Справа № 420/9339/22
02 листопада 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючої судді - Бойко О.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків від 10.01.2022 № 520, вирішив відмовити у задоволенні адміністративного позову.
І. Суть спору:
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом позивача, Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області, до відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить, з урахуванням уточненої позовної заяви:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків № 520 від 10 січня 2022 року.
ІІ. Аргументи сторін
(а) Позиція позивача
Позивач вважає, що спірне рішення відповідач прийняв на підставі пункту 4 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, однак вказана норма втратила чинність з 1 січня 2011 згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, тобто не діяла на дату прийняття відповідачем рішення № 520 від 10.01.2021.
При цьому, позивач звертає увагу, що повноваження щодо стягнення фінансових санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування розповсюджуються на ті правопорушення, які були виявлені до 01.01.2011 та за які були застосовані (нараховані) відповідні санкції, але не сплачені відповідальними особами. Позивач зазначає, що правових підстав для застосування санкцій до Августівської сільської ради Біляївського району немає, оскільки вона до відповідальності до 01.01.2011 не притягувалась, вказані порушення виявлені тільки згідно з актом від 13.04.2021, а рішення щодо застосування відповідних санкцій відповідач прийняв лише 10.01.2022.
Крім того, акт перевірки складено 13.04.2021, а спірне рішення лише 10.01.2022, тобто з пропуском строку, який визначений ч.1 ст.250 ГК України для застосування адміністративно-господарських санкцій згідно з оскаржуваним рішенням.
Також позивач звертає увагу, що з огляду на зміст Акту перевірки від 13.04.2021 № 399 та додатків до нього неможливо встановити на які саме порушення та в якому обсязі відповідач визначив донарахування на суму 23 227,03 грн. Також, на вказану суму 23 227,03 грн. відповідач не надав вимогу згідно з положеннями п.п.8.2, 8.3 Інструкції № 21-1.
(б) Позиція відповідача
03.08.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача зазначив, що після набрання чинності Законом № 2464-VI за органами Пенсійного фонду України збережено повноваження щодо застосування фінансових санкцій за несплату заборгованості по страхових внесках, яка виникла до 1 січня 2011 року відповідно до положень абзацу 6 п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VІ. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові по справі 816/327/17 від 07 грудня 2019 року.
Представник наголошує, що оскільки фінансові санкції застосовані за несплату заборгованості по страхових внесках за період по вересень 2010 року, з урахуванням положень чинного законодавства та практики їх застосування Верховним Судом, рішення Головного управління № 520 від 10.01.2021 прийнято правомірно, а отже позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.
ІІІ. Процесуальні дії у справі
18.07.2022 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
IV. Обставини, встановлені судом
Відповідно до рішення позивача № 19-УІІІ від 16.12.2020 «Про реорганізацію юридичних осіб Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області, Іллінської сільської ради Біляївського району Одеської області, Маринівської сільської ради Біляївського району Одеської області шляхом приєднання до Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області» вирішено, в тому числі, почати процедуру реорганізації Августівської сільської ради (ЄДРПОУ 04377664) Біляївського району Одеської області місцезнаходження с. Августівка Біляївського району Одеської області вулиця Шкільна, 3 шляхом приєднання до Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області (ЄДРПОУ 04377888) місцезнаходження с. Усатове Біляївського району Одеської області провулок Урядовий, 63.
Згідно із вказаним рішенням також передбачено, що позивач є правонаступником всього майна, прав та обов'язків Августівської сільської ради.
Головний спеціаліст відділу КПР № 1 управління контрольно-перевірочної роботи Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Андрій Лобастов склав Акт від 13.04.2021 № 399 за результатами проведення позапланового (планового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Вказаний захід державного нагляду (контролю) проведений на підставі наказу від 26.03.2021 № 1401, посвідчення (направлення) від 30.03.2021 № 1731/КПР позапланово у формі перевірки; строк проведення: початок 31.03.2021, 09 год. 00 хв., завершення 13.04.2021 17 год. 00 хв.
10.01.2022 відповідач виніс Рішення № 520 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків. Вказане рішення відповідач виніс, розглянувши матеріали документальної перевірки акт № 399 від 13.04.2021 щодо Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області з питань додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, якою виявлено порушення ч.1 ст.19, п.2 ст.20, пп.1 п.8 розділу XV ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 і за наслідками якої донараховано 23227,03 грн.
Відповідач на підставі п.4 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 та абзацу 5 п.7 р.VIII ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 вирішив застосувати до Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області, 67630, Одеська обл., Біляївський р-н, с. Августівка, код за ЄДРПОУ 04377664, фінансові санкції в таких розмірах 148 080,75 грн.
На підставі вказаного рішення старший державний виконавець Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виніс Постанову про відкриття виконавчого провадження від 14.06.2022 ВП № 69228290.
V. Джерела права та висновки суду.
Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не належить до задоволення. Свій висновок вмотивовує наступним чином.
Спірним питання у цій справі є правомірність дій відповідача щодо застосування до позивача фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків на підставі ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-IV (у редакції, що діяла до 01.01.2011).
Відповідно до п.6 ч.2 ст.17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальник нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Згідно з ч.3 ст.20 вказаного Закону обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.106 Закону № 1058-IV (в редакції до 1 січня 2011 року) у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
При цьому, п.4 ч.9 ст.106 Закону передбачає, що за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.
З набранням чинності з 1 січня 2011 року Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VІ) п.4 ч.9 ст.106 із Закону № 1058-ІV виключений.
