Справа № 461/7070/21 Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р.
Провадження № 22-ц/811/4071/21 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
25 жовтня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Шандри М.М.
суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.
секретаря: Колич Х.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про розірвання договору про надання послуг,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ «Ідея Банк», в якому просила:
-частково розірвати Договір кредиту та страхування № Z06.00501.005835009 від 18.10.2019 в частині встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості та в частині зобов'язань позивача по сплаті коштів за додаткові та супутні послуги банку «інші послуги банку»: п.1.5 Договору кредиту та страхування № Z06.00501.005835009 від 18.10.2019, п.4 та колонка 7.4 п.5 Паспорту споживчого кредиту (Додатку № 1 до Договору кредиту та страхування № Z06.00501.005835009 від 18.10.2019;
-стягнути з АТ «Ідея Банк» на її користь грошові кошти, сплачені нею в рахунок погашення плати за обслуговування кредиту у сумі 11 216,96 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що 18.10.2019 між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк» було укладено Договір кредиту та страхування № Z06.00501.005835009 та Додаток № 1 до Договору кредиту та страхування № Z06.00501.005835009 - паспорт споживчого кредиту, що є невід'ємною частиною договору та містить істотні його умови. За умовами договору, відповідач надав позивачу споживчий кредит у сумі 49 999, 00 гривень на 24 місяці із ставкою 21 99 % річних. Пунктом 1.5 Договору встановлено, що під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим договором та договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за надання яких встановлена плата відповідно до п. 5 додатку №1 як «Інші послуги банку». Позивачка стверджує, що їй за договором кредиту та страхування № Z06.00501.005835009 від 18.10.2019 не надано жодної інформації про якість, кількість, обсяг, виконавця та зміст послуги «інші послуги банку». Позивачем не встановлено характер таких «інших послуг банку», що дає обґрунтовані підстави вважати, що така послуга не надавалась позивачу відповідачем взагалі. Також ОСОБА_1 стверджує, що паспорт споживчого кредиту - додаток 1 та інші складові договору від 18 жовтня 2019 мають стандартну форму, а вона, не маючи спеціальної освіти та відповідних знань, не могла об'єктивно оцінити умови кредитного договору, помилково придбала не потрібну їй послугу у вигляді додаткових послуг банку, зміст якої детально не розкритий відповідачем. Всі умови договору та додатку 1 - «Паспорт споживчого кредиту» викладено дрібним шрифтом, використано незрозумілу для пересічної особи без належної освіти термінологію, що не дозволило позивачу належним чином ознайомитись з умовами договору та повністю зрозуміти їх зміст. Також, позивачка зазначає, що у додатку 1, що є невід'ємною частиною договору сплату щомісячних платежів за додаткові та супутні послуги банку - «інші послуги банку», відповідач не зазначив, які саме послуги за вказану плату надаються ОСОБА_1 , їх характер, якість, кількість та виконавця. ОСОБА_1 вказує те, що умова укладеного між сторонами щодо сплати щомісячного платежу за «інші послуги банку», а саме колонка 7.4. п.5 додатку 1 не конкретизована відповідачем та не роз'яснена позивачу. Таким чином, платежі визначені в колонці 7.4. п.5 додатку 1 за послугу, яка фактично не конкретизована та не надається відповідачем, призводять до істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційним, суперечить моральним засадам суспільства, а тому є незаконними відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів». Позивачка зазначає, що нею було оплачено «інші послуги банку» у розмірі 11216,96 грн., зміст, обсяг, якість та кількість яких не встановлено нею, що дає обґрунтовані підстави вважати, що зазначена послуга не надавалась відповідачем взагалі. Належна інформація про послугу, що передбачена Законом України «Про права споживачів» не надана відповідачем позивачу перед укладенням договору. Враховуючи наведене просила задовольнити вимоги.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 07 жовтня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про розірвання договору про надання послуг відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 подавши на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Звертає увагу на те, що пунктом 1.5 договору встановлено, що під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим договором та договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за надання яких встановлена плата відповідно до п. 5 додатку №1 як «Інші послуги банку».
Стверджує, що їй за договором кредиту та страхування № Z06.00501.005835009 від 18.10.2019 не надано жодної інформації про якість, кількість, обсяг, виконавця та зміст послуги «інші послуги банку». Позивачем не встановлено характер таких «інших послуг банку», що дає обґрунтовані підстави вважати, що така послуга не надавалась позивачу відповідачем взагалі.
