31 жовтня 2022 року м. Київ
Справа №757/13788/22-п
Апеляційне провадження №33/824/3312/2022
Київський апеляційний суд в складі судді-доповідача Соколової В.В., вирішуючи питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2022 року за матеріалами, які надійшли від Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції НП України про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово непрацюючого, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000, 00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 496, 20 грн.
Не погодився із вказаною постановою суду ОСОБА_1 , 21 жовтня 2022 року ним до суду першої інстанції подано апеляційну скаргу до якої долучено клопотання про продовження терміну подачі апеляційної скарги у зв'язку з тим, що отримав постанову суду 14 жовтня 2022 року.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, та доводи наведені в клопотанні про продовження терміну подачі апеляційної скарги, вважаю, що у продовженні строку на її апеляційне оскарження слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути особі, що її подала, з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Строк на апеляційне оскарження постанови судді в справі про адміністративне правопорушення може бути поновлений тільки у тому разі, коли він пропущений з поважних причин. Поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження є обставини, що об'єктивно перешкоджали особі, яка має право на оскарження постанови, вчасно подати апеляційну скаргу.
Згідно зі сталою практикою Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» (974 256) (Aleksandr Shevchenkov. Ukraine), заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (Trukhv. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).
У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03).
Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини також у справах «Науменко проти України» від 9 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 08 листопада 2005 року.
Тобто, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. У кожному випадку суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у вказаний принцип.
В той же час, строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в процесі судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова винесена Печерським районним судом м. Києва 06 жовтня 2022 року за участі ОСОБА_1 /а.с. 21/.
Копію постанови суду ним отримано 14 жовтня 2022 року в суді першої інстанції, що підтверджується розпискою /а.с. 22/. Того ж дня ним подано клопотання про продовження терміну подачі апеляційної скарги у зв'язку з тим, що він отримав постанову суду лише 14 жовтня 2022 року /а.с. 23/.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції 21 жовтня 2022 року, тобто з пропуском встановленого законом строку на апеляційне оскарження.
Посилання ОСОБА_1 на те, що копію оскаржуваної постанови суду ним отримано лише 14 жовтня 2022 року, не можуть бути достатніми підставами для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, оскільки ОСОБА_1 приймав участь у розгляді справи, давав пояснення у справі, йому було відомо зміст постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, роз'яснено порядок і строк її оскарження, початок якого відраховується з дня винесення постанови, а не з дня отримання її копії.
Крім того, ОСОБА_1 отримав копію постанови суду в межах строку на апеляційне оскарження, а саме 14 жовтня 2022 року, а тому мав можливість подати апеляційну скаргу в межах десяти днів з дня винесення постанови.
Таким чином, викладені в клопотанні підстави не можуть слугувати поважними причинами для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки не перешкоджали ОСОБА_1 в рамках строку на апеляційне оскарження звернутись до суду першої інстанції з апеляційною скаргою.
Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що нормами ч.2 ст.294 КУпАП не передбачено подання клопотання про продовження строку на подачу апеляційної скарги.
Таким чином, правові підставі для продовження ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2022 року, з підстав вказаних в апеляційній скарзі відсутні, а тому апеляційну скаргу відповідно до вимог ст.294 КУпАП слід повернути особі, яка її подала.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Відмовити ОСОБА_1 у продовженні строку на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2022 року.
Апеляційну скаргу з додатками повернути особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: Соколова В.В.