Стосовно доводів позивача про те, що після 01.01.2011 накладення органами ПФУ фінансових санкцій на підставі п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено, оскільки вказана норма не діяла на дату прийняття оскаржуваного рішення, суд звертає увагу на таке.
Згідно з абзацом п'ятим та шостим пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Наведене правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 1 січня 2011 року, поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати. Питання ж відповідальності страховиків, не пов'язані із такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання, зокрема, Закону № 1058-ІV та абзаців п'ятого, шостого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.
Таким чином, оскільки заборгованість зі сплати страхових внесків виникла до 1 січня 2011 року, відповідач має право здійснювати контрольні функції щодо правильності нарахування, своєчасності та сплати страхових внесків і застосовувати фінансові санкції згідно із законодавством, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосовувати штрафні санкції також і після цієї дати.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.04.2022 у справі № 815/7523/16.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на матеріали справи суд встановив, що відповідно до Акту перевірки від 13.04.2021 № 399 відповідач виявив порушення сплати страхувальниками та застрахованими особами страхових внесків за період з березня 2010 року по вересень 2010 року, тобто до 01.01.2011, а тому, в даному випадку, відповідач наділений повноваженнями щодо застосування фінансових санкцій на підставі п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому, відповідно до п.8.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена Постановою Правління ПФУ від 19.12.2003 № 21-1 стягнення заборгованості із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосування штрафних санкцій.
Згідно з п.8.2 вказаної Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:
а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків;
б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків;
в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.
Відповідно до п. 9.1 Інструкції до страхувальників за порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування застосовуються фінансові санкції відповідно до повноважень, якими органи Пенсійного фонду були наділені до 1 січня 2011 року.
Пункт 9.3.4 Інструкції визначає, що за донарахування органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.
Для розрахунку зазначеного штрафу кількість місяців розраховується, починаючи з місяця, на який припадає термін подання звітності за період, за який донараховано (обчислено) суми внесків, та закінчуючи місяцем, на який припадає отримання таким страхувальником акта перевірки від органу Пенсійного фонду або в якому він подав звітність, де зазначено такі донараховані суми.
Якщо за результатами перевірки виявлено в окремих місяцях суми донарахованих (своєчасно не обчислених) та не сплачених страхових внесків, то за кожне таке донарахування накладається штраф у порядку та в розмірах, визначених цим пунктом.
При цьому складається рішення за формою згідно з додатком 16 цієї Інструкції.
Підставою для прийняття відповідного рішення є акт перевірки або акт звірки, розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, звіт про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України, звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України.
Суд встановив, що на підставі Акту перевірки від 13.04.2021 № 399 відповідач виніс Рішення № 520 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків від 10.01.2022, яким виявлено порушення ч.1 ст.19, п.2 ст.20, пп.1 п.8 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і за результатами такої перевірки донараховано 23 227,03 грн. та відповідач застосував фінансові санкції в розмірі 148 080,75 грн.
При цьому, щодо доводів позивача, що зі змісту Акта перевірки від 13.04.2021 № 399 та додатків до нього не встановлюється за які порушення та в якому обсязі відповідач зазначив донарахування на суму 23 227,03 грн., а також щодо доводів, що на вказану суму відповідач не надав вимогу згідно положень п.п. 8.2, 8.3 Інструкції № 21-1 суд зазначає наступне.
В таблиці 3 до питання, наведеного у підпункті 1.3 пункту 1 Акту перевірки відповідач встановив, що сума відхилення за березень 2010 р. становить 488,05 грн.; серпень 2010 р. - 8853,97 грн.; вересень 2010 р. - 13885,01 грн. Отже, загальна сума відхилення нарахування страхових внесків становить 23 227,03 грн. та саме вказану сума відповідач зазначив в оскаржуваному рішенні як донараховану та відповідно до неї накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.
При цьому, враховуючи суму переплат позивача за квітень 2010 року - «-» 488,04 грн.; червень 2010 року - «-» 12074,19 грн.; липень 2010 року - «-» 3246,39 грн. сума недоїмки становила 7418,40 грн. (23 227,03 грн (донарахування) - 15 808,62 грн. (переплата)).
Отже, суд робить висновок, що сума донарахування за результатами перевірки становить 23 227,03 грн., яку відповідач зазначив в оскаржуваному рішенні та на підставі якої застосував фінансові санкції, а сума недоїмки з урахуванням переплат позивача становить 7418,40 грн. та саме на цю суму відповідач надіслав вимогу про її сплату, яку позивач в подальшому сплатив відповідно до платіжного доручення № 293 від 08.09.2021.
Вказані висновки спростовують доводи позивача в цій частині.
Щодо аргументів позивача, що відповідач пропустив строки, визначені ч.1 ст.250 ГК України для застосування адміністративно-господарських санкцій, оскільки Акт перевірки складено 13.04.2021, а оскаржуване рішення прийняте 10.01.2022, суд з ними не погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
При цьому, суд звертає увагу, що фінансові санкції, які відповідач застосовує до позивача не є адміністративно-господарськими, а тому на них не поширюються норми ч.1 ст. 250 ГК України про які говорить позивач.
Крім того, вже наголошена Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України не містить жодних вимог та обмежень щодо строку прийняття рішення на підставі акту перевірки.
З огляду на встановлені вище обставини, суд приходить до висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв обґрунтовано, на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги не належать до задоволення.
VI. Судові витрати
Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, питання щодо розподілу судових витрат не вирішується.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст 2, 139, 244-246 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Оскільки справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Оксана БОЙКО
.