Ухвала від 26.10.2022 по справі 753/20702/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 753/20702/18 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11-кп/824/4038/2022 Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з секретарем - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 12 вересня 2022 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 12 вересня 2022 року продовжено строк тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_8 до 10 листопада 2022 року. У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу із тримання під вартою на особисту поруку Народного депутата України 9-го скликання ОСОБА_9 відмовлено.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 , не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати в частині продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, змінивши йому запобіжний захід на особисту поруку Народного депутата України 9-го скликання ОСОБА_9 .

В обґрунтування апеляційних вимог захисник зазначив, що до клопотання захисника про зміну запобіжного заходу було надано письмове зобов'язання депутата про взяття на поруки обвинуваченого, відповідно до якого ОСОБА_9 чітко зазначив, що йому відомі положення ст. 180 КПК України, роз'яснення він не потребує, в судовому засіданні додатково зазначив про свої наміри та готовність взяти обвинуваченого на поруки. Проте суд формально розглянув таке клопотання, не навів жодних аргументів, які б свідчили про неможливість зміни запобіжного заходу. В ухвалі не вказані мотиви щодо неприйнятності вказаного клопотання сторони захисту. Вважає, що систематичні дії суду, пов'язані з відхиленням клопотань сторони захисту прямо вказують на зацікавленість суду саме в продовженні тримання під вартою та спонуканні до визнання вини в інкримінованих злочинах. Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін. Звернувшись із апеляційною скаргою, адвокат ОСОБА_7 не заявив такого клопотання, яке б узгоджувалося із наведеними вимогами ч. 4 ст. 422-1 КПК України. Прохання розглядати апеляційну скаргу виключно у присутності захисників та обвинуваченого не відповідає змісту ч. 4 ст. 422-1 КПК України про розгляд апеляційної скарги саме за участю сторін, а не лише сторони захисту. За наведених обставин колегія суддів здійснює апеляційний розгляд без участі сторін кримінального провадження.

Вислухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189, п.п. 6,9,12 ч. 2 ст. 115, ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 15, п.п. 5,6,11,12,13 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 201, ч. 2 ст. 332 КК України. Приймаючи рішення про продовження запобіжного заходу, суд першої інстанції встановив, що заявлені стороною обвинувачення ризики з плином часу продовжують існувати та підстав для застосування інших більш м'яких запобіжних заходів не встановлено. Колегія суддів повній мірі погоджується з такими висновками місцевого суду, враховуючи, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Надаючи оцінку настання ризиків, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій. Зокрема, про високу імовірність настання ризиків, передбачених ст.. 177 КПК України, свідчать обставини встановлені судом першої інстанції та які характеризують особу обвинуваченого. Останній є особою без громадянства, офіційно не працевлаштований, постійного заробітку немає, в силу ст.89 КК України не судимий. Інкриміновані ОСОБА_6 злочини є тяжкими та особливо тяжким, у випадку визнання його винуватим у вчиненні цих злочинів обвинуваченому загрожує покарання від 10 до 15 років позбавлення волі або ж довічне позбавлення волі. Кількість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , їх тяжкість, наслідки, кількість причетних осіб, спрямованість як проти власності, громадської безпеки, сфери господарської діяльності, обігу наркотичних засобів так і проти життя та здоров'я людини, що найвищою цінністю, вказує на підвищену суспільну-небезпечність вчиненого. При цьому, внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.

Тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою. Разом з тим таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Судом першої інстанції, з чим погоджується і апеляційний суд, зазначено, що на час розгляду клопотання потерпілі та свідки у кримінальному проваджені ще не допитані судом, а тому ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжує існувати, оскільки відповідно до ст. 23 КПК України показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Зоскаржуваної ухвали вбачається, що суд достатньо врахував всі обставини, надав їм правильну оцінку та дійшов вмотивованого висновку про неможливість на даний час застосування до обвинуваченого будь-якого іншого більш м'якого запобіжного заходу. Судом враховано, що обвинувачений одружений, має сина та постійне місце проживання в м. Києві, однак вказані обставини жодним чином не гарантують належної процесуальної поведінки обвинуваченого з урахуванням змісту пред'явленого обвинувачення. Крім того, судом об'єктивно встановлено, що зважаючи на обставини, що відображені в судовому рішенні та свідчать про необхідність продовження тримання під вартою, не є можливим застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистої поруки з огляду на його недостатність. Колегія суддів також враховує, що захисник, звертаючись із апеляційною скаргою, фактично висловлює незгоду із рішенням суду щодо відмови в задоволенні його клопотання про зміну запобіжного заходу.

З огляду на встановлені обставини, на переконання колегії суддів, застосування інших більш м'яких запобіжних заходів на даний час є недоцільним та недостатнім, будь-яких порушень КПК Українипри постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, вважає за необхідне ухвалу суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст.405, 407 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 без задоволення. Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 12 вересня 2022 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

____________ _______________ _____________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4