24 жовтня 2022 року
справа № 824/9/22
провадження № 22-вк/824/50/2022
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Музичко С.Г., при секретарі Волошиній А.О.
учасники справи:
заявник - BRV TRAIDE S.R.O. (Словацька Республіка)
боржник - Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву представника BRV TRAIDE S.R.O - Іваненка Михайла Анатолійовича про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 29 грудня 2021 року
у справі № 154/2021 за позовом BRV TRAIDE S.R.O. (Словацька Республіка) до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» (Україна) про стягнення заборгованості, трьох процентів річних, витрат із сплати судового збору та витрат на правову допомогу,
Представник BRV TRAIDE S.R.O. звернувся до суду із заявою про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 29 грудня 2021 року та просив видати виконавчий лист на примусове виконання вищевказаного рішення та стягнути із боржника судовий збір.
Заява обґрунтована тим, що рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 29 грудня 2021 року стягнуто з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь BRV TRAIDE S.R.O. 897 372,00 євро заборгованості, 12538,62 євро - трьох процентів річних, нарахованих за період з 27 травня 2021 року по 12 листопада 2021 року 17309,57 євро - на відшкодування витрат із сплати арбітражного збору, 10000,00 євро на відшкодування витрат на оплату послуг представників, а разом 937 220,19 євро, а також три проценти річних, що нараховуються на несплачену суму заборгованості у повному обсязі за такою формулою: суму заборгованості х 3% : на кількість днів у відповідному році (365/366) х на кількість днів прострочення.
Зазначено, що рішення вступило в силу та боржником добровільно не виконується.
В запереченнях на заяву про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-Промисловій палаті Україні представник ДП «НАЕК «Енергоатом» просить в задоволенні заяви відмовити.
Зазначає про закінчення дії арбітражної угоди на момент прийняття рішення міжнародним комерційним арбітражем. Крім того, вказує, що контрактом не обумовлено застережень про можливість передачі на розгляд МКАС спорів щодо виконання договір про публічні закупівлі. На думку боржника рішення порушує публічний порядок України, оскільки загрожує безпеці та економіці України та з підприємства, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, буде надано дозвіл на стягнення коштів у розмірі 937220,19 євро, що матиме наслідок можливого доведення підприємства до стану банкрутства, вплине на належне забезпечення та ефективність роботи атомних електростанцій, безперебійного електропостачання суб'єктів господарювання та населення.
Крім того, зазначає, що затримка в розрахунках між стягувачем та боржником полягала не в порушенні зі сторони боржника, а саме в реалізації банком повноважень в рамках фінансового моніторингу.
Також боржником вживаються заходи щодо встановлення зв'язків між стягувачем та державою агресором, що може мати наслідком заборони виконання рішення.
В судовому засідання представникBRV TRAIDE S.R.O. (Словацька Республіка) заяву підтримав, просив її задовольнити.
представник ДП «НАЕК «Енергоатом» в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 08 липня 2020 року між ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Покупець) та BRV TRAIDE S.R.O. (Словацька Республіка) (Постачальник) укладено контракт, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у контракті, поставити вимірювальні трасформатори напруги 6 кВ виробництва Ritz Instrument Transformers GmbH, Німеччина для потреб виробництва ВП «Запорізька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом».
Відповідно до п. 9.2 усі неврегульовані за контрактом спори передаються заінтересованою стороною на розгляд до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України у відповідності до Регламенту даного суду, з дотриманням претензійного порядку врегулювання спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.
Отже, арбітражне застереження у контракті є виглядом арбітражної угоди.
Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 29 грудня 2021 року у справі № 154/2021 за позовом BRV TRAIDE S.R.O. (Словацька Республіка) до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» (Україна) про стягнення заборгованості, трьох процентів річних, витрат із сплати судового збору та витрат на правову допомогу стягнуто з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь BRV TRAIDE S.R.O 897 372,00 євро заборгованості, 12538,62 євро - трьох процентів річних, нарахованих за період з 27 травня 2021 року по 12 листопада 2021 року 17309,57 євро - на відшкодування витрат із сплати арбітражного збору, 10000,00 євро на відшкодування витрат на оплату послуг представників, а разом 937 220,19 євро, а також три проценти річних, що нараховуються на несплачену суму заборгованості у повному обсязі за такою формулою: суму заборгованості х 3% : на кількість днів у відповідному році (365/366) х на кількість днів прострочення.
