справа №365/28/22 головуючий у І інстанції: Кучерява Л.М.
провадження 22-ц/824/7685/2022 доповідач: Сліпченко О.І.
Іменем України
07 листопада 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Сліпченка О.І.(суддя-доповідач), Олійника В.І., Сушко Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Згурівського районного суду Київської області від 23 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю та набуття права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,-
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулась із вищевказаним позивом, просила встановити факт постійного проживання однією сім'єю з ОСОБА_4 протягом шести років на момент її смерті та ведення з нею спільного господарства, а також визнати право власності у порядку спадкування на житловий будинок загальною площею 48 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,25 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, на якій розташований вказаний будинок, та займає разом з господарськими будівлями площу 0,03 га.
Ухвалою Згурівського районного суду Київської області від 23 лютого 2022 року від 28 січня 2022 року позовна заява залишена без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
14 лютого 2022 року до суду надійшла заява про усунення недоліків, якою позивач частково усунула зазначені в ухвалі недоліки та які прийняті судом, до заяви була додана квитанція про сплату судового збору за одну позовну вимогу майнового характеру у розмірі 2324,00 грн. В той же час позивачем не сплачений судовий збір за позовну вимогу немайнового характеру у розмірі 496,20 грн.
Ухвалою Згурівського районного суду Київської області від 23 лютого 2022 року скаргу визнано неподаною та повернено особі, яка її подала.
Не погодившись із висновками місцевого суду, представник ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Вказує, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху не було чітко визначено розмір судового збору який підлягає сплаті.
Крім того, вважає, що відсутня необхідність сплати судового збору за немайнову вимогу, оскільки вона пов'язана із іншими вимогами майнового характеру.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає в повній мірі.
Повертаючи скаргу, місцевий суд виходив з того, що скаржник в повній мірі не усунув недоліки визначені в ухвалі про залишення скарги без руху.
Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
У ст. 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
За змістом п.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена на захист свого порушеного права, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, наданих сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п. 1 ст. 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху, позивачу було роз'яснено, що ним не сплачено судовий збір.
Зокрема вказано на необхідність сплати судового збору у відповідності до заявленої майнової вимоги в розмірі 2324 грн. та 496,20 грн. у відповідності до вимоги про встановлення факту.
Колегія суддів зауважує, що доводи апеляційної скарги з приводу відсутності в ухвалі про залишення позову без руху визначення чіткої суми судового збору є хибними, оскільки позивачеві було роз'яснено чіткі суми судового збору, зокрема, щодо вимоги про встановлення факту, яка не була сплачена позивачем.
Місцевий суд вірно зазначив на необхідність сплати судового збору як у відповідності до вимог майнового характеру, так і немайнового характеру.
Посилання апелянта на те, що вимоги позовної заяви є пов'язаними та судовий збір за вимогу про встановлення факту не підлягає сплаті колегія суддів відхиляє, оскільки вони ґрунтуються на хибному тлумаченні процесуального законодавства.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Колегія суддів зауважує, що зазначені в апеляційній скарзі позиції Верховного Суду, щодо взаємозв'язку позовних вимог та відсутності необхідності сплати судового збору за кожну із них окремо не приймаються до уваги, оскільки правовідносини у справах, які перебували на розгляді судів та у справі, яка перебуває на розгляді апеляційного суду є не релеванті, а позовні вимоги визначені ОСОБА_1 , щодо встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності у порядку спадкування можуть розглядатись окремо, оскільки за своєю суттю не являються таким, що витікають одна із іншої та відповідно не являються взаємопов'язаними.
Доводи апеляційної скарги в частині спростування висновків місцевого суду, щодо розміру судового збору у відповідності до вимоги майнового характеру, не приймаються до уваги, оскільки позивачем в цій частині сплачено судовий збір, у відповідності до визначеного розміру судом, відповідно вказаний недолік було усунуто та він не являвся підставою повернення позовної заяви.
Таким чином, ОСОБА_1 не було усунуто недоліки позовної заяви в повному обсязі, зокрема не було сплачено судовий збір у відповідності до визначеної нею вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю.
Згідно ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо заявник не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявникові.
Місцевий суд прийшов до вірного висновку, щодо необхідності повернення позовної заяви особі, яка її подала, оскільки нею не було усунуто в повній мірі недоліки визначені в ухвалі Згурівського районного суду Київської області від 23 лютого 2022 року про залишення її без руху.
Оскільки, висновки суду відповідають обставинам справи, а оскаржувана ухвала суду відповідає вимогам процесуального права, то підстави для її скасування відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Згурівського районного суду Київської області від 23 лютого 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено «07» листопада 2022 року.
О.І. Сліпченко
В.І. Олійник
Л.П. Сушко