"30" липня 2010 р. Справа № 60/134-09
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , суддя , суддя
при секретарі Бухановій Т.А.
за участю представників сторін :
позивача -Кот Т.В., дов.№514 від 23.04.2010 р. (копія у справі)
відповідача - Лагутіної В.А. ,дов.б/н від 02.12.2009 року(у справі)
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департаменту державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців Харківської міської ради -не з'явився
третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача :1)Приватна фірма «Орнатус»- не з*явився
2) ІП “Калісто” - не з'явися
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства “Харківський завод шампанських вин”(вх. № 1410Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 27.04.10 по справі № 60/134-09
за позовом Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин", м. Харків
до Іноземного підприємства "Торговий дім "ХЗШВ", м. Харків
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департамент державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців Харківської міської ради, м.Харків
про витребування майна;
та за зустрічним позовом Іноземного підприємства “Торговий дім “ХЗШВ”, м. Харків
до Державного підприємства “Харківський завод шампанських вин”, м. Харків
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Приватна фірма “Орнатус”, м.Харків
2) Іноземне підприємство “Калісто”, м.Харків
про розірвання договору та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановила:
Позивач, ДП “Харківський завод шампанських вин”, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою (з урахуванням уточнення позовних вимог), в якій просить зобов'язати Іноземне підприємство “Торговий дім “ХЗШВ” повернути лікеро-горілчані вироби на загальну суму 8 110 343,50 грн.
25.03.2010 року Іноземне підприємство “Торговий дім “ХЗШВ” звернулось до господарського суду Харківської області із зустрічною позовною заявою, в якій просить суд розірвати договір комісії та зобов'язати ДП “Харківський завод шампанських вин” забрати продукцію. 27.04.2010 року Іноземне підприємство “Торговий дім “ХЗШВ” подало заяву про відмову від зустрічного позову і ця відмова була прийнята судом , про що зазначено в протоколі судового засідання від 27.04.2010 року та у судовому рішенні.
Рішенням господарського суду Харківської області від 27.04.2010 року (суддя Светлічний Ю.В.) в задоволенні первісного позову відмовлено повністю та задоволено заяву відповідача про відмову від зустрічного позову, провадження по зустрічній позовній заяві припинено.
Позивач за первісним позовом, ДП “Харківський завод шампанських вин”, з рішенням господарського суду не погодився та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2010 р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог ДП “Харківський завод шампанських вин” та зобов'язати Іноземне підприємство “Торговий дім “ХЗШВ” повернути лікеро-горілчані вироби на загальну суму 8 110 343,50 грн. При цьому, апелянт посилається на те, що зазначене рішення є необґрунтованим та прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні, такими, що не відповідають обставинам справи.
Відповідач за первісним позовом, Іноземне підприємства "Торговий дім "ХЗШВ", надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначає, що оскаржуване рішення суду на його думку є законним, обґрунтованим, таким, що винесене у повній відповідності до норм матеріального права з чітким дотриманням норм процесуального закону, ґрунтується на обставинах, встановлених в судовому засіданні та підтверджених доказами безпосередньо дослідженими судом. Просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом -ІП “Калісто” та ПФ “Орнатус” у судове засідання не з*явились , хоча належним чином були повідомлені про час, місце та дату розгляду справи .
Департамент державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Харківської міської ради - третя особа, в судове засідання не з'явився, хоча також був належним чином повідомлений про час, місце та дату розгляду справи.
Представники позивача та відповідача вважали за можливе розгляд справи за відсутності третіх осіб , що були належним чином повідомлені про розгляд справи.
Колегія суддів , порадившись на місці дійшла висновку про розгляд справи за відсутності третіх осіб за наявними матеріалами у справі в порядку ст. 75 ГПК України.
У судовому засіданні 27.07.2010 року було оголошено перерву до 11-ї години 29.07.2010 року для виготовлення повного тексту постанови.
