Справа № 761/17110/18 Головуючий в суді І інстанції Ларіонова Н.М.
Провадження № 22-ц/824/2671/2022 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.
03 листопада 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Мельника Я.С.,
суддів: Матвієнко Ю.О., Гуля В.В.,
за участі секретаря Примушка О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 22 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комерційного комунального унітарного підприємства «Фінансова компанія «Житло-інвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс Буд», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест Таун» про стягнення суми,
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, який обґрунтовував тим, що 04.03.2010 року між ним та ККУП «ФК «Житло-інвест» було укладено Договір КНТР-000159/кв. «Про участь у фонді фінансування будівництва».
Договором передбачалась його участь як Довірителя у фонді фінансування будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на АДРЕСА_1 . Запланований строк введення будинку в експлуатацію, згідно Договору, грудень 2010 року.
За умовами п.1.1. Договору Довіритель, на підставі повного визнання ним Правил фонду фінансування будівництва (виду А) житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на АДРЕСА_1 , затверджених уповноваженим органом Фінансової компанії (Наказ №9 від 02.03.2010 року) дає згоду на участь у фонді фінансування будівництва, бере на себе зобов'язання виконувати Правила ФФБ, передає Фінансовій компанії в управління грошові кошти з метою отримання у власність об'єкта інвестування та встановлює обмеження щодо окремих дій Фінансової компанії з управління цими коштами, а Фінансова компанія зобов'язується здійснити за винагороду управління залученими грошовими коштами в інтересах Довірителя на умовах, визначених Правилами ФФБ та цим Договором.
Так, п.1.1. Договору КНТР-000159/кв. від 04 березня 2010 року посилається на «Правила фонду фінансування будівництва».
В Додатку №2 ОСОБА_1 надає суду вищеозначені «Правила ФФБ», в яких, в свою чергу, йде посилання на «Договір про заміну управителя ФФБ» від 25.02.2010 року, з яким він ознайомлений не був.
При цьому, ОСОБА_1 вказує, що ККУП «ФК «Житло-інвест» не наділений правом бути управителем ФФБ по будівництву житлового будинку в АДРЕСА_1 , а відтак, на його думку, правовими підставами визнання недійсним «Договору про заміну управителя ФФБ» від 25.02.2010 року, є невідповідність цього Договору вимогам част.1.2 та 5 ст.203 ЦК України, а також вимогам ст.23 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».
А також правовими підставами визнання недійсним «Договору №69/А-22 про організацію спорудження об'єкта будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на АДРЕСА_1 » від 02 березня 2010 року є невідповідність цього Договору вимогам ч.2 та ч.5 ст.203 ЦК України.
Крім того, зазначив, що як вбачається з п.1.8. Договору КНТР-000159/кв. від 04 березня 2010 року, він перерахував на рахунок ККУП «ФК «Житло-інвест» грошові кошти в сумі 762673 грн.00 коп.
Пункт 5.2 Договору КНТР-000159/кв. від 04 березня 2010 року встановлює: «У разі використання Фінансовою компанією коштів, переданих Довірителем в управління, не за цільовим призначенням, Фінансова компанія сплачує Довірителю пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення».
Пункт 1.4 Договору КНТР-000159/кв. від 04 березня 2010 року встановлює: «Запланований строк введення об'єкта будівництва в експлуатацію - грудень 2010 року...» Крім того, цей же п.1.4. встановлює порядок зміни строку введення шляхом відповідного порядку інформування інвесторів.
Позивач просив суд звернути увагу на ту істотну обставину, що він жодного разу не погодився на зміну строку введення об'єкту будівництва в експлуатацію. Станом на день подання цього позову житловий будинок в експлуатацію не введений, що і спонукає його звертатися до суду.
На підставі викладеного, просив визнати недійсним договір про заміну управителя ФФБ від 25.02.2011 року, укладений між ТОВ «Інвест Таун», ККУП «Житло-Інвест» та ТОВ «Алекс Буд»; визнати недійсним договір про внесення змін до договору № 5 від 18.05.2006 року про організацію спорудження житлового будинку з прибудинковими приміщеннями, укладений між ТОВ «Інвест Таун», ККУП «Житло-Інвест» та ТОВ «Алекс Буд»; стягнути з ККУП «Житло-Інвест» пеню в розмірі 278 375,64 грн.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 22 липня 2021 року провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним Договору про заміну ФФБ від 25.02.2010 року та в частині вимог про визнання недійсним Договору про внесення змін до договору № 05 від 18.05.2006 року - закрито.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 22 липня 2021 року в позові ОСОБА_1 про стягнення пені - відмовлено.
Не погоджуючись із цим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати, та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом усіх обставин справи.
Обґрунтовував доводи апеляційної скарги тим, що місцевим судом не встановлено всі фактичні обставини справи, відсутній аналіз наданих ним доказів.
Зазначає, що судом першої інстанції не враховано посилання у позовній заяві на постанову Верховного Суду від 21 грудня 2016 року по справі №6-1000цс16 щодо правової природи оспорюваних договорів як грошового зобов'язання, а відтак суд дійшов незаконного висновку щодо застосування до спірних правовідносин строків позовної давності.
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, з огляду на те, що заявляючи вимогу про сплату санкцій в порядку виконання зобов'язання за Договором №000159/кв, позивач не надав належних та достатніх доказів, на підтвердження правомірності його вимог.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду щодо стягнення з відповідача пені передбачений ч. 2 ст.258 ЦК України.
Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.03.2010 року ОСОБА_1 та ККУП «ФК «Житло-інвест» уклали Договір КНТР-000159/кв «Про участь у фонді фінансування будівництва».
02.03.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест Таун» та товариством з обмеженою відповідальністю «Алекс Буд», ККУП «Фінансова компанія «Житло-інвест» Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) укладено Договір про внесення змін до договору № 05 від 18.05.2006 р. про організацію спорудження житлового будинку з прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом, розташованого на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 13-15).
25.02.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест Таун», ККУП «Фінансова компанія «Житло-інвест» Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та товариством з обмеженою відповідальністю «Алекс Буд» укладений Договір про заміну управителя ФФБ».
За умовами п.1.1. Договору Довіритель, на підставі повного визнання ним Правил фонду фінансування будівництва (виду А) житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на АДРЕСА_1 , затверджених уповноваженим органом Фінансової компанії (Наказ №9 від 02.03.2010 року) дає згоду на участь у фонді фінансування будівництва, бере на себе зобов'язання виконувати Правила ФФБ, передає Фінансовій компанії в управління грошові кошти з метою отримання у власність об'єкта інвестування та встановлює обмеження щодо окремих дій Фінансової компанії з управління цими коштами, а Фінансова компанія зобов'язується здійснити за винагороду управління залученими грошовими коштами в інтересах Довірителя на умовах, визначених Правилами ФФБ та цим Договором.
Так, п.1.1. Договору КНТР-000159/кв. від 04 березня 2010 року посилається на «Правила фонду фінансування будівництва».
В Додатку №2 Позивач надає суду вищеозначені «Правила ФФБ», в яких, в свою чергу, йде посилання на «Договір про заміну управителя ФФБ» від 25.02.2010 року, з яким позивач ознайомлений не був.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 22 липня 2021 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним Договору про заміну ФФБ від 25.02.2010 року та в частині вимог про визнання недійсним Договору про внесення змін до договору № 05 від 18.05.2006 року (пункти 1 та 2 резолютивної частини позову).
При цьому, в позові ОСОБА_1 також вказував, що як вбачається з п.1.8. Договору КНТР-000159/кв. від 04 березня 2010 року, він перерахував на рахунок ККУП «ФК «Житло-інвест» грошові кошти в сумі 762 673 грн.00 коп.
Пункт 5.2 Договору КНТР-000159/кв. від 04 березня 2010 року встановлює: «У разі використання Фінансовою компанією коштів, переданих Довірителем в управління, не за цільовим призначенням, Фінансова компанія сплачує Довірителю пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення».
Пункт 1.4 Договору КНТР-000159/кв. від 04 березня 2010 року встановлює: «Запланований строк введення об'єкта будівництва в експлуатацію - грудень 2010 року...» Крім того, цей же п.1.4. встановлює порядок зміни строку введення шляхом відповідного порядку інформування інвесторів.
Згідно з п. 5.2 Договору КНТР-000159/кв. від 04 березня 2010 року, у разі використання Фінансовою компанією коштів, переданих Довірителем в управління, не за цільовим призначенням, Фінансова компанія сплачує Довірителю пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Згідно ст. 2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» фонд фінансування будівництва - кошти, передані управителю ФФБ в управління, які використані чи будуть використані управителем у майбутньому на умовах Правил фонду та договорів про участь у ФФБ.
Установник управління майном - особа, яка передає майно управителю в довірчу власність на підставі договору управління майном. У цьому Законі для ФФБ - це довіритель.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ст.510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Відповідно до ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін (ч. 2 ст.256 ЦК України).
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги (ст.257 ЦК України).
Відповідно до ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Щодо висновків місцевого суду про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, колегія суддів звертає увагу на таке.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ч.2 ст.258 ЦК України).
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За ч.ч. 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до положень ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи були дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
Як роз'яснено у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, до ухвалення рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року по справі № 910/18560/16 (12-143гс18) сказано, що застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог.
Такі ж правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц; Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц; від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц; від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73); від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 80); від 05 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 61); № 522/2201/15-ц (пункт 62) та № 522/2110/15-ц (пункт 61); від 07 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (пункт 71); від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 134); від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункт 51).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про те, що до спірних правовідносин слід застосовувати строк позовної давності, позаяк судом не з'ясовано чи взагалі порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду, що є самостійною підставою для відмови в позові з підстави його необґрунтованості.
Відповідно до ч.4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що позивачем не надано доказів в обґрунтування позовних вимог щодо нецільового використання коштів відповідачем, як і не надано документів, в яких би було зафіксовано передачу грошових коштів відповідачу, а також виконання у повному обсязі своїх зобов'язань по договору щодо перерахування коштів на рахунок фонду, на якому обліковуються кошти довірителя.
Доводи апеляційної скарги щодо не встановлення місцевим судом обставин справи, а саме визначення правової природи Договору КНТР-000159/кВ від 04.03.2010 року, оцінюються колегією суддів критично, позаяк не спростовують висновки суду першої інстанції в частині відсутності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення пені за нецільове використання коштів.
Інших вагомих та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, апеляційна скарга не містить.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржуване рішення в мотивувальній частині щодо наведених правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог - змінити, та відмовити у задоволенні позову у зв'язку з його недоведеністю та необґрунтованістю, а резолютивну частину оскаржуваного рішення - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 376 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 22 липня 2021 року змінити в мотивувальній частині, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до ст.389 ЦПК України, оскарженню до Верховного Суду не підлягає.
Головуючий: Судді: