Номер провадження: 22-ц/813/255/22
Справа № 947/33601/20
Головуючий у першій інстанції Огренич І. В.
Доповідач Дришлюк А. І.
Категорія 30
07.11.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у м. Одесі справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та за апеляційною скаргою представника ПАТ «СК «Українська страхова група» - Пешкова Олега Олександровича на рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 березня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», третя особа ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (різниця між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування), -
16 листопада 2020 року ОСОБА_3 звернулась до Київського районного суду м. Одеси з позовом, в якому просила стягнути з ПАТ «СК «Українська страхова група» матеріальну шкоду у розмірі 71363,52 грн (різниця між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування), 2000 грн - витрати на проведення експертного дослідження, а також судовий збір. При цьому, посилалася на те, що 02.09.2019 року о 09:45 год., 3-я особа: ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Volkswagen Tiguan, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Люстдорфська дорога в м. Одеса, в порушення п.п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та допустив зіткнення з автомобілем Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_3 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. На дату ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Volkswagen Tiguan, д.н.з. НОМЕР_1 , була забезпечена полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховій компанії ПАТ «СК «Українська страхова група» з лімітом відповідальності 100000 грн, однак відповідачем було сплачено ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 28636,48 грн, а тому вона звернулась до суду з даним позовом (а.с. 1-8).
18 березня 2021 року рішенням Київського районного суду м. Одеси стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 71363 (сімдесят одна тисяча триста шістдесят три) гривні 52 копійки. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь ОСОБА_3 витрати на проведення експертного дослідження в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень та витрати по сплаті судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок (а.с. 143-145).
15 квітня 2021 року Одеським апеляційним судом отримано апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 березня 2021 року. Апелянт не погоджується з оскаржуваним рішенням в частині зазначення судом першої інстанції того, що саме ОСОБА_1 порушував ПДР та допустив зіткнення, а також, що страховиком визнано наявність вини ОСОБА_1 . Апелянт наголошує, що в постанові Київського районного суду м. Одеси від 24.02.2020 року в адміністративній справі №947/25227/19 винність ОСОБА_1 у скоєнні ДТП не встановлена. Крім того, як вказує апелянт, суддя у справі про адміністративне правопорушення дійшов висновку, що особа, яка дійсно керувала автомобілем досі не встановлена та відправляв справу на доопрацювання. Апелянт зазначає, що доказів наявності його вини до суду першої інстанції не надавалося, дане питання судом не досліджувалося. Апелянт повідомляє, що ним були подані пояснення, в яких він акцентував увагу на питаннях вини. Тому, апелянт просить суд рішення Київського районного суду м. Одеса від 18 березня 2021 року скасувати в частині визнання вини ОСОБА_1 , змінити рішення у відповідній частині та вирішити питання судових витрат.
20 квітня 2021 року представник ПАТ «СК «Українська страхова група» - Олег Олександрович Пешков направив засобами поштового зв'язку апеляційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 березня 2021 року. Апелянт вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки судом першої інстанції порушено норми процесуального та матеріального права, а рішення прийняте без врахування всіх фактичних обставин справи. На думку апелянта, неправильне застосування норм матеріального права полягає в тому, що при вирішенні справи судом першої інстанції не було застосовано п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Апелянт зазначає, що 28 квітня 2020 року між ПАТ «СК «Українська страхова група» та ОСОБА_3 було досягнуто згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування та складено страховий акт. Тому, як вказує апелянт, ПАТ «СК «Українська страхова група» виконало свої зобов'язання перед потерпілою особою за укладеним полісом страхування цивільно-правової відповідальності в повному обсязі. На думку апелянта, судом першої інстанції безпідставно стягнуто на користь ОСОБА_3 повну вартість відновлювального ремонту транспортного засобу без урахування коефіцієнта фізичного зносу та не було віднято ПДВ. Щодо відсутності правових підстав для відшкодування ОСОБА_3 податку на додану вартість, апелянт зазначає, що для такого відшкодування ремонт транспортного засобу повинен здійснюватися на підприємстві, яке є платником ПДВ. В свою чергу, апелянт наголошує на тому, що ОСОБА_3 не надала до суду доказів оплати проведеного ремонту у особи, яка є платником ПДВ. Апелянт вважає, що відсутні правові підстави для стягнення витрат за проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 2000 грн, так як представник ПАТ «СК «Українська страхова група» вчасно з'явився на огляд пошкодженого транспортного засобу, а між сторонами було досягнуто згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і тому ПАТ «СК «Українська страхова компанія» здійснювало виплату без проведення експертизи. На думку апелянта, різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням повинна відшкодовувати винна в ДТП особа, оскільки апелянт виконав свої обов'язки в повному обсязі згідно з нормами діючого законодавства. Тому, апелянт просить суд скасувати повністю рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 березня 2021 року та ухвалити нове, яким у позові ОСОБА_3 відмовити повністю, вирішити питання щодо повернення ПАТ СК «Українська страхова група» сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційне провадження за скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та за апеляційною скаргою представника ПАТ «СК «Українська страхова група» - Пешкова Олега Олександровича на рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 березня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», третя особа ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (різниця між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування) було відкрито в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
