"28" липня 2010 р. Справа № 54/89-10
Колегія суддів у складі:
головуючого судді Бондаренка В.П., судді Камишевої Л.М., судді Токара М.В.
при секретарі Голозубовій О.І.
за участю представників сторін:
позивача - Молочко Н.Г., за довіреністю №1163 від 03.03.2010 року,
відповідача -ОСОБА_2, за довіреністю № 210 від 03.06.2010 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№ 1764Х/1-6) на рішення господарського суду Харківської області від 17 травня 2010 року у справі № 54/89-10
за позовом Комунального підприємства "Міський інформаційний центр", м. Харків
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Харків
про стягнення 6200,29 гривень,
встановила:
Рішенням господарського суду Харківської області від 17 травня 2010 року у справі № 54/89-10 (суддя Хачатрян В.С.) позов задоволено. Зобов'язано відповідача повернути позивачу на підставі акту прийому-передачі місце, що знаходиться у комунальній власності, за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 28. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1055,83 грн. заборгованості за щомісячне користування місцем за договором № 6020 від 25.12.2007р.; 239,16 грн. пені за неповну сплату платежів за договором № 6020 від 25.12.2007р.; 505,87 грн. витрат за проведення демонтажу спеціальних конструкцій за договором № 6020 від 25.12.2007р.; 4139,10 грн. пені за прострочення повернення місця за договором № 6020 від 25.12.2007р.; 260,33 грн. - витрат за зберігання демонтованої спеціальної конструкції за період з 11.11.08р. по 24.03.2010р.; 187,00 грн. державного мита; 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, мотивуючи неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, а також невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача повернути позивачу на підставі акту прийому-передачі місце, а також стягнення з відповідача заборгованості за щомісячне користування місцем за договором № 6020 в розмірі 135, 00 грн., пені за неповну сплату платежів за договором у розмірі 239,16 грн., витрат за проведення демонтажу спеціальних конструкцій в розмірі 505,87 грн., пені за прострочення повернення місця в розмірі 4139,10 грн., витрат за зберігання демонтованої спеціальної конструкції в розмірі 260,33 грн.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає її необґрунтованою, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін як таке, що відповідає вимогам закону. В обґрунтування своїх доводів посилається, зокрема, на те, що відповідач порушив умови договору № 6020 від 25.12.2007 року про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, а саме: не оплатив у встановлений строк та у визначеному договором розмірі плату за користування місцем та не повернув відповідно до умов договору за актом приймання - передачі місце позивачу.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального Кодексу України, вислухавши представників позивача та відповідача, колегія суддів встановила наступне.
Позивач - Комунальне підприємство «Міський інформаційний центр», звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 6200,29 грн. заборгованості, з яких: 1055,83 грн. - заборгованість за щомісячне користування місцем за договором № 6020 від 25.12.2007р.; 239,16 грн. - пеня за неповну сплату платежів; 505,87 грн. - витрати на проведення демонтажу спеціальної конструкції; 4139,10 грн. - пеня за прострочення повернення місця; 260,33 грн. - витрати за зберігання демонтованої спеціальної конструкції за період з 11.11.08р. по 24.03.2010р.; зобов'язати відповідача повернути позивачеві на підставі акту прийому-передачі місце, що знаходиться у комунальній власності, за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 28. Крім того, просить покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Як вбачається із матеріалів справи, 25 грудня 2007 р. між сторонами у справі - Комунальним підприємством «Міський інформаційний центр»та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладено Договір № 6020 про надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій. За умовами даного договору, позивач за плату надає відповідачу у користування місця для розміщення спеціальних конструкцій згідно додатку до договору.
Зазначений договір є підставою для виникнення у сторін у справі господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від вчинення певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно статті 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.
Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за вищевказаним договором в частині внесення плати за користування місцями, а також застосування до нього передбаченої договорами відповідальності за порушення зобов'язань за договором.
На виконання умов договору відповідачу надано у користування позивачем місце для розміщення спеціальної конструкції про що 25 грудня 2007 року складено відповідний акт.
Відповідно до договору та Акту прийому-передачі від 25.12.2007 р. до договору, позивач надав в експлуатацію відповідачу місце, що знаходиться у комунальній власності, для розміщення спеціальної конструкції - кронштейн на фасаді (1,00x1,50x2) за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 28, строком з 25 грудня 2007р. по 31 грудня 2008р. (п. 1.4 договору).
Відповідно до п. п. 3.4.6., 4.1., 4.5. договору та додатку № 1 до нього, відповідач зобов'язаний кожний місяць здійснювати оплату за користування наданим йому місцем авансом до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата, у розмірі 162,00 грн., у т.ч. ПДВ 20%.
Відповідно до пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
Так, в силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно пункту 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідач порушив своє зобов'язання за договором щодо оплати за місце, надане у користування, а саме, несвоєчасно та не повністю сплачував платежі, передбачені розділом 4 цього договору, а тому місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по сплаті за користування місцем у розмірі 1055,83 грн.
В силу статті 216, частини 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно частини 2 статті 217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції, до яких віднесена пеня (ч.1 ст. 230 Господарського кодексуУкраїни).
Відповідно до частини 4 статті 231 Цивільного кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.
