ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"09" листопада 2022 р. справа № 300/1006/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості,
фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Івано-Франківської митниці Держмитслужби (надалі відповідач) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації № UA206060/2021/00069 від 08.10.2021 та рішення про коригування митної вартості № UA206060/2021/000010/2 від 08.10.2021.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивачем 06.10.2021 за допомогою брокера, для здійснення митного оформлення товару подав митну декларацію (електронне декларування) №UA206060/2021/003501, в якій за основним методом визначено митну вартість - за ціною контакту у розмірі 21330,52 EUR. Товар, що завозився на територію України, складався із 264 позицій (згідно з переліком, зазначеним у ВМД та інвойсі), а саме: частини до транспортних засобів (металеві глушники та вихлопні труби та їх частини), торгівельна марка: Роlmo, виробник: PolmoStrow SP.Z.O.O., країна виробництва: Польща (PL). На підтвердження вартості товару позивачем надано повний перелік документів, передбачений ст. 53 МК України. Проте, 08.10.2021 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № № UA206060/2021/000010/2 від 08.10.2021, яким скориговано митну вартість товару на рівні 3,6700 EUR за одиницю, на загальну суму 27661,45 EUR та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № А206060/2021/00069 від 08.10.2021, з якими позивач не погоджується. Вважає, що вказані рішення прийняті з порушенням вимог ст. 53-55 МК України та спростовуються наданими позивачем документами, необхідними для документального підтвердження митної вартості товару, зазначеної у Контракті на поставку товару.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.71-72).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві (а.с.76-92). Просив суд в задоволенні позову відмовити, з урахуванням тієї обставини, що одночасно із митною декларацією декларантом подано відповідачу для митного оформлення ряд документів для підтвердження митної вартості товару. В підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості відсутні відомості про фактичну оплату вказаного товару. У платіжних дорученнях від 05.10.2021 відсутнє посилання по якій фактурі проводиться оплата, так як посилання на рахунок фактуру FE 188/WY/2021 від 04.10.2021 не міститься. Також відповідно до п. 5.2 контракту ціна у фактурі буде виставлена в валюті євро, після перерахування, відносно середнього курсу Національного Польського Банку в день виставлення інвойсу. Оплата по кожній поставці, здійснюється в євро не пізніше 30 днів з моменту виставлення інвойса банківським переводом по системі S.W.I.F.T.(п.5.3 контракту). В даному випадку позивачем надано платіжний документ без зазначення відомостей як це передбачено в п.4.3 Контракту. Крім того, під час перевірки митної вартості декларованого товару за згенеровано формою митного контролю (АСАУР): «105-2. Контроль правильності визначення митної вартості товарів» було здійснено перевірку цінової інформації щодо митного оформлення аналогічних/подібних товарів в ЦБД «ІНСПЕКТОР». Митна вартість декларованого товару на рівні 2,86 євро/кг, а під час аналізу цінової інформації щодо аналогічних/подібних товарів в ЦБД «ІНСПЕКТОР» митна вартість становить - від 3,63 євро/кг до 3,67 євро/кг. Згідно із положеннями ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень 55 Кодексу. Відповідно до вимог Митного кодексу України вартість товарів була визначена митницею самостійно.
Від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій він підтримав заявлені позовні вимоги, заперечив проти тверджень відповідача у відзиві на позовну заяву, просив суд задовольнити у повному обсязі (а. с. 96-97).
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено наступне.
06.10.2021 до відділу митного оформлення «Калуш» м/п «Прикарпаття» Івано- Франківської митниці митним агентом ТзОВ "Брокер-сервіс-логістик" Федорак В.І. було подано електронну митну декларацію (МД) UA206060/2021/003501 для митного оформлення товару «частини до транспортних засобів (металеві глушники вихлопні труби та їх частини, торгівельна марка - Роlmo, виробник: PolmoStrow SP.Z.O.O., країна виробництва: Польща (PL)» (а.с.11-15).
Судом встановлено, що у вказаній митній декларації в якій за основним методом визначено митну вартість - за ціною контакту у розмірі 21330,52 EUR - графа 42 митної декларації (а.с. 11).
Також судом встановлено та не заперечується сторонами, що декларантом одночасно із митною декларацією надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Зокрема, представлено пакувальний лист 188 від 04.10.2021, рахунок-фактуру (інвойс) FE 188/WY/2021 від 04.10.2021, автотранспортну накладну від 04.10.2021, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR/1 PL/MF/AS 0305538 від 04.10.2021, банківський платіжний документ, що стосується товару (MUR) 2 від 05.10.2021, прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 04.10.2021, доповнення до зовнішньоекономічного договору 1 від 24.11.2020, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі - продажу 1/20 від 24.11.2020, копія митної декларації країни відправлення 21 PL 394010Е1224389 від 04.10.2021 (а.с. 16-38).
Відповідачем за результатами опрацювання наданих до митного оформлення товару супровідних документів встановлено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за митною вартістю визначеною декларантом або уповноваженою ним особою. Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості - заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних та аналогічних товарів. Відповідно до ч.2 ст.53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана інвойс з достатнім описом товару, каталоги, прейскуранти, прайс листи виробника товару з достатнім описом товару, висновок про вартісні характеристики товару підготовлений спеціалізованими експертними організаціями , що мають відповідні повноваження згідно із законодавством. Відповідно до вимог ч.6 ст.54 МКУ неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
За результатами розгляду поданої електронної митної декларації UA206060/2021/00069 від 08.10.2021 та доданих до неї документів, Івано-Франківською митницею Держмитслужби винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за № № UA206060/2021/000010/2 від 08.10.2021, згідно якого митна вартість товару визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв'язку з відсутністю в документах, зазначених в частині 2 статті 53 Митного кодексу України, всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті за ці товари. 2-5 методи визначення митної вартості товарів (статті 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (ст. 59, 60 Митного кодексу України), та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів 4 і 5 (стаття 62, стаття 63 Митного кодексу України). Декларантом не подано на вимогу митних органів інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; висновок про якісні та вартісні характеристики товару підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Джерело інформації: МД від 25.09.2021 №UA205030/2021/023481, від 05.10.2021 № UA209120/2021/034393. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені п.5 частини 2 ст. 55 та Главою 4 Митного кодексу України.
Також на підставі частини 6 статті 54, частини 12 статті 264 Митного кодексу України, Івано-Франківською митницею Держмитслужби винесено оскаржувану картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA209300/2020/00069 від 08.10.2021, відповідно до якої декларанту відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів.
Не погоджуючись із такою відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України №4495-VI від 13.03.2012 (далі - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Порядок здійснення митного оформлення регулюється нормами розділу VIII МК України. Так, метою митного оформлення згідно з митним законодавством є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в розумінні МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Зазначене кореспондується також з положеннями ч. 4 ст. 58 МК України, згідно з якими митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ч. 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (ч. 1 ст. 52 МК України).
Згідно ч. 8 ст. 52 МК України у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.
Стаття 53 МК України регламентує перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. Так, зазначеною статтею встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 5 ст. 264 та ч. 1 ст. 54 МК України, з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів, а також контроль правильності визначення митної вартості установленим вимогам орган доходів і зборів здійснює перевірку митної декларації, що полягає, в тому числі, у перевірці числового значення заявленої митної вартості.
В розумінні положень ч. 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Як визначено ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Положення ч. 5 ст. 53 МК України забороняють вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, а саме, наявність розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
У зв'язку з вказаним суд вважає, що саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 19.02.2019 у справі №814/1888/16, від 07 травня 2020 року у справі №1.380.2019.001625, від 19 березня 2021 року у справі №820/5525/16.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
З поданої ФОП ОСОБА_1 митної декларації вбачається, що декларант визначив митну вартість товару за першим методом - за ціною договору.
Судом встановлено, що на підтвердження митної вартості товару ФОП ОСОБА_1 подано документи, що стосуються здійсненої операції з придбання такого товару та його транспортування, банківську виписку щодо оплати такого, сертифікати походження товару. Окрім того, додатково на вимогу митного органу надано прайс - лист виробника товару із зазначенням артикулу товару та ціни №б/н від 04.10.2021, платіжне доручення № MUR 2 від 05.10.2021, копія МД країни експортера від 04.10.2021, лист-роз'яснення виробника від 07.10.2021, електронний каталог на сайті виробника, доповнення до прайс листа від 07.102021, паперовий каталог виробника.
Суд вважає, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, тобто відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Однак такі документи не були взяті до уваги Івано-Франківською митницею Держмитслужби при прийнятті оскаржуваного рішення. Так, як вбачається з рішення про коригування митної вартості, відповідач в обґрунтування причини неможливості визначення митної вартості за ціною контракту посилається на неповноту подання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2 - 4 ст. 53 МК України.
Норми ч. 2 ст. 58 МК України передбачають, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
При цьому, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (ч. 3 ст. 58 МК України).
Таким чином, за результатами проведеного правового аналізу законодавчих норм, що регулюють порядок визначення митної вартості товару, суд дійшов висновку, що така визначається в першу чергу за ціною договору, і тільки в разі неможливості застосування такого, використовуються другорядні методи.
У свою чергу декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості. Його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів.
Суд вважає, що відповідач не довів належними та допустимими доказами неможливість застосування першого методу та необхідність визначення митної вартості саме за допомогою резервного методу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Вирішуючи спори, суд повинен досліджувати правомірність рішення суб'єкта владних повноважень на момент його прийняття та не може обґрунтовувати юридичну правомірність таких актів в контексті обставин, що не були підставою їх прийняття. Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях і домислах.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 по справі № 804/11813/13-а, від 11 лютого 2021 року у справі №826/8228/16.
Відповідно до ч. 3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Ч. 6 зазначеної статті МК України також передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до положень статті 55 МК України, орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом. Зокрема, згідно з положеннями п. п. 2, 4 ч. 2 цієї статті рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити не лише наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, але й обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Обов'язок органу доходів і зборів обґрунтовувати причини та порядок здійснення коригування митної вартості встановлюються також Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (далі - Правила).
Так, відповідно до п. 2.1 Правил, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Тобто, законодавець встановив, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару. Висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Разом з тим, в оскаржуваному рішенні відповідач зазначеного порядку не дотримався.
Так, в обґрунтування порядку визначення в оскарженому рішенні скоригованої митної вартості пред'явленого до митного оформлення товару - частини до транспортних засобів за резервним методом Івано-Франківська митниця Держмитслужби посилається на дані митної декларації №UA205030/2021/023481 від 25.09.2021 та №ua209120/2021/034393 від 05.10.2021. Однак суд зазначає, що така не може свідчити про обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення, оскільки за такою до митного оформлення був пред'явлений інший, аніж в спірних правовідносинах, товар.
Положення ч. 7 ст. 54 МК України передбачають, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
З огляду на вищенаведені законодавчі норми та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави для визначення митної вартості товару за резервним методом та проведення її коригування, а тому заявлені позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 3440,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням №318 від 15.02.2022 (а.с. 1).
Як наслідок, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Держмитслужби підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 3440,40 грн.
Крім того, позивачем заявлено клопотання про відшкодування судових витрат по справі.
Дослідивши матеріали клопотання про відшкодування позивачу судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, а також наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступне.
Зі змісту клопотання про відшкодування позивачу судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, а також доданих до клопотання доказів, вбачається, що позивачем понесені витрати за підготовку та подачу позовної заяви на суму 8000 грн.
Відповідно до положень ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).
З огляду на викладене, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, виходив зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).
Відповідно до п. 10 ч.6 ст.12 КАС України, справами незначної складності є справи щодо: інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Враховуючи те, що справа, по якій адвокатом надано послуги, є справою незначної складності, суд зазначає, що підготовка та подача позовної заяви, а також те, що судом розглядалася справа без виклику сторін у судове засідання, такі послуги не є послугами значного обсягу, через що суд дійшов висновку про те, що клопотання про відшкодування позивачу судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає частковому задоволенню у сумі 3000 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206060/2021/00069 від 08.10.2021.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA206060/2021/000010/2 від 08.10.2021.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43971364, вул. Чорновола, 159, м. Івано-Франківськ, 76005) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 3440 (три тисячі чотириста сорок) гривень 40 копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43971364, вул. Чорновола, 159, м. Івано-Франківськ, 76005) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 3000 (три тисячі гривень) судових витрат в частині витрат на правничу (правову) допомогу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Шумей М.В.