23 червня 2021 року до Одеського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник ОСОБА_3 - адвокат Дігуляр Василь Васильович зазначив, що вважає оскаржуване рішення таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та не підлягає скасуванню. Представник позивача зазначив, що в апеляційній скарзі наведено судову практику суду касаційної інстанції за 2015-2018 роки, які, на думку представника позивача, не відповідають обставинам даної цивільної справи. В обґрунтування доводів, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу, представник позивача посилався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі №755/18006/15-ц, постанову Верховного Суду від 31 липня 2019 року в справі №522/13229/16-ц, постанову Верховного Суду від 16 грудня 2020 року в справі №757/13525/18-ц. Стосовно факту погодження виплати, що вже здійснена, представник позивача вважає, що тлумачення п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у взаємозв'язку із загальними нормами цивільного законодавства призводить до висновку, що в контексті встановлених судом першої інстанції фактичних обставин, одержавши страхову виплату, потерпілий не позбавляється права на реальне відшкодування заподіяних внаслідок ДТП збитків, в тому числі в судовому порядку. При цьому, представник позивача, звертає увагу на те, що відповідно до полісу АІ3194837 від 27.11.2014 року страхова сума (ліміт відповідальності) встановлений у розмірі 100000 грн, а тому, на його думку, оскільки розмір страхового відшкодування не перевищує вказаного ліміту, то саме страховик має відшкодувати збитки потерпілому. Враховуючи викладене, представник позивача просив відхилити апеляційну скаргу ПАТ «СК «Українська страхова група» та залишити без змін оскаржуване рішення.
З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 14, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці та тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило затягування розгляду справи по незалежним від суду причинам.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до полісу АІ3194837 від 27 листопада 2014 року сторонами узгоджена страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за майнову шкоду у розмірі 100 000,00 грн, розмір страхового відшкодування не перевищує вказаного ліміту, тому суд першої інстанції дійшов висновку про те, що саме страховик має відшкодувати її потерпілому. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що відповідальність винуватця у разі визнання випадку страховим настає лише тоді, коли розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, на що безпосередньо вказує зміст ст. 1194 ЦК України (а.с. 144 зворот).
Апеляційний суд, частково задовольняючи апеляційні скарги, вважає за потрібне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Обставини справи та оцінка апеляційного суду.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ №172857, копія якого знаходиться в матеріалах справи, 02 вересня 2019 року о 09:45 год ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Volkswagen Tiguan, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Люстдорфська дорога в м. Одеса, в порушення п.п.12.1, 13.1 Правил дорожнього руху не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, та допустив зіткнення з автомобілем Mercedes-Benz, державний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , який рухався попереду, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Дії ОСОБА_1 були кваліфіковані інспектором поліції за ст. 124 КпАП України (а.с. 9-11).
Згідно з копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля Mercedes-Benz, державний знак НОМЕР_2 є ОСОБА_3 (а.с. 14).
Власником автомобіля Volkswagen Tiguan, д.н.з. НОМЕР_1 є ОСОБА_5 (а.с. 10).
На момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Volkswagen Tiguan, д.н.з. НОМЕР_1 , була забезпечена полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховій компанії ПАТ «СК «Українська страхова група» з лімітом відповідальності 100000 гривень, №АМ-9023225 від 01.03.2019 року (а.с. 19).
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що в разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.
У свою чергу, відповідно до ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.
Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Так, 02 вересня 2019 року до ПАТ «СК «Українська страхова група» звернулася ОСОБА_6 з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (а.с. 98-99).
03 вересня 2019 року з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду до ПАТ «СК «Українська страхова група» звернулася ОСОБА_3 (а.с. 100).
Згідно з протоколом огляду транспортного засобу від 10 вересня 2019 року №09-012 03 вересня 2019 року було проведено огляд автомобіля Mercedes-Benz, державний знак НОМЕР_2 (а.с. 101-102).
28 квітня 2020 року ОСОБА_3 звернулася до ПАТ «СК «Українська страхова група» із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 113).
