справа №363/2705/21 головуючий у І інстанції: Лукач О.П.
провадження 22-ц/824/6691/2022 доповідач: Сліпченко О.І.
Іменем України
07 листопада 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Сліпченка О.І. (суддя-доповідач), Сушко Л.П., Суханової Є.М.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 11 січня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів,-
В липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася із вищевказаним позовом, який обґрунтовано тим, що 29 липня 2020 року Вишгородський районний суд Київської області призначив ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини в розмірі 1500 грн щомісячно.
Станом на 1 червня 2021 року відповідач ігнорує потреби дитини, рішення суду не виконує, не проявляє заінтересованості в подальшій долі свого біологічного сина, не цікавиться його успіхами, станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчанням, підготовкою до самостійного життя, ніяким чином не бере участі в утриманні свого біологічного сина.
Вказує, що ОСОБА_2 постійно приховує дійсний розмір своїх доходів, належної матеріальної допомоги не дає. Позивач самостійно власними силами намагається матеріально забезпечувати, доглядати та виховувати неповнолітнього ОСОБА_3 .
З неофіційних джерел позивачу стало відомо, що відповідач займається підробітками, а саме ремонтом автомобілів у гаражі за місцем проживання та перевезеннями вантажів, за що отримує дуже пристойний дохід. Крім того, ОСОБА_2 став спадкоємцем та отримав у спадщину будинок у селі Нові Петрівці.
На даний час позивач безробітна, перебуває на утриманні чоловіка. Неодноразові прохання до ОСОБА_2 стосовно допомоги у матеріальному забезпечені є безрезультатними.
У цьому році малолітній ОСОБА_3 має йти до загальноосвітньої школи, а враховуючи певні особливості характеру дитини, стан його здоров'я, особливості спілкування - безперечно збільшиться потреба у видатках на утримання сина за умови всебічного та гармонійного розвитку дитини.
Просила збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на її користь на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі з 1500 грн на 3500 грн, що приблизно дорівнює 25% від середнього рівня заробітної плати по Київській області, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 11 січня 2022 року відмовлено в задоволенні позову.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішенням ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.
Вказує, що являються загальновідомим такі факти, що витрати на утримання дитини яка пішла до школи є значно вищі ніж у дитини, яка не ходить до школи.
Вважає підтвердженим те, що матеріальний стан відповідача дійсно покращився.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки ціна позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами;
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів
3) показань свідків.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає в повній мірі.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я платника чи одержувача аліментів, а також існування інших обставин, які б обумовили необхідність збільшення розміру аліментів.
Колегія суддів погоджується із такими висновками з огляду на наступне.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 29 липня 2020 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання дитини в розмірі 1500 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 лютого 2020 року до її повноліття.
Малолітній ОСОБА_3 з вересня 2021 року навчається у в 1-А класі середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 62 м. Києва. Позивач працює закрійником у ТОВ «Петришина».
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст.27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст.ст. 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина 3 ст.181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною 1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Суд першої інстанції зазначав, що не було встановлено обставин покращення матеріального стану відповідача та обставин погіршення матеріального стану та стану здоров'я позивачки.
Апеляційна скарга не містить належних доводів на спростування вказаних висновків.
ОСОБА_1 дійсно не надала доказів на підтвердження того, що матеріальний стан ОСОБА_2 покращився з моменту винесення рішення Вишгородського районного суду Київської області від 29 липня 2020 року, яким було стягнено аліменти із відповідача на утримання сина.
Доводи апеляційної скарги з приводу покращення матеріального стану позивача ґрунтуються виключно на суб'єктивному сприйнятті ситуації позивачем, однак не підтверджені жодними доказами.
Крім того, позивачка посилається на те, що дитина почала навчання у школі, що у свою чергу призвело до збільшення витрат на її утримання.
При цьому, оцінка витрат на утримання дитини була здійснена при розгляді справи про стягнення аліментів, з урахуванням віку дитини, її потреб та заявлених позовних вимог, які були самостійно визначені позивачем.
Не заслуговують на увагу посилання позивача на середній рівень заробітної плати по Київській області, оскільки ОСОБА_1 при зверненні із позовом про стягнення аліментів самостійно визначила розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Обставини зазначені в позовній заяві та апеляційній скарзі не можуть бути підставою для збільшення розміру аліментів.
Вірними є також посилання суду першої інстанції на те, що збільшення мінімального розміру аліментів на одну дитину, який визначено законом, не є підставою для пред'явлення позову про зміну розміру аліментів.
Апеляційна скарга переповнена переоцінкою доказів апелянтом, при цьому не вказується, які з доказів неправомірно були судом першої інстанції не прийняті, чи досліджувались із порушенням установленого законом порядку.
Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 11 січня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено «07» листопада 2022 року.
О.І. Сліпченко
Є.М. Суханова
Л.П. Сушко