28 липня 2010р. Справа: № 65/51-10
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - І. С. Карбань, судді Л.М. Бабакової, судді Фоміної В.О.,
при секретарі -Міракові Г.А.
за участю представників сторін:
позивача - Устименко А.В. за довіреності № 01-62юр/5912 від 29.07.2009р.,
відповідача - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 2161Х/2-4) Акціонерної компанії «Харківобленерго», м. Харків, на рішення господарського суду Харківської області від 11.05.2010 р. по справі № 65/51-10,
за позовом Акціонерної компанії «Харківобленерго», м. Харків,
до Конценру «Лік», м. Харків,
про стягнення 699,43 грн., -
встановила:
АК «Харківобленерго»звернулась до суду з позовом та уточненням до нього про стягнення з Концерну «Лік» заборгованість за електроенергію у сумі 404,90 грн. (що складається з тарифної складової в сумі 337,41 грн. та ПДВ у розмірі 20% в сумі 67,49 грн.), пеню - 47,43 грн.; 3% річних - 12,39 грн. ( де 10,30 грн. 3% річних, ПДВ на 3% річних в сумі 2,09 грн.); ПДВ на 3% річних - 0,08 грн.; індекс інфляції - 55,99 (де 46,66 грн. індекс інфляції, ПДВ на індекс інфляції 9,33 грн.), ПДВ на індекс інфляції - 0,16 грн. та ПДВ на ППЕ - 178,48 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 11.05.2010р. (суддя Смирнова О.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача вартість електричної енергії у розмірі 404,90 грн., суму пені у розмірі 47,43 грн., 3% річних 10,30 грн., індекс інфляції 46,66 грн., державного мита в сумі 74,27 грн. та 171,84 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 11.05.2010р., звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у стягненні нарахувань ПДВ на ППЕ в сумі 178 грн., ПДВ на 3% річних в сумі 2,09 грн. та ПДВ на індекс інфляції в сумі 9,33 грн., а також донарахувань ПДВ на 3% річних в сумі 0,08 грн. та донарахування ПДВ на індекс інфляції в сумі 0,16 грн. на загальну суму 190,14 грн. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на порушення норм чинного законодавства. Також, апелянт просив судові витрати покласти на відповідача.
Апелянт вказував, що 23.09.2009 р. відповідно до листа заступника начальника СДПІ ВПП у м. Харкові № 12516/10/43-015 платники податку згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»зобов'язані включати до бази оподаткування ПДВ суми 3% пічних, індексу інфляції, які сплачуються покупцем згідно зі ст. 625 ЦК України та у відповідності до ст.26 Закону України «Про електроенергетику».
На думку апелянта оплата ПДВ на ППЕ, ПДВ на індекс інфляції та ПДВ на 3 % річних є додатковою компенсацією вартості товарів і підлягає оподаткуванню та повинна включатися до бази оподаткування за ставкою у розмірі 20%.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, відзив не надав, про дату, час і місце апеляційного розгляду належним чином був повідомлений, про що свідчить відповідне поштове повідомлення. Про причини неприбуття представник відповідача в судове засідання суд не повідомив. Враховуючи, що неприбуття представника відповідача у судове засідання не перешкоджає судовому розгляду справи, справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з висновками господарського суду Харківської області по даній справі, оскільки вони базуються на нормах чинного законодавства та документах, наданих до справи з нижченаведених підстав.
11.03.2005 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 06-5978 з додатками до нього (а.с. 13). Вказаний договір відповідно до п. 9.11пролонгований на 2010 рік.
Відповідно до Закону України «Про електроенергетику»від 08.06.2000 р. № 1812-ІП (зі змінами та доповненнями від 23.06.2005 р. № 2711-М) та «Правил користування електричною енергією»затвердженими Постановою НКРЕ України від 31.07.1996 р. № 28 (зі змінами та доповненнями від 11.12.2003 р. № 10305, від 17.10.2005 р. № 910 та 22.11.2006 р. № 1497), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.
Згідно з умовами п. 2.1.2 договору, постачальник електричної енергії зобов'язувався постачати електричну енергію, як різновид товару, в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 Договору, з урахуванням розділів 6, 7 Договору, а споживач, у свою чергу, відповідно до п. 2.2.5 Договору, зобов'язаний своєчасно оплачувати Постачальнику вартість спожитої електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатка № 2 «Порядок розрахунків»до Договору.