Згідно ст. 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов'язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36.
Статтею 478 ЦПК України та ст. 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» передбачено, що суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо:
1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що:
а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або
б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або
в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або
г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або
ґ) рішення ще не стало обов'язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або
2) якщо суд визнає, що:
а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або
б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
Тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні і виконанні арбітражного рішення покладається на сторону, яка заперечує проти заяви стягувача.
Встановлено, що арбітражна угода не визнана недійсною; боржника було належним чином сповіщено про призначення арбітра та про арбітражний розгляд; рішення не суперечить арбітражній угоді; склад міжнародного комерційного арбітражу та арбітражна процедура відповідали угоді між сторонами; рішення вже стало обов'язковим для сторін, не було скасовано та його виконання не зупинено судом.
Посилання в запереченнях на те, що заяві про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу не відповідає вимогам ст. ч. 2 ст. 476 ЦПК України, оскільки в ній не зазначено учасників арбітражного розгляду (їх представників) спростовуються змістом заяви, в якій зазначено найменування стягувача, його представника та їх місцеперебування (місцезнаходження).
Посилання боржника на те, що строк дії арбітражного застереження є обмеженим та діє до закінчення строку дії самого контракту, тобто до 31.08.2021 року, а тому на момент прийняття рішення - 19.12.2021 року дійсної арбітражної угоди не існувало, судом не приймається з огляду на наступне. Арбітражне застереження не припинило дію в силу принципу автономності арбітражної угоди та закінчення строку дії контракту не впливає на дійсність, чинність та виконуваність включеної до нього арбітражної угоди.
Крім того, відповідно до контракту арбітражне застереження розповсюджується на всі спори, в тому числі, що виникають із зобов'язань сплати за товари.
Згідно з п. 10.1 розділу Х Контракту визначено, що контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.08.2021 року, а в частині оплати за поставлену продукцію - до повного розрахунку.
Отже, на момент звернення стягувача до міжнародного комерційного арбітражу із позовом про стягнення заборгованості за продукцію за поставлений товар арбітражне застереження не припинило своюдію.
Доводи боржника про те, що спір стосується виконання контракту про публічну закупівлю, а тому не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу судом також відхиляється виходячи з наступного.
При розмежуванні цивільно-правових (приватно-правових) та публічно-правових аспектів спорів визначальним є характер правовідносин між сторонами, якими в першому випадку є рівноправність сторін договору та їх статусу у таких відносинах, а в іншому - наявність в однієї із сторін договору публічних управлінських функцій.
За змістом Закону України «Про публічні закупівлі» публічно-правовими є відносини з державного регулювання, контролю у сфері закупівель та громадського контролю, визначення загальних умов здійснення закупівель, їх видів, порядку проведення закупівель та процедур торгів, переговорних процедур, звітності про результати проведення закупівлі тощо.
За своєю правовою природою спір, який переданий сторонами в цій справі на вирішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, є саме цивільно-правовим спором, оскільки стосується виконання укладеного цивільно-правового договору, а не виконання договору про закупівлі в розумінні Закону України «Про публічні закупівлі».
Обставини, встановлені рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 29 грудня 2021 року, не стосуються суспільних, економічних та соціальних основ Держави України, вказане рішення ухвалено у спорі, передбаченому арбітражною угодою, та виключно щодо боржника як окремої юридичної особи та самостійного учасника господарського обороту, тому виконання зазначеного рішення не суперечить публічному порядку України, її незалежності, цілісності, самостійності та недоторканості, конституційним правам, свободам, гарантіям.