Враховуючи, що підписані сторонами форми документів, які складають кредитнийдоговір, не містять жодних конкретизацій стосовно передбаченої таким договором супутньої послуги в якості обслуговування кредитної заборгованості, а посилання в договорі на якісь інші документи, які не являються додатками до кредитного договору та фактично не додавалися до нього у роздрукованому вигляді і не погоджувалися сторонами у відповідній редакції, не можуть визнаватися як складова договору та підтверджувати безумовну обізнаність позивача щодо їх змісту на момент укладення договору, позивачу в момент укладення такого оспорюваного договору відповідно не була надана повна та достовірна інформація про супутню послугу до послуги кредитування, передбаченої договором в якості обслуговування кредитної заборгованості та визначеної договором в якості обов'язкової.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Учасники справи у судове засідання апеляційної інстанції не з'явились про причини неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому їх неявка, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за їхньої відсутності, а фіксування судового процесу згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не повністю відповідає.
З матеріалів справи вбачається, що 18.10.2019 між ОСОБА_1 , АТ «Ідея Банк» та ТзОВ «Нью Файненс Сервіс» було укладено Договір кредиту та страхування № Z06.00501.005835009 (а. с. 17), відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит, а позичальник отримує його на наступних умовах: тип кредиту - цільовий; сума кредиту - 49 999,00 грн; процентна ставка та тип- 21.99 % річних, змінювана; строк кредиту - 24 місяці.
Відмовляючи у задоволенні позову про розірвання вказаного договору у зазначених позивачкою частинах, районний суд обґрунтовано виходив з того, що позивачкою не доведено наявності передбачених ст. 651 ЦК України підстав для розірвання договору.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на таке.
За загальним правилом, передбаченим ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами 2, 3 статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення.
Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс2).
Згідно із пунктом 1.5 Договору кредиту та страхування № Z06.00501.005835009 від 18.10.2019 під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим Договором та Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі ДКБОФО), за надання яких встановлена плата, відповідно до п. 5 Додатку № 1 як «Інші послуги Банку». Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки в банку сплачується згідно діючих Тарифів банку. Тарифи є невід'ємною частиною Договору та розміщені на веб-сайті Банку: www.ideabank.ua.
Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (чинним на час укладання Договору № Z06.00501.005835009 від 18.10.2019) передбачено плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно з Графіком за Договором кредиту, що включає в себе плату за: надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в контакт-центрі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв'язку тощо.
Додатком 2 до протоколу Комітету з управління активами, пасивами і тарифами ПАТ «Ідея Банк» № 131 від 23.07.2019 (діяв на момент укладення оспорюваного договору) затверджено тарифи банку, у тому числі щодо послуг з кредитування. Тарифи передбачають такі послуги за обслуговування кредитної заборгованості: обслуговування кредитної лінії (визначення вартості послуги обумовлено умовами договору), видача довідок про кредитну заборгованість (50 грн), надання довідки про рух по рахунку (виписка по одному рахунку) (50 грн), надання довідки про рух по всіх рахунках кредитної угоди (історія договору) (75 грн), детальна розшифровка заборгованості за кредитом (150 грн), зміна дати щомісячного чергового платежу (100 грн), надання нового графіку щомісячних платежів за зверненням позичальника (100 грн), видача завірених печаткою банку копій кредитних договорів та додатків на них (за кожну), які зберігаються в архіві (50 грн), надання термінової послуги (200 грн).
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладений після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року) щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 ст. 11, ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, апеляційний суд доходить висновку про те, що положення пункту 1.5 Договору кредиту та страхування № Z06.00501.005835009 від 18.10.2019, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк», щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно з Графіком за Договором кредиту, є нікчемними.
У ч.5 ст. 216 ЦК України зазначено, що вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Згідно виписки банку за період з 18.10.2019 по 28.12.2020 позичальником ОСОБА_1 було здійснено платежі в рахунок погашення плати за обслуговування кредитної заборгованості на загальну суму 11 216 грн 96 коп. (а.с. 19-21).
Враховуючи наведене та правовий висновок, викладений,у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс2), колегія суддів вважає, що з АТ «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 слід стягнути 11 216 грн 96 коп., сплачених в рахунок погашення плати за обслуговування кредитної заборгованості.
Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити його.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 жовтня 2021 року слід скасувати в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення сплачених в рахунок погашення плати за обслуговування кредиту в розмірі 11 216 грн. 96 коп. та постановити нову постанову про задоволення позову в цій частині.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 жовтня 2021 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення сплачених в рахунок погашення плати за обслуговування кредиту в розмірі 11 216 грн. 96 коп. Постановити нову постанову про задоволення позову в цій частині.
Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 11 216 грн 96 коп. сплачених в рахунок погашення плати за обслуговування кредиту.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено: 03.11.2022
Головуючий
Судді