Матеріалами справи встановлено, що позивач у повному обсязі виконав покладені на нього обов'язки за договором № 06-5978 від 11.03.2005р. поставивши відповідачу у період з грудня 2008 р. по січень 2010 р. електричну енергію, а відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за вказаним договором у повному обсязі та своєчасно не розрахувався з позивачем. В зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворився борг по товарній продукції (електричній енергії) у розмірі 337,41 грн.
Нарахування товарної продукції проводиться відповідно до тарифів на електроенергію, що встановлюються і регулюються відповідним уповноваженим органом Кабінету Міністрів України в особі Національної комісії регулювання електроенергетики України та обов'язкові для застосування усіма підприємствами, установами та організаціями.
Крім того, у відповідача є заборгованість з податку на додану вартість - 67,49 грн. Сума заборгованості нарахована відповідно до Закону України від 03.12.1999 р. "Про внесення змін до Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства, але відповідач оплату за використану електричну енергію здійснював несвоєчасно, в порушення п. 2.2.5 договору, п. 6.1 Правил та п. 1 ст. 275 ГК України, згідно з якими споживач зобов'язаний проводити оплату усієї використаної електричної енергії відповідно до діючих тарифів в передбачені договором строки.
Отже, станом на 01.01.2010 р. заборгованість відповідача за спожиту електроенергію з врахуванням ПДВ перед позивачем склала 404,90 грн.
Згідно з ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 ГК України, ч. 2 пп. 1 ст. 258 ЦК України, п. 6 додатку № 2 до Договору, де визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами на всю суму не виконаних зобов'язань, з урахуванням шестимісячного терміну, відповідачеві з січня по червень 2009 р. нарахована пеня, яка складає 47,43 грн.
Також, відповідачу відповідно до ст. 625 ЦК України та п. 6 додатку № 2 до договору були нараховані 3% річних у сумі 10,30 грн. з січня по грудень 2009 р. та індекс інфляції у сумі 46,66 грн. з січня по грудень 2009р.
За таких обставин, господарський суд першої інстанції правомірно вважав, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 47,43 грн., 3% річних у сумі 10,30 грн. та індекс інфляції у сумі 46,66 грн. підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив в інший частині позовних вимог з нижчевикладених підстав.
Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. З Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.
Продажем товарів, згідно п. 1.4 ст. 1 Закону, визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включається в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку, безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.
В силу вимог п. 4.1 ст. 4 Закону договірна (контрактна) вартість електроенергії, яку позивач постачає споживачам, визначається регульованими цінами, які встановлює НКРЕ України у вигляді тарифу. Відповідно до цих цін позивач сплачує ПДВ до бюджету.
Включення до складу договірної (контрактної) вартості з метою оподаткування податком на додану вартість інших сум, ніж визначені п. 4.1 ст. 4 даного Закону, чинним податковим законодавством України не передбачено.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку, безпосередньо покупцем або через будь-яку, третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів ( послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.
Діючим податковим законодавством України не передбачено включення до складу договірної (контрактної) вартості з метою оподаткування податком на додану вартість інших сум, ніж визначені Законом України «Про податок на додану вартість», тому відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України не підпадає під дію вимог Законом України «Про податок на додану вартість».
Таким чином, інфляційні суми і проценти, які передбачені ст. 625 ЦК України, є санкцією за неналежне виконання грошового зобов'язання і пов'язані лише з компенсацією кредитору знецінених грошових коштів та не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів і не є оплатою продажу будь-якої послуги, а тому вказані суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України.
На підставі викладеного колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 11.05.2010 р. по справі № 65/51-10, прийнято у відповідності з матеріалами справи та нормами чинного законодавства, в зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення.
Керуючись ст. 75, ст. 99, ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду одноголосно, -
постановила:
Апеляційну залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 11.05.2010 р. по справі № 65/51-10 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена протягом місяця до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Карбань І.С.
Суддя Бабакова Л.М.
Суддя Фоміна В.О.
Повний текст постанови підписано та оголошено в судовому засіданні 28.07.2010р.