Дослідивши та перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в оскаржуваному рішенні , заслухавши пояснення представників позивача та відповідача ,колегія суддів встановила наступне.
13.12.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір комісії №52/12/07 , за умовами якого відповідач за дорученням позивача за винагороду зобов*язався укласти одну або декілька угод від свого імені і за рахунок позивача ,з метою реалізації товару останнього.
Строк дії договору встановлений додатковою угодою №1 від 30.12.3008 року до 31 грудня 2009 року .
Відповідно до п.5.3 договору комітент праві в любий час відмінити дане ним комісіонеру доручення в цілому або частково,попередивши останнього за два тижні до дати відміни.
Керуючись п.5.3 договору , позивач листом № 179 від 06.05.2009 року повідомив відповідача про скасування свого доручення на реалізацію продукції , що була передана комісіонеру 6,7,9,13,15 квітня 2009 року загальною вартістю 108 826,32 грн. та залишків нереалізованої продукції станом на 01 квітня 2009 року на суму 11 385 198,79 грн. Зазначену продукцію позивач просив не реалізовувати.
При цьому посилаючись на ч.3 ст.651, ст. 1025 ЦК України, позивач зазначає у вищевказаному листі, що він відмовляється від договору ,що має наслідком припинення його дії.
Обгрунтовуючи свою позовну заяву , апелянт посилається на звіт відповідача по залишкам товару на 01.05.2009 року по договору комісії на реалізацію перед комітентом ДП ХЗШВ. Відповідно до даного звіту відповідачем не реалізовано та не повернуто позивачеві товар (лікеро-горілчані вироби ) на суму 8110343,50 грн. Також скаржник посилається на товарно-транспортні накладні за лютий-квітень 2009 року та довіреності ,видані Буряченку С.О.та Таякіну С.В.
Надаючи правову оцінку наданим позивачем на підтвердження своїх вимог доказам , колегія суддів звертає увагу ,що відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції зазначив : відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні »товарно-транспортна накладна є первинним бухгалтерським документом , який містить відомості про господарську операцію. Згідно зі статтею 9 цього ж Закону для надання юридичної сили первинним документам ,вони мають бути складені у відповідності до вимог законодавства та містити обов*язкові реквізити. Згідно з п. 2 ст. 9 цього Закону 2. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:назву документа (форми);дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
До того ж колегія суддів зазначає , що у відповідності до п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні , затвердженими Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року (із змінами, внесеними згідно з Наказами Мінтрансу N 90 від 23.03.98; N 763 від 05.11.2001 та Наказом Міністерства транспорту та зв'язку N 493 від 22.05.2006 ) та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Відповідно до п. 10.8. цих же Правил у товарно-транспортній накладній зазначається прізвище, ім'я, по батькові представника Замовника та документ, згідно з яким він уповноважений супроводжувати вантаж.
Пункт 11.7. Правил передбачає , що перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий -передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. Згідно з п. 8.26. Правил вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж.
Як вбачається з матеріалів справи , надані позивачем товарно-транспортні накладні не містять доказів на підтвердження отримання відповідачем товару по даній накладній , а саме у даних документах відсутні підписи особи , що отримала товар.
Дослідивши товарно-транспортні накладні , колегія суддів встановила також і те , що в них відсутні посилання на поставку того товару , який витребовує в позовній заяві позивач , а саме за наданими накладними не поставлялось : «Вино Приморське розове», «Портвейн Таврида красне», «Шампанське Усмішка дитяче», «Шампанське Старий Харків», «Портвейн Алушта розове».
Що ж до посилання позивача на довіреності, видані ІП "ТД "ХЗШВ", як на доказ отримання продукції відповідачем, то слід зазначити, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку ,зазначивши,що вони не є належним та допустимим доказом у справі в розумінні ст.34 ГПК України, відповідно до положень якої господарський суд має приймати тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з положеннями Наказу Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99 "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей" сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.
