Справа № 761/13534/22 Суддя у І інстанції Волошин В.О.
Провадження № 33/824/2967/2022 Доповідач у ІІ інстанції Дрига А.М.
31 жовтня 2022 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Дрига А.М., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Александрова Д.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2022 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, зі стягненням судового збору на користь держави, -
Відповідно до постанови судді, ОСОБА_1 06 травня 2022 року о 20 годині 25 хвилин керував автомобілем «Peugeot 301», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, яка не реагують на світло, тремтіння пальців рук, від проходження огляду на стані наркотичного сп'яніння в установленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою судді, захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2022 року скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник вказує, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 . поліція не зупиняла, доказів керування та зупинки суду не надала, отже ОСОБА_1 не є водієм в розумінні ПДР, тому не може нести відповідальність за ст. 130 КУпАП, оскільки не є суб'єктом правопорушення.
Крім того, захисник просить допитати свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та дослідити диск з бодікамер поліції.
Заслухавши думку захисника Александрова Д.О., який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У відповідності до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам, оскільки суд не дав належної оцінки наявним у справі доказам, не оцінив їх відповідність вимогам законодавства та всупереч наведеним вимогам КУпАП прийняв необґрунтоване рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення.
Так, в обґрунтування підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №096327 від 06 травня 2022 року, направлення на огляд у лікаря-нарколога, відеозапис з місця вчинення правопорушення.
Однак, суд апеляційної інстанції, не може погодитися з висновком місцевого суду, який не відповідає фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
У відповідності до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З метою перевірки доводів апелянта та висновків суду першої інстанції судом апеляційної інстанції було досліджено відеозапис з місця вчинення правопорушення, на який суд послався як на належний доказ підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Перевіркою було встановлено відсутність будь-якого відеозапису на диску, долученого до протоколу про адміністративне правопорушення, складеного щодо ОСОБА_1 , що позбавляє апеляційний суд надати оцінку вказаному доказу та відповідно свідчить про його неналежність. В протоколі про адміністративне правопорушення також відсутні прізвища свідків та пояснення останніх з приводу зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 та підстав складання протоколу.
При цьому апеляційний суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути беззаперечним доказом для підтвердження винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
При вирішенні апеляційної скарги відповідно до приписів ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і практику Європейського суду з прав людини як джерела права.
Так згідно ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КупАП не доводиться сукупністю наявних у справі доказів, які відповідають вимогам закону, є переконливими, достатньо вагомими і узгодженими між собою, а отже викликають у суду обґрунтований сумнів.
Згідно з ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив матеріали справи, не звернув увагу на наявні порушення, що призвело до помилкового висновку щодо винуватості ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
З урахуванням наведеного, апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню, постанова судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2022 року щодо ОСОБА_1 скасуванню, а провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргузахисника ОСОБА_1 - адвоката Александрова Д.О.- задовольнити.
Постанову суддіШевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2022 року щодо ОСОБА_1 - скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя А.М. Дрига