Згідно до п. 6.1. Договору за несплату, несвоєчасну або неповну сплату платежів, передбачених розділом 4 цього Договору, відповідач повинен сплатити позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого (або не повністю сплаченого) платежу за кожен день прострочення.
У зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку по сплаті платежів за користування місцем, враховуючи положення зазначених правових норм, з ФОП ОСОБА_3 підлягає стягненню пеня у розмірі 239,16 грн.
Пунктом 3.1.1 договору передбачено, що позивач має право здійснювати роботи з демонтажу спеціальних конструкцій у разі несплати, несвоєчасної сплати або неповної сплати платежів, передбачених розділом 4 цього договору.
03.10.2008 р. позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення № 6473 (вих.. 5139) з вимогою погасити заборгованість, яка виникла за спірним договором, та попередження про те, що у разі невиконання вимог даного повідомлення у 5-денний строк, спеціальну конструкцію буде демонтовано позивачем відповідно до п. 31. договору з віднесенням на відповідача затрат, пов'язаних з демонтажем спеціальних конструкцій та їх зберігання.
Відповідачем отримане дане повідомлення 15.10.2008 року.
11.11.2008 року позивач здійснив демонтаж спеціальної конструкції, що підтверджується актом від 11.11.2008 року. Згідно розрахунку витрат на проведення демонтажу спеціальної конструкції, рахунку-фактури № СФД-00230 від 12.11.2008 р., калькуляції витрат на надання послуг, кошторису сума витрат, понесених позивачем складає 505,87 грн., яку правомірно стягнув суд першої інстанції з відповідача.
Дії позивача стосовно демонтажу спеціальної конструкції відповідають "Порядку демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності"(Додаток № 5 до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.10.2004р. № 977 "Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові" із змінами та доповненнями).
Пунктом 2.15 зазначеного Порядку передбачено, що власник або інший законний користувач спеціальних конструкцій має право на повернення демонтованих спеціальних конструкцій лише після звернення до КП "МІЦ" і надання документа, що підтверджує оплату вимушених витрат КП "МІЦ", пов'язаних з демонтажем спеціальних конструкцій та їх зберіганням.
Витрати, понесені позивачем за зберігання демонтованої спеціальної конструкції у розмірі 260,33 грн., підтверджуються рахунком-фактурою № СФХ-000005 від 29.01.2010р., калькуляцією витрат послуг зберігання демонтованих рекламних конструкцій та підлягають стягненню на його користь з відповідача.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач відповідно до умов договору, 26.11.2008 р. направив відповідачеві лист про припинення дії договору № 6020 від 25.12.2007 р. через десять днів з дати відправлення даного письмового повідомлення.
Даний лист відповідач отримав 01.12.2008 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Умовами договору сторони передбачили, що договір вважається таким, що припинив свою дію через 10 днів з дати відправлення (за допомогою поштового зв'язку) письмового повідомлення відповідачу про припинення дії договору (або його частини), при цьому за позивачем залишено право на відкликання свого погодження у дозволі на розміщення зовнішньої реклами.
Відповідно до пункту 5.1. договору, протягом семи календарних днів після припинення дії договору на будь-яких підставах, передбачених пунктами 8.1., 8.3. договору, відповідач зобов'язаний звільнити надані в користування місця і передати їх позивачу. Повернення місць, наданих в користування, здійснюється відповідачем на підставі актів прийому-передачі, які складаються відповідачем та підписуються уповноваженими представниками позивача та відповідача.
Місця вважаються фактично повернутими позивачу з моменту підписання актів прийому-передачі, що передбачено пунктом 5.2 договору.
Відповідно до п. 6.2. договору, у разі прострочення повернення місць, наданих у користування, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 7% від суми, передбаченої п. 4.1. цього Договору, за кожен день прострочення виконання зобов'язання щодо повернення місць за цим Договором.
Враховуючи, що відповідач всупереч умов договору не повернув місце в обумовленому порядку, ініціювання щодо складання акту приймання-передачі умовами договору покладено на відповідача, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про зобов'язання відповідача повернути місце, що знаходиться у комунальній власності, позивачу та стягнення пені у розмірі 7%, визначених умовами договору, та яка становить 4139,10 грн.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку про те, що місцевим господарським судом обґрунтовано задоволені позовні вимоги в повному обсязі.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивачем пропущений строк позовної давності, встановлений статтею 257, пунктом 2 статті 258 Цивільного кодексу України є необґрунтованими виходячи з наступного.
Згідно з частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
За змістом зазначеної норми відповідну заяву має бути зроблено в суді першої інстанції до моменту прийняття ним рішення по суті заявлених вимог. Інше означало б можливість скасування апеляційною інстанцією рішення місцевого господарського суду (внаслідок застосування позовної давності та у зв'язку з цим необхідністю відмови в позові) за відсутності підстав для такого скасування, передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 17 травня 2010 року у справі № 54/89-10 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування рішення відсутні, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України , колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 17 травня 2010 року у справі № 54/89-10 залишити без змін.
Головуючий суддя Бондаренко В.П.
суддя Камишева Л.М.
суддя Токар М.В.
Повний текст постанови підписаний 02 серпня 2010 року.