Таким чином, законодавством встановлені обов'язкові вимоги щодо документів, якими можуть бути підтверджені повноваження особи на отримання матеріальних цінностей та які є підставою для відпуску товарних цінностей.
При виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа "Найменування цінностей" у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей. Незаповнені рядки довіреності прокреслюються.
Згідно п. 15 Інструкції відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей.
З урахуванням приписів даної Інструкції надані до матеріалів справи довіреності не є доказом отримання продукції за договором комісії №52/12/07 від 03.12.2007 року, оскільки не містять посилання на спірний договір, а також на конкретні товарно -транспортні накладні, які позивачем надані до справи в підтвердження факту поставки саме спірної продукції.
Окрім того, кількість цінностей, зазначена у довіреностях, не відповідає кількості продукції, яка зазначена у товарно -транспортних накладних, на які посилається позивач як на доказ поставки продукції відповідачу, які не мають підпису вантажоодержувача.
До того ж , суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на п. 13 Інструкції, відповідно до якого довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. В цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно довіреності, а також для проведення розрахунків з одержувачем.
Товарно-транспортні накладні, складені на відвантаження товару в різний час, містять посилання на одну і ту ж довіреність, але відвантаження продукції здійснювалося в різні дати та партіями. Тобто відповідно до пункту 13Іінструкції факт здійснення поставки за даними довіреностями має бути підтверджено не тільки ТТН, а і відповідними накладними (актами приймання -здавання).Проте на вимогу суду таких доказів позивачем не надано ані суду першої інстанції , ані суду апеляційної інстанції.
Таким чином, довіреності на отримання цінностей №001559 від 02.02.09 р., №001561 від 13.02.09 , №001566 від 24.02.09 , №001575 від 06.04.09 , №001568 від 02.03.09 р. не є підтвердженням того, що товар був поставлений за договором комісії №52/12/07.
Необґрунтованим є і посилання позивача на звіт відповідача по залишкам товару на 01.05.2009 року по договору комісії на реалізацію перед комітентом ДП ХЗШВ,оскільки з даного звіту не вбачається що поставка проводилась саме за спірним договором комісії, оскільки відсутні посилання на дату та номер договору , а також не зазначено ким саме було здійснено поставку продукції, яка зазначена в звіті.
В своїй апеляційній скарзі скаржник також посилається на той факт , що судом першої інстанції не встановлено чи були між сторонами укладені інші договори, ніж спірний договір комісії .
Проте згідно зі статтею 33 ГПК України, кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В ході судового розгляду позивачем не надано доказів на підтвердження існування інших договорів , укладених з відповідачем . До того ж в ході судового розгляду в апеляційній інстанції представник позивача повідомила , що немає відомостей про укладення інших договорів комісії сторонами . Також позивачем не доведено обставин справи ,на які він посилається, та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження позовних вимог.
Слід також зазначити , що обґрунтовуючи позовну заяву , позивач посилається на ст.ст. 1050,1054 Цивільного кодексу України. Проте дані норми цивільного законодавства віднесені до глави 71 (Позика.Кредит.Банківський вклад) та встановлюють відповідно наслідки порушення договору позичальником та визначення кредитного договору. Приписи вищезазначених статей цивільного законодавства не регулюють відносини , що склались між позивачем та відповідачем .
Таким чином , колегія суддів дійшла висновку , що правовідносини , які склались між сторонами на підставі доказів, наданих позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог, не підпадають під ознаки глави 69 Цивільного кодексу України (Комісія) .
За таких підстав колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі не доведені жодним належним доказом, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає. Колегія суддів також зазначає, що судом першої інстанції не було допущено жодних порушень норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст. 99,101,п.1ст.103, ст.105, ГПК України ,- колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду ,-
Постановила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 27.04.10 року по справі № 60/134-09 залишити без змін.
Повний текст постанови оголошений в судовому засіданні 30 липня 2010 року.
Головуючий суддя Фоміна В.О.
Суддя Кравець Т.В.
Суддя Пуль О.А.