визнання недійсним рішення загальних зборів, оформленого протоколом № 23 від 30 листопада 2017 року, визнання недійсним статуту та скасування рішення про державну реєстрацію змін до установчих документів № 18841050009001794 від 06 грудня 2017 року було відмовлено. Вказані судові рішення залишені без змін постановою Верховного Суду від 01 червня 2021 року.
А відтак, вказаний довід апелянта не ґрунтується на належних та допустимих доказах, та є таким, що спростовується матеріалами справи.
Доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм цивільного процесуального законодавства, а саме: неналежного повідомлення про судовий процес, що порушило його право на подання запереченнь/відзиву на позовну заяву та надання пояснень апеляційний суд оцінює критично, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, вихідна кореспонденція по справі надсилалася відповідачеві за його зареєстрованим місцем проживання. Окрім того, згідно зворотного рекомендованого повідомлення вбачається, що відповідач був повідомлений про відкриття провадження в даній справі (т.1, а.с.160).
А відтак, посилання апелянта на порушення його права подати відзив на позовну заяву є необгрунтованим, оскільки як вбачається з матеріалів справи, відповідач, обізнаний про наявність даного судового провадження та не скористався правом на подання такого відзиву.
Також з матеріалів справи вбачається, що судова повістка про виклик до суду в призначене судове засідання на 10 листопада 2021 року та на 14 грудня 2021 року направлялася відповідачеві за зареєстрованою у встановленому законом порядку адресою його місця проживання, проте конверт повернувся з відміткою, що адресат відсутній за вказаною адресою (т. 1, а.с.165; т.1 а.с.167).
Відповідно до п. 99 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року N 270, рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім'ї за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв'язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо), чи рішення органу опіки і піклування про призначення їх опікунами чи піклувальниками.
У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.
Матеріалами справи підтверджено наявність в справі даних про повернення до суду судової повістки на ім'я відповідача з відміткою "Адресат відсутній за вказаною адресою", що за нормами Правил надання послуг поштового зв'язку здійснюється за відсутності осіб.
Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про, в тому числі, відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування.
Таким чином, в силу вимог вказаної норми Закону, відповідач вважається належним чином повідомлений про день, час та місце проведення судового засідання.
Щодо доказів, які спростовують викладені в рішенні суду висновки щодо заборгованості зі сплати внесків, а саме: квитанції у кількості 85 шт. про сплату внесків за оскаржуваний період, які, на думку апелянта, мають істотне значення для правильного вирішення справи, утім не були досліджені та враховані судом першої інстанції при вирішенні спору слід зазначити про таке.
Відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Як було встановлено судом, відповідач був обізнаний про існування цивільної справи № 372/1224/21, оскільки отримав копію позовної заяви з додатками та копію ухвали суду про відкриття провадження. При цьому протягом встановленого строку відзиву до суду подано не було.
А відтак, надані відповідачем квитанції не досліджувалися судом першої інстанції та є новими доказами в розумінні частини 3 статті 367 ЦПК України. Апелянтом не наведено підстав неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Окрім того, не всі надані ОСОБА_1 квитанції є читабельними, що перешкоджає достовірно встановити відомості, які в них зазначені. Натомість апелянт у своїх доводах лише зазначає, що ним надано квитанції у кількості 85 шт., які на його думку не були враховані у розрахунку заборгованості, однак не вказує, які саме квитанції, на яку суму, за який період.
Водночас апеляційний суд бере до уваги, що позивачем враховано часткову сплату відповідачем внесків в 2020 рік, а саме: у загальному розмірі 166 153,26 грн., про що було зазначено в позовній заяві, враховано судом першої інстанції, та не заперечувалося позивачем у відзиві на апеляційну скаргу.
Ухвалюючи рішення, колегія суддів, крім іншого, приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Крім того, колегія суддів враховує правовий висновок Верховного Суду № 524/3490/17-ц від 27.03.2019 року, згідно якого: «Із урахуванням того, що доводи касаційної скарги є ідентичними доводам позовної заяви та апеляційної скарги заявника, яким судами надана належна оцінка, Верховний Суд доходить висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх».
Отже, переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки зводяться лише до переоцінки доказів та тлумачення норм права на розсуд апелянта, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та жодним чином не спростовують висновків суду, викладених в рішенні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Демидовою Тетяною Миколаївною, - залишити без задоволення.
Заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 грудня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова