Справа № 761/18810/22 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/3814/2022 Доповідач: ОСОБА_2
26 жовтня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 26 вересня 2022 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 ,
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 26 вересня 2022 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 строк тримання під вартою на 60 діб з заставою у розмірі 270 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Захисник обвинуваченого, не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду в частині продовження строку тримання під вартою з непомірною заставою скасувати, ухвалити нову, обравши більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання або визначити заставу у значно меншому розмірі.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник зазначив, що суддя мав провести аналіз всіх ризиків з урахуванням особливостей кримінального провадження та особи обвинуваченого. Обраний розмір застави є непомірним для обвинуваченого. Судом не враховано, що матеріальна шкода відсутня, обвинувачений раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався, одружений, на утриманні має сина 2002 року народження з інвалідністю 3 групи, неповнолітню доньку, батьків пенсіонерів, злочин не пов'язаний проти життя та здоров'я. Жоден ризик прокурором не доведений. Прокурор посилається на те, що у обвинуваченого є паспорт громадянина РФ, але в клопотанні вказує, що місцезнаходження цього документа на даний час не встановлено. Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення є лише припущенням органу обвинувачення, але нічим не підтвердженим. Обвинувачений вже більше 7 місяців знаходиться під вартою, відповідно ні він ні його близькі не мають можливості внести заставу. Він не має постійного фіксованого заробітку, а тому застава є непомірною.
Вислухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України. Суд першої інстанції встановив, що ризики, заявлені стороною обвинувачення, продовжують існувати, і такий висновок не є безпідставним. Зі змісту клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу вбачається, що оперативним підрозділом ДВБ НП України встановлена наявність у ОСОБА_6 , який є громадянином України, паспорта «громадянина Російської Федерації», який виданий 12.04.2017 року так званим «отделом УФМС России по республике Крым и г. Севастополю в г.Евпатория». Крім того, обвинувачений має у власності житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Його діти проживають на території АР Крим. Сам ОСОБА_6 відповідно до обвинувального акту є уродженцем м. Тернопіль, зареєстрований в Хмельницькій області, проживає в м. Києві. Враховуючи зазначене та обставини, встановлені оперативним підрозділом ДВБ НП України, ризик переховування обвинуваченого об'єктивно існує. Заявник у кримінальному провадженні, який залучався до конфіденційного співробітництва, є знайомим обвинуваченого, тому не виключений ризик можливого впливу на нього. Небезпідставними є доводи сторони обвинувачення щодо можливості вчинення обвинуваченим інших «аналогічних» кримінальних правопорушень. Таким чином, наявність ризиків доведена прокурором, а доводи апеляційної скарги захисника їх не спростовують.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Надаючи оцінку настання ризиків, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій. Адвокат зауважив, що місцезнаходження паспорта «громадянина Російської Федерації», який виданий 12.04.2017 року не встановлено. Проте вказана обставина не виключає наявності самого ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи, що така інформація надана ДВБ НП України та її достовірність нічим не спростована. Захисник звертає увагу, що обвинувачений раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався, одружений, на утриманні має сина 2002 року народження з інвалідністю 3 групи, неповнолітню доньку, батьків пенсіонерів, злочин не пов'язаний проти життя та здоров'я. Однак, враховуючи встановлені ризики, реальну можливість обвинуваченого виїхати на тимчасово непідконтрольну Україні територію, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, колегія суддів не вбачає підстав для застосування до ОСОБА_6 іншого більш м'якого запобіжного заходу. У клопотанні прокурора зазначається, що діти обвинуваченого проживають на території АР Крим. Підстави вважати, що ОСОБА_6 утримує дітей та батьків пенсіонерів, відсутні. Щодо визначеного судом першої інстанції розміру застави апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно пред'явленого обвинувачення ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, предметом якого є кошти в сумі 60 тисяч доларів США, що станом на 01.02.2022 року становило 1 707 330 гривень. 01.02.2022 року обвинувачений отримав від Коваленка 200 доларів США та несправжні імітаційні засоби у вигляді 10 тисяч доларів США, що станом на вказану дату становило 284 555 гривень в якості обумовленої частини суми за вирішення питання. Судом першої інстанції розмір застави визначено в межах п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, що відповідає тяжкості вчиненого. Апеляційний суд не вбачає достатніх на даний час підстав для зменшення розміру застави, враховуючи зміст пред'явленого обвинувачення.
Обрання більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, з огляду на встановлені ризики, дані про особу обвинуваченого. Приймаючи до уваги обсяг обвинувачення, тяжкість інкримінованих дій колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних вимог. Колегією суддів будь-яких порушень КПК Українипри постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, вважає за необхідне ухвалу суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст.405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 26 вересня 2022 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________ _______________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4