Відповідно до ч. 2 ст. 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» в Україні не можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах щодо стягнення заборгованості з підприємства оборонно-промислового комплексу на користь юридичної особи держави-агресора та/або держави-окупанта або юридичної особи з іноземними інвестиціями чи іноземного підприємства держави-агресора та/або держави-окупанта.
Посилання представника ДП «НАЕК «Енергоатом» на те, що боржником вживаються заходи щодо встановлення зв'язків між стягувачем та державою агресором судом відхиляються, зважаючи на відсутність доказів на підтвердження того, що арбітражним рішенням стягнуто заборгованість на користь юридичної особи з іноземними інвестиціями чи іноземного підприємства держави-агресора або що фактичним набувачем виплат, вимог та доходів в результаті примусового виконання вказаного рішення буде юридична особа Російської Федерації, що в силу положень вищенаведеної частини другої статті 81 «Про міжнародне приватне право» могло б стати підставою для відмови у задоволенні заявиBRV TRAIDE S.R.O.
З огляду на викладене, суд вважає, що відсутні, визначені ст. 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та ст. 478 ЦПК України підстави для відмови в задоволенні заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу.
Згідно частин 1, 6 ст. 479 ЦПК України за результатами розгляду заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу суд постановляє ухвалу про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу або про відмову у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу за правилами, встановленими цим Кодексом для ухвалення рішення.
З огляду на те, що судом не встановлено підстав для відмови у визнанні та наданні дозволу на виконання рішенняМіжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 29 грудня 2021 року у справі 154/2021, а тому заява представника BRV TRAIDE S.R.O.про визнання та надання дозволу на виконання даного рішення підлягає задоволенню.
Відповідно слід видати виконавчий лист на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від від 29 грудня 2021 року.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Представник BRV TRAIDE S.R.O. в заяві про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу просив про стягнути з боржника на користь стягувача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 42 250 євро.
На підтвердження понесених витрат представником заявника надано до суду:
- договір №29/04/21 про надання правової допомоги від 29.04.2021 року;
- додаткову угоду №9 до договору 29/04/21 про надання правової допомоги від 05 січня 2022 року;
- інвойс №121/22 від 09.07.2022 року щодо частини оплати за правову допомогу у розмірі 50 % за представництво BRV TRAIDE S.R.O, надану в Київському апеляційну суді у справі 824/9/2022;
- акт приймання-передачі/ звіт про надані послуги.
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Представником ДП «НАЕК «Енергоатом» подано заперечення проти розміру витрат на правничу допомогу. Заява обґрунтована тим, що дана справа не потребує значних професійних зусиль у формуванні правової позиції, зібранню доказів, проведення експертиз, аналізу судової практики.
Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих послуг, з урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, суд приходить до висновку про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Також у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) підлягає стягненню 1240,00 грн судового збору.
Керуючись статтями 141, 477, 479 ЦПК України, суд,-
Заяву представника BRV TRAIDE S.R.O - Іваненка Михайла Анатолійовича про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 29 грудня 2021 року
задовольнити.
Визнати і надати дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 29 грудня 2021 року у справі за позовом BRV TRAIDE S.R.O. до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» (Україна) про стягнення заборгованості, трьох процентів річних, витрат із сплати судового збору та витрат на правову допомогу
Видати виконавчий лист на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 29 грудня 2021 року у справі за позовом BRV TRAIDE S.R.O. до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» (Україна) про стягнення 897 372,00 євро заборгованості , 12538,62 євро - трьох процентів річних, нарахованих за період з 27 травня 2021 року по 12 листопада 2021 року 17309,57 євро - на відшкодування витрат із сплати арбітражного збору, 10000,00 євро на відшкодування витрат на оплату послуг представників, а разом 937 220,19 євро, а також три проценти річних, що нараховуються на несплачену суму заборгованості у повному обсязі за такою формулою: суму заборгованості х 3% : на кількість днів у відповідному році (365/366) х на кількість днів прострочення.
Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» (Україна) на користь BRV TRAIDE S.R.O. (Словацька Республіка) 1240,00 гривень судового збору.
Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» (Україна) на користь BRV TRAIDE S.R.O. витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Ухвала суду може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя