"29" липня 2010 р. Справа № 50/17-10
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , суддя , суддя
при секретарі Голозубовій О.І.
за участю представників сторін:
позивача - Плющенко А.П., довіреність № 198 від 10.12.2009 р.
відповідача: не з'явився,
третьої особи: Марченко С.О., довіреність №20 від 18.03.2010 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу третьої особи вх. № 1519 Х/1-7 на рішення господарського суду Харківської області від 17.03.10р. по справі № 50/17-10
за позовом ТОВ "ЛІК-Харківське будівельне управління" м. Харків;
до Харківської міської Ради, м. Харків;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, м. Харків;
про визнання права власності
встановила:
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про визнання за ним права власності на нерухоме майно у вигляді об'єктів незавершеного будівництва ж/б № 156, розташованого на земельній ділянці за адресою: проспект 50 річчя СРСР, 156 в м. Харкові; та ж/б № 331, розташованого на земельній ділянці за адресою: вул. Шевченка, 331 в м. Харкові.
Рішенням господарського суду Харківської області від 17.03.2010 року (суддя Усатий В.О.) позов задоволено - визнано за позивачем право власності на нерухоме майно у вигляді незавершеного будівництва ж/б № 156, розташованого на земельній ділянці за адресою: вул. Шевченка, 331 м. Харкова.
Третя особа з вказаним рішенням господарського суду першої інстанції не погодилась, звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального права, просить це рішення скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
Представник позивача у відзиві та в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, місце та час проведення судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень.
Враховуючи те, що норми ст. 38 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. З ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі матеріалами і документами.
В судовому засіданні 22 липня 2010 року було оголошено перерву до 29 липня 2010 року для виготовлення повного тексту постанови у справі.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників третьої особи, позивача та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Вивченням матеріалів справи встановлено, що рішенням Харківської міської ради № 303 від 26.03.03 року позивачу наданий дозвіл на будівництво багатоповерхового житлового будинку (секції "А" і "Б") з вбудовано-прибудованими приміщеннями на 1-ому поверсі та влаштуванням гаражів по пр. 50 річчя СРСР, 156, на підставі якого між сторонами укладений договір оренди земельної ділянки від 13.03.2003 р., відповідно умов якого позивачу була надана в оренду земельна ділянка за адресою: м. Харків, пр. 50 річчя СРСР, 156 для будівництва цього житлового будинку строком до 01.04.2003 р.
Рішенням Харківської міської ради № 108/03 від 30.04.2003 р. поновлено позивачу право оренди вказаної земельної ділянки строком до 01.01.2006 р., на підставі якого, 03.11.2004 р. між сторонами укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно умов якого, позивачу була надана в оренду земельна ділянка за адресою: м. Харків, пр. 50 річчя СРСР, 156 для будівництва цього житлового будинку строком до 01.01.2006 р.
Рішенням Харківської міської ради № 26/06 від 01.02.2006 р. позивачу продовжений строк будівництва багатоповерхового житлового будинку (секції "А" і "Б") з вбудовано-прибудованими приміщеннями на 1-ому поверсі та влаштуванням гаражів по пр. 50 річчя СРСР, 156 до 01.03.2008 р. та вирішено надати в оренду земельну ділянку за адресою: м. Харків, пр. 50 річчя СРСР, 156 для будівництва цього житлового будинку строком до 01.03.2008 р.
Рішенням Харківської міської ради № 117/06 від 27.09.2006 р. вирішено надати в оренду позивачу земельну ділянку за адресою: м. Харків, пр. 50 річчя СРСР, 156 для будівництва житлового будинку строком до 01.03.2008 р. строком до 01.12.2008 р., на підставі якого між сторонами укладений договір оренди землі від 28.12.2006 р., відповідно умов якого позивачу надано в оренду земельну ділянку за адресою: м. Харків, пр. 50 річчя СРСР, 156 для будівництва житлового будинку строком до 01.12.2008 р.
Рішенням Харківської міської ради № 225/08 від 10.08.2008 р. позивачу надана згода на розробку проекту відведення земельної ділянки площею орієнтовано 1,0603 га по пр..50 річчя СРСР, 156 для завершення будівництва багатоповерхового житлового будинку (секції "А" і "Б") з вбудовано-прибудованими приміщеннями на 1-ому поверсі та влаштуванням гаражів, будівництва культурно-побутового спортивно-оздоровчого центру та подальшої експлуатації об'єкту.
ТОВ "ЛіК-ХБУ", як замовником, було отримано архітектурно-планувальне завдання на розробку робочого проекту поетапного будівництва багатоповерхового житлового будинку по пр. 50 річчя СРСР, 156, відповідно до якого був виготовлений робочий проект на будівництво об'єкту.
Протягом будівництва ж/б № 156 позивач, який був одночасно як замовником так і генеральним підрядником, було виконано будівельно-монтажних робіт на суму 7 928 495 грн. без НДС, а з НДС на суму 9 514 193,58 грн.
Крім того, рішенням Харківської міської ради № 53/06 від 06.03.2006 р. позивачу надана згода на розробку проектів відведення земельної ділянки площею орієнтовано 0,6700 га по вул. Шевченка, 331 для завершення будівництва 9-ти поверхового будинку та подальшої експлуатації цього об'єкту.
Рішенням Харківської міської ради № 117/06 від 27.09.2006 р. вирішено надати в оренду позивачу земельну ділянку за адресою: м. Харків, вул. .Шевченко, 331 для завершення будівництва 9-ти поверхового будинку строком до 31.12.2008 р., на підставі якого між сторонами укладений договір оренди землі від 01.11.2006 р., відповідно умов якого позивачу надано в оренду земельну ділянку площею 0,6350 за адресою: м. Харків, вул.. Шевченко, 331 для будівництва цього житлового будинку строком до 31.12.2008 р.
Було також надане архітектурно-планувальне завдання на розробку робочого проекту будівництва 9-ти поверхового будинку по вул. Шевченка, 331 у Київському районі м. Харкові.
ДП УКООПСПІЛКИ "Проектний інститут "УКООПСПІЛКА" розробило проект завершення будівництва зазначеного будинку по вул. Шевченка, 331, а позивач виконав згідно цього проекту об'єм будівельно-монтажних робіт на загальну суму 8 043 576,00 грн.
Ступінь будівельної готовності ж/б № 331 по вул. Шевченка складає 75%. Цей об'єкт незавершеного будівництва, розташований на земельній ділянці за тією ж адресою (вул. Шевченка, 331, м. Харкова), є об'єктом нерухомого майна, побудованого ТОВ "ЛіК-ХБУ", яке є одночасно і замовником і головним підрядником зазначеного будівництва, що також підтверджується звітом про оцінку об'єкту незавершеного будівництва
Як вказує позивач, ТОВ "ЛІК-ХБУ" звернулося до Харківської міської ради з проханням видати правовстановлюючі документи на вказані об'єкти незавершеного будівництва, однак відповіді на цей час не отримано.
Ухвалою суду від 10.02.2009 р. порушено провадження про банкрутство позивача -ТОВ "ЛІК-ХБУ" (справа № Б-5014-09).
Ухвалою суду 03.12.2009 року по справі № Б-50/14-09 введена процедура санації боржника ТОВ "ЛіК-ХБУ" та призначено керуючим санацією боржника арбітражного керуючого Макаричева В.В., якого зобов'язано розробити і надати на затвердження комітету кредиторів та суду план санації з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів та запобігання банкрутства боржника
Відповідно до ч.5 ст.18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", керуючий санацією має право: розпоряджатися майном боржника з, урахуванням обмежень, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст.18 Закону, заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, які містять план санації, можуть бути в тому числі продаж частини майна боржника.
Як зазначає позивач, наступним планом санації передбачається, окремо, продаж інвесторам об'єктів нерухомості, в тому разі незавершених будівництвом ж/б № 156 по пр. 50 річчя СРСР та ж/б № 331 по вул. Шевченка м. Харкова для погашення суми кредиторських вимог включених до реєстру, запобігання банкрутства боржника та завершення будівництва зазначених об'єктів в інтересах громади міста наступним власником, у зв'язку з чим, останній звернувся до господарського суду Харківської області з відповідним позовом по цій справі.
Колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.
Згідно статті 1 Закону України "Про основи містобудування" містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об'єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об'єктів містобудування, спорудження інших об'єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об'єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.
Статтями 3 та 5 названого Закону України встановлено, що об'єктами містобудування є територія України та території її адміністративно-територіальних одиниць, їх частини та окремі земельні ділянки; функціональні території (зони) адміністративно-територіальних одиниць (житлової і громадської забудови, виробничі, рекреаційні, комунальні, охорони нерухомої культурної та природної спадщини та інші); будинки і споруди, їх комплекси; комунікації та споруди Інженерної і транспортної інфраструктури; об'єкти архітектурної діяльності. При здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені в тому числі розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови; розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів; раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок; урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва; інформування через засоби масової інформації громадян про плани перспективного розвитку територій і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об'єктів; захист прав громадян та громадських організацій згідно із законодавством.
Статтею 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" встановлено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку, визначеному статтею 24 Закону України "Про планування і забудову територій"
Згідно статті 23 Закону України "Про планування і забудову територій", забудова територій полягає в розміщенні та здійсненні будівництва нових об'єктів, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування існуючих об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств (далі - будівництво). Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки при проектуванні і здійсненні будівництва об'єкта містобудування. Будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно з вимогами законодавства та відповідно до затвердженої проектної документації. Планування окремої земельної ділянки, будівництво на ній будинків і споруд власниками або користувачами здійснюються з урахуванням законних інтересів інших власників або користувачів земельних ділянок, будинків і споруд.