Згідно з розрахунком суми страхового відшкодування, страховим актом та платіжним дорученням №11714 від 29 квітня 2020 року ОСОБА_3 нараховано та здійснено страхове відшкодування у розмірі 28636,48 грн (а.с. 114-116).
10 червня 2020 року ОСОБА_3 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення в рахунок відшкодування шкоди грошових коштів у розмірі 71363 грн 52 коп. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2020 року в цивільній справі №947/15492/20 у задоволенні позовної заяви було відмовлено. У тексті даного рішення суд першої інстанції зазначив, що позивач має право за наявності усіх документів звернутися до страхової компанії для виплати їй різниці між фактично сплаченою сумою та максимальним страховим лімітом, оскільки розмір шкоди не перевищує ліміт відповідальності страховика (а.с. 49-55).
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Положення вказаної статті також узгоджуються із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року по справі № 760/15471/15-ц, згідно якої відшкодування шкоди особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, можливе за умови, що у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Як вже зазначалося вище, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Volkswagen Tiguan, д.н.з. НОМЕР_1 , була забезпечена полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховій компанії ПАТ «СК «Українська страхова група» з лімітом відповідальності 100000 гривень, №АМ-9023225 від 01.03.2019 року (а.с. 19), а відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження №670/19 від 28.10.2019 року вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 102136,76 грн, вартість матеріального збитку - 53510,16 грн (а.с. 28), тобто в межах суми страхового відшкодування.
Статтями 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження №670/19 від 28.10.2019 року вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 102136,76 грн, вартість матеріального збитку - 53510,16 грн (а.с. 28).
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Пунктами 2.3 та 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі по тексту - Методика) визначено, що:
- вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ;
- вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Згідно з п. 1.6 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин;
фізичний знос КТЗ (його складників) - утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників).
Відповідно до абз. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Наведене дає підстави для висновку, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода (реальний збиток) у розмірі 53510,16 грн, а з урахуванням вже виплаченої суми страхового відшкодування - 24873,68 грн (53510,16 грн - 28636,48 грн).
Згідно з п.п. 34.2, 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (що були чинні на момент виникнення спірних правовідносин) протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Враховуючи, що відповідачем було залучено свого представника для проведення огляду транспортного засобу в строк, передбачений ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та часткове задоволення апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на проведення автотоварознавчої експертизи у розмірі 700 гривень.
Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України, частково задовольняючи апеляційну скаргу, змінює оскаржуване рішення в частині розміру відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та в частині розміру стягнення витрат на проведення автотоварознавчої експертизи.
Щодо вимог апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі представник апелянта вказував на те, що апелянт не погоджується з оскаржуваним рішенням в частині зазначення судом першої інстанції того, що саме ОСОБА_1 порушував ПДР та допустив зіткнення, а також, що страховиком визнано наявність вини ОСОБА_1 . Апелянт наголошує, що в постанові Київського районного суду м. Одеси від 24.02.2020 року в адміністративній справі №947/25227/19 винність ОСОБА_1 у скоєнні ДТП не встановлена. Крім того, апелянт зазначає, що доказів наявності його вини до суду першої інстанції не надавалося, дане питання судом не досліджувалося.
Як вже зазначалося вище, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ №172857, копія якого знаходиться в матеріалах справи, 02 вересня 2019 року о 09:45 год ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Volkswagen Tiguan, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Люстдорфська дорога в м. Одеса, в порушення п.п.12.1, 13.1 Правил дорожнього руху не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, та допустив зіткнення з автомобілем Mercedes-Benz, державний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , який рухався попереду, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Дії ОСОБА_1 були кваліфіковані інспектором поліції за ст. 124 КпАП України (а.с. 9-11).
В матеріалах справи також наявні пояснення ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , відібрані працівниками патрульної поліції.
В поясненнях ОСОБА_4 зазначено: «Я, ОСОБА_4 02 вересня приблизно о десятій годині ранку рухався на своєму автомобілі марки Mercedes, д.н.з. НОМЕР_2 зі своїм сином ОСОБА_8 . На пасажирському сидінні сидів син. Рухався я по вул. Люстдорфська дорога в сторону вулиці Олександра Невського. Побачивши в бокове дзеркало автомобіль Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_1 , я майже зупинився на червоне світло світлофора, переді мною були ще автомобілі. Я зрозумів, що автомобіль Volkswagen рухається занадто швидко. В наступну мить я відчув сильний удар ззаду в мій автомобіль. Вийшовши з машини, ми з сином побачили за кермом Volkswagen літнього чоловіка, який сидів в закритій машині і не хотів виходити, хоча я просто хотів дізнатися як він себе почуває» (а.с. 12-13).
