про повернення позовної заяви
08 листопада 2022 р. № 400/4596/22
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши матеріали
за адміністративним позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
про:визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою від 24.10.2022 суд залишив позовну заяву без руху та надав строк для усунення її недоліків - десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Суд попередив позивача, що наслідком неусунення недоліків позовної заяви в установлений судом строк є повернення такої позовної заяви позивачу (пункт 3 резолютивної частини ухвали від 24.10.2022).
Спосіб усунення недоліків позовної заяви суд визначив шляхом подання до Миколаївського окружного адміністративного суду:
- доказів на підтвердження фактичних обставин, на які позивач посилається в обгрунтування позовних вимог, або обгрунтованого клопотання про витребування доказів (клопотання про витребування доказів повинно відповідати вимогам щодо форми і змісту, установленим статтями 80, 167 Кодексу адміністративного судочинства України);
- письмової інформації про те, протягом якого саме періоду позивачу виплачувалося грошове забезпечення у заниженому розмірі, та чим це підтверджується. У разі якщо кінцева дата спірного періоду є відмінною від тієї, що зазначена у прохальній частині позовної заяви, позивачу належить додатково подати до суду позовну заяву в уточненій редакції.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху суд зазначив, що позивач не подала доказів на підтвердження обставини, на яку посилається в обґрунтування позовних вимог, - того, що відповідач у період проходження військової служби позивачем нараховував та виплачував грошове забезпечення у заниженому розмірі, а саме виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022).
Суд зазначив також, що, не подавши доказів на підтвердження зазначених у позові обставин, позивач не заявила клопотання про витребування таких доказів.
Суд вказав, що позивачу належить подати до суду докази на підтвердження фактичних обставин, на які вона посилається в обґрунтування позовних вимог, або обґрунтоване клопотання про витребування доказів.
03.11.2022 від представника позивача до суду надійшла заява на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, до якої була додана позовна заява в новій редакції.
У позовній заяві в новій редакції уточнений спірний період. У цій частині недоліки позовної заяви усунуті.
Одночасно суд вказує, що недоліки позовної заяви в частині подання доказів позивачем не усунуті.
Зокрема, будь-яких додаткових доказів на підтвердження зазначених у позові обставин, крім тих, що були додані до позову в первинній редакції, до позовної заяви в новій редакції не додано.
Клопотання про витребування у відповідача доказів ані позивач, ані його представник так само не заявили.
Додані до позовної заяви індивідуальні відомості про застраховану особу (позивача) щодо розміру виплаченого їй доходу не є доказами на підтвердження викладених у позові обставин, оскільки не містять відомостей про складові виплаченої суми, а, відповідно, і їхній розмір. Ці документи містять інформацію про отримані позивачем у певних періодах суми, проте не містять інформації щодо того, яким чином ці суми були визначені відповідачем, і самі по собі не доводять того факту, що нарахування та виплата відповідачем грошового забезпечення у 2020-2022 роках здійснювались виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018. Саме незгода позивача з такими діями відповідача, виходячи з тексту позовної заяви, і стала підставою для виникнення спору, проте, в порушення частини першої статті 77, частини четвертої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач не виконала свій процесуальний обов'язок, виконання якого є передумовою для відкриття провадження в адміністративній справі.
На підставі зазначеного суд дійшов висновку, що позивач не усунула недоліки позовної заяви в установлений судом строк.
Згідно з пунктом першим частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до частини п'ятої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Отже, позовну заяву належить повернути.
Одночасно суд роз'яснює позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України).
На підставі вищезазначеного, керуючись пунктом першим частини четвертої статті 169, статтями 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву повернути.
2. Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом
3. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Птичкіна