Статтею 24 Закону України "Про планування і забудову територій" встановлено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та відповідно до містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, встановлених згідно з вимогами цього Закону.
Відповідно до статті 29 вказаного Закону, дозвіл на виконання будівельних робіт - документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд. Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Перелік будівельних робіт, на виконання яких не вимагається дозвіл, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2009 року № 1104 "Про деякі питання надання дозволів на виконання підготовчих і будівельних робіт" затверджено в тому числі перелік будівельних робіт, на виконання яких не вимагається дозвіл.
До прийняття зазначено постанови питання щодо переліку таких робіт, проведення яких не вимагало отримання дозволу, було врегульовано Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 273 від 05 грудня 2000 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2000 року за № 945/5166 "Про затвердження Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт".
Аналіз зазначених положень Законів та нормативних дає колегії суддів підстави вважати, що позивач для будівництва спірних об'єктів нерухомості повинен був отримати відповідні дозволи на будівництво цих вказаних споруд, оскільки проведене будівництво не входять в перелік будівельних робіт, на виконання яких не вимагається дозвіл, відповідно до зазначених вище Постанови Кабінету Міністрів України та Наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України.
Крім того, аналогічні вимоги щодо оформлення права власності на об'єкти незавершеного будівництва містяться в листі Міністерства юстиції України від 10.05.2006 року №19-32/1, згідно якого документом, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, відповідно до Закону України «Про планування і забудову територій»є наданий інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю дозвіл на виконання будівельних робіт. З метою недопущення порушення норм законодавства при здійсненні реєстрації прав власності на об'єкти незавершеного будівництва обов'язково слід подавати дозвіл на виконання будівельних робіт. Цей документ видається, зокрема, на підставі проектної документації, що включає в себе також кошторис будівництва.
Як зазначає третя особа в апеляційній скарзі, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області дозвіл на виконання будівельних робіт на зазначених вище будівельних об'єктах не видавався. Відсутні такі дозволи і в матеріалах справи.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, котра з сторін посилається на юридичні факти, які обґрунтовують її вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Позивачем ані до господарського суду Харківської області, ані підчас розгляду справи Харківським апеляційним господарським судом не надано доказів того, що ним задля виконання відповідних будівельних робіт були отримані дозволи на виконання таких робіт у встановленому законом порядку.
Таким чином, колегія суддів вважає що дії позивача щодо будівництва об'єктів ж/б № 156, розташованого на земельній ділянці за адресою: пр-т 50 річчя СРСР, 156 у м. Харкові, та ж/б № 331, розташованого на земельній ділянці за адресою: вул. Шевченка, 331 у м. Харкові не відповідають зазначеним вище вимогам чинного законодавства, а тому проведене будівництво вказаних споруд є, відповідно до положення статті 29 Закону України "Про планування і забудову територій" самовільним, що тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Крім того, відповідно до статті 22 Закону, забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у передбаченому законом порядку, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Право на забудову (будівництво) виникає щодо земельних ділянок, визначених для містобудівних потреб містобудівною документацією, місцевими правилами забудови. Право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об'єктів містобудування, перебудову або знесення будинків та споруд.
Колегія суддів звертає увагу, що статтею 126 Земельного кодексу України передбачено виключний перелік документів, що посвідчують право на земельну ділянку, якими є державний акт на право власності чи право постійного користування земельною ділянкою або договір оренди земельної ділянки.
Як зазначає апелянт, у позивача відсутні дійсні на дату звернення до суду документи, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єктів нерухомого майна, що є порушенням норм матеріального права. Такі доводи третьої особи не спростовані позивачем, та підтверджуються матеріалами справи
Відповідно до вимог частин 1, 2, 3 статті 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належною дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Вищенаведеною нормою не передбачено можливість визнання права власності на самочинно збудовані об'єкти незавершеного будівництва.
Враховуючи зазначені норми Цивільного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про те, що спірні об'єкти незавершеного будівництва є самочинним будівництвом та в позивача відсутні підстави на набуття права власності на нерухоме майно -об'єкти незавершеного будівництва ж/б № 156, розташованого на земельній ділянці за адресою: пр-т 50 річчя СРСР, 156 у м. Харкові, та ж/б № 331, розташованого на земельній ділянці за адресою: вул. Шевченка, 331 у м. Харкові, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.
Колегія суддів зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги норм процесуального права і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, і при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарським судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, через що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню
Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 17 березня 2010 року скасувати.
Постановити нове рішення.
У позові відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя
Суддя
Суддя