У поясненнях ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 зазначено: «За кермом автомобіля знаходився (-лася) не я, хто був відмовляюся сказати на підставі ст. 63 Конституції України. Моя близька людина» (а.с. 74-76).
Відповідно до постанови Київського районного суду м. Одеси від 24 лютого 2020 року вирішено на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного правопорушення. В даній постанові зазначено, що: «Суд також виходить з вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - права на справедливий суд, згідно якої поєднання закриття справи з одночасним висновком про визнання чи невизнання вини особи, яка притягається до відповідальності, є недопустимим через юридичну природу і правовий зміст двох взаємовиключних рішень в одній постанові - закриття справи і визнання вини у справі, яка закривається за закінченням строків, тобто з нереабілітуючих підстав» (а.с. 15-16).
Апеляційний суд вважає за потрібне зазначити, що у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 335/8507/16-ц (провадження № 61-23811св18) зроблено правовий висновок про те, що така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП. Застосування пункту 7 статті 247 КУпАП можливе виключно у випадку наявності вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Натомість у разі відсутності вини особи в скоєнні ДТП провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. До такого ж висновку дійшов Верховний Суду в постанові від 28 вересня 2022 року в справі №727/182/21 (провадження № 61-11749св21), в постанові від 16.04.2019 року по справі № 927/623/18 та в постанові від 18.02.2020 року по справі № 916/2586/18.
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, згідно зі ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 674/1666/14-ц (провадження № 61-6468зпв18) вказано, що «зобов'язання про відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та її результатом - шкодою».
Відповідно до ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Рішення про здійснення страхового відшкодування приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування розглядався в судовому порядку.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявне повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, подане 02 вересня 2019 року до ПАТ «СК «Українська страхова група» та підписане ОСОБА_5 , з якого вбачається, що остання в графі «під час ДТП ТЗ керував» вказала ОСОБА_1 (а.с. 98-99). 03 вересня 2019 року із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду звернулася ОСОБА_3 (а.с. 100). На підставі вказаних повідомлень, страховиком було проведено огляд транспортного засобу Mercedes, д.н.з. НОМЕР_2 , після чого з урахуванням зібраних страховиком відомостей, перелік яких відображено у страховому акті №ПСЦВ-000000000002719 (протокол-узгодження, постанова суду, пояснення про обставини справи, повідомлення про ДТП, копія свідоцтва про реєстрацію ТЗ третьої особи, копія протоколу про адміністративне правопорушення, копія посвідчення водія третьої особи, копія паспорта третьої особи, копія ідентифікаційного коду третьої особи, заява про виплату страхового відшкодування, довідка поліції про реєстрацію ДТП або копія схеми місця ДТП, акт огляду пошкодженого ТЗ) (а.с. 115) було прийнято рішення про здійснення страхового відшкодування. Таким чином, страхова компанія встановила наявність підстав для виплати страхового відшкодування за фактом ДТП, а не винність 3-ої особи ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення. З огляду на вищевикладене, апеляційний суд вважає за потрібне в цій частині мотивування оскаржуваного рішення змінити відповідний висновок суду у вищевикладеній редакції.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За звернення до суду із позовом ОСОБА_3 сплатила судовий збір у розмірі 840,8 грн (а.с. 1), за подання апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 1261,2 грн (а.с. 157). Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги ПАТ «СК «Українська страхова група» та зміну розміру відшкодування шкоди, апеляційний суд вважає за необхідне змінити розподіл судових витрат та стягнути з відповідача на користь позивача 294 грн 30 коп. судового збору за звернення до суду з позовом та з позивача на користь відповідача 819 грн 78 коп. за подання апеляційної скарги.
Таким чином, враховуючи вище викладене, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України, частково задовольняючи апеляційні скарги, змінює оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині мотивування, в частині розміру відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в частині розміру стягнення витрат на проведення автотоварознавчої експертизи, а також змінює розподіл судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу представника ПАТ «СК «Українська страхова група» - Пешкова Олега Олександровича - задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 березня 2021 року - змінити в частині мотивування та в частині розміру відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також в частині розміру стягнення витрат на проведення автотоварознавчої експертизи.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, Київ, Солом'янський район, вулиця Федорова Івана, будинок 32 літ. А, код ЄДРПОУ 30859524) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) матеріальну шкоду в розмірі 24873 гривні 68 копійок та витрати на проведення автотоварознавчої експертизи у розмірі 700 гривень, судовий збір за звернення до суду з позовом у розмірі 294 гривні 30 копійок.
В іншій частині рішення - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, Київ, Солом'янський район, вулиця Федорова Івана, будинок 32 літ. А, код ЄДРПОУ 30859524) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 819 гривень 78 копійок.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк
Р.Д. Громік
М.